Рішення № 125181308, 05.02.2025, Яремчанський міський суд

Справа № 348/230/24

Провадження по справі № 2/354/221/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України(наділ-МТСБУ) 01.02.2024 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17 год 40 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Primastar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Свобода, що в м.Яремче Івано-Франківської області у напрямку центральної частини міста, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_2 , своєчасно не зменшив швидкість руху автомобіля аж до його зупинки, унаслідок чого вчинив наїзд на останню. Пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм по дорозі в лікувальний заклад померла. Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.05.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП не була застрахована, у зв`язку із чим МТСБУ прийняло рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілих осіб у сумі 102850,00 грн. Згідно наказу про відшкодування з фонду захисту потерпілих №3.1/1435 від 04.03.2021 року МТСБУ на підставі заяви представника потерпілої особи про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання здійснило регламентну виплату у розмірі 12850,00 грн., а відповідно до наказу №3.1/1457 від 05.03.2021 року здійснило регламентну виплату у сумі 90000,00 грн. згідно заяви про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Факт зазначених виплат підтверджується платіжними дорученнями №941669 від 05.03.2021 року. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із листами та претензією, яка останнім залишені без відповіді. Із урахуванням вищезазначеного, позивач заявлені позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 102850,00 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.02.2024 року вказану справу направлено за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року підготовче провадження у вказаній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.05.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

23.05.2024 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги МТСБУ задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ в порядку регресу, витрати, пов`язані з регламентною виплатою у розмірі 102850,00 грн та 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 01.11.2024 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2024 року.

Ухвалою суду від 22.11.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2024 року скасовано та призначено у вказаній справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без участі представника МТСБУ.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.05.2023 року потерпілими у кримінальному провадженні про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внаслідок якого загинула пішохід ОСОБА_2 було визнано тільки дочок загиблої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проте, мати загиблої- ОСОБА_5 ні органом досудового розслідування, ні Надвірнянським районним судом не була визнана потерпілою. Крім того, ні в матеріалах кримінального провадження, ні в матеріалах цивільної справи немає належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_5 перебувала на утриманні у загиблої в ДТП ОСОБА_2 або ж мала право на одержання від неї утримання. Оскільки, згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Таким чином, МТСБУ передчасно, помилково та безпідставно провело виплату ОСОБА_5 страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 90000,00 грн, без встановлення всіх обставин справи та отримання належних та допустимих доказів того, що остання мала право на отримання такого відшкодування, а тому ці кошти підлягають стягненню не з нього у порядку регресу, а з матері потерпілої, як безпідставно набуті. Також страховиком безпідставно проведено виплату доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відшкодування понесених витрат на поховання, оскільки він у повному обсязі відшкодував завдану потерпілим матеріальну та моральну шкоду і вони відмовились від своїх цивільних позовів у кримінальному провадженні, які були залишені судом без розгляду. Таким чином, в цій частині підстави для стягнення з нього страхового відшкодування теж відсутні, а вказані кошти є безпідставно отриманими і підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь МТСБУ. Також просив врахувати, що він не отримував претензію МТСБУ та не знав про те, що потерпілим проведено часткову виплату страхового відшкодування, внаслідок чого у повному обсязі відшкодував їм завдану матеріальну та моральну шкоду у вказаному ними розмірі.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля о 17 год 40 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Primastar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вулиці Свободи, що в м. Яремче Івано-Франківської області у напрямку центральної частини міста. Проїзна частина вул. Свободи для двох напрямків руху, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, освітлювалась ліхтарями вуличного освітлення. У цей час по нерегульованому пішохідному переході, позначеному горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 «Пішохідний перехід», розпочала переходити проїзну частину вул. Свободи пішохід ОСОБА_2 , яка рухалася зліва направо по напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 та відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України, мала перевагу у русі. Водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.3. б, п.4.16.а, п. 12.1., п. 12.3., п. 18.1 Правил дорожнього руху України під час руху проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_2 , своєчасно не зменшив швидкість руху автомобіля аж до його зупинки, унаслідок чого вчинив наїзд на останню. У результаті порушення водієм ОСОБА_1 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під м`яку мозкову оболонку та м`які покриви голови, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку, від яких померла по дорозі в лікувальний заклад.

21.01.2021 року виконувачем обов`язків прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Івано-Франківської обласної прокуратури Поповичем Н.М. завтерджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020090000000816 від 03.12.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, потерпілими у якому визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які перебувають у відкритому доступі, вказане кримінальне провадження надійшло на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29.09.2021 року було передано на розгляд до Надвірнянського районного суду Івано-Франкіської області.

06.08.2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області цивільний позов у кримінальному провадженні №12020090000000816 від 03.12.2020 року відповідно до якого просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у вигляді щомісячного утримання розміром 2500,00 грн, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 і довічно та моральну шкоду розміром 500000,00 грн, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн, на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.05.2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушененя, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та на підставі ст.76 КК України покладено на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятии уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду за їх заявами.

Зазначений вирок не оскаржувався та набрав законної сили 15.06.2023 року.

Відповідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть, виданого Яремчанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 08.12.2020 року, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане райбюро ЗАГС м. Яремче 27.07.1962 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Яремчанським МВ УМВС України 04.06.1998 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженки міста Яремче Івано-Франківської області вбачається, що остання перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , 1939 року народження призначена трудова пенсія з 02.08.1993 року.

Відповідно до Інформації про коло осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого, ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 , повідомила про те, що на момент смерті ОСОБА_2 до кола осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблої входили: батько: ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мати - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; чоловік - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №1450/17-20 від 03.11.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.12.2009 року.

Згідно розрахункової квитанції серії ББАХ №938613 від 04.12.2020 року, виданої приватним підприємцем ОСОБА_9 відпущено ОСОБА_4 домовину- вартістю 12000,00 грн, хрест -вартістю 400,00 грн, табличку вартістю 50 грн, покривало вартістю 400,00 грн, а всього на загальну суму 12850,00 грн.

Довідкою Міського комунального підприємства №37 від 08.12.2020 року підтверджується, що ОСОБА_4 дійсно похоронила свою матір ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за власний рахунок. ОСОБА_2 проживала на день смерті з дочкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та вели спільне господарство.

Згідно виданої ОСОБА_4 довідки про склад сім`ї №1783/17-20 від 29.12.2020 року, на момент смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 28.01.1987 року.

28.12.2020 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. посвідчено довіреності за реєстровими №883 та №887, якими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уповноважили ОСОБА_10 представляти їх інтереси по стягненню відшкодуванню за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, в результаті якої загинула ОСОБА_2 .

11.01.2021 року представник ОСОБА_4 по довіреності ОСОБА_10 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю транспортного засобу «Nissan Primastar», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 внаслідок якої пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм померла, а також подав заяву про виплату відшкодування понесених витрат на поховання у розмірі 12850,00 грн.

20.01.2021 року представник ОСОБА_5 по довіреності ОСОБА_10 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 180000,00 грн за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2.

04.03.2021 року МТСБУ виданий наказ №3.1/1435 про виплату представнику ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 12850,00 грн понесених витрат на поховання за фактом дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_2.

05.03.2021 року МТСБУ виданий наказ №3.1/1457 про виплату представнику ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 90000,00 грн по втраті годувальника за фактом дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_2.

05.03.2021 року за вих. №3-01-б/8352 МТСБУ направило на адресу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлення, в якому вказало, про те, що за результатами розгляду звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю транспортного засобу марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до п.п.27.1, 27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про виплату ОСОБА_5 частки відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 90000,00 грн, ОСОБА_4 витрат у розмірі 12850,00 грн, на поховання потерпілої.

Платіжною інструкцією №941669 від 05.03.2021 року МТСБУ перерахувало на рахунок ОСОБА_10 кошти в сумі 12850,00 грн, в якості страхової виплати на підставі наказу №3.1/1435 від 05.03.2021 року у справі №73472.

05.03.2021 року за вих. №3-01-а/8353 МТСБУ направило ОСОБА_1 листа із повідомленням про необхідність компенсації понесених витрат по здійсненню регламентної виплати у розмірі 102850,00 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за його участі.

Платіжною інструкцією №941747 від 09.03.2021 року МТСБУ перерахувало на рахунок ОСОБА_10 кошти у сумі 90000,00 грн, в якості страхової виплати на підставі наказу №3.1/1457 від 05.03.2021 року у справі №73472.

27.11.2023 року МТСБУ направило відповідачу претензію за вих.№73472/АК, в якій повідомило про необхідність відшкодування завданих збитків у розмірі 102850,00 грн, пов`язаних зі здійсненням регламентної виплати протягом 30 днів з моменту отримання даної претензії. Одночасно попередивши про те, у разі невиконання зазначених вимог МТСБУ без додаткових попереджень буде вимушене звернутися з відповідним позовом до суду.

Із долучених копій заяв потерпілих у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 31.03.2023 року, адресованих Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області у справі №354/131/21, вбачається, що останні просили залишити без розгляду подані ними цивільні позови, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі відшкодував завдану їм матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок загибелі у ДТП їх матері ОСОБА_2 .

Із копії заяви ОСОБА_5 від 31.03.202023 року, адресованої Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області у справі №354/131/21, вбачається, що остання відмовляється від позовних вимог, заявлених нею у кримінальному провадженні №12020090000000816 від 03.12.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 .

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За приписами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відпвідно до вимог ч.2,ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Частиною першою ст.1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року(надалі-Закон № 1058-IV) непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Частиною 1 ст.999 ЦК України встановлено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року(надалі-Закон №1961-IV).

За приписами ст.3 Закону №1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Приписами ст.6 Закону №1961-IV встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.21.1 Закону №1961-IV забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності чинною на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.39 Закону №1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Згідно з пп.39.2.1. п.39.2 ст.39 Закону №1961-IV основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Як слідує із вимог п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до положень п.27.1 ст.27 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з положеннями п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п.27.4 ст.27 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно п.36.2 ст.36 Закону №1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За приписами п.38.2.1 ст.38 Закону №1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності).

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому, за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України) та виникає нове (регресне) зобов`язання в порядку статті 1191 ЦК України.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У даному випадку вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 15.05.2023 року, який набрав законної сили, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула пішохід ОСОБА_2 , сталася з вини відповідача ОСОБА_1 .

Як встановлено судом та підтверджується дослідженими доказами, на момент вчинення ДТП поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у відповідача був відсутній і ОСОБА_1 не належав до категорії осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку із цим мати та донька загиблої щодо відшкодування завданої їм майнової шкоди, пов`язаної із смертю ОСОБА_2 , звернулися до позивача - МТСБУ.

Позивач виконав покладений на нього Законом №1961-IV обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини володільця транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність та в установлений строк здійснило виплату страхового відшкодування в загальній сумі 102850,00 грн, зокрема: дочці померлої ОСОБА_4 виплачено 12850,00 грн витрат на поховання, а матері ОСОБА_5 - 90000,00 грн витрат, пов`язаних із втратою годувальника.

Розмір шкоди, завданої з вини ОСОБА_1 та відшкодованої позивачем, підтверджується наявними у справі доказами.

Отже, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто до відповідача.

Судом встановлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла законодавчо визначеного пенсійного віку, відносилась до категорії непрацездатних осіб, а відтак на день смерті доньки мала право на одержання від неї утримання, а тому в силу приписів ст.1200 ЦК України набула право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок загибелі останньої у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому чинне законодавство не визначає обов`язковою умовою для отримання такого відшкодування наявність факту спільного проживання непрацездатних батьків з їх повнолітніми дітьми, смерть яких настала у результаті заподіяння шкоди їх життю та здоров"ю чи визнання зазначених осіб потерпілими у кримінальному провадженні.

У силу положень ч.6 ст.55 КПК України у разі, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

В даному випадку потерпілими у кримінальному провадженні №12020090000000816 від 03.12.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України були визнані діти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а мати ОСОБА_5 у ході судового розгляду була визнана цивільним позивачем.

Тому наведені відповідачем в обґрунтування своїх заперечень доводи про відсутність в ОСОБА_5 права на отримання страхового відшкодування є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що під час розгляду кримінального провадження він повністю відшкодував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдану майнову шкоду не спростовують правомірність здійсненої МТСБУ страхової виплати на користь потерпілих та не можуть слугувати належною підставою для відмови у даному позові.

ОСОБА_1 за наявності відповідних для того підстав не позбавлений права на звернення до суду із позовом про стягнення із вказаних осіб на свою користь безпідставно набутих коштів.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження відшкодування ним ОСОБА_4 витрат на поховання матері, а також відшкодування завданої майнової шкоди ОСОБА_5 .

Так, у ході розгляду справи встановлено, що у кримінальному провадженні ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов лише про стягнення моральної шкоди і у своїй заяві про залишення його без розгляду потерпіла не вказала конкретний вид та розмір отриманого нею відшкодування в рахунок завданої смертю матері майнової шкоди, а ОСОБА_5 у поданій до суду заяві про залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду не зазначила про отримання нею будь-якого відшкодування від обвинуваченого.

Заперечень та доказів на спростування визначеного позивачем розміру шкоди відповідач не надав.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП ІНФОРМАЦІЯ_2 не була застрахована, він як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в добровільному порядку МТСБУ спричинену матеріальну шкоду не відшкодував, що свідчить про порушення прав позивача, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги МТСБУ підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в розмірі 102850,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача сляд стягнути на користь позивача 3028,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу, витрати, пов`язані з регламентною виплатою у розмірі 102850(сто дві тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачений судовий збір у розмірі 3028(три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, Русанівський бульвар, 8 м. Київ, код ЄДРПОУ:21647131, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК