Рішення № 125170814, 14.02.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року м. Чернігів Справа № 620/13693/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990 з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 27.06.1998 та зобов`язання відповідача з 14.03.2024 зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 30.11.1990 по 02.11.1992, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, з 01.09.1993 по 27.06.1998 внаслідок чого перерахувати розмір пенсії з 14.03.2024 та виплатити позивачу суми недоотриманої пенсії з цього часу.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, навчання та служби і такі його дії в повній мірі суперечать діючому законодавству.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 21.10.2024, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався. При цьому, суд зазначає, що відповідачем згідно штампу на конверті подано відзив на позов 03.12.2024 без клопотання про поновлення процесуального строку на його прийняття, як наслідок поданий понад строк відзив не може бути прийнятий судом до уваги.

Ухвалою суду від 05.12.2024 залучено до участі у справі № 620/13693/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 2) та встановлено строк для подання відзиву. Також даною ухвалою суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслати на адресу суду належним чином завірену копію рішення щодо розгляду заяви позивача від 12.04.2024.

Вказану ухвалу суду відповідач 2 отримав 05.12.2024, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався, вимоги ухвали суду щодо подання доказів не виконав.

Ухвалою суду від 22.01.2025 витребувано письмові докази по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали надіслати на адресу суду, на ім`я судді Тихоненко О.М. належним чином завірену копію рішення щодо розгляду заяви позивача від 12.04.2024 та інформацію про зараховані та незараховані періоди позивачу при призначенні пенсії по 3 групі інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На виконання вказаної ухвали суду відповідач 2 надіслав клопотання, в якому, зокрема, вказав щодо надання документів по справі можливість у головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відсутня, оскільки позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області за місцем реєстрації. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області має можливість надати документи, які залучені позивачем до позовної заяви, тобто продублювати їх ще раз.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та з 14.03.2024 отримує пенсію по 3 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, позивачу при призначенні пенсії не зараховано періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 27.06.1998 у Вінницькому торгівельно-економічному інституті.

На заяву позивача, відповідач 1 листом від 05.08.2024 повідомив, що останній перебуває на обліку у відповідача 1 та з 14.03.2024 отримує пенсію по 3 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що рішення про призначення пенсії по інвалідності відповідно до заяви позивача від 12.04.2024 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами іншої області (а.с.5).

Також, листом від 22.08.2024 на заяву позивача відповідач 1, зокрема повідомив, що рішення про призначення пенсії по 3 групі інвалідності відповідно до заяви позивача від 12.04.2024 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Тернопільській областях. В травні 2024 року після надходження відомостей про страховий стаж за перший квартал 2024 року позивачу автоматично проведено перерахунок пенсії «допризначення» пенсії з 14.03.2024 з урахуванням страхового стажу та заробітної плати по 31.03.2024. Загальний розмір пенсії з 14.03.2024 становить 2947,22 грн (а.с.10-11).

На виконання ухвали суду від 30.01.2025 відповідачем 1, листом від 05.02.2025 повідомлено, що 12.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсмійного фонду України в Чернігівській області з заявою про

призначення пенсії по III групі інвалідності відповідно до Закону України «Про

загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Заяву позивача про призначення пенсії було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято відповідне рішення про призначення пенсії. Відповідач 1 не розглядав підстав для врахування або не врахування періодів трудової діяльності до страхового стажу. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, до страхового стажу позивача не враховано наступні періоди. Трудова книжка позивача заповнена тільки на українській мові (дата заповнення 15.08.1990), однак загальні відомості та записи № 1-2 про роботу в Барвінківській ВШ з 15.08.1990 по 30.11.1990 завірені печаткою відділу освіти Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (з тризубом України). В подальшому за записами трудової книжки, позивач працював з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997, однак рік створення наказу про прийом на роботу з 04.10.1993 наведений, що не оговорено. Записи про роботу з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997 обірвані (текст збережений частково на 22 сторінці, сторінки з 23-26 відсутні, на 27 сторінці підстава дописана). Позивачем до заяви про призначення пенсії наданий військовий квиток НОМЕР_1 від 30.11.1990, в якому не прослідковується чіткий відтиск печатки, якою завірена титульна сторінка та записи про період проходження строкової військової служби, дата призову на військову службу дописана. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1993 по 14.06.1998 у Вінницькому торговельно-економічному інституті згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1998, відповідач 1 зазначає, що в дипломі відсутній підпис Голови державної екзаменаційної комісії, також навчання перетинається з періодами роботи, що вказані вище (до того ж відповідно до відтисків печаток, якими завірені записи про звільнення, місце розташування товариств з обмеженою відповідальністю, де працював позивач з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997, місто Київ), тому визначити, чи навчався позивач за денною формою навчання, без надання уточнюючої довідки з місця навчання, неможливо (а.с.88-89).

Вважаючи вказані дії відповідача 1 порушенням своїх конституційних прав, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивач в період з 30.11.1990 по 02.11.1992 проходив військову службу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка № НОМЕР_3 (а.с.21).

Щодо посилань відповідача 1, що у вказаному військовому квитку не прослідковується чіткий відтиск печатки, якою завірена титульна сторінка та записи про період проходження строкової військової служби, дата призову на військову службу дописана, не приймаються судом до уваги, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження зазначених відповідачем 1 фактів.

Крім того суд зазначає, що недоліки заповнення документів не можуть бути підставою для не врахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Посилання відповідача 2, як на підставу правомірності не зарахування позивачу вказаного періоду до загального страхового стажу, в зв`язку з тим, що вказана довідка не завірена підписом відповідальної особи, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, оскільки наявна в матеріалах справи довідка має підпис та печатку відповідного органу. Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказану довідку.

Підтвердженням стажу позивача є оригінал його трудової книжки (а.с.14-19), в якій зазначені спірні періоди роботи позивача.

Як встановлено судом, відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди.

Так, трудова книжка позивача заповнена тільки на українській мові (дата заповнення 15.08.1990), однак загальні відомості та записи № 1-2 про роботу в Барвінківській ВШ з 15.08.1990 по 30.11.1990 завірені печаткою відділу освіти Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (з тризубом України). В подальшому за записами трудової книжки, позивач працював з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997, однак рік створення наказу про прийом на роботу з 04.10.1993 наведений, що не оговорено. Записи про роботу з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997 обірвані (текст збережений частково на 22 сторінці, сторінки з 23-26 відсутні, на 27 сторінці підстава дописана).

Однак, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що вбачається з наведених положень Інструкції №58.

Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або перерахунку пенсії.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, певні недоліки заповнення трудової книжки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та перерахунку пенсії за віком.

Відповідно до ст. 18 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Тобто, саме органи Пенсійного фонду України (у період здійснення ними цих повноважень) повинні забезпечити належне формування та ведення Реєстру застрахованих осіб, є володільцями цих даних, зокрема і про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Роботодавці повинні сприяти у цьому шляхом подання відомостей про застраховану особу до Пенсійного фонду.

Відсутність відомостей позивача в даних індивідуальної відомості про застраховану особу, не може бути підставою для обмеження прав останнього на оформлення пенсії за віком, за умови підтвердження його стажу записами у трудовій книжці.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу останнього періодів роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990 з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997.

Щодо зарахування до страхового стажу період навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті з 01.09.1993 по 14.06.1998 (дата прийняття рішення державної екзаменаційної комісії), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 року - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно приписів статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як зазначалося раніше, згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи, навчання для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до копії диплома спеціаліста №058748 від 27.06.1998 встановлено, що позивач згідно рішення державної екзаменаційної комісії від 14.06.1998 закінчив навчання за спеціальністю фінанси, присвоєно кваліфікацію спеціаліста економіста (а.с.20).

За встановлених обставин, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача 1 зарахувати спірний період навчання позивача з 01.09.1993 по 14.06.1998 до страхового стажу.

Суд зазначає, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, сумнівів відповідача у поданих позивачем документах.

Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його дипломі.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача 1 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990 з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 14.06.1998 та зобов`язання відповідача 1 з 14.03.2024 зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 30.11.1990 по 02.11.1992, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, з 01.09.1993 по 14.06.1998 внаслідок чого перерахувати розмір пенсії з 14.03.2024 та виплатити позивачу суми недоотриманої пенсії.

Щодо протиправності дій відповідача 2, то останні не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990 з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 14.06.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 14.03.2024 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 30.11.1990 по 02.11.1992, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, з 01.09.1993 по 14.06.1998 внаслідок чого перерахувати розмір пенсії з 14.03.2024 та виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Повний текст рішення складений 14.02.2025.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО