Рішення № 125204440, 17.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28587/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.08.2024 №155450004062 щодо відмови у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1989 по 20.06.1989 та з 21.06.1992 по 31.05.1993.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 30.07.2024 щодо призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.08.2024 №155450004062 повідомив про неможливість призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не зараховував до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1989 по 20.06.1989 та з 21.06.1992 по 31.05.1993 оскільки наявне виправлення в трудовій, а довідці від 18.04.2024 наявне виправлення у прізвищі.

Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема щодо недоліку оформлення трудової книжки у контексті висновків Верховного Суду про надмірний формалізм у справі ЄДРСР 100155835 № 580/4024/19. Крім того, що стосується підстав для відмови у призначенні пенсії, то перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

На думку позивача, наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що періоди з 13.02.1989 по 20.06.1989 та з 21.06.1992 по 31.05.1993 мають бути зараховані до страхового стажу.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувати у відповідачів по справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), зокрема, подані позивачем протягом 2024 року звернення про призначення/перерахунок пенсії, звернення про отримання інформації з доданими до них документами та рішення, прийняті за результатом розгляду таких звернень.

Від Головного управління ПФУ в Харківській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник пенсійного фонду зазначає, що Рішенням № 155450004062 від 06.08.2024 розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та відмовлено в даному призначенні у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На дату звернення вік заявниці склав 60 років, згідно наданих до заяви документів, страховий стаж позивачки склав 29 років 08 місяців 04 дня, при необхідному страховому стажу 31 рік. До загального страхового стажу позивачу частково зараховано періоди роботи згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1981 року, з 13.02.1989 року по 21.10.2003 рік, а саме зараховано періоди з 01.06.1993 року по 21.10.1993 рік, оскільки наявне виправлення в записах на зарахуванні на роботу та в підставах зарахування на роботу, а в доданій архівній довідці за вищезазначений період №1500-0204-5/58768 від 18.04.2024 року, прізвище заявниці не відповідає прізвищу в паспортних даних.

Відповідач наголошує, що позивачки виповнилося 60 років, тому для призначення пенсії за віком остання повинна мати не менше 31 року страхового стажу, при цьому навіть якщо врахувати не зараховані пенсійним органом періоди роботи, загалом страховий стаж позивачки буде складати 30 років 11 місяців та 21 день, що не достатньо для призначення пенсії. Таким чином, представник відповідача вважає, що права на пенсію у позивачки у будь-якому разі виникне після досягнення 63 років.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_3 , 30.07.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.

Подана заява за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначенні пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 06.08.2024 №155450004062 про неможливість призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так зі змісту вказаного рішення пенсійного органу вбачається: «Відмова про призначенні пенсії: ОСОБА_1 . ІНН заявниці: НОМЕР_1 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 30.07.2024 року. Адреса реєстрації заявниці: АДРЕСА_2 . Призначення пенсії за віком. Необхідний вік становить 60 років. Вік заявниці 60 років Необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж заявниці становить: 29 років 08 місяців 04 дні

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу частково зараховано період роботи згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1981 року, з 13.02.1989 року по 21.10.2003 року, а саме зараховано період з 01.06.1993 року по 21.10.2003 року, оскільки наявне виправлення в записі на зарахуванні на роботу та в підставах зарахування на роботу, а в доданій архівній довідці за вищезазначений період № 1500-0204-5/58768 від 18.04.2024 року, прізвище заявниці в довідці не відповідає прізвищу в паспортних даних.

Додатковий коментар: у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року-від 24 до 34 років.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заявниця не працює. Заявниця матиме право на пенсію з 17.07.2027 року, або при набутті необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Так, позивачка звертаючись до суду вважає, що відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи з 13.02.1989 року по 20.06.1989 рік та з 21.06.1992 року по 31.05.1993 рік.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд зазначає, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

Згідно наявної у справі копій трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.09.1981 року ОСОБА_1 вбачається:

- запис №8 від 13.02.1989 року прийнятий на роботу прибиральницею, наказ №9 від 13.02.1989 року

- запис №9 від 01.06.1993 року переведена на посаду діловода-машиністка, наказ №49 від 27.05.1993 року.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1989 року по 20.06.1989 рік та з 21.06.1992 року по 31.05.1993 рік, оскільки наявні у трудовій книжці виправлення та уточнююча довідка містить прізвище відмінне від прізвища позивачки згідно її паспорту.

Як встановлено судом, так дійсно запис №8 від 13.02.1989 року прийняття на роботу та запис «На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)» - наказ №9 від 13.02.1989 року містить виправлення щодо місяця його видання.

Як вбачається з уточнюючої довідки №179/5714 від 10.06.2024 року Галузевий Державний Архів Міністерства Оборони України зазначено, що в архівних документах Будинкоуправління №1 Арцизької квартирно-експлуатаційної частини району відображено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з лютого 1989 року по листопад 1999 року з зазначенням розмірів та періодів.

Вказана довідка видана на ім`я ОСОБА_1 , при цьому згідно паспортних даних позивачки її прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 . Зі змісту вказаної довідки вбачається, що на зберіганні в ГДА Міноборони знаходиться роздавальні відомості на виплату заробітної плати працівникам БУ №1 Арцизської КЕЧ району по листопад 1999 року включно. Зазначено, що ОСОБА_1 працювала в БУ №1 Арцизької КЕЧ району, м. Арциз-2, прийнята на посаду прибиральниці з 13.02.1989 року (наказ від 13.02.1989 року №9), переведена на посаду діловод-машиністка з 01.06.1993 року (наказ від 27.05.1993 року №48), що повністю збігається з даними наведеними у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_4 від 03.09.1981 року виданої на ім`я ОСОБА_1 .

З означеного вбачається, що під час оформлення уточнюючої довідки працівниками, які її оформлювали, була допущенна технічна помилка у прізвищі заявника замість вірної « ОСОБА_2 » зазначено помилково « ОСОБА_2 », при цьому суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Даного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 21.11.2018р. у справі №672/914/16-а.

Органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Таким чином, пенсійний орган у разі наявності сумнівів стосовно того, чи видавалася уточнююча довідка саме ОСОБА_1 , та чи саме вона прийнята на посаду прибиральниці з 13.02.1989 року на підставі наказу від 13.02.1989 року №9 повинен був звернутися до Галузевого Державного Архіву Міністерства Оборони України з відповідним письмовим запитом щодо уточнення цих даних.

Як вбачається з матеріалів справи, номер наказу про прийняття на роботу зазначений в уточненій довідці збігається з записом №8 трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.09.1981, яка містить виправлення у місяці прийняття на роботу, що дає підстави дійти висновку, що це виправлення було зроблено саме працівником якій був уповноважений на ведення трудових книжок, а не заявником.

Діюча на час заповнення спірного запису Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка втратила чинність 29.07.1993 року, передбачала, (п. 2.2, 2.3) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник,

виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав..

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином на думку суду, пенсійний орган протиправно не врахував період роботи з 13.02.1989 року по 20.06.1989 рр. та з 21.06.1992 року по 31.05.1993 рік до страхового стажу позивача.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155450004062 від 06.08.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 13.02.1989 року по 20.06.1989 рр. та з 21.06.1992 року по 31.05.1993 рік та повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2024 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.

З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. на користь ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.08.2024 №155450004062 щодо відмови у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1989 по 20.06.1989 та з 21.06.1992 по 31.05.1993 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022)

СуддяП.П. Марин