Рішення № 125175905, 11.02.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6514/24

Провадження № 2/346/588/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Хмельницької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю САНФОРД КАПІТАЛ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2018 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-108-010123-18-980, відповідно до умов якої АТ «Ідея Банк» надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт якої становить 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом розмірі 48,00 % річних. Підписанням вказаного договору відповідач приєднався до публічної пропозиції банку про укладення договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений банком та розміщений на інтернет - сторінці за адресою www.ideabank.ua. Також в день підписання угоди позичальник надав банку заяву про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Крім того, позичальник власним підписом підтвердив ознайомлення з Тарифами банку та згоду з ними.

Банк своїзобов`язанняза договоромвиконав уповному обсязі, відкривши поточний рахунок та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту, визначеного угодою. Однак, свої зобов`язання щодо повернення заборгованості, сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав частково та в рахунок погашення боргу сплатив лише 12179 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 12876,22 грн., яка складається із заборгованості: за основним боргом 4981,07 грн.; за відсотками 7895,15 грн.

29.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (якому відповідно до договору факторингу № 16/11-23 та реєстру боржників № 1 від 16.11.2023 року перейшло право грошової вимоги від АТ «Ідея Банк») та позивачем укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «ФК « Сонаті» передає ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема, за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-108-010123-18-980 від 27.09.2018 року. Позивач вказує, що заборгованість позивача згідно з довідкою-розрахунком, сформованою первісним кредитором становить 12876,22 грн., з яких: за основним боргом 4981,07 грн.; за відсотками 7895,15 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3 % річних в сумі 801,23 грн. та 2400,66 грн. інфляційних втрат (з 28.01.2020 року (дати закінчення строку дії кредитного договору) по 23.02.2022 року). Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 16078,11 грн. та судові витрати, які складаються із 2 422,40 грн. сплаченого судового збору, 5 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату послуг поштового зв`язку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник позивача адвокат Маслюженко М.П. 15.01.2025 року подав до суду письмове клопотання, в якому розгляд справи просить проводити у його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи ( а.с. 119-120).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання, шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подала відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 27.09.2018 року між ПАТ Ідея Банк та відповідачем укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-108-010123-18-980, яка укладається згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування, відповідно до умов якого банк відкриває в рамках банківського продукту Card Blanche White Cross+ ID INS поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard ( а.с. 76-77).

Згідно з п. 3, 3.1, 3.2, 3.3 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 200 000 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 5000 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличним та без ризиковим, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії - 48,00% річних.

Відповідно до п. 4 угоди повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією, в тому числі черговість погашення вимог банку, здійснюються згідно умов договору, а також відповідно до Тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням угоди клієнт підтвердив, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та із загальною вартістю кредитної лінії.

Згідно з п. 5, 5.1, 5.3 угоди сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами договору із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет - сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згоден. Клієнт гарантує, що банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди йому вручено банком при підписанні угоди; умови даної угоди він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.

Згідно з п.5.9, 5.10 угоди клієнт, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу банку зобов`язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За повне або часткове прострочення оплати обов`язкового мінімального платежу клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі, визначеному Тарифами.

Як зазначено в п.5.11 угоди, згідно із Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 76,70%, загальна вартість кредитної лінії складає 474,70 грн за кожні 1000 грн. використаної кредитної лінії, які діють за умови своєчасного погашення клієнтом грошових зобов`язань за угодою, за дії процентної ставки 48% річних та за умови використання коштів з кредитної лінії з використанням кредитної картки на розрахунки за товари/послуги.

Також в день підписання угоди відповідачем підписана заява № С-108-010123-18-980 про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції Договору комплексного банківського обслуговування, і заяву № С-108-010123-18-980 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» ( а.с. 69, 86 ).

Згідно з паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем ОСОБА_1 , визначено умови кредитування (тип кредиту кредитна лінія, сума/ліміт кредиту 1 000 грн., строк кредитування 12 місяців); мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту кредитна лінія на поточний рахунок споживача, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів; процента ставка 48% річних; тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом 474,63 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 1474,63 грн.; реальна річна процентна ставка 76,70% (а.с. 84-85).

Відповідно до довідки-розрахунку АТ Ідея Банк , заборгованість відповідача за кредитним договором № С-108-010123-18-980 від 27.09.2018 року станом на 16.11.2023 року становить 12876,22 грн., яка складається із заборгованості: за основним боргом 4981,07 грн.; за відсотками 7895,15 грн. (а.с.71).

У виписці з рахунку відповідача № НОМЕР_2 відображено рух коштів по рахунку та використання відповідачем кредитних коштів за період з 02.11.2018 року по 28.12.2019 року; вбачається, що відповідач як позичальник частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, загальна сума повернутих кредитних коштів 12 179 грн. (а.с.87-93).

Судом також встановлено, що 16.11.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор ) та АТ «Ідея Банк» ( клієнт ) укладено договір факторингу №16/11-23, згідно з п.2.1 якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.2. договору передбачено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення права вимоги, по реєстру боржників №1 складає 2995 777 грн. ( а.с. 53-66 ).

На виконання умов вищевказаного договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» гарантійного внеску згідно з договором про участь у торгах б/н від 17.10.2023 року та фінансування відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями №566 від 17.10.2023 року на суму 200000 грн. та №608 від 17.11.2023 на суму 2 795777 грн. ( а.с. 17, 18 ).

Згідно з витягом з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року, АТ «Ідея Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» прийняло на умовах, визначених договором, права вимоги за договором С-108-010123-18-980 від 27.09.2018 року до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на загальну суму заборгованості 12876,22 грн., з яких: 4981,07 грн. - заборгованість за основним боргом; 7895,15 грн. - за відсотками ( а.с. 72-74 ).

29.12.2023 року між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» ( фактор ) та ТОВ «ФК «Сонаті» (клієнт ) укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до п.2.1, 2.2 якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі 201460702,30 грн., що складає розмір заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору

Відповідно до п. 3.1, 5.1 договору сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення права вимоги, по реєстру боржників №1 складає 2933447,18 грн. Права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору ( а.с. 40-52 ).

Крім того, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором факторингу щодо оплати суми фінансування (пункти 3.1, 4.1. договору), що підтверджується копіями платіжних інструкцій №13 від 29.12.2023 року, №1 від 28.02.2024 року , № 3, №4 та № 5 від 29.02.2024 року ( а.с. 19-23 ).

Відповідно довитягу здрукованого реєструборжників №1до договоруфакторингу №29/12-23від 29.12.2023року,позивач набувправа грошовоївимоги доборжника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 )за заборгованістю,якавиниклаза кредитнимдоговором№ С-108-01012318-980, в загальній сумі 12876,22 грн., з яких: 4981,07 грн. - заборгованість за основним боргом; 7895,15 грн. - за відсотками (а.с.68).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 16.11.2023 року (дату відступлення) порушив умови кредитного договору і має заборгованість в загальній сумі 12876,22 грн., з яких: 4981,07 грн. - заборгованість за основним боргом; 7895,15 грн. - за відсотками. Крім того, за невиконання зобов`язань за договором позивачем здійснено нарахування 3% річних на кредитну заборгованість 801,23 грн., та за інфляційними втратами 2400,66 грн. за період з 28.01.2020 року по 23.02.2022 року (а.с. 71, 79-81 ). Таким чином, загальний розмір заборгованості визначено як 16078,11 грн.

У частинах 1, 3ст.509ЦКУкраїни вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно доч.1ст.512ЦК Україникредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.ст.76,77ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимогинаякінабувпозивачзаукладенимміж нимтакредитодавцемвідповідачадоговоромфакторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 4981,07 грн. та процентами 7895,15 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ч.2ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У розумінні ст. 625 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Окрім того, необхідно зазначити, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В силу положень ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 928,68 грн. інфляційних втрат (індекс інфляції за весь час прострочення) та 309,95 грн. 3 % річних. (Розрахунок інфляційних втрат здійснюється в межах заявленого позивачем строку з 28.01.2020 року по 23.02.2022 року (тобто до дня запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022 року) за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (99.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.2 : 100) x (99.4 : 100) x (99.8 : 100) x (100.5 : 100) x (101.0 : 100) x (101.3 : 100) x (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.0 : 100) x (101.7 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.2 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (100.8 : 100) x (100.6 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) = 1.186441. Інфляційні втрати: 4 981,07 x 1.186441 - 4 981,07 =928,68 грн.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення; з розрахунку 4981,07 грн. (заборгованість за основним боргом) х 3 (розмір відсотків, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році) (з 28.01.2020 року до 31.12.2020 року 4 981,17 x 3 % x 339: 366 : 100 = 138,41 грн.; з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року - 4 981,07 x 3 % x 365: 365 : 100= 149,43 грн.; з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року 4 981,07 x 3 % x 54 : 365 : 100 = 22,11 грн., всього 309,95 грн. Період прострочення грошового зобов`язання 758 днів.

У зв`язку з наведеним слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 14114,85 грн., яка складається із заборгованості; за тілом 4981,07 грн.; за відсотками 7895,15 грн.; за інфляційними втратами 928,68 грн. та 309,95 грн. 3 % річних.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 14114,85 грн., що становить 87,78 % від заявлених вимог в розмірі 16078,11 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2126,38 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Судувід 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 року; акт приймання передачі послуг з надання правничої допомоги №4 від 12.08.2024 року;реєстр боржників від 15.07.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 24-33, 67, 82).

Як встановлено судом, 01.04.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" та адвокатським об`єднанням "АЛЬЯНС ДЛС" укладено договір про надання правничої допомоги № 1/04, згідно з п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду ( а.с. 26-33 ).

Згідно з п.3.2 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п.1.2 цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскурант) зазначеного в додатку №2 до цього договору, та зазначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 12.08.2024 року, виконаних адвокатським об`єднанням "АЛЬЯНС ДЛС", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 адвокатським об`єднанням здійснено проведення юридичного та фінансового аналізу боржника (1 200 грн.), складання та подання до суду позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (4 000 грн.), загальна вартість наданих послуг визначено в розмірі 5 200 грн. (а.с. 82).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5200 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи, оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

Вимога позивача про стягнення витрат на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, задоволенню не підлягає, оскільки вказані витрати (сума яких не зазначена та розрахункового документа не долучено) не охоплюються положеннями ст. 133 ЦПК України, а поштове відправлення примірника позовної заяви відповідачу передує відкриттю провадження у справі та є процесуальним обов`язком позивача.

На підставі ст. ст. 207, 509, 512, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69), заборгованість за кредитним договором № С-108-010123-18-980 від 27.09.2018 року в загальному розмірі 14114 ( чотирнадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень 85 копійок, яка складається із: 4981,07 грн. заборгованості за основним боргом; 7895,15 грн. - заборгованості за відсотками; 928,68 грн. інфляційні втрати; 309,95 грн. 3 % річних.

В решті вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю " САНФОРД КАПІТАЛ " 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) гривня 38 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ 43575686, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.