Ухвала суду № 125174750, 11.02.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2468/25

Провадження № 1-кс/344/1290/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12024090000000340 від 18 травня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що відділом розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000340 від 18 травня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 13 вересня 2024 року машиніст тепловоза Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» ОСОБА_5 прийняв рішення про особисте збагачення шляхом здійснення незаконного привласнення частини паливно-мастильних матеріалів, а саме дизельного палива з локомотива, ввіреному йому у керування, з метою подальшого його перепродажу.

З цією метою ОСОБА_5 залучив начальника залізничної станції «Букачівці» Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» Івано-Франківського регіону виробничого підрозділу «Служби роботи станцій» ОСОБА_7 , довівши до його відома деталі вищевказаного злочинного плану.

Реалізуючи спільний злочинний намір, 14 вересня 2024 року машиніст тепловоза Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» ОСОБА_5 , під час перебування на маршруті № 2048360 на ділянці Львів-Івано-Франківськ, попередньо вступивши у злочинну змову із ОСОБА_7 , невстановленим в ході досудового розслідування шляхом втрутився в роботу паливної системи локомотива, що дало змогу зливати дизельне паливо із паливної системи локомотива та за допомогою попередньо заготовлених ємностей (каністр) заволодів дизельним паливом у кількості 100 л (85 кг), які в подальшому передав ОСОБА_7 , таким чином привласнили дизельне паливо у кількості 100 л. на загальну суму 4 669 гривень 66 копійок, чим спричинили збитки державному підприємству.

Також 19 вересня 2024 року ОСОБА_5 , під час перебування на маршруті № 2067437 на ділянці Львів-Івано-Франківськ, попередньо вступивши у злочинну змову із ОСОБА_7 , невстановленим у ході досудового розслідування шляхом, повторно втрутився в роботу паливної системи локомотива, та за допомогою попередньо заготовлених ємностей (каністр) заволодів дизельним паливом у кількості 127 л (100 кг), які в подальшому передав ОСОБА_7 , таким чином привласнили дизельне паливо у кількості 127 л. на загальну суму 5 931 гривень 34 копійки, чим спричинили збитки державному підприємству.

У такий же спосіб 22 вересня 2024 року ОСОБА_5 , під час перебування на маршруті № 2078718 на ділянці Львів-Івано-Франківськ, попередньо вступивши у злочинну змову із ОСОБА_7 , невстановленим в ході досудового розслідування шляхом, повторно втрутився в роботу паливної системи локомотива, та за допомогою попередньо заготовлених ємностей (каністр) заволодів дизельним паливом у кількості 110 л (94 кг), які в подальшому передав ОСОБА_7 , таким чином привласнили дизельне паливо у кількості 127 л. на загальну суму 5 162 гривні 46 копійок, чим спричинили збитки державному підприємству.

Унаслідок протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Акціонерному товариств «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» було завдано шкоди на загальну суму 15 763 гривні 76 копійок.

11лютого 2025року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Лозівського ройону Харківської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, не адвоката, не депутата, раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами проведеннянегласних слідчихрозшукових дій,протоколами обшуку,протоколами допитусвідків,листом Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» регіональнафілія «Львівськазалізниця» виробничийструктурний підрозділ«Локомотивне депоЛьвів-Захід», іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, а саме ч.4 ст. 191 Кримінального кодексу України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Про існування ризику, передбаченого пунктом 1, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить та обставина, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі та він усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення такого злочину у разі доведення його вини в суді.

Про існування ризику, передбаченого пунктом 3, а саме незаконно впливати на свідків, свідчить та обставина, що підозрюваному ОСОБА_5 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, а тому в силу спільної діяльності та знайомств свідки можуть підпадати під негативний вплив підозрюваного й змінити свої показання або в подальшому відмовитися від них у судовому засіданні. Окрім цього, ОСОБА_5 може незаконно впливати на інших підозрюваних, оскільки йому відомі їх анкетні дані.

Також існує ризик, передбачений пунктом 4, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 є жителем іншої області та може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, або ж симулювати хворобу.

Враховуючи наведені ризики, які існують та є реальними, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки буде недостатнім для запобігання ризикам та забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, слідчий за погодженням з прокурором просить ОСОБА_5 визначити розмір застави в межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 тис. 240 грн.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11 лютого 2025 року, дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала на підставах, викладених у клопотанні, просила клопотання задовольнити.

У судовому засіданні слідчий просив задовольнити клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні просив суд у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до нього інший запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або нічного домашнього арешту.

У судовому засіданні захисник заперечувала щодо задоволення клопотання. Вказала, що клопотання є безпідставним, підозра є необґрунтованою, ризики, наведені прокурором, жодним чином не підтверджені. Підозрюваний є внутрішньо переміщеною особою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Просила у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту у нічний період доби.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частинами першою-другою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частина перша статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У пункті 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини восьмої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

З матеріалів клопотання вбачається, що 11 лютого 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами проведеннянегласних слідчихрозшукових дій,протоколами обшуку,протоколами допитусвідків,листом Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» регіональнафілія «Львівськазалізниця» виробничийструктурний підрозділ«Локомотивне депоЛьвів-Захід», іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та інші), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Отже, на даній стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

Посилання сторони захисту, які зводяться до оцінки зібраних доказів та правової кваліфікації інкримінованого підозрюваному кримінально караного діяння, не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжногозаходу ніж застава, а враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані слідчому судді, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка за суттю представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, та він усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення злочинів у разі доведення його вини в суді, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на свідків.

Даний ризик є реальним, оскільки підозрюваному ОСОБА_5 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, а тому в силу спільної діяльності та знайомств свідки можуть підпадати під негативний вплив підозрюваного й змінити свої показання або в подальшому відмовитися від них у судовому засіданні. Окрім цього, ОСОБА_5 може незаконно впливати на інших підозрюваних, оскільки йому відомі їх анкетні дані.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу свідків існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також існує ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_5 є жителем іншої області та може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, або ж симулювати хворобу.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні та продовжують існують.

Слідчим суддею перевірено можливість застосування запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наступним чином.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органів досудового розслідування та до суду не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також, на думку слідчого судді, в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту та тримання під вартою є найбільш суворими і про їх застосування не заявлено у суді.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючи особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_5 як підозрюваного в тяжкому злочині (ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України) має бути застосована застава у розмірі (40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), при цьому необхідність визначення саме такого розміру обумовлюється самими обставинами вчинення кримінальних правопорушень, які на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром завданої шкоди, а також майновим становищем підозрюваного.

Інші аргументи, що зазначені стороною захисту, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного та визначення меншого розміру застави, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Слідчий суддявраховує позиціюЄвропейського Судуз правлюдини,відповідно доякої сумазаставиповиннавизначатися тимступенем довіри,при якомуперспектива втратизастави увипадку ухиленнявідслідстватасуду,буде достатнімстримуючим засобом,щоб відбитиуособи,щодоякоїзастосованозаставу,якесьбажання сховатися,те,що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуальногокодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, а також характеристику підозрюваного, його майновий і сімейний стан, стан його здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 110,00 гривень.

Обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, не встановлено, як і не встановлено обставин для визначення застави з іншим більшим та меншим розміром застави для даної категорії злочинів, а визначений слідчим суддею розмір застави зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і такий запобіжний захід буде достатнім, співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Крім цього, вважаю за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного додаткові обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 182, 193, 194, 199, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121110 (сто двадцять одна тисяча сто десять) гривень нуль копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158201720355259002000 002 265).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 11 квітня 2025 року включно наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватисявід спілкуванняз свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали до 11 квітня 2025 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що, відповідно до частини шостої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 14 лютого 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1