Рішення № 125189597, 17.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2025Справа № 910/15264/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 11 233,29 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 11 233,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 366/21-Т/В від 23.06.2021, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15264/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

02.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що обґрунтування позивачем свої позовних вимог на підставі страхового акту та рахунку, є неналежним та недопустимим доказом по відношенню до відповідача, оскільки не вважається оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а такий рахунок на оплату ремонту транспортного засобу визначає повну (реальну) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, однак страховий відшкодовує не вартість відновлювального ремонту, а розмір матеріальних збитків, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Також відповідач зазначає, що оскільки здійснення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля платником цього податку, а таких відомостей матеріали справи не містять, розмір страхового відшкодування має бути зменшений на розмір податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначає, що полісом ПрАТ «Євроінс Україна» передбачено франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

24.01.2025 представником позивача подано додаткові пояснення у справі, які останній просить врахувати при ухваленні рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 366/21-Т/В, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 .

04.12.2021 о 20 год. 25 хв. в м. Умані по вул. Пушкіна, 27, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_2 , перед початком руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не скористався допомогою інших осіб, був неуважним, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований позаду автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2022 у справі №705/143/22 встановлено порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з рахунком № НОМЕР_3 від 07.12.2021, складеним станцією технічного обслуговування ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 49 975,91 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору обов`язкового страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 006.02821021-1 від 14.12.2021, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 49 975,91 грн.

На підставі складеного страхового акту 006.02821021-1 від 14.12.2021 позивач виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 49 975,91 грн. на рахунок СТО (платіжне доручення № 75070982 від 23.12.2021).

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - відповідач) із Претензією вих. № 291221-3318 від 29.12.2021 на суму 49 975,91 грн., за результатами розгляду якої відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 742,62 грн. (платіжна інструкція № 1494 від 13.04.2022).

Оскільки відповідачем не в повному обсязі сплачено страхове відшкодування, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення різниці страхового відшкодування у розмірі 11 233,29 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/005498552.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував транспортний засіб марки «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього транспортного засобу була застрахована відповідачем.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АР/005498552 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що обґрунтування позивачем свої позовних вимог на підставі страхового акту та рахунку, є неналежним та недопустимим доказом по відношенню до відповідача, оскільки не вважається оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а такий рахунок на оплату ремонту транспортного засобу визначає повну (реальну) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, однак страховик відшкодовує не вартість відновлювального ремонту, а розмір матеріальних збитків, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

В свою чергу, статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб марки «Volkswagen» - 2021 року випуску, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації означеного автомобіля не перевищує 7 років.

Також відповідно до п. 7.40. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зазначено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана в рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому, суд враховує, що хоча матеріали справи і не містять Акту виконаних робіт за результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, однак страхове відшкодування виплачено позивачем саме СТО, згідно виставленого рахунку, що обґрунтовано свідчить про подальше відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Також відповідач зазначає, що оскільки здійснення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля платником цього податку, а таких відомостей матеріали справи не містять, розмір страхового відшкодування має бути зменшений на розмір податку на додану вартість.

Так, за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Однак, виплата страхового відшкодування здійснена не на рахунок потерпілої особи, а на рахунок СТО, що виключає застосування наведених положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ.

Більше того, як вбачається з виставленого СТО рахунку, останнє не платником ПДВ, що нівелює заперечення відповідача в цілому в цій частині.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (49 975,91 грн.); визначені полісом № АР/005498552 ліміти відповідальності (130 000,00 грн.), франшизу (1 000,00 грн.) та виплачену відповідачем у добровільному порядку суму страхового відшкодування (37 742,62 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний доплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 11 233,29 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102; ідентифікаційний код: 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування у розмірі 11 233 (одинадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 17.02.2025

Суддя О.А. Грєхова