Рішення № 125204388, 17.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22052/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Юхтенко Л.Р. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 липня 2024 року через підсистему Електронний суд (документ сформований 12.07.2024) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6), в якій позивач просить:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 16.05.2024.

Ухвалою від 16 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач у період з 05.06.1989 по 26.06.1998 року працювала в Херсонському облнаркодиспансері на посаді «медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення» та у період з 01.05.2000 по 04.08.2020 року працювала в Херсонському облнаркодиспансері (правонаступником якого є КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради на посадах «медсестри диспансерного відділення, медсестри денного стаціонару».

16.04.2024 року Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про зарахування вищезазначених періодів роботи у подвійному розмірі. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовило Позивачу у зарахуванні періодів роботи після 01.01.2004, а щодо зарахування періодів роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998 зазначило, що потребує уточнюючих довідок.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Так, представник позивача зазначає, що Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року та до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі, - Закон України № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону України №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Представник позивача звернув увагу, що у трудовій книжці позивача наявні записи про працю на зазначених посадах у спірний період.

Представник позивача зазначає, що стаття 60 Закону № 1788-ХІІ встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме: -лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я; -у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; -в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я; -у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я; -у психіатричних закладах охорони здоров`я / закладах з надання психіатричної допомоги.

Згідно з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців до видів діяльності Некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» належать Загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю), Спеціалізована медична практика код 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами) та діяльність із догляду за хворими із забезпеченням проживання код 87.10 (цей клас включає діяльність: будинків для осіб похилого віку з послугами медсестер, реабілітаційних закладів будинків відпочинку з послугами медсестер, закладів медсестер, будинків догляду).

Отже, на думку представника позивача, комунальна установа «Обласний клінічний наркологічний диспансер» та Некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» у період з 2004 по 2021 рік були призначені для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону "Про пенсійне забезпечення» є повноцінними закладами з надання психіатричної допомоги.

З огляду на наведене, робота в комунальній установі «Обласний клінічний наркологічний диспансер» та Некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» у спірний період на посаді медсестри дає право на зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Представник позивача звертає увагу, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Через Електронний суд 14 серпня 2024 року від Головного управління надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ст. 60 Закону України № 1058 передбачений чіткій перелік закладів та установ, робота в яких зараховується до стажу у подвійному розмірі.

Представник відповідача звертає увагу, що відповідно до п.п 4.1., 4.2. Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Пунктами 4.3. та 4.7. Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Представник відповідача зазначає, що з аналізу вищезазначених норм вбачається, що кінцевим результатом звернення особи до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії є Рішення про перерахунок пенсії або Рішення про відмову у проведенні перерахунку.

По суті порушеного спірного питання представник відповідача зазначає, що Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні з 21.05.2019 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, як медичний працівник.

16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Відповідача про зарахування періодів її трудової діяльності з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі (далі - заява від 16.05.2024).

Вказана заява була подана без дотримання процедури, передбаченої нормами Порядку 22-1, форма заяви не відповідає встановленій, у зв`язку з чим була розглянута у порядку розгляду заяв, передбаченому Законом України Про звернення громадян. Жодних документів до заяви додано не було.

За результатами розгляду Головним управлінням 30.05.2024 надано лист-роз`яснення № 4930-4407/С-02/8-2100/24 про причини неможливості зарахування спірних періодів до стажу у подвійному розмірі.

Відповідач наголошує, що жодних рішень відносно заяви від 16.05.2024 ним не приймалося, жодних протиправних дій або бездіяльності не вчинялося. Тобто, по суті, Позивачка оскаржує інформаційний лист, що є неприпустимим, адже, як вже було вказано вище, в адміністративному судочинстві розглядаються справи, де суб`єктом владних повноважень, яким є орган Пенсійного фонду, винесено протиправні рішення, вчинено протиправні дії або ж протиправно допущено бездіяльність.

Також щодо відсутності підстав зарахування у подвійному розмірі спірні періоди трудової діяльності представник відповідача зазначає, що аналіз ст. 24 Закону № 1058 дає підстави для висновку, що за періоди трудової діяльності після 01.01.2004 винятки в обчисленні стажу не в одинарному розмірі можуть бути передбачені виключно Законом № 1058.

Представник відповідача звертає увагу, що відповідно до ст. 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Головним управлінням Позивачці надано роз`яснення, що для зарахування вказаного періоду до стажу у подвійному розмірі необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи в психіатричному закладі, про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, про відгули тощо.

Проте, ОСОБА_1 наданим їй правом не скористалася.

За таких обставин, представник відповідача вважає, що дії Головного управління є законними та такими, що скасуванню не підлягають.

Також представник відповідача вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав, ОСОБА_1 дізналася, після призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 21.05.2019, а до суду за захистом порушених прав звернулася лише у липні 2024 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку (де кінцевою датою мала бути 21.11.2019), що є підставою для залишення позову без руху згідно ч.1 ст. 123 КАС України.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав до суду копію пенсійної справи позивача.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії № НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що 21.05.2019 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою встановленого зразка № 8017 за призначенням пенсії за віком.

Відповідно до розписки-повідомлення позивачем до заяви було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про місце проживання; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; трудова книжка; диплом про навчання; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; заява про спосіб виплати пенсії; свідоцтво про шлюб.

Сторони не заперечують, що позивачу була призначена пенсія за віком та позивач перебуває на пенсійному обліку Головного управління ПФУ в Херсонській області.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою про обчислення стажу з 05.06.1989 року по 26.06.1998 року, з 01.05.2000 по 04.08.2020 у подвійному розмірі.

Листом від 30.05.2024 року № 4930-4407/С-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило позивача, що для вирішення питання щодо обчислення стажу у подвійному розмірі необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи у зазначеному закладі та за періоди роботи після 01.01.2004 року пільгове обчислення страхового стажу не застосовується.

Також суд встановив, що на адвокатський запит представника позивача Головне управління ПФУ в Херсонській області листом від 18.04.2024 року надало інформацію щодо розрахунку заробітної плати, із якої обчислено позивачу розмір пенсії, згідно з якого суд встановив, що загальний страховий стаж в одинарному розмірі позивача становить 38 років 2 місяця 20 днів. Відповідно до розрахунку пенсії з 01.03.2024 року повний страховий стаж позивача складає 43 роки 4 місяці 5 днів.

Судом досліджено індивідуальні відомості про застраховану особі ОСОБА_1 (Форма ОК-5) за період з 1998 по 2019 роки.

Також судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_3 , та встановлено, що до цієї трудової книжки внесені такі записи:

№ 6: 05.06.1989 - Херсонський облнаркодиспансер прийнята на посаду «медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення», наказ № 35 від 01.06.89.

№ 7 - 26.06.1998 - звільнена за власним бажанням, наказ № 28 від 25.06.98р.

№ 10 01.05.2000 - Херсонський облнаркодиспансер, зарахована на посаду дільничної медсестри диспансерного відділення, наказ № 32 від 26.04.2000.

№ 11 02.06.2003 переведена на 1.0 посади медсестри денного стаціонару, наказ № 68 від 02.06.2003.

№ 13 Херсонський обласний наркологічний диспансер перейменований на Комунальна установа «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради.

№ 14 КУ «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради перетворено в КНП «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради.

№ 15 КНП «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради приєднано та реорганізовано в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради.

№ 17 - 04.08.2020 - звільнена за власним бажанням, наказ № 219-к від 03.08.2020 року.

Також судом досліджено копії пенсійної справи позивача.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту Закон №1058-IV).

Стаття 4 Закону №1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У той же час, відповідно до частини 2 цієї ж статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 60 Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до таких відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, а посади - лікарі та середній медичний профілактичні заклади особливого персонал (незалежно від найменування посад).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що діяльність наркологічного закладу відноситься до надання психіатричної допомоги, а отже робота на посаді медсестри у такому закладу може бути прирівняна до роботи у закладах з надання психіатричної допомоги.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців вид діяльності Комунальної установи «Обласний клінічний наркологічний диспансер», 86.10 діяльність лікарняних закладів, дата заснування 04.12.1998.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що комунальна установа «Обласний клінічний наркологічний диспансер» та Некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» можуть бути прирівняні до закладу з надання психіатричної допомоги, та в розумінні статті 60 Закону "Про пенсійне забезпечення» позивач має право на зарахування періоду роботи у цьому закладі на посаді медсестри у подвійному розмірі.

Посилання відповідача на те, що винятки в обчисленні стажу не в одинарному розмірі після 01.01.2024 року можуть бути передбачені виключно Законом № 1058, є помилковими та відхиляються судом з таких підстав.

Так, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі, Закон № 1058) набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Відповідно до пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно з пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Суд наголошує, що у постанові від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17, та у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.

Таким чином, за правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Подібний висновок щодо застосування ст. 60 Закону № 1788-ХІІ був також підтриманий Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2025 року по справі № 420/8637/24.

Також безпідставні вимоги відповідача щодо надання позивачем уточнюючих довідок про підтвердження наявного трудового стажу за спірні періоди роботи в наркологічному диспансері, з таких підстав.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі, - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначено, що для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі, - Порядок № 637).

Статтею 62 Закону №1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пункту 1 розділу «Загальні положення» Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою №637, та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі, - Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1, 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, та за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм доводить, що виключно за відсутністю записів у трудовій книжки пенсіонер має доводити наявність трудового стажу іншими документами.

У цій справі суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 позивач працювала з 05.06.1089 по 26.06.1998 в Херсонському облнаркодиспансері на посаді «медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення» (записи № 6, №7), та з 01.05.2000 по 04.08.2020 року в Херсонському облнаркодиспансері (з подальшим перейменуванням та реорганізацією закладу) на посаді дільничної медсестри диспансерного відділення, на посаді медсестри денного стаціонару (записи № 10, № 11, №17).

Ці записи є чіткі, із зазначенням підстав призначення на посаду та звільнення з посади, печаток та підписів уповноваженої особи роботодавця.

А отже відповідні записи про трудовий стаж позивача за вказаний спірний період є достатніми для їх підтвердження у подвійному розмірі.

Також безпідставні посилання відповідача на те, що позивачем не була подана заява про перерахунок пенсії встановленого зразка, з таких підстав.

Так, відповідно до п. 1.1. розділу І Порядку №22-1, зокрема, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п. 4.1. Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п. 4.4. Порядку № 22-1).

Отже положеннями Порядку № 22-1 передбачено певна форма заяви про перерахунок пенсії.

Разом з цим, надаючи оцінку таким доводам відповідача, дотримуючись принципу переваги змісту над формою документа, суд зазначає, що подання позивачем заяви про перерахунок йому пенсії без дотримання відповідної форми, за наявності в такій заяві відомостей, передбачених законодавством, не може бути самостійною правовою підставою для відмови в її належному розгляді та прийняття за нею відповідного рішення.

Тим більш, суд встановив, що листом від 30.05.2024 року № 4930-4407/С-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило позивача, що для вирішення питання щодо обчислення стажу у подвійному розмірі необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи у зазначеному закладі та за періоди роботи після 01.01.2004 року пільгове обчислення страхового стажу не застосовується. При цьому у листі відповідач послався на положення Закону України «Про адміністративну процедуру», роз`яснивши порядок адміністративного оскарження адміністративного акта.

Тобто, дослідивши лист Головне управління ПФУ в Херсонській області від 30.05.2024 року № 4930-4407/С-02/8-2100/24, суд встановив, що по факту вказаним листом відповідач розглянув заяву позивача по суті порушених питань та прийняв відповідний адміністративний акт, яким відмовив позивачу у зарахуванні спірного періоду до стажу у подвійному розмірі та проведенні перерахунку пенсії.

Тому доводи відповідача щодо недотримання позивачем форми заяви є безпідставними та відхиляються судом.

Також безпідставне посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду, оскільки, на думку представника відповідача, Свищ С.О. про порушення свого права мала дізнатися, після призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 21.05.2019, а до суду за захистом порушених прав звернулася лише у липні 2024 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку (де кінцевою датою мала бути 21.11.2019), з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Таким чином, такі доводи відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на приписах пенсійного законодавства, оскільки позивач у будь-який час має право подавати заяву про перерахунок пенсії після виникнення відповідного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1078 діє загальне правило, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, за виключенням певних випадків, наведених у цій статті Закону.

Суд встановив, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії саме з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії з 16.05.2024 року, що є правомірними вимогами відповідно до наведених вище норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчиненні не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 16.05.2024, є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати і виплатити пенсію з 16.05.2024 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Суд, керуючись положеннями ст. 9 КАС України, з метою забезпечення ефективного способу захисту прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача перераховану пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, з дати виникнення права на проведення перерахунку пенсії, у цьому випадку, з дати звернення позивача з 16.05.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи що позов задоволено повністю, на користь позивача належить стягненню судовий збір в розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6) щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати і виплатити пенсію з 16.05.2024 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул.Крицак Валентини, 6) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

СуддяЛ.Р. Юхтенко