Постанова № 12518454, 10.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 р. № 2а-7611/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаряНовосад В.М.

представників:

від позивача Гриценяк В.В.,

від відповідача Демідюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інформаційно-консультаційний центр «Облік» (надалі ПП «ІКЦ «Облік») до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання незаконними висновків акта перевірки, -

в с т а н о в и в :

ПП «ІКЦ «Облік»звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0001912321/0 від 19.08.2010 року та про визнання незаконними висновків (положень) акта перевірки від 16.08.2010 року за №2035/23-209/31215953, які стосуються безтоварності чи нікчемності фінансово-господарських операцій між платником податків та контрагентами постачальниками та покупцями.

Згідно з уточненнями позовних вимог, позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 року за №0001912321/0, а також визнати протиправними дії органу державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.08.2010 року за №2035/23-209/31215953 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «ІКЦ «Облік»та контрагентами постачальниками та покупцями.

Позивач вважає, що висновки посадових осіб в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, позивач вважає, що відсутні будь-які правові підстави вважати договір, укладений між ним та ТзОВ «Компанія Луфорсталь», є нікчемним.Також, в позовній заяві, зазначається про відсутність порушень позивачем підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву, з врахуванням листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 08.07.2010 року за №51264/7/15-2, робить висновок про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), отриманих від ТзОВ «Луфорсталь», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто про нікчемність правочину між ПП «ІКЦ «Облік»та згаданим контрагентом.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «ІКЦ «Облік»з питань правильності декларування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року органом державної податкової служби складено акт від 16.08.2010 року за №2035/23-209/31215953 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 року за №0001912321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 108334 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 83334 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 25000 грн. 00 коп.

В акті перевірки перевіряючі посилаються на лист ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 08.07.2010 року за №51264/7/15-2, згідно якого ТзОВ «Компанія «Луфорсталь»подало декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з наступними показниками:

податкові зобовязання:

-операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% (р.1): обсяг поставки - 54566608 грн. 00 коп., в тому числі сума ПДВ 10913322 грн. 00 коп.;

- загальний обсяг поставки (р.5) 54566608 грн. 00 коп.;

- усього податкових зобовязань (р.9): сума податку на додану вартість 10913322 грн. 00 коп.,

податковий кредит:

-підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0 ставкою (р.10.1): обсяг поставки 54563987 грн. 00 коп., сума податку на додану вартість 10912797 грн. 00 коп.;

-різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду (р.18.1) має позитивне значення та складає 525 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначається про те, що згідно пояснень директора ТзОВ «Компанія «Луфорсталь»ОСОБА_3 дане підприємство йому не відоме, бухгалтерські документи та податкову звітність він ніколи не підписував.

Окрім того, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана як податкова звітність.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, орган державної податкової служби прийшов до висновку про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), отриманих від ТзОВ «Компанія «Луфорсталь»за період квітень-травень 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. А відтак, зазначені договори відповідно до ст.203 та ст.215 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

В матеріалах справи наявний договір про надання послуг від 31.03.2010 року за №31/03-05, укладений між ТзОВ «Компанія Луфорсталь»(продавець) та ПП «ІКЦ «Облік»(покупець), згідно якого продавець зобовязується провести: юридичні, інформаційно-пошукові, маркетингові, інші види робіт (надалі роботи), а замовник зобовязується провести оплату за виконані роботи згідно Акту виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

На виконання даного договору сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт за №300409 від 30.04.2010 року про надання послуг з маркетингових досліджень ринку, за №280417 від 28.04.2010 року про надання послуг з комплексного обслуговування програмного забезпечення, за №310505 від 31.05.2010 року про надання послуг з виконання робіт по монтажу контейнерів металевих євростандарт для збору побутових відходів, за №310527 від 31.05.2010 року з надання бухгалтерських, а також виписані відповідні податкові накладні.

Відповідно до договору за №31/03-04 від 31.03.2010 року, одна сторона продавець (ТзОВ «Компанія «Луфорсталь») зобовязується передати товар у власність другій стороні (покупцеві - ПП «ІКЦ «Облік»), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Для зберігання товару, який становить предмет даного договору, між сторонами був укладений договір схову за №31/03-06 від 31.03.2010 року.

Виконання договору поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

По згаданих господарських операціях позивачем було сформовано податковий кредит, а відповідчем податкове зобовязання.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03. 04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), а тому виписані податкові накладні не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

Такий висновок ґрунтується на факту нікчемності згаданого правочину.

Однак, з врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ТзОВ «Компанія «Луфорсталь», оскільки податкова звітність останнім подавалась до органу державної податковох служби, а факт невизнання такої жодним чином не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Пояснення громадянина ОСОБА_3 також не можуть свідчити про безтоварність та нікчемність господарських операцій, та спростовуються наступним.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача, яка була після вчинення зазначених господарських операцій.

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, які свідчать про використання у своїй подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, які були отримані від ТзОВ «Компанія «Луфросталь».

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Отже, суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «ІКЦ «Облік»та ТзОВ «Компанія «Луфросталь».

Як передбачено абз.2 п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за №327 та реєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 (з наступними змінами та доповненнями), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи, те що позивач виступає стороною договорів щодо яких відповідач в акті перевірки приходить до висновків про їх нікчемність, то такі висновки безпосередньо порушують права та інтереси останнього в частині визначення податкового зобовязання та формування податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем підп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то такі також не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з умовами договору за №ДГ-0000003 від 03.05.2010 року, укладеного між ПП «Квадрат-Л»(продавець) та ПП «ІКЦ «Облік»(покупець), продавець зобовязується продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар «неліцензовані послуги»в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані ПП «Квадрат-Л», від 27.05.2010 року за №5270000022 на загальну суму 24560 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4093 грн. 33 коп., від 31.05.2010 року за №5310000066 на загальну суму 102240 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 17040 грн. 00 коп., від 31.05.2010 року за №5310000067 на загальну суму 158400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 26400 грн. 00 коп. та від 19.05.2010 року за №5190000021 на загальну суму 214800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 35800 грн. 00 коп.

Таким чином, вищенаведені податкові накладні свідчать про правомірність включення ПП «ІКЦ «Облік»до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого ПП «Квадрат-Л».

Посилання органу державної податкової служби на те, що на момент перевірки були представлені факсокопії згаданих податкових накладних не беруться судом до уваги, оскільки чинним законодавством передбачена лише вимога щодо наявності податкових накладних, які підтверджують суму сплаченого податку, без привязки до наявності на момент перевірки копій чи оригіналів таких.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та про визнання протиправними дій органу державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.08.2010 року за №2035/23-209/31215953 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «ІКЦ «Облік» та контрагентами постачальниками та покупцями.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкового повідомлення-рішення протиправними та про його скасування, оскільки запропонований позивачем термін «визнання нечинним»застосовується до нормативно-правових актів, а в даному випадку оспорюється акт індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 року за №0001912321/0.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.08.2010 року за №2035/23-209/31215953 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «ІКЦ «Облік»та контрагентами постачальниками та покупцями.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інформаційно-консультаційний центр «Облік»»(код ЄДРПОУ 31215953), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дністерська,12/17, 3 грн. 40 коп. судового збору.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк