Рішення № 125189705, 12.11.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1639/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Коваленко М.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-М»

69057, місто Запоріжжя, провулок Тамбовський, будинок 2, код ЄДРПОУ 31575976

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ»

08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Борщагівська, будинок 30-А, корпус 15, квартира 157, код ЄДРПОУ 39482580

про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

за участі представників сторін:

позивача - Бондар І.М., ордер серія АР № 1184808, дані КЕП ЕЦП;

відповідача - не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№3020 від 25.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-КИЇВ" про повернення безпідставно набутого майна (коштів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, за яким позивач сплатив попередню оплату за товар у розмірі 1493421,52 грн, однак, товар був повернутий відповідачу, проте, відповідач не повернув сплачену позивачем попередню оплату, у зв`язку з чим позивач заявляє її до стягнення у розмірі 1493421,52 грн.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №911/1639/24 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 23.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 відкладено підготовче засідання на 13.08.2024 о 14:20.

У судове засідання 13.08.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.

Також суд врахував клопотання (вх.№1345/24 від 01.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що було подане раніше.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2024, відкладено підготовче засідання на 17.09.2024.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надішли додаткові пояснення у справі (вх.№9782/24 від 10.09.2024).

У судове засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

У підготовчому засіданні 17.09.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2024.

У судове засідання 15.10.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

У судовому засіданні 15.10.2024, з огляду на обставини справи, що встановлювались під час розгляду справи по суті, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про витребування у позивача письмових пояснень за підписом керівника та головного бухгалтера позивача про те, чи відображається у бухгалтерському обліку позивача договір №265 від 18.12.2023, що укладений між відповідачем та позивачем та витребування рахунку-фактури на підставі якого була здійснена оплата спірних коштів позивачем відповідачу.

З огляду на вказане та відповідну неможливість завершення розгляду справи, судом оголошена перерва в судовому засіданні до 12.11.2024, в порядку частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд врахував клопотання (вх.№1345/24 від 01.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що було подане раніше.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2024 сторін справи повідомлено про судове засідання 12.11.2024.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надішла заява про виконання ухвали (вх.№11671/24 від 21.10.2024) з витребуваними судом письмовими поясненнями та рахунком-фактурою у додатку.

У судове засідання 12.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

У судовому засіданні 12.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням вимог чинного законодавства суд

встановив:

1. Аргументи позивача

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС-КИЇВ" як продавцем було укладено договір купівлі-продажу екскаватора гусеничного гідравлічного Volvo EC300DL з ковшем VCEC300DC00282077 у спрощений спосіб, шляхом листування та виставлення рахунків.

22.12.2023 позивачем було здійснено передоплату у розмірі 1493421,52 грн та між сторонами підписано видаткову накладну №PH-0002711 про передачу продавцем покупцю товару: екскаватора гусеничного гідравлічного Volvo EC300DL з ковшем VCEC300DC00282077, вартістю 8960529,09 грн.

Відповідно до накладної повернення постачальнику №9 від 15.05.2024 позивач повернув відповідачу вищевказаний товар.

Проте, відповідач не повернув позивачу передоплату за товар, що повернутий, на претензію позивача не відреагував, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту свої прав та законних інтересів.

2. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 27.06.2024 та ухвали суду від 15.07. 2024, від 13.08.2024, від 17.09.2024, від 17.10.2024 про призначення судових засідань були направлені відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет та отримані ним, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, які долучені судом до матеріалів справи.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Факт отримання відповідачем ухвал Господарського суду Київської області у даній справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність цього судового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Суд зауважує, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У даній справі предметом позову є вимога позивача про повернення сплаченої суми попередньої оплати, а предметом спору власне сума передоплати.

Дана позиція підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 01.08.2019 у справі №916/1743/18.

За наданими суду рахунком-фактурою на оплату та доказами фактичної оплати (попередньої оплати) за товар, а також видатковою накладною №PH-0002711 від 22.12.2023, що складена сторонами на підтвердження господарської операції з фактичної передачі товару продавцем покупцю - екскаватора гусеничного гідравлічного Volvo EC300DL з ковшем VCEC300DC00282077, ціною 8960529,09 грн, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб: шляхом обміну документами та вчиненнями дій.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Попередня оплата товару є саме авансом, а не завдатком, якщо договором між сторонами у письмовій формі прямо не погоджено, що попередня оплата є таким видом забезпечення виконання зобов`язання як завдаток. Такі висновки підтверджені правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25.09.2012 у справі №6-82цс13 та від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 №461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18), постанові від 17.06.2021 у справі №711/5065/15-ц.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулось (висновок про застосування норм права, що викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Як зазначено судом вище, 22.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-М» була підписана видаткова накладна №РН-0002711 від 22.12.2023 на придбання екскаватора гусеничного гідравлічного Volvo EC300DL з ковшем VCEC300DC00282077 на підставі рахунку-фактури № СФ-0000696 від 22.12.2023.

Відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-М» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» 1493421,52 грн (платіжна інструкція №1662 від 22.12.2023).

15.05.2024 між сторонами була підписана накладна повернення постачальнику №9, в якій зазначено, що позивач як постачальник (покупець) повертає відповідачу як одержувачу (продавцю) товар (екскаватор гусеничний гідравлічний Volvo EC300DL з ковшем VCEC300DC00282077, ціною 8960529,09 грн.

Дана накладна повернення постачальнику №9 від 15.05.2024 підписана уповноваженими особами обох сторін та скріплена відбитками їх печаток.

Також, на підтвердження вищевикладених обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» був складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 15.05.2024 №167 до податкової накладної № 22.12.2023 №309, який був зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних, який наявний у матеріалах справи.

Позивач за вих.№310 від 31.05.2024 направив відповідачу претензію про повернення передоплати, в якій вимагав повернути передоплату у розмірі 1493421,52 грн протягом 7 днів (штрих-код поштового відправлення 6900515134223).

У матеріалах справи наявна довідка за вих.№5-188/07/310/2024 від 06.09.2024 від АБ «УКРГАЗБАНК» в якій банк підтверджує, що ним було відкрито клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО-М» (ЄДРПОУ 31575976) рахунок у форматі IBAN НОМЕР_1 , за період з 18.12.2023 по 04.09.2024 за вказаним рахунком були проведені операції, а саме: перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» (ЄДРПОУ 39482580) плати за екскаватор гусеничний Volvo згідно з рахунком №696 від 22.12.2023, дата платежу - 22.12.2023, номер документа - 1662, сума 1493421,52 грн, рахунок отримувача НОМЕР_2.

До суду не були надані відповідачем докази повернення позивачу суми попередньої оплати за товар у розмірі 1493421,52 грн.

Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з повернення попередньої оплати за товар у розмірі 1493421,52 грн, сплаченої за поставку товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000696 від 22.12.2023, перерахування якої позивачем відповідачу з відповідним призначенням платежу підтверджується матеріалами справи та містить докази повернення товару відповідачу, а з огляду на вищевказані судом правові позиції, що за відсутності письмового погодження сторонами сплачених коштів як завдатку, обставини того, з чиєї вини та за яких підстав сторони погодили повернення товару - не вливає на зобов`язання відповідача повернути оплату за повернутий йому товар, строк виконання цього зобов`язання настав в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, з огляду на претензію позивача з вимогою про повернення коштів, копію якої з доказами направлення відповідачу долучено до матеріалів справи, отримання якої не заперечене відповідачем, який повідомлений належним чином про розгляд цієї справи та надані суду докази, з огляду, зокрема, на подання позовної заяви та доданих до неї документів у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача зареєстрований електронний кабінет, та наявність у матеріалах справи підтвердження доставки позову до електронного кабінету відповідача.

При цьому, керуючись принципом «jura novit curia» («суд знає закони») та з огляду на вищевказані висновки суду про договірний характер спірних правовідносин, суд відкидає доводи позивача про застосування у спірних правовідносинах статті 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню у правовідносинах, що виникли з правочину.

Принцип «jura novit curia» («суд знає закони») полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правової підстави передачі коштів у момент їх передачі немає, до правовідносин застосовується стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна,

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи,

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5. Розподіл судових витрат

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір покладаються на відповідача, відтак, відповідач має відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору за подання позову.

Розподіл інших судових витрат, зокрема тих, що вказані позивачем у позовній заяві в орієнтовному розрахунку судових витрат у справі, не заявлявся суду до ухвалення рішення у справі, відтак, не здійснюється судом у рішенні.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовну заяву (вх.№3020 від 25.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» про повернення безпідставно набутого майна (коштів) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Борщагівська, будинок 30-А, корпус 15, квартира 157, код ЄДРПОУ 39482580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-М» (69057, місто Запоріжжя, провулок Тамбовський, будинок 2, код ЄДРПОУ 31575976) 1493421,52 грн (один мільйон чотириста дев`яносто три тисячі чотириста двадцять одна гривня п`ятдесят дві копійки) основного боргу, 17921,06 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня шість копійок) - сума сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.02.2025.

Суддя С.О. Саванчук