Рішення № 125205292, 17.02.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року Справа № 480/3342/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/3342/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, і просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частіш НОМЕР_1 № 212 від 29.03.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі наказу №96 від 01.04.2024 з 02.04.2024 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини, оскільки наказом від 21.02.2024 №136 останнього призначено на посаду офіцера резерву 11 запасної роти військової частини НОМЕР_2 . До здачі посади, під час інвентаризації матеріальних засобів механізованої роги військової частини НОМЕР_1 , які знаходяться в населеному пункті АДРЕСА_1 , та порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів було виявлено, що після відсторонення від виконання службових обов`язків командира механізованої роти молодшого лейтенанта ОСОБА_1 була виявлена нестача майна. У зв`язку з виявленням нестачі майна, молодший лейтенант ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 06.03.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » було проведене службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли втраті майна служби ракетно-артилерійського озброєння, інженерної служби, служби зв`язку, медичної служби за час відсторонення від виконання службових обов`язків командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , встановлення винних осіб, ступеня їх вини, недопущення подібних випадків у майбутньому та притягнення всіх винних до відповідальності.

За результатами службового розслідування видано наказ командира військової час тини НОМЕР_1 № 212 від 29.03.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 », яким, зокрема притягнуто молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Позивач, посилаючись на те, що події настання збитків у вигляді нестачі майна відповідачем з`ясовано неповно, вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 212 від 29.03.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » протиправним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає та вважає, що матеріалами службового розслідування вина позивача повністю підтверджена, тому до дисциплінарної та матеріальної відповідальності його притягнуто законно і наказ скасуванню не підлягає. Зокрема, зазначає, що матеріалами службового розслідування доведено факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків (порушення правил зберігання зброї та військового майна), бездіяльність та правомірність притягнення позивача до повної матеріальної та дисциплінарної відповідальності. Також звертає увагу суду на те, що на час проведення службового розслідування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов`язків, але не звільнено від відповідальності за збереження військового майна, останній фактично перебував у місці зосередження механізованої роти військової частини, не був обмежений у свободі пересування в межах військової частини НОМЕР_1 , не мав заборони доступу до ввіреного йому майна.

У відповіді на відзив представник позивача, не погоджуючись із доводами відзиву відповідача, наполягає на тому, що доводи відповідача щодо винуватості позивача у допущенні нестачі майна є необґрунтованими та безпідставними. Наполягає, що у матеріалах службового розслідування відсутні докази винуватості позивача у допущенні нестачі зазначеного майна. Відтак, підстави та умови, передбачені ст.3 Закону №160-IX, для притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відсутні і в ході службового розслідування не доведені.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від І8.11.2023 №326 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 06 листопада 2023 року №762, на посаду командира мотопіхотної роти, з 18 листопада 2023 року зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.11.2023 № 1145, складений акт про те, що в період з 18.11.2023 по 23.11.2023 командир механізованої роти молодший лейтенант ОСОБА_2 передав, а молодший лейтенант ОСОБА_1 прийняв справи та посаду командира механізованої роти. В даному акті зазначено відомості обліку та фактичної наявності матеріальних засобів служб військової частини НОМЕР_1 , що рахується за механізованою ротою військової частини НОМЕР_1 станом на 23.11.2023 (а.с.9-44).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.12.2023 №349 молодший лейтенант ОСОБА_1 , командир мотопіхотної роти, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 07 грудня 2023 року №827-РС на посаду командира механізованої роти, ВОС - 0201003, вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2023 №362 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира механізованої роти усунуто від виконання службових обов`язків, з 22.12.2023, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22 грудня 2023 року №2565 на час проведення службового розслідування.

06.03.2024 молодший лейтенант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому доповів, що під час проведення позивачем інвентаризації матеріальних засобів механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , було виявлено відсутність майна служби ракетно-артилерійського озброєння, інженерної служби, служби зв`язку, медичної служби військової частини НОМЕР_1 , яке було втрачене за час відсторонення останнього від виконання службових обов`язків командира механізованої роти (а.с.111-113).

У зв`язку з цим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2024 №287 призначено службове розслідування, а також наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.03.2024 №295 призначено проведення позапланової інвентаризації майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 (а.с.110).

Проведеною в період з 08.03.2024 по 12.03.2024 інвентаризацією майна у механізованій роті військової частини НОМЕР_1 , комісією виявлено нестача майна служби ракетно-артилерійського озброєння, майна служби зв`язку, майна медичної служби, майна інженерної служби військової частини НОМЕР_1 , про що складений відповідний акт від 12.03.2024 (а.с.128-138).

За результатами проведеного службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 №287, складено акт в якому запропоновано притягнути молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності (а.с. 82-109).

Крім цього, за результатами даного службового розслідування встановлено, що загальна сума завданої шкоди в наслідок виявлення нестачі військового майна військової частини НОМЕР_1 становить 576448,52 грн, а саме: сума збитків внаслідок нестачі майна ракетно-артилерійської служби складає 159079,21 грн, нестачі майна служби зв`язку - 79341,55 грн, нестачі майна медичної служби - 334567,38 грн, нестачі майна інженерної служби - 3460,38 грн.

На підставі висновків службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2024 №212 «Про результати службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , за порушення правил зберігання зброї та військового майна, передбаченого вимогами частини 5 статті 11, статті 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 2 Розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 20 жовтня 2015 року №569), притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 8.3. даного наказу, враховуючи що під час проведення службового розслідування встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 допустив втрату військового майна, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» завдані державі збитки що були заподіяні внаслідок неправомірних дій з боку молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на загальну суму 576448,52 (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) стягнути з місячного грошового забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (а.с.45-49).

Позивач, не погоджується з висновками, викладеними в Акті службового розслідування щодо інкримінованих йому порушень і вважає незаконним наказ від 29.03.2024 №212 «Про результати службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі (далі Закон №160).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Тобто, лише при наявності й доведеності існування всіх передбачених спеціальним законом умов, можливо притягнути військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з статтею 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Відповідно до статті 8 Закону №160 у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність наведені у ст.9 цього Закону.

Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відпоідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: дії непереборної сили; необхідної оборони; крайньої необхідності; виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; виправданого службового ризику; затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160). Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 13 Закону №160).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.

Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до положень зазначеного Порядку особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування).

У разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

У той же час, суд зазначає, що матеріали службового розслідування не містять доказів, які б свідчили про невиконанням чи неналежне виконання позивачем обов`язків військової служби або службових обов`язків. Також службовим розслідуванням не встановлено причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою.

Так, з Акту службового розслідування вбачається, що під час проведення службового розслідування позивачем було надано пояснення, що за наказом командира батальйону військової частини НОМЕР_1 все майно роти було переміщено в невідомому позивачу напрямку, сержантом з матеріального забезпечення, молодшим сержантом ОСОБА_3 . Такі обставини також підтвердив ОСОБА_3 .

Також позивач пояснював, що з 22.12.2023, за наказом командира батальйону військової частини НОМЕР_1 , командира механізованої роти було відсторонено від виконання службових обов`язків до закінчення проведення службового розслідування. Тимчасово виконуючим обов`язки командира роти був призначений молодший лейтенант ОСОБА_4 . У цей час за наказом командира батальйону військової частини НОМЕР_1 все майно роти було переміщено в невідомому йому напрямку, сержантом з матеріального забезпечення, молодшим сержантом ОСОБА_3 .

Тобто, майно було переміщено без участі позивача, у ході службового розслідування відповідачем взагалі не були встановлені особи громадян, котрі були причетні до переміщення (навантаження, перевезення, розвантаження) військового майна та до зберігання майна на новому місці розміщення і мають нести відповідальність за належну організацію цих процесів, однак цих обставин не з`ясовувалось під час проведення службового розслідування. При цьому суд відмічає, що відповідач не зазначив і не надав докази того, коли (конкретний день) зникло військове майно, а також, що призвело до його зникнення. Зокрема, так і не надано доказів, що це майно чи було викрадена, чи згоріло, чи підірвано, тощо.

Суд також зауважує, що згідно з п.1 Розділу V Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі по тексту - Порядок №608), в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з оскаржуваного наказу та Акту службового розслідування, наказано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності. Проте, всупереч вимог п. 1 розділу VI Порядку №608, вид такого дисциплінарного стягнення не визначений.

Крім того, суд звертає увагу на те, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі на порушення позивачем вимог ч.5 ст. 11, ст.17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та п. 2 Розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України від 29.06.2005 №359, є загальними та неконкретизованими, адже з їх викладу неможливо встановити, які саме службові обов`язки не виконав позивач.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На переконання суду, матеріали службового розслідування не містять достатніх належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків щодо нестачі військового майна. А тим більше з урахуванням тієї обставини, що майно було втрачене за час відсторонення від виконання позивачем службових обов`язків.

Службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця, тобто позивача.

Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов язків військової служби, вини військовослужбовця.

Зазначені обставини свідчать про формальний підхід до проведення службового розслідування та не повноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.

Наведене у сукупності, дає підстави суду визнати проведене службове розслідування неналежним чином, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна.

Слід зазначити, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що службовим розслідуванням не було чітко та обґрунтовано встановлено всі обставини проступку, чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

За встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Тобто, відповідачем не вжито усіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 212 від 29.03.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати майна механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька