Рішення № 125170087, 14.02.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року Справа № 480/5114/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділ Державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділ Державного нагляду (контролю) у Сумській області і просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративного-господарського штрафу №ПШ026011 від 26.03.2024, якою стягнуто із ОСОБА_1 адміністративно - господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів. В акті перевірки не відображено за яке саме порушення притягнуто до відповідальності позивача, спірна постанова є невмотивованою. Позивач зазначає, що наявні на перевірці документи ставлять під сумнів законність підстави та повноважень перевіряючих, акт перевірки не містить інформації про місце вчинення порушення. Крім того, зазначає, що водій зазначив про наявність у нього страхового полісу, але водій не зміг його найти серед інших документів. Перевіряючи не надали час для можливості знайти страховий поліс, який у позивача був в наявності. Спірна постанова прийнята за відсутності позивача, позивача позбавили права бути присутнім на перевірці. Позивач зазначає, що в постанові зазначено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», але не конкретизовано за яке саме порушення притягнуто до відповідальності позивача.

Відповідачем було подано до суду відзив, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що під час перевірки встановлено, що на час перевірки водієм не надано перевіряючим документу, який в обов`язковому порядку повинен бути, зокрема у водія була відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті. Із врахуванням того, що у водія були відсутні всі документи, які зобов`язані бути під час надання послуг з перевезення пасажирів, відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідач зазначає, що позивача було повідомлено про розгляд справи, позивачу направлялося відповідне повідомлення, яке повернуто поштовим відділенням «за закінченню терміну зберігання».

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначається, що надані документи до відзиву не є належними та допустимими доказами вчинення порушення позивачем. Надані документи не прошиті, не містять нумерації сторінок, відсутній опис справи, що розглядалася Відділом Державного нагляду (контролю) у Сумській області, мають вигляд цифрового фото. Відповідачем не спростовано доводи позивача, зазначені в адміністративному позові.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, залучено до розгляду справи у якості другого відповідача - Відділ Державного нагляду (контролю) у Сумській області, яким прийнято оспорюване рішення.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником транспортного засобу, має відповідну ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів, що не є спірним під час розгляду даної справи.

Як слідує з матеріалів судової справи, під час проведення рейдових перевірок відповідачем здійснено заходи державного контролю на автомобільному транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки 01.03.2024 в м.Суми.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті перевірено транспортний засіб позивача під керуванням водія ОСОБА_2 .

Перевіркою встановлено, що водієм під час надання послуг з перевезення пасажирів не надано перевіряючим копію договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, про що складено акт проведення перевірки від 01.03.2024 №АР023757 (далі акт від 01.03.2024)

Водієм ОСОБА_2 в акті перевірки зазначено в причинах порушень, що страховка є, він не знайшов страховку, як знайде принесе до Відділу Державного нагляду (контролю).

Надалі, за результатами проведення рейдової перевірки в акті зазначено про порушення позивачем, як власником транспортного засобу, вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Про розгляд справи 26.03.2024 позивача повідомлялося Відділом Державного нагляду (контролю) у Сумській області за адресою м.Суми, вул.Д.Галицького, 39, кв.19 листом від 05.03.2024, але 20.03.2024 поштове повідомлення повернуто із відміткою причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

За результатами розгляду акту проведеної перевірки від 01.03.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області винесено постанову №ПШ026011 від 26.03.2024 про застосування адміністративно - господарського штрафу до позивача у сумі 17000 грн, відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі, затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ ).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Загальні положення щодо перевезення пасажирів визначені главою 7 Закону №2344-ІІІ.

Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення передбачені ст. 39 Закону №2344-ІІІ.

Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

В свою чергу, статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке саме до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Під час перевірки встановлено, що у водія була відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, що відображено в акті перевірки від 01.03.2024.

Зазначене порушення водієм не заперечувалося, оскільки зазначено, що такий документ відсутній, знайти його водій не може, про міститься відповідна інформація в акті перевірки від 01.03.2024.

Позивачем до матеріалів справи надано відповідну копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 01.03.2024, який укладено на страхування водія ОСОБА_2 від нещасних випадків.

Разом із тим, такий документ не було станом на час перевірки 01.03.2024 о 08 год. 38 хв. надано перевіряю чому. Такий документ на момент перевірки був відсутній.

Стосовно відсутності права відповідача для притягнення позивача до відповідальності за відсутність у водія копії договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, суд зазначає наступне.

В даному випадку, відносини у сфері страхування врегульовано Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі Закон № 85/96-ВР).

Частиною першою статті 3 Закону № 85/96-ВР визначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством (частина друга статті 3 Закону № 85/96-ВР).

Згідно пункту 6 статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні здійснюються, зокрема, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 85/96-ВР страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (частина восьма статті 15 Закону № 85/96-ВР).

В силу вимог частини першої статті 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Наявність у водія механічного транспортного засобу полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 як і інші документи з переліку:

а)посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б)реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в)у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;

г)на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ)поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пункту 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 автомобільний перевізник зобов`язаний, зокрема забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів; вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху; організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи, крім автомобільного самозайнятого перевізника; видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи; мати документи для здійснення перевезень згідно із законодавством, тощо.

Так, п.1 Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 (далі - Положення № 959) визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного. електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

Пункт 2 Положення №959 вказує, що застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Абзац 2 п.3 Положення №959 вказує, що кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс.

Пункт 5 Положення №959 вказує, що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 передбачена відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 39 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Судом враховується, що позивачем до матеріалів справи надано копію договору обов`язкового особистого страхування водія та пасажирів від нещасних випадків на транспорті, датований даний договір 01.03.2024, тобто днем проведення перевірки відповідачем. Разом із тим, такий документ були відсутній у водія 01.03.2024 станом на 08 год. 38 хв. під час здійснення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №160/11816/22 виснував, що при трактування абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, який передбачає відповідальність за автоперевізників у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід виходити із буквального трактування цієї законодавчої норми і застосовувати штраф за відсутність визначених статтями 39 і 48 цього Закону документів саме на момент проведення перевірки документів.

Інші доводи позивача (формальні недоліки заповнення спірної постанови, помилкове зазначення невірного номеру та дати ліцензії позивача, непрошиті Відділом Державного нагляду (контролю) у Сумській області сторінки справи, відсутність опису такої справи) не спростовують доведеність факту відсутності договору обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків під час проведення перевірки, який зафіксовано відповідним актом перевірки від 01.03.2024 і відповідно не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Стосовно посилання позивача на відсутність підстав проведення перевірки, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для проведення перевірки, враховуючи наступне. Матеріалами справи підтверджується, що проведена перевірка відбувалася із врахуванням затвердженого графіку проведення рейдових перевірок, затверджених начальником Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області, в т.ч. і в м.Суми, видано відповідне направлення на рейдову перевірку від 23.02.2024 терміном дії до 01.03.2024.

Стосовно неповідомлення позивача про проведення перевірки, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Відділом Державного нагляду (контролю) у Сумській області було направлено на адресу позивача відповідне повідомлення про дату розгляду справи 26.03.2024, але 20.03.2024 поштове повідомлення було повернуто із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У постанові Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі №200/7733/20-а зазначено, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку суб`єкт господарювання не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 10.02.2023 року по справі №160/5278/19.

Поряд з тим, суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що присутність позивача на цьому розгляді призвели б до прийняття Управлінням іншого (протилежного) рішення. Виявлені порушення під час проведення перевірки відображені у відповідному акті перевірки та виявлені саме під час перевірки, зокрема відповідність необхідних документів на час перевірки.

При цьому наявність таких документів у позивача не спростовує виявлені порушення, а саме відсутність обов`язкового документу саме на час перевірки.

Стосовно посилання представника позивача на ті обставини, що у спірній постанові неможливо встановити за яке саме порушення притягнуто позивача до відповідальності, суд зазначає, що такі обставини не є підставою для задоволення позовних вимог, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем застосовано штрафні санкції за факт відсутності документів, які в обов`язковому порядку повинні бути у водія позивача на час проведення перевірки, відсутність якого відображена в акті та зазначена самим водієм в акті перевірки.

Як зазначено вище, відсутність у водія на момент проведення перевірки будь-якого із передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке саме до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф, що і було здійснено відповідачем.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки спірна постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова є правомірною, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділ Державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправним та скасування постанови №ПШ026011 від 26.03.2024 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета