Рішення № 125204462, 17.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29859/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024 про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

10.10.2024 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ТОВ «СТРОЙ МИР» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024 не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

10.10.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

20.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ МИР" (Покупець) та фірмою «NORSTAT ELECTRIC MANUFACTURING СО. LTD» (Продавець) було укладено Контракт №CH-UA-20/07/23, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець сплатити та прийняти Товар в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до супровідних документів.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту постачання товару здійснюється на умовах СІР/CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС".

Пунктом 4.2 Контракту встановлено, що загальна сума контракту складає 500000,00 USD. Ціни вказані в цьому контракті, включають вартість упаковки, маркування, в яких поставляється товар.

Згідно з пунктом 6.2 Контракту товаросупроводжуючими документами є: коносамент, специфікація, комерційний рахунок-фактура, пакувальний лист.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (NORSTAT ELECTRIC MANUFACTURING СО. LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: пилососи з вмонтованим електродвигуном, побутові, нові, для сухого прибирання, у комплекті з допоміжною щіткою, у асортименті. Потужністю 2000 Вт. Не підпадає під товари подвійного використання. Загальна кількість - 1132 шт. Пакування картонні коробки. Код товару: 85081900 00.

30.08.2024 декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №24UA500020007649U8. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- пакувальний лист від 10.05.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) №SMDH2307173 від 10.05.2024;

- коносамент №ZYTC240505501 від 29.05.2024;

- автотранспортна накладна №7158 від 28.08.2024;

- декларація про походження товару №SMDH2307173 від 10.05.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CH-UA-20/07/23 від 20.07.2023;

- акт зважування №153262 від 29.08.2024;

- лист від перевізника №7158 від 27.08.2024;

- технічні характеристики від 09.05.2024;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA500020007649U8 від 30.08.2024.

На вимогу митного органу позивач надав в якості додаткового документу прайс-лист від 03.05.2024 та комерційну пропозицію від 06.05.2024, а також зазначив, що інших документів надано не буде.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися раніше, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.2 Контракту, зазначено, що ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса , відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010р. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування вантажу, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;

3) у п.6.2, зовнішньоекономічного контракту переличені товаросупровідні документи, серед яких, специфікація (у двох примірниках). До митного оформлення специфікації надані не були.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Позивач не погоджується із таким рішенням про коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення Одеською митницею зазначено, що відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися раніше, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.2 Контракту, зазначено, що ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд зауважує, що пунктом 4.2 Контракту №CH-UA-20/07/23від 20.07.2023 встановлено, що загальна ціна контракту складає 500000,00 USD. Ціни, вказані у цьому контракту, включаються вартість упаковки, маркування, в яких поставляється товар.

Тобто, за умовами Контракту №CH-UA-20/07/23від 20.07.2023 ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України такі витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Крім того, постачання товару здійснювалось на умовах CIP Odesa. Так, відповідно до умов CIP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Також, з митної декларацій №24UA500020007649U0 від 30.08.2024 вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання ZZ00.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД "37. Процедура" митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, твердження митного органу про необхідність надання позивачем даних щодо складової митної вартості на пакування товарів не відповідає вимогам діючого законодавства та є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 у справі № 160/8775/18.

Щодо твердження митного органу стосовно того, що в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, поставка позивачу товару згідно контракту №CH-UA-20/07/23від 20.07.2023 здійснювалась на умовах CIР UA ODESSA за правилами Інкотермс 2010.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIР (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO (...namedplaceofdestination) - фрахт/перевезення та страхування оплачені до (...назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення та страхування оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIP від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIР, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до місця призначення.

Зважаючи на викладене, в даному випадку ТОВ "Строй Мир" не повинно додатково страхувати товар.

Крім того, пунктом 6.2 контракту №CH-UA-20/07/23від 20.07.2023 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: коносамент, специфікація, комерційний рахунок-фактура; пакувальний лист.

Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Стосовно зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні про те, що всупереч вимогам пункту 6.2 зовнішньоекономічного контракту, до митного оформлення не було надано специфікації, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Специфікації у вказаному переліку документів відсутні. За наведеного, специфікація до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у специфікації може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. А отже, специфікація не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності надання митному органу.

За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024 прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2697,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» (68000, Одеська обл., Одеський р-н., м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 41688915) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000139/2 від 30.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» (68000, Одеська обл., Одеський р-н., м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 41688915) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2697,80 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.