Рішення № 125206902, 17.02.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року м.Чернігів Справа № 620/297/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

08.01.2025 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), подана ним 02.01.2025, у якій він просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУ ПФУ в Миколаївській області) від 25.10.2024 №254150032634 про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) призначити та здійснити нарахування й виплату йому з 17.10.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), зарахувавши до стажу роботи період навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 і з 05.11.1985 по 01.09.1988 та пільгового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011, з 08.08.2011 по 15.04.2013, з 14.06.2013 по 05.02.2015, з 07.07.2015 по 05.06.2018, з 20.06.2018 по 06.06.2019, з 08.07.2019 по 23.02.2022, з урахуванням довідок про пільговий характер роботи та довідок про заробітну плату, враховуючи висновки суду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, оскільки він, досягнувши 59 років та має необхідний страховий стаж, понад 30 років, проте територіальним органом Пенсійного фонду України всупереч пункту «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) не було зараховано до його страхового стажу період навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 та з 05.11.1985 по 01.09.1988, який підтверджується довідкою, в якій міститься тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки та є дані про закінчення повного навчального періоду (повне закінчення 4 (чотирьох) курсів з посиланням на накази учбового закладу; також відповідачем протиправно не до страхового стажу періоди його роботи на територіях Республіки Беларусь та російської федерації у зв`язку із припиненням міжнародних угод, позаяк в силу вимог статті 58 Конституції України денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в ході її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Також позивач зазначає, що 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 13.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Миколаївській області заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, посилається на те, що його рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди його навчання впродовж вересня 1982 року - жовтня 1983 року та листопада 1985 року - вересня 1988 року, згідно з довідкою від 26.07.1989 № 01-24/988, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність; періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до страхового стажу з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено; також періоди роботи на території Республіки Білорусь, починаючи з 01.01.1992 року не зараховуються до страхового стажу, оскільки Законом України від 29.05.2023 № 3117 «Про денонсацію Угоди між Урядом України» та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 14.12.1996, припинено. Відповідно до статей 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (укр/рос) від 05.10.1961 (далі - Конвенція від 05.10.1961) документи, необхідні для призначення пенсії, про стаж роботи до 31.12.1991 враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 59 років 05 місяців, 17.10.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії.

До вище зазначеної заяви було додано, зокрема, копії: військового квитка, довідки та інші документи з місця роботи, а також трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 01.11.1983 по 25.10.1985 перебував на військовій службі (даний період зараховано до страхового стажу і не оспорюється сторонами); з 01.09.1988 по 22.07.1989 - навчався в СПТУ-86 (даний період зараховано до страхового стажу і не оспорюється сторонами).

При цьому, судому встановлено, що згідно із довідкою від 26.07.1989 № 01-24/988, виданою Чернігівським державним педагогічним інститутом ім. Т.Г. Шевченка, ОСОБА_1 був зарахований студентом І курсу фізико-математичного факультету на стаціонар в Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т.Г. Шевченка (наказ від 23.08.1982 № 464/101ст) та у зв`язку із призовом до лав радянської армії був відрахований (наказ від 21.10.1983 № 225-ст), після повернення з армії, ОСОБА_1 був відновлений студентом Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка (наказ від 05.11.1985 № 279-ст) та відрахований за власним бажанням з 5-го курсу (наказ від 01.09.1988 № 24-ст).

Також, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач:

в період з 03.08.1989 по 08.02.1990 працював оператором підземного ремонту свердловин в Нафтопереробного управління «Самотлорнефть» на місцевості в умовах Крайньої півночі (цей період зараховано до страхового стажу і не оспорюється сторонами);

в період з 20.02.1990 по 30.06.1995 працював помічником бурильника та в подальшому переведений на посаду бурильника в Республіканському унітарному підприємстві «Производственное обьединенное «Белорусьнефть» Концерна «Белнефтехим» в умовах Крайньої півночі (записи трудової книжки №№3-5), що також підтверджується довідкою про заробітну плату від 27.03.2017 №12-42/214 цього підприємства (відповідачем період з 20.02.1990 по 31.12.1991 зараховано до страхового стажу і не оспорюється сторонами, решта періоду до страхового стажу не зараховано);

в період з 01.07.1995 по 18.07.1998 та з 20.12.2000 по 16.06.2011 працював на різних посадах в АО «Белоруское УПНП и КРС» в умовах Крайньої півночі ( записи трудової книжки №№6-9 та №№ 14-18), що також підтверджуєтеся довідкою про заробітну плату від 28.09.2017 №144 (копія надається) цього підприємства (цей період не зараховано відповідачем до трудового стажу);

в період з 08.08.2011 працював на різних посадах в Закритому акціонерному товаристві (далі ЗАТ) «Обьнефтеремонт», в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ермаховская СК», ТОВ « 2С» в умовах Крайньої півночі (записи трудової книжки №№19-34).

Останній запис у трудові позивача книжці № 34 зроблений 08.07.2019 про те, що позивача переведено на посаду майстра по капітальному ремонту свердловин в ТОВ « 2С».

Вказані періоди роботи також підтверджується довідками про заробітну плату від 12.11.2012 №500, від 22.04.2021 №63 (копія надається) цих підприємств (цей період не зараховано до трудового стажу).

17.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою (зареєстровано за № 13595) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, додавши до заяви також довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії в умовах Крайньої Півночі.

25.10.2024 ГУ ПФУ в Миколаївській області, визначене за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду вказаної заяви позивача, прийняло рішення № 254150032634 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці.

Вказане рішення територіального органу Пенсійного фонду України мотивоване тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж позивача становить 07 років 01 місяця 14 днів; пільговий стаж роботи позивача за списком № 2 не визначено: «до страхового стажу не зараховано періоди:

навчання протягом вересня 1982 року - жовтня 1983 року та листопада 1985 року вересня 1988 року, згідно з довідкою від 26.07.1989 № 01-24/988, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність; роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.08.1989;

на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 30.06.1995, оскільки з 23.12.2023 припинила дію Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи по 31.12.1991;

роботи на території російської федерації з 01.07.1995 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011 та з 08.08.2011 по 15.04.2013, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991,

до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

на території російської федерації протягом липня 1995 року липня 1998 року, грудня 2000 року червня 2011 року та 2012 року, згідно з довідками від 09.09.2012 № 836 та від 20.11.2012 № 20/75, оскільки зазначені періоди не враховано до страхового стажу;

на території Республіки Білорусь протягом лютого 1990 року грудня 1991 року згідно з довідками від 16.02.2017 № 29 та № 29/1, виданими установами Республіки Білорусь, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави. Не враховано період роботи протягом січня 1992 року - червня 1995 року, згідно із зазначеною довідкою, оскільки періоди не враховано до страхового стажу.

Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений».

Листом від 31.10.2024 № 2500-0205-8/73467 ГУ ПФ в Чернігівській області повідомило позивача про прийняте ГУ ПФУ в Миколаївській області за результатами розгляду його заяви рішення від 17.10.2024 № 254150032634 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_1 , вважаючи таке рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За загальним правилом, визначеним у статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Законом України від 25.04.2024 № 3674-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» розділі XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV було доповнено пунктом 5-1 такого змісту: «Періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

У свою чергу статтею 114 Закону №1058-ІV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону №1058-ІV на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається Законом №1788-ХІІ.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно зі статтею 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Тому, за загальним правилом, право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виникає після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Ревізуючи оспорюване рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області на предмет його відповідності критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, щодо незарахування відповідачем до трудового стажу періоду навчання позивач з вересня 1982 року по жовтень 1983 року та з листопада 1985 року по вересень 1988 року, згідно з довідкою від 26.07.1989 № 01-24/988, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про періоди його навчання в Чернігівському державному педагогічному інституті імені Т.Г. Шевченка з 23.08.1982 по 21.10.1983 та з 05.11.1985 по 01.09.1988.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

При цьому, суд звертає увагу, що навчальний курс завершений період навчання студента протягом навчального року. Тривалість перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул. Початок і закінчення навчання студента на конкретному курсі оформляються відповідними (перевідними) наказами.

Судом встановлено, що згідно із довідкою від 26.07.1989 № 01-24/988, виданою Чернігівським державним педагогічним інститутом ім. Т.Г. Шевченка, ОСОБА_1 був зарахований студентом І курсу фізико-математичного факультету на стаціонар в Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т.Г. Шевченка (наказ від 23.08.1982 № 464/101ст) та у зв`язку із призовом до лав радянської армії був відрахований (наказ від 21.10.1983 № 225-ст), після повернення з армії, ОСОБА_1 був відновлений студентом Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка (наказ від 05.11.1985 № 279-ст) та відрахований за власним бажанням з 5-го курсу (наказ від 01.09.1988 № 24-ст).

Отже, час навчання позивача у період з 23.08.1982 по 21.10.1983 та з 05.11.1985 по 01.09.1988 має бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки такий стаж підтверджується довідкою, в якій міститься тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки та є дані про закінчення повного навчального періоду (повне закінчення 4 (чотирьох) курсів з посиланням на накази учбового закладу, а тому незарахування позивачу у страховий стаж цих періодів навчання з мотивів відсутності інформації про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність, свідчить про протиправність рішення відповідача в ці й частині.

Щодо незарахування відповідачем до трудового стажу періоди роботи позивача:

на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 30.06.1995, з мотивів того, що з 23.12.2023 припинила дію Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи по 31.12.1991;

на території російської федерації з 01.07.1995 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011 та з 08.08.2011 по 15.04.2013, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991роботи позивача на території російської федерації вказує, що твердження відповідача про неможливість зарахувати спірні періоди роботи позивача на території рф у зв`язку з припиненням останньої участі в Угоді від 13.03.1991, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Так, частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі Закон № 1906-IV) укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Тому, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент спірного періоду роботи позивача (далі - Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13.03.1992).

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення», постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено.

Законом України від 29.05.2023 № 3117 «Про денонсацію Угоди між Урядом України» та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 14.12.1996, припинено.

Угода між урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі Пенсійного забезпечення, підписана у м. Київ 14.12.1995, набрала чинності для України 11.02.1997, припинила дії 23.12.2023

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації з 01.07.1995 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011 та з 08.08.2011 по 15.04.2013 та на території республіки Беларусь з 01.01.1992 по 30.06.1995, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Крім цього, не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Водночас, щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу періодів роботи позивача:

на території російської федерації впродовж липня 1995 року липня 1998 року, грудня 2000 року червня 2011 року та 2012 року, згідно з довідками від 09.09.2012 № 836 та від 20.11.2012 № 20/75, з мотивів того, що зазначені періоди не враховано до страхового стажу;

на території Республіки Білорусь впродовж лютого 1990 року грудня 1991 року згідно з довідками від 16.02.2017 № 29 та № 29/1, виданими установами Республіки Білорусь, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави, та із січня 1992 року по червень 1995 року, оскільки цей період не враховано до страхового стажу, суд зазначає, що як було вказано вище, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу роботи, тому відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу зазначених вище періодів роботи лише з мотивів незарахування їх до його страхового стажу, суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

З матеріалів справи видно, що у спірні періоди позивач на різних посадах працював, зокрема, в м. Нижньовартовську Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року, відповідно до якого Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 18.06.2020 року у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 року у справі №140/1319/16-а, від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а, від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а, від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.

До того ж, в умовах воєнного стану, постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», визначено порядок прийняття іноземних офіційних документів (далі - постанова №107), пунктом 1 якої встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Враховуючи зазначене, документи, які видані на території, зокрема російської федерації, виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення. Видані в цих державах документи, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Тож, твердження відповідача в частині обов`язковості проставлення апостилю на документах, поданих позивачем, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», є помилковими, оскільки ці документи охоплюються періодом до 24.02.2022.

З урахуванням наведеного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області) від 25.10.2024 №254150032634 про відмову в призначенні позивачеві пенсії не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачеві з 17.10.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV, зарахувавши до стажу роботи період навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 і з 05.11.1985 по 01.09.1988 та пільгового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011, з 08.08.2011 по 15.04.2013, з 14.06.2013 по 05.02.2015, з 07.07.2015 по 05.06.2018, з 20.06.2018 по 06.06.2019, з 08.07.2019 по 23.02.2022, з урахуванням довідок про пільговий характер роботи та довідок про заробітну плату, враховуючи висновки суду, суд зазначає, що перед призначенням позивачу пенсії за віком на пільгових умовах слід встановити наявність умов, передбачених вищенаведеними положеннями пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, а саме досягнення віку та наявність страхового та пільгового стажу у конкретних розмірах.

Зважаючи на те, що розмір пільгового стажу позивача буде обчислено за результатами зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, а також періодів його роботи не охоплених мотивами оспорюваного рішення відповідача на виконання цього рішення, вимога щодо призначення йому пенсії по віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є передчасною та задоволенню не підлягає, у тому числі й у зв`язку із тим, що відповідачем в оспорюваному рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії не надавалась оцінка довідкам про пільговий характер роботи та про заробітну плату, відомостям про сплату страхових внесків, а також в оспорюваному рішенні не наведено жодного мотиву незарахування у страховий стаж та стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 14.06.2013 по 05.02.2015, з 07.07.2015 по 05.06.2018, з 20.06.2018 по 06.06.2019, з 08.07.2019 по 23.02.2022

позаяк суд в силу його завдань та повноважень позбавлений можливості надати правову оцінку тим обставинам, які не були підставою для прийняття спірного рішення.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до стажу роботи позивача періоди його навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 і з 05.11.1985 по 01.09.1988 та періоди його роботи з 01.01.1992 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011, з 08.08.2011 по 15.04.2013 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

Суд також зазначає, що положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Як було зазначено вище заява позивача про призначення пенсії від 17.10.2024 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Миколаївській області і оспорюване рішення від 25.10.2024 про відмову в переведенні на пенсію держслужбовця було прийнято саме вказаним пенсійним органом, тому дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до стажу роботи позивача періоди його навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 і з 05.11.1985 по 01.09.1988 та періоди його роботи з 01.01.1992 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011, з 08.08.2011 по 15.04.2013 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх частково задоволення у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.12.2024 № 9364-7419-9380-8557 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених/не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 260- 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.10.2024 №254150032634 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 періоди його навчання з 23.08.1982 по 21.10.1983 і з 05.11.1985 по 01.09.1988 та періоди його роботи з 01.01.1992 по 18.07.1998, з 20.12.2000 по 16.06.2011, з 08.08.2011 по 15.04.2013 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

У задоволенні інших позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 26.12.2024 № 9364-7419-9380-8557.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13844159).

Суддя Марія ДУБІНА