Рішення № 125204518, 17.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39863/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов`янськ, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.12.2024 року № 156050025484;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 року про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.12.1980 року по 11.05.1981 року, з 26.07.1983 року по 05.11.1986 року, 05.11.1989 року по 31.05.1992 року, 01.06.1993 року по 09.11.1993 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 17.12.2024 року № 1560500205484 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовив у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії у зв`язку з тим, що не було зараховано період роботи з 16.12.1980 року по 11.05.1981 року оскільки дата заповнення трудової пізніше ніж дата прийняття на роботу та з 26.07.1983 року по 05.11.1986 року оскільки нечитабельна печатка та не надано довідку про перейменування та з 05.11.1989 року по 31.05.1992 року оскільки позивач працював в російській федерації та була припинена Угода про гарантії прав громадян держав та з 01.06.1993 року по 09.11.1993 року оскільки відсутній номер наказу при прийнятті на роботу. Позивач вважає зазначене рішення протиправним оскільки відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до його трудового стажу.

Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, вказане рішення є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.12.2024 звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі-Закон України №1058).

Заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №156050025484 від 17.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні вказано наступне:

«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.12.2024. Пенсійний вік відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV 60 років.

Вік заявника - 63 роки.

Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV:

починаючи з 1 січня 2021 року після досягнення віку 60 років становить 28 років; починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 63 роки з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року-21-31 років;

починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення віку 65 років з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року 15-23 років.

Страховий стаж особи становить 15 років 03 місяці 27 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу не враховано:

- період роботи з 16.12.1980 по 11.05.1981 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки.

- період роботи з 26.07.1983 по 05.11.1986 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка та не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.

- періоди роботи в російській федерації з 05.11.1989 по 31.05.1992 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Особисте повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, згідно вимог пункту 2 статті 24-1 розділу ІІ Закону України №1058-IV особою не надавалося.

- період роботи з 01.06.1993 по 09.11.1993 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу.

Заявник не працює.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року у зв`язку із відсутністю необхідних 21 років страхового стажу та відсутнє повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.».

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та за його скасування звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно із ч.1,3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктами 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У спірних періодах оформлення позивачу записів про роботу в трудовій книжці діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі Інструкція № 58).

Згідно з пунктами 1.1. Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Підпунктами 2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 та пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про винагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.13 Інструкції № 162 та п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та підпунктом 2.27 Інструкції № 58 встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 2.15. Інструкції № 58 та п. 2.14 Інструкції № 168 встановлено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що о страхового стажу не враховано:

- період роботи з 16.12.1980 по 11.05.1981 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки.

- період роботи з 26.07.1983 по 05.11.1986 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка та не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.

- період роботи з 01.06.1993 по 09.11.1993 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкцією "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 встановлено, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Посилання відповідача на той факт, що в записах трудової книжки позивача період роботи передує даті видачі трудової книжки, міститься нечитабельна печатка та не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства, відсутній номер наказу на прийняття на роботу, за переконанням суду, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки наявні у копії трудової книжки записи №№ 1-6, № 20-21 є послідовними та взаємопов`язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зауважує, самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлює недійсність трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.

За даних обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності відомостей трудової книжки, фактично переклав юридичну відповідальність за неналежне та неправильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення в частині неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 16.12.1980 по 11.05.1981, з 26.07.1983 по 05.11.1986 та з 01.06.1993 по 09.11.1993.

Щодо твердження відповідача, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в російській федерації з 05.11.1989 по 31.05.1992 згідно трудової книжки від 05.08.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Особисте повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, згідно вимог пункту 2 статті 24-1 розділу ІІ Закону України №1058-IV особою не надавалося, суд зазначає наступне.

Оскільки незараховані періоди стосуються трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіці колишнього Союзу РСР, то вони підлягають зарахуванню відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24-1 Закону № 1058-IV у редакції Закону від 25 квітня 2024 року № 3674-ІХ.

Згідно з вказаною нормою періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок на день розгляду справи Кабінетом Міністрів України не затверджено, а тому суд керується принципом прямої дії закону, оскільки відсутність підзаконного акта не повинна унеможливлювати реалізацію прав громадянина.

Виходячи з того, що відомостями про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб та відповідно самою трудовою книжкою підтверджується, що позивач є особою, яка проживає в Україні, і відсутні докази, що інша держава здійснює пенсійні виплати позивачеві за спірні періоди, то спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Суд також зазначає, що діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не встановлено, що необхідною умовою для прийняття та врахування пенсійними органами документів для призначення пенсії є можливість перевірити оригінали документів, на підставі яких видавалась довідка.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Таким чином, відповідач протиправно не врахував періоди роботи позивача з 05.11.1989 по 31.05.1992 до страхового стажу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вище вказаного суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.12.2024 року № 156050025484 про відмову в призначенні позивачу пенсії з підстав недостатності стажу позивача статті 2 КАС України, що свідчить про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Із врахуванням висновків суду про протиправність відмови у призначенні пенсії та неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.12.1980 року по 11.05.1981 року, з 26.07.1983 року по 05.11.1986 року, 05.11.1989 року по 31.05.1992 року, 01.06.1993 року по 09.11.1993 року, на підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.12.2024 року та зарахувати періоди роботи з 16.12.1980 року по 11.05.1981 року, з 26.07.1983 року по 05.11.1986 року, 05.11.1989 року по 31.05.1992 року, 01.06.1993 року по 09.11.1993 року на підставі відомостей книжки.

Отже, заявлений позивачем підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов`янськ, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.12.2024 року № 156050025484.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.12.2024 року про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.12.1980 року по 11.05.1981 року, з 26.07.1983 року по 05.11.1986 року, 05.11.1989 року по 31.05.1992 року, 01.06.1993 року по 09.11.1993 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко