Рішення № 125191317, 12.02.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/14/25

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Грицака Руслана Леонідовича

про стягнення заборгованості в сумі 225 174,38 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 53 000 грн, заборгованості по процентах - 166 565,03 грн, заборгованості за комісією - 5 609,35 грн.

за участі представника позивача:Глуховецький О.С., адвокат (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи - підприємця Грицака Руслана Леонідовича про стягнення 225 174,38 грн заборгованості.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору №470902-КС-001 про надання кредиту від 23.07.2023 в частині повернення кредитних коштів, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням процентів та комісії, заявлена до стягнення у судовому порядку.

06 лютого 2025 року на адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла інформація №20.1.0.0.0/7-250124/64881-БТ від 31.01.2025 щодо руху коштів на рахунку відкритому в Банку на ім`я Грицака Руслана Леонідовича та до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , за період з 23.07.2023 по 07.08.2023.

В свою чергу, відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав , хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку. Зокрема, наявні в матеріалах справи поштові повідомлення повернулися з відмітками поштового відділення про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Досліджуючи питання обізнаності про розгляд даного спору відповідачем суд враховує, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21, від 06.06.2023 по справі №922/3604/21.

Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення підприємця про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2023 між ТОВ "Бізнес Позика (далі - Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Грицаком Русланом Леонідовичем (далі - Позичальник ) було укладено Договір про надання кредиту (електронна форма) №470902-КС-001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 53 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день, 1,14961316, фіксована. Комісія за надання кредиту: 7950,00 грн. Термін дії договору до 07.01.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 137 760,00 грн.

У п. 2 Договору його контрагенти узгодили, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п.1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Пункт 3 спірного правочину містить графік платежів, припускаючи що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що Кредитодавець надав йому інформацію, визначену в ч.2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п.8 Договору).

Пунктом 14 Договору обумовлено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.

Договір про надання кредиту №470902-КС-001 від 23.07.2023 підписано відповідачем 23.07.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5738.

Відповідно до п. 5.2. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", затверджених наказом №13-ОД від 27.06.2022 (далі - Правила), обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту.

Згідно з п. п. 5.3. Правил, нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.

Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця в строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само, як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (5.5. Правил).

Черговість зарахування коштів, що надійшли від Позичальника в рахунок погашення його договірних зобов`язань встановлена пунктом 5.7. Правил. Згода відповідача на застосування такого порядку у спірних правовідносинах випливає із умов, що викладені у пункті 14 Договору.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 53 000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується довідками про видачу коштів від 19.07.2024, виданих ТОВ ФК "Елаєнс", а також довідкою про рух коштів по картці за період 23.07.2023 по 07.08.2023 включно, що долучена до матеріалів справи АТ КБ "Приватбанк".

Так, листом №20.1.0.0.0/7-250124/64881-БТ від 31.01.2025 Приватбанк повідомив, що банківська картка, на яку перераховано позивачем кредитні кошти, належить Грицаку Руслану Леонідовичу. Зазначене повідомлення банківської установи містить, як реквізити цієї картки так і реквізити банківського рахунку, що належить відповідачу.

Окрім цього, Випискою по картці від 31.01.2025 виданою АТ КБ "Приватбанк", підтверджується зарахування коштів на користь відповідача 23.07.2023 в загальній сумі 53 000 грн трьома платежами: два по 25 000 грн та один по 3 000 грн.

В свою чергу, ФОП Грицаком Р.Л. частково сплачено суму в розмірі 5 000 грн, а саме: комісію в сумі 2340,65 грн та відсотки за користування в сумі 2659,35 грн. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, копія якого ТОВ "Бізнес Позика" долучена до матеріалів справи, а також інформаційною довідкою ТОВ "Платежі онлайн" №789/07 від 19.07.2024.

Отже, за твердженням Товариства, відповідач свої зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати комісії і процентів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 53000 грн, заборгованість за процентами в сумі 166 565,03 грн та заборгованості за комісією в сумі 5 609,35 грн. Вказані вище обставини слугували підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, підписуючи Договір електронним цифровим підписом, саме як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.

За правилами абзацу 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ними заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, суд встановив, що вказаний розрахунок виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією в розмірі 5 609,35 грн.

При цьому суд зважає на пункти 2.6., 5.3. та 5.4 Правил, якими передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів, нарахування комісії здійснюється у момент укладення договору та/або додаткової угоди 1, порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів, зазначеним в договорі та/або додатковій угоді 1.

Розрахунок комісії відповідає матеріалам справи та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи підтверджують факт надання позивачем кредитних коштів, їх використання відповідачем та часткове погашення останнім. Однак, Позичальником не надано доказів повернення суми отриманого кредиту в повному обсязі, що дає суду підстави вважати порушення прав позивача зі сторони відповідача доведеним.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Як наслідок, позовні вимоги Товариства про стягнення заборгованості в розмірі 225 174,38 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 53 000 грн, заборгованості по процентах - 166 565,03 грн, заборгованості за комісією - 5 609,35 грн заявлені позивачем правомірно, обґрунтовано та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо судових витрат на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 01.10.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ПРАВОВИЙ БАЛАНС" (Адвокатське об`єднання або Виконавець), було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а Клієнт зобов`язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).

У розділі 4 укладеної угоди сторони визначили порядок здійснення розрахунків. Так, оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих Клієнтом рахунку (рахунків). При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). В акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Згідно із п.7.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2027.

У п.10.1. угоди сторони домовились про те, що при виконанні умов договору може здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки/фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог, що встановлені у Законі України "Про електронні довірчі послуги" засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як Інтернет сервіс "СОТА" (http://sota-buh.ua), "Вчасно" (http://vchasno.ua./). У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або ЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або КЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.

В подальшому, між сторонами, у вигляді електронного документа, був підписаний Акт №Р-00000180-06-01/25 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 0.08.2024, згідно якого Адвокатом надано послуги правову допомогу згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Грицака Р.Л. на загальну суму 9 780 грн. Також Адвокатським об`єднанням було виставлено Товариству рахунок - фактура №Р-00000180 від 06.01.2025 на суму 9 780 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу заявник також долучив платіжну інструкцію №3549 від 08.01.2025 на суму 9 780 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Водночас слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від ФОП Грицака Р.Л. до суду не надходило.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та Адвокатське об`єднання визначили в розрахунку - фактурі та Акті наданих послуг.

За змістом частини 3 статті 126 ГПК України з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи має подавати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, незалежно від форми адвокатського гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), передбаченої договором про надання правничої допомоги. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити не співмірність таких витрат. При цьому факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9780 грн підтверджено наданими доказами, а сума таких витрат відповідає попередньому орієнтовному розрахунку, наведеному у позовній заяві.

Водночас, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд вважає, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню. Окрім цього, варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки. До того ж подібні спори неодноразово розглядалися господарськими судами та Верховним Судом, яким сформовані відповідні правові позиції.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Виходячи з вище наведеного в сукупності, враховуючи, що витрати на правову допомогу не є позовними вимогами, а належать до судових витрат, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Грицака Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в сумі 225 174,38 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 53 000 (п`ятдесят три тисячі) грн, заборгованості по процентах - 166 565 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 03 коп., заборгованості за комісією - 5 609 (п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 35 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Грицака Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239) 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу та 2 702 (дві тисячі сімсот дві) 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 17.02.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко