Постанова № 12517818, 26.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3017/10/0870

(16 год. 55 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,

за участю представників:

позивача Барсукової І.В., дов. від 20.05.2010 б/н,

відповідача Проценко Ю.В., дов. від 24.12.2009 №07-01-14-23/5969,

Супрун О.А., дов. від 15.06.2010 №07-01-14-23/3189,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Хераеус Електро-Найт Україна»

до:Запорізької митниці Державної митної служби України

про:визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

28.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хераеус Електро-Найт Україна» (далі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 30.04.2010 № 112000006/2010/000444/1.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2010 було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначене на 16 червня 2010 року.

У попередньому судовому засіданні 16.06.2010 оголошувалась перерва до 30.06.2010 для надання сторонами додаткових доказів на обґрунтування своїх позицій.

За клопотаннями представника позивача та представника відповідача, ухвалою суду від 30.06.2010 провадження у справі було зупинено до 07.09.2010.

Ухвалою суду від 08.09.2010 провадження у справі було поновлено, попереднє судове засідання призначене на 08.09.2010.

Ухвалою суду від 08.09.2010 підготовче провадження у справі було закінчено, судове засідання призначене на 23.09.2010.

За клопотаннями представника позивача та представника відповідача, ухвалою суду від 23.09.2010 провадження у справі було зупинено до 26.10.2010.

Ухвалою суду від 26.10.2010 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 26.10.2010.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № К04-2007 від 26.02.2007 (далі Контракт), укладеного між позивачем та Компанією Хераеус Електро-Найт Інтернешнл Н.В., Бельгія, специфікацій № 10-2-1 від 12.04.2010, № 10-2-2 від 12.04.2010, які є невідємними частинами Контракту, інвойсу №90002647-1486 від 16.04.2010 було ввезено прилади для фізичного та хімічного аналізу:

-арт. 10522961 QTK0007462 Quick-Tap зонди температура-кисень (компактний автоматичний Quick-Тар сенсор для BOF контролю процесу без перекидання конвертора, для інтерактивного вимірювання температури та кисневої активності, тип В (Pt 6-30% Rh/Pt), довжина кабелю 35 м, тип QT-T-35A, колір зелений, країна виробництва - BE, виробник -Heraeus Eiectro-Nite Int. N.V.) - 504 шт. за ціною 44116,51 євро за 1000 одиниць, загальною вартістю 22234,72 євро;

-арт. 10522962 QTK007462 зонди температура-кисень (компактний автоматичний Quick-Тар сенсор для BOF контролю процесу без перекидання конвертора, для інтерактивного вимірювання температури та кисневої активності, тип В (Pt 6-30% Rh/Pt), довжина кабелю 35 м, тип QT-T-35A, колір зелений, країна виробництва - BE, виробник -Heraeus Eiectro-Nite Int. N.V.) - 1764 шт. за ціною 40876,76 євро за 1000 одиниць, загальною вартістю 72106,60 євро.

Загальна вартість товару за Контрактом склала 94 341,32 євро.

27.04.2010 через митного брокера ТОВ «В-БЕСТ» позивачем було подано до відповідача вантажну митну декларацію №112000009/0/004106 (далі ВМД 4106), якою задекларовано імпорт товару - прилади для фізичного та хімічного аналізу арт. 10522961 QTK0007462, арт. 10522962 QTK0007462 із зазначенням у графах 12, 45, 47 митної вартості товару в сумі 1019589,43 грн., яка складалася з фактурної вартості товару згідно Контракту в розмірі 996089,43 грн. (по курсу 10,558358 грн. за 1 євро) та транспортних витрат у сумі 23500 грн.

Для підтвердження митної вартості товару до відповідача були надані всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством України.

30.04.2010 відповідачем було прийнято Рішення №112000006/2010/000444/1 (далі оскаржуване рішення), відповідно до якого митницею самостійно визначено митну вартість товару за ВМД 4106 в сумі 104637,29 євро.

Визначаючи митну вартість, відповідач послався на «наявну у митного органу інформацію про вартість операцій з товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього». При цьому жодних додаткових документів відповідач від позивача не витребував.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач листом від 30.04.2010 № 01-30-04-10-03 звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на вільний обіг товарів (вимірювальних датчиків) під гарантійні зобов'язання.

Листом від 07.05.2010 № 07-02-09-24/2425 відповідач повідомив про прийняття рішення щодо можливості випуску товару під гарантійні зобов'язання - сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною в Рішенні відповідача.

З метою здійснення митного оформлення товарів, ТОВ «ХЕН Україна» було подано нову митну декларацію № 112000009/2010/004718 від 13.05.2010 із зазначенням митної вартості товару в сумі 1052106,71 грн. (по курсу 10,054797 грн. за 1 євро), що визначена в оскаржуваному рішенні.

Згідно даних декларації митні платежі (податок на додану вартість), що підлягали сплаті за митною вартістю, визначеною позивачем, становлять 194416,56 грн., митні платежі (податок на додану вартість), що підлягали сплаті за митною вартістю, визначеною відповідачем, становлять 210421,34 грн.

Позивач вважає, що відповідач визначив митну вартість товару з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до зайвої сплати позивачем митних платежів у сумі 16004,78 грн.

В судовому засіданні 26.10.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, поясненнях до позовної заяви від 29.06.2010, запереченнях проти розрахунку митної вартості від 25.10.2010, зокрема зазначивши, що товар, який був предметом поставки є унікальним, через що його митна вартість була визначена позивачем за ціною Контракту. Для підтвердження визначеної позивачем митної вартості у встановлений законодавством строк відповідачу були надані всі наявні у позивача документи, крім того протягом 2009 та 2010 років позивач здійснював розмитнення таких саме товарів на території України й жодного разу, визначена позивачем, митна вартість таких товарів не викликала сумніву у відповідача. Оскаржуване рішення не відповідає вимогам Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 №506, а саме в ньому не вказані обставини, які стали підставою для прийняття Рішення, джерела інформації, які використовувались відповідачем в процесі прийняття Рішення. Всупереч вимогам абз. 7 ст. 267 Митного кодексу України (далі МК України) відповідачем не були вивчені обставини навколо продажу, а оскаржуване рішення прийняте без встановлення факту впливу відносин між позивачем та постачальником на ціну товару. Зазначив, що товари які постачались було модифіковано постачальником, внаслідок чого їх вартість зменшилась. Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог митного законодавства, тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.10.2010 представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву від 16.06.2010 та доповненнях до заперечень від 15.10.2010, зокрема зазначивши, що відповідач діяв в межах повноважень наданих йому законодавством України. Під час здійснення контролю митної вартості товару було перевірено документи надані для підтвердження митної вартості і відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю. Також відповідачем було проаналізовано рівень митної вартості таких товарів в ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю було виявлено, що митна вартість товару не відповідає рівню митної вартості таких товарів, імпортованих в Україну, через що були витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Згідно статуту позивача та наданої ним для митного оформлення декларації митної вартості, він є взаємоповязаним із постачальником, тому для зясування факту, що відносини між позивачем та постачальником не вплинули на ціну товару, були витребувані додаткові документи. Перелік додатково витребуваних документів 28.04.2010 був зазначений на зворотному боку декларації митної вартості. Декларант із цим переліком був ознайомлений 28.04.2010. Станом на 30.04.2010 із всього переліку були надані лише прайс-лист та калькуляція, про що на зворотному боку декларації митної вартості зроблений відповідний запис, також 30.04.2010 зроблений запис про неможливість надання інших витребуваних документів. Після перевірки наданих документів та аналізу всієї наявної інформації щодо вартості товару 30.04.2010 відповідачем було прийнято рішення про неможливість оформлення товару за заявленою митною вартістю, через ненадання всіх витребуваних документів. Використовуючи інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ на такі товари відповідачем було здійснено митну оцінку і прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого митна вартість товару склала 7,85 доларів США за 1 кг, що є найнижчою ціною в системі. При прийнятті оскаржуваного рішення була врахована цінова інформація на товар за раніше оформленими вантажно-митними деклараціями позивача, відповідно до якої спостерігалось падіння ціни на товар при цьому відповідачу не були надані документи, які б обґрунтовували таке зниження ціни. Разом з тим, цінова база Держмитслужби дала інформацію про збільшення ціни на товар. Виходячи з поданої позивачем калькуляції, відповідачем було встановлено, що заявлена позивачем у п. 31 ВМД 4106 кількість метрів кабелю (35 м) не відповідає даним калькуляції (36 м), крім того, вартість тари з деревини (палет), визначена в калькуляції, є меншою порівняно з ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ на подібні товари. Відтак, відповідачем була визначена митна вартість товару з врахуванням вартості додаткового метру кабелю та вартості палет, розрахованої згідно з ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ. Щодо застосування при прийнятті оскаржуваного рішення резервного методу визначення митної вартості зазначили таке: перший метод не міг бути застосований оскільки позивач є повязаною особою із постачальником, другий та третій метод не застосований оскільки у відповідача була відсутня цінова інформація щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. За зверненням позивача відповідач надав дозвіл відпустити під гарантійні зобовязання товар. Представники відповідача наполягли на тому, що оскаржуване рішення є правомірним, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, в звязку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 26.10.2010 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 12, 15 МК України відповідач є субєктом владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

18.07.2005 державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області позивач зареєстрований в якості юридичної особи.

Згідно п. 1.1 статуту позивача компанія «Хераеус Електро-Найт Інтернешнл Н.В.», юридична особа за законодавством Бельгії, є засновником позивача.

На виконання умов Контракту, укладеного між позивачем та компанією «Хераеус Електро-Найт Інтернешнл Н.В.» (Бельгія) специфікацій № 10-2-1 від 12.04.2010, № 10-2-2 від 12.04.2010, які є невідємними частинами Контракту, інвойсу №90002647-1486 від 16.04.2010 на митну територію України було ввезено прилади для фізичного та хімічного аналізу:

-арт. 10522961 QTK0007462 Quick-Tap зонди температура-кисень (компактний автоматичний Quick-Тар сенсор для BOF контролю процесу без перекидання конвертора, для інтерактивного вимірювання температури та кисневої активності, тип В (Pt 6-30% Rh/Pt), довжина кабелю 35 м, тип QT-T-35A, колір зелений, країна виробництва - BE, виробник -Heraeus Eiectro-Nite Int. N.V.) - 504 шт. за ціною 44116,51 євро за 1000 одиниць, загальною вартістю 22234,72 євро;

-арт. 10522962 QTK007462 зонди температура-кисень (компактний автоматичний Quick-Тар сенсор для BOF контролю процесу без перекидання конвертора, для інтерактивного вимірювання температури та кисневої активності, тип В (Pt 6-30% Rh/Pt), довжина кабелю 35 м, тип QT-T-35A, колір зелений, країна виробництва - BE, виробник -Heraeus Eiectro-Nite Int. N.V.) - 1764 шт. за ціною 40876,76 євро за 1000 одиниць, загальною вартістю 72106,60 євро.

Загальна вартість товару за специфікаціями № 10-2-1 від 12.04.2010 та № 10-2-2 від 12.04.2010 склала 94 341,32 євро.

27.04.2010 через митного брокера ТОВ «В-БЕСТ» позивачем було подано до відповідача ВМД 4106, якою задекларовано імпорт товару - прилади для фізичного та хімічного аналізу арт. 10522961 QTK0007462, арт. 10522962 QTK0007462 із зазначенням у графах 12, 45, 47 митної вартості товару в сумі 1019589,43 грн., яка складалася з фактурної вартості товару згідно Контракту в розмірі 996089,43 грн. (по курсу 10,558358 грн. за 1 євро) та транспортних витрат у сумі 23500 грн.

Для підтвердження митної вартості товару до відповідача були надані:

-облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 11200/1/05/00088 від 12.08.2009;

-повідомлення про намір увезення № 112000005.2010.180996.001 від 23.04.2010;

-накладна CMR № 0070094 від 21.04.2010;

-довідка про транспортні витрати б/н від 22.04.2010;

-рахунок-фактура (інвойс) № 90002647-1486 від 16.04.2010;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 29.06.2009;

-специфікація № 10-2-1 від 12.04.2010 p.;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 22.12.2009;

-специфікація № 10-2-2 від 12.04.2010;

-зовнішньоекономічний контракт № К04-2007 від 26.02.2007;

-довідка ДПІ Орджонікідзевського району № 35013 від 19.04.2010 про проведення декларування валютних цінностей;

-технічний опис товару б/н від 12.04.2010;

-копія вантажної митної декларації іноземної країни № 10ВЕЕ0000014014445 від 19.04.2010.

Також була подана декларація митної вартості № 112000009/0/004106 від 27.04.2010 (далі ДМВ 4106), в якій було зазначено, що покупець та продавець є повязаними особами, проте взаємозалежність продавця і покупця на вплинули на ціну товару. Також було зазначено, що роялті та ліцензійні платежі, а так само частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів на митній території України прямо чи опосередковано позивачем не здійснюється.

28.04.2010 на зворотному боці ДМВ 4106 працівником відповідача був зроблений запис, згідно якого відповідач з посиланням на ч. 7 ст. 267 МК України визначив неприйнятною ціну товару через взаємоповязаність позивача та постачальника. Для підтвердження митної вартості товарів, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» відповідач зажадав від декларанта надання додаткових документів, а саме: прайс-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, відомості про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару, інші документи, бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України, документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності позивачем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу позивача, довідку про відсутність у позивача фінансових зобовязань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів, бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів.

28.04.2010 декларант ознайомився із зазначеним записом та 30.04.2010 надав прайс-лист на 2010 рік та калькуляцію, та зазначив, що він не має можливості надати інші документи.

30.04.2010 відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого митницею самостійно визначено митну вартість товару за ВМД 4106 в сумі 104637,29 євро. При цьому в графі 18 оскаржуваного рішення відповідач зазначив такі документи, на підставі яких він прийняв Рішення: ВМД 4106, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11200/1/05/00088 від 12.08.2009, накладну CMR № 0070094 від 21.04.2010, довідку про транспортні витрати б/н від 22.04.2010, рахунок-фактуру (інвойс) № 90002647-1486 від 16.04.2010, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 29.06.2009, Контракт, технічний опис товару б/н від 12.04.2010. Відомостей про врахування інших документів оскаржуване рішення не містить. В графі 33 оскаржуваного рішення в якості джерела інформації, що використовувалась відповідачем при прийнятті цього рішення відповідач послався на наявну у нього інформацію про вартість операцій з товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.

Листом від 30.04.2010 № 01-30-04-10-03 позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на вільний обіг товарів (вимірювальних датчиків) під гарантійні зобов'язання. До зазначеного листа позивач додатково до вже наданих документів додав оскаржуване рішення, прайс-лист б/н на 2010 рік, калькуляцію собівартості для «Компактний автоматичний сенсор Quick-Tap QTK0007462, UCS10522962», калькуляцію для «Компактний автоматичний сенсор Quick-Tap QTK0007462, UCS10522961», документи які свідчать про ввезення, розмитнення та оплату цієї продукції у 2009 році: ВМД №112000002/9/009863 від 10.09.09, інвойс №90003690-1486 від 01.09.2009, ВМД №112000002/9/012525 від 10.11.09, інвойс №90005218-1486 від 04.11.2009, документи які свідчать про рівень цін на внутрішньому ринку України на продукцію «Компактний автоматичний сенсор Quick-Tap»: видаткові накладні №РН-0303 від 19.10.09, №РН-0373 від 24.11.09, №РН-0013 від 19.01.10.

Листом від 07.05.2010 № 07-02-09-24/2425 відповідачем було повідомлено про прийняття рішення щодо можливості випуску товару під гарантійні зобов'язання - сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем згідно Рішення.

13.05.2010 позивачем було подано нову митну декларацію № 112000009/2010/004718 із зазначенням митної вартості товару в сумі 1 052 106,71 грн. (по курсу 10,054797 грн. за 1 євро), що визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Згідно даних декларації митні платежі (податок на додану вартість), що підлягали сплаті за митною вартістю, визначеною позивачем, становлять 194 416,56 грн., митні платежі (податок на додану вартість), що підлягали сплаті за митною вартістю, визначеною Відповідачем, становлять 210 421,34 грн., різниця між цими сумами становить 16 004,78 грн.

Листом від 16.06.2010 №02/160610/01 позивач запитав у відповідача письмові пояснення з приводу того, як в оскаржуваному рішенні відповідачем було визначено митну вартість.

Листом від 25.06.2010 № 07-01-09-24/3435 відповідач надав відповідь на лист позивача від 16.06.2010 у якій зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості були перевірені документи, подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю. Також було проаналізовано рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами контролю було виявлено, що вартість ввезеного товару не відповідає рівню митної вартості товарів, кваліфікованих за кодом 9027905000 згідно УКТЗЕД, імпортованих на митну територію України. Крім того відповідач зазначив, що позивач та постачальник є повязаними особами. Через наведене у позивача були витребувані додаткові документи. В звязку з ненаданням позивачем відповідних документів в повному обсязі, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за методом 1, у звязку з чим було здійснено митну оцінку товарів на підставі положень ст.ст. 265-267 МК України, вимог п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766.

Листом від 27.07.2010 № 07-02-09-24/4103 відповідач повідомив позивача, що оскільки протягом дії гарантійного зобовязання він не надав нових документів з переліку затребуваних та ненаданих на момент прийняття оскаржуваного рішення, то відповідач вважає неможливим застосування заявленої декларантом митної вартості та залишає оскаржуване рішення без змін.

Листом від 30.07.2010 №01/300710/01, додатково до вже наданих документів, позивач надав відповідачу висновок спеціалізованої експертної організації Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 18.06.2010 №9/617, довідку про відсутність фінансових зобовязань позивача перед постачальником. Просив прийняти рішення про застосування заявленої позивачем у ВМД 4106 митної вартості.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача щодо витребування у позивача додаткових документів для визначення митної вартості товарів та правомірність прийняття Рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень ст. 265 МК України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Згідно зі ст. 260 МК України митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст. 266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами МК України, митна вартість імпортованого товару була визначена позивачем у ВМД 4106 за ціною Контракту і складалася з фактурної вартості товару та транспортних витрат.

Як правову підставу правомірності неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору відповідач посилається на взаємозвязок позивача із постачальником.

Згідно із п. 4 ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору використовується якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, у звязку з повязаністю позивача та продавця між собою відповідач повинен довести суду вплив цих відносин на ціну товару.

Частинами 7-10 статті 267 МК України визначено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

На підтвердження визначеної позивачем митної вартості товарів були надані всі наявні в нього документи, окрім відомостей про якісні та вартісні характеристики товару підготовлених експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством, документів, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності позивачем.

Проте, відповідач не довів суду необхідність надання позивачем зазначених документів, за умови достатності інформації щодо вартості товару, наведеної у тих документах, які позивачем були надані. Окрім того, відповідач взагалі не зміг надати пояснення щодо тих документів, які ним були визначені як «інші документи».

Відтак, суд доходить висновку про упереджене ставлення відповідача до позивача, оскільки надані позивачем документи містять повну та вичерпну інформацію щодо вартості товарів, а надання будь-яких інших невизначених документів та документів, надання яких необґрунтоване, є достатньою підставою стверджувати про упереджене ставлення відповідача до позивача.

Щодо неможливості застосування іншого, окрім резервного, методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

На вимогу відповідача позивачем були надані документи позивача, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України, а саме: лист постачальника від 21.06.2010 про те, що єдиним споживачем товару на території України є Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь, список споживачів системи Quick-Tap Електро-Найт на червень 2010 року, наданий постачальником, відповідно до якого Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь є єдиним споживачем продукції постачальника на території України, видаткові накладні № РН-0303 від 19.10.2009, № РН-0373 від 24.11.2009, № РН-0013 від 19.01.2010, ВМД №112000002/9/009863 від 10.09.09, інвойс №90003690-1486 від 01.09.2009, ВМД №112000002/9/012525 від 10.11.2009 та інвойс №90005218-1486 від 04.11.2009.

Наявність цих документів давала змогу відповідачу застосувати 2, 4 або 5 метод визначення митної вартості.

Щодо митної вартості, визначеної відповідачем в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

В обґрунтування митної вартості товарів наведеної в оскаржуваному рішенні, згідно даних розрахунку, відповідач посилається на невідповідність даних калькуляції виробника щодо довжини кабелю використаного в процесі виробництва, довжині кабелю в кінцевому продукті, а саме: під час виробництва однієї одиниці товару використовувався кабель довжиною 36 м, тоді як позивачем задекларована кабель довжиною 35 м.

В ході судового розгляду представники відповідача підтвердили, що довжина кабелю, який входить в склад задекларованого товару, складала 35 м.

За даними калькуляції виробника на виробництво однієї одиниці товару, що імпортувався, було використано 36 м кабелю. Відтак, виходячи з логіки відповідача, виробник врахував у вартості товару, що імпортувався зайвий метр кабелю, тобто, слідуючи цій же логіці, вартість товару була завищена виробником, а тому, митна вартість товару, є завищеною на вартість одного метра кабелю щодо кожної одиниці товару, що імпортується.

Проте, відповідач вчинив дію щодо врахування вартості додаткового метру кабелю у складі митної вартості товару, що оцінювався, замість того, щоб вирахувати таку вартість з митної вартості цього товару.

Такі висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не враховують технологічного процесу виробництва товарів, що оцінювались. Так, додатковий метр кабелю міг бути використаний виробником в процесі виробництва, а тому не увійшов до складу кінцевого продукту. Проте, відповідач не витребував у позивача документів щодо використання в процесі виробництва кабелю та не встановив дійсні обставини справи.

Також, в обґрунтування розрахунку митної вартості товарів відповідач посилався на заниження митної вартості тари з деревини (палет), яка була задекларована позивачем. На підтвердження цієї обставини відповідач надав до суду документ щодо вартості подібного товару (таблицю), який не може бути визнаний судом належним доказом, оскільки не містить інформації щодо дати ввезення цих товарів на митну територію України, країни походження цього товару та за параметрами, наведений в таблиці товар не відповідає товару, який було задекларований позивачем.

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу, що згідно п. 2.1 розділу 2 Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України № 506 від 29.05.2009, в графі 33 рішення про визначення митної вартості товарів зазначаються обставини, що стали підставою для прийняття Рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Разом з тим, відповідач, всупереч вказаного Порядку, при заповненні графи 33 Рішення не зазначив обставини, що стали підставою для прийняття Рішення.

Частиною 3 статті 266 МК України передбачає процедуру проведення консультацій між митним органом та декларантом, у разі неможливості застосування методу «за ціною договору» з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, митний орган відповідних консультацій з позивачем не проводив, чим порушив встановлений МК України порядок вибору методів оцінки.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару, тобто, оскаржуване рішення є таким, що винесено з порушенням чинного законодавства, а, відтак, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною ч. 1 ст. 94 КАС України встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, обґрунтовані та підтверджені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хераеус Електро-Найт Україна» до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 30.04.2010 № 112000006/2010/000444/1, прийняте Запорізькою митницею.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хераеус Електро-Найт Україна», ЄДРПОУ 33652727 (вул. Олександра Матросова, буд. 13, м. Запоріжжя, 69057) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус