Ухвала суду № 125175673, 17.02.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1394/25

№ 2/183/1417/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 лютого 2025 року м. Самар

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д. О., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2025 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов указаний позов у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Протоколом автоматизованого розподілу справи від 13 лютого 2025 року визначено головуючим суддею Парфьонова Д. О. та 17 лютого 2025 року матеріали позовної заяви передано судді.

В позові позивачка просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо обставин, покладених в обґрунтування позову, окрім іншого, вказує, що вона є власником спірного майна на підставі договору дарування від 16 квітня 2002 року. Реєстрація речового права на майно здійснена відповідно до законодавства, чинного на момент набуття права власності. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо зареєстрованого права власності позивачки та внесення такої є неможливе через відмову державного реєстратора, мотивовану неможливістю отримання інформації на підтвердження реєстрації за діючим на 2002 рік законодавством. З наданої позивачкою копії вказаного договору дарування вбачається, що Дар оцінено сторонами в 13733,00 грн. Для отримання компенсації за знищене майно позивачка звернулась до органу державної влади для подання повідомлення про знищене майно, однак їй було відмовлено. Щодо судового збору посилається на п. 10, п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Перевіривши позовну заяву на відповідність нормам ЦПК України, вбачається, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.

Позивачка в позові вказує, що звільнена від сплати судового збору, посилаючись на п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники-у справахза заявамипро встановленняфактів,що маютьюридичне значення,поданих узв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвелидо вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Водночас, позивачкою, виходячи зі змісту заяви по суті справи, подано саме позовну заяву про визнання права власності, а не заяву про встановлення факту і позивачка у цій справі не є заявником у справах за заявою про встановлення фактів. Також не може бути застосоване до позовної заяви і положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов подано не до держави-агресора.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Жодних аргументів на підтвердження умов, які свідчать про підстави звільнення від сплати судового збору позивачкою не викладено, доказів на підтвердження таких обставин суду не надано.

Враховуючи відсутність доказів сплати судового збору, які б були додані до позовної заяви, висновок суду про нерозповсюдження на цей позов положень п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд висновує, що позивачкою не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору у розмірі, обрахованому відповідно до ціни позову, а саме 1211,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуваннямзазначеного,відповідно доч.1ст.185ЦПК України,позовна заявапідлягає залишеннюбез рухуз повідомленнямпро цепозивачки інаданням їйстроку дляусунення зазначенихнедоліків 3дні здня отриманнякопії цієїухвали, - шляхом сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн з поданням документів про його сплату, або подання документа, що підтверджує підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону, для долучення до матеріалів справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 176, 177 185, 260 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 триденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, з поданням документів про його сплату, або подання документа, що підтверджує підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачці, що у разі невиконання цієї ухвали, у зазначені вище строки, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію ухвали направити позивачці.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud0427/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена лише в частині визначення розміру судових витрат до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги заявником протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем отримання її копії, в іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена і підписана 17 лютого 2025 року.

Суддя Д. О. Парфьонов