Ухвала суду № 125173669, 20.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про задоволення скарги

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/16111/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А. М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є. А., розглянувши матеріали

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023

у справі № 910/16111/21

за позовом гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" просп. Академіка Глушкова 40, оф. 315, м. Київ, 03187

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "РАМС АГРО" (49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 130)

про визнання договору поруки недійсним

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився.

від відповідача (скаржника): не з`явився.

від третьої особи: не з`явився.

від ВДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Гр-н ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про визнання недійсним договору поруки, укладеного 07.04.2010 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез», правонаступником якого є відповідач та Приватним підприємством «Рамс Агро» (третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір поруки від 07.04.2010 не містить всіх істотних умов правочину, обов`язкових для договорів поруки, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/16111/21 в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Так, через відділ діловодства суду 05.10.2022 від відповідача надійшла заява № 01-5/10 від 01.12.2022, в якій останній просить покласти на позивача гр. ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244 ГПК України та стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в межах судової справи № 910/16111/21 за позовом гр. ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про визнання недійсним договору поруки б/н від 07.04.2010, у розмірі 19 400,00 грн. згідно договору № 22-11-2021/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.11.2021, розгляд заяви здійснити за відсутності представника відповідача. Заява разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення її копії позивачу та третій особі судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2022 року заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 17.11.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/16111/21 задоволено частково, стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 5 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На примусове виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, яке набрало законної сили 18.05.2023, Господарським судом міста Києва 18.05.2023 було видано відповідний наказ.

В свою чергу, 05.08.2024 через канцелярію суду від стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга № 05-2/08 від 05.08.2024 на бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі 910/16111/21 від 18.05.2023, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі 910/16111/21 від 18.05.2023, а саме щодо порушення порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі 910/16111/21 від 18.05.2023 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі 910/16111/21 від 18.05.2023 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2024 вказану скаргу передано на розгляд судді Селівону А. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 скаргу стягувача на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 прийнято до розгляду, судове засідання з розгляду скарги призначено на 18.09.2024.

Судом встановлено, що до початку судового засідання засобами електронного зв`язку від Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли пояснення № 1302/4 від 12.09.2024 щодо обставин справи, в яких орган Державної виконавчої служби зазначає, що в межах зведеного виконавчого провадження № 725863266, до складу якого входять виконавчі провадження №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, державним виконавцем живаються всі заходи щодо примусового виконання даного виконавчого провадження, зокрема, періодично направляються запити до органів МВС, реєстраційних органів та банківських установ для отримання інформації про доходи і майновий стан боржника, а також в межах виконавчого провадження винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника, про арешт коштів та майна боржника, направлено до банківських установ платіжні інструкції на списання коштів з рахунків боржника в рахунок погашення заборгованості, а також здійснено виїзд за місцем проживання боржника тощо. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у зв`язку з нез`явленням в судове засідання представників сторін та органу ДВС, розгляд скарги відкладено на 23.10.2024.

Так, через канцелярію суду від скаржника ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшло клопотання № 01-7/09 від 01.09.2024 про розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадження № НОМЕР_1 без участі представника скаржника, від Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли 23.09.2024 - пояснення № 1302/4 від 12.09.2024 року, які було попередньо направлено на адресу суду засобами електронного зв`язку, а також 09.10.2024 на виконання вимог ухвали суд від 18.09.2024 - копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, призначене на 23.10.2024 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 судове засідання з розгляду скарги призначено на 20.11.2024, повторно запропоновано скаржнику (стягувачу) - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у строк до 14.11.2024 надати суду письмові пояснення/заперечення на пояснення Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса), копію яких надіслати органу ДВС, надавши суду відповідні письмові докази.

У судове засідання з розгляду скарги 20.11.2024 представники стягувача, боржника (скаржнка) та органу ДВС не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про дату, час та місце проведення судового засідання 20.11.2024 відповідно до норм ст. 6 ГПК України стягувач (заявник) та Синельниківський ВДВС повідомлені належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 05.11.2024 про призначення судового засідання з розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 910/16111/21 до електронного кабінету учасників справи, факт отримання якої 07.11.2024 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку процесуального документу до електронних кабінетів останніх.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено відсутність у позивача (боржника) та третьої особи зареєстрованого електронного кабінету.

За відсутності у позивача та третьої особи електронного кабінету та з метою повідомлення останніх про призначення судового засідання з розгляду скарги у справі № 910/16111/21 на 20.11.2024, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 05.11.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації боржника: вул. Свободи, буд. 107, м. Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52500, а також адресу місцезнаходження третьої особи: 49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 130.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на час проведення судового засідання 20.11.2024 докази вручення боржнику та тертій особі ухвали суду від 05.11.2024 до суду поштовим оператором не повернуті.

Наразі, відповідно до даних сервісу відстежень поштових відправлень офіційного сайту АТ "Укрпошта", рекомендований лист на адресу боржника № 0610204671250 прибув до відділення 12.11.2024 та адресату не вручений, а рекомендований лист на адресу третьої особи № 0610204671284 прибув до відділення 11.11.2024 та не вручений адресату.

В той же час електронні адреси та/або інші поштові адреси, за якими можна встановити місце реєстрації позивача (боржника) та місцезнаходження третьої особи, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Про поважні причини неявки в судове засідання 18.09.2024 боржника особисто та/або його уповноваженого представника, а також уповноваженого представника третьої особи суд не повідомлено.

Судом встановлено, що до початку судового засідання від Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) засобами електронного зв`язку 18.10.2024 та через канцелярію суду 29.10.2024 надійшла заява № 148506/28.27-34 від 18.10.2024, в якій Синельниківський ВДВС просить суд розглядати справу без участі державного виконавця Романюка Р.О., а також засобами електронного зв`язку від Синельниківського ВДВС 18.10.2024 надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Також через канцелярію суду 20.11.2024 від скаржника надійшло клопотання № 19-2/11 від 19.11.2024 про розгляд скарги у справі № 910/16111/21 за наявними матеріалами та відсутності представника ТОВ" Компанія "НІКО-ТАЙС". в якому скаржник також підтримує подану скаргу на бездіяльність державного виконавця та просить її задовольнити.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи на час проведення засідання 20.11.2024 до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги та приймаючи до уваги відсутність підстав для оголошення перерви або відкладення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін та Синельниківського ВДВС, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду скарги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.

Так, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішення дає особі на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішення від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його корись, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Зокрема, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Судом згідно матеріалів справи встановлено, що на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/16111/21, яке набрало законної сили 18.05.2023, Господарським судом міста Києва 18.05.2023 року видано відповідний наказ.

Так, на підставі заяви стягувача - ТОВ "НІКО-ТАЙС" № 08-2/09 від 08.09.2023 державним виконавцем Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) 26.09.2023 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21 про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 5 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем на підставі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову від 26.09.2023 у ВП № НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В силу частин 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Так, частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Однак, як вказує скаржник (стягувач) в поданій скаргі, за період з 26.09.2023 по 02.08.2024 державним виконавцем не вчинено всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21, у зв`язку з чим наказ суду залишається невиконаним.

Додатково в обґрунтування скарги на бездіяльність державного виконавця скаржник посилається на порушення державним виконавцем Синельниківського ВДВС порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання наказу у справі № 910/16111/21, відсутність вжитих державним виконавцем виконавчих дій та/або заходів щодо примусового виконання наказу в частині перевірки та встановлення джерел доходів боржника, не звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, а також незвернення стягнення на майно боржника, належне на праві спільної сумісної власності, його арешту, опису, оцінки та реалізації наявного нерухомого майна тощо.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд зазначає, що за змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з абзацом 2 п. 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того, відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З наданих Синельниківським ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 вбачається, що з метою забезпечення виконання рішення суду у справі 910/16111/21 після відкриття виконавчого провадження постановою від 26.09.2023 державним виконавцем було вчинено ряд дій, направлених на примусове виконання рішення суду у справі № 910/16111/21.

Зокрема, в межах виконавчого провадження державним виконавцем було направлено вимоги до банківських установ на отримання інформації, яка містить банківську таємницю щодо наявності та стану рахунків боржника, виклики боржнику, запит до Державної прикордонної служби, періодично здійснювалися запити до Державної фіскальної служби України про наявність рахунків у боржника, Міністерства внутрішніх справ України щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів, запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України.

Згідно відповіді на запит від 20.08.2023 Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМІО (м.Одеса) до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи боржник отримує дохід в ТОВ «ЦИФРОТЕХ».

Отже, державним виконавцем винесена постанова від 21.05.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено листом в ТОВ «ЦИФРОТЕХ».

Окрім цього, згідно відповіді на запит від 12.08.2024 Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м.Одеса) до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником

- фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця станом на 12.08.2024 року боржник отримує дохід в ТОВ "МОБІЖУК", у зв`язку з чим з метою виконання рішення у повному обсязі державним виконавцем винесена постанова від 20.08.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено листом в ТОВ «МОБІЖУК».

Постановою від 20.08.2024 державним виконавцем об`єднано виконавчі провадження №НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження №НОМЕР_3.

Також постановами від 18.12.2023, 07.02.2024, 24.07.2024, 20.08.2024 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, електронних гаманцях боржника, копії яких направлено до банківських установ.

Після отримання інформації на запит на отримання інформації, що містить банківську таємницю, державним виконавцем 08.01.2024 року направлено до банківських установ платіжні інструкції на списання коштів з рахунків боржника в рахунок погашення заборгованості.

На підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 07.02.2024 року винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 6243,50 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та до відповідних органів реєстрації.

Поряд із цим, державним виконавцем 22.05.2024 року здійснено виїзд за місцем проживання боржника, а саме за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Синсльникове, вулиця Свободи, будинок 107, про що складено відповідний Акт від 22.05.2024, але як вбачається зі змісту останнього, боржник був відсутній за вказаною адресою.

Також 06.08.2024 та 12.08.2024 державним виконавцем повторно направлено до банківських установ платіжні інструкції на списання коштів з рахунків боржника в рахунок погашення заборгованості та 04.08.2024 року повторно направлено запит до МВС для отримання інфомрації про наявність рухомого майна.

Постановою від 20.08.2024 накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику.

При цьому згідно відповідей на запити від 03.10.2023, 24.07.2024, 15.08.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Окрім цього, за отриманими під час примусового виконання наказу суду відомостями на запит на отримання інформації, що містить банківську таємницю, станом на 09.09.2024 року на розрахункових рахунках боржника наявні кошти, на які необхідно звернути стягнення, відтак 09.09.2024 державним виконавцем направлено до банківських установ платіжні інструкції на списання коштів з рахунків боржника в рахунок погашення заборгованості.

Наразі, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта в боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення станом на 09.09.2024.

Постановою від 10.09.2024 в межах виконавчого провадження було звернено стягнення на доходи боржника, зокрема, в ТОВ "ЦИФРОТЕХ".

Як зазначено в поясненнях Синельниківського ВДВС, періодично державним виконавцем робляться запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю, для виявлення коштів на рахунках боржника, на які можна зробити примусове стягнення, та направляються платіжні вимоги для списання коштів. Станом на 09.09.2024 державним виконавцем було стягнено заборгованість в розмірі 35,12 грн.

Додатково судом встановлено за матеріалами виконавчого провадження, що державний виконавець 13.09.2024 звертався до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з поданням про визначення частки майна в порядку ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", а саме двох земельних ділянок, які є майном спільної сумісної власності подружжя.

Станом на момент звернення стягувача зі скаргою на бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу суду у справі 910/16111/21 та розгляд судом скарги по суті 20.11.2024, заборгованість боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 не погашено.

В свою чергу, у поданих поясненнях Синельниківський ВДВС зазначає, що державним виконавцем продовжують вживатися заходи щодо примусового виконання наказу суду від 18.05.2023 у межах виконавчого провадження №НОМЕР_1.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Водночас суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 925/790/17 (925/580/20) викладено правовий висновок про те, що періодичність проведення виконавцем перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не разово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 зазначеного Закону України, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність документального підтвердження належного, повного та систематичного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок як щодо повноти вчинення державним виконавцем усіх, визначених законом дій, так і щодо відсутності відповідного майна у боржника. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, і такі дії підтверджуються документально та за внесеною до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформацією.

Наразі, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, в період з 26.09.2023 по 02.08.2024 перевірка майнового стану боржника та виявлення джерел доходів проводилась державним виконавцем з порушенням положень ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вбачається відсутність систематичного вчинення державним виконавцем виконавчих дій, у тому числі відсутність жодних виконавчих дій у період березень - квітень 2024, а також нездійснення перевірки майнового стану боржника в період листопад 2023 - травень 2024.

При цьому судом враховано, що більша частина виконавчих дій вчинена державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 після звернення стягувача до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в тому числі звернення до суду з поданням про визначення частки майна.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин, беручи до уваги ненадання органом ДВС доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання рішення суду у справі №910/16111/21, суд доходить висновку, що всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) не було належним чином вжито необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/16111/21 від 18.05.2023, що свідчить про обґрунтованість скарги стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця.

Суд зазначає, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В контексті вищенаведеного та з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/3587/14 суд зазначає також, що вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця або іншу посадову особу Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», узгоджуються з приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України способом захисту, відтак скарга у відповідній частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м.Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/16111/21 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя А. М. Селівон