Рішення № 125174010, 14.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/414/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати дії відповідача, відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період 04.05.2023 року по 24.12.2023 року протиправними; зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення за шість місяців затримки повного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в травні 2020 року закінчив проходження військової служби. Проте тільки 24.12.2023 року йому було виплачено у повному розмірі належне грошове забезпечення тому він має право на виплату в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого вказав на не згоду з позовними вимогами з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Також ухвалою від 08.01.2024 року суд зобов`язав Військову академію (м.Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду, довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю його звільнення згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

- довідку щодо виплачених сум ОСОБА_1 при звільненні, а саме які складові виплачувались та в яких сумах, та зупинив провадження у справі

Ухвалою суду від 07.02.2024 року провадження у справі поновлено.

Також ухвалою суду від 12.04.2024 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року провадження у справі поновлено.

Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 до звільнення з військової служби проходив службу у Військовій академії (м. Одеса).

Згідно наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 04.05.2020 року №06 полковника ОСОБА_1 , 03.05.2020 року виключено із списків особового складу академії, всіх видів забезпечення (а.с.6).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі №420/2904/23 визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 03.05.2020, та виплат, належних йому при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано Військову академію (м.Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 03.05.2020, та виплат, належних йому при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9493/23 від 04.07.2023 року визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 % від посадового окладу.

Зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вищенаведені рішення набрали законної сили та на їх виконання 24.12.2023 року позивачу перераховано відповідачем на банківський рахунок грошові кошти у сумах 123364,44 та 21833,32грн.

Таким чином повний розрахунок при звільненні з військової служби у 2020 році з позивачем проведений тільки 24.12.2023 року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» тощо.

Водночас, спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.

Отже, в даному випадку вірним є застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 1.380.2019.005781.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (в чинній редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення позивача є державною гарантією, на виплату якої позивач мав право, а тому за невиплату індексації грошового забезпечення для роботодавця наступає відповідальність, зокрема передбачена ст.117 КЗпП України.

Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 03.05.2020р.

24.12.2023 року ОСОБА_1 було виплачено на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2904/23 від 18.04.2023 року у сумі 123364,44 грн. та по справі №420/9493/23 від 04.07.2023 року у сумі 21833,32грн.

Отже, вказане дає підстави суду зробити висновок про те, що повний розрахунок із позивачем було проведено не у день його виключення зі списків особового складу, а лише 24 грудня 2023 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Оскільки відповідачем проведено фактичний розрахунок із позивачем поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції зробив правильний висновок що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку.

Середній заробіток визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки №6/66/31 від 11.01.2024 року про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю його звільненню, у березні 2020 року розмір грошового забезпечення позивача становив 29894,51грн. у квітні 2020 року 29894,51 грн. Отже середньоденне грошове забезпечення склало 980,15 грн. (29894,51грн.х2/61).

З урахуванням викладеного, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за 6-ть місяців (термін встановлений ст. 117 КЗпП України та згідно позовних вимог) становить 176427грн. (980,15 грн *180 днів).

Відтак, враховуючи наявне правове регулювання, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений відповідачем на користь позивача у розмірі 176427 грн.

Також суд вказує на те, що як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період 04.05.2023 року по 24.12.2023 року.

Водночас суд зазначає, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Таким чином в даному випадку вчинено саме протиправну бездіяльність з боку відповідача щодо своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені, а тому суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені з військової служби.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 176427грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України..

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач - Військова академія (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020).

Суддя Іванов Е.А.