Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
14 лютого 2025 року м. Рівне№460/1771/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 В С Т А Н О В И В :
04.02.2025 ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.01.2025 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2025 №13 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Поліщук О.В. від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №460/1771/25.
13.02.2025 Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про забезпечення позову у справі №460/1771/25, подану представником позивача через систему «Електронний суд».
Матеріали заяви про забезпечення позову надійшли у провадження судді Друзенко Н.В. через систему авторозподілу відповідно до розпорядження керівника Рівненського окружного адміністративного суду №5 від 13.02.2025, виданого відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду №2 від 25.03.2016, у редакції змін, внесених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду №1 від 10.04.2024, у зв`язку перебування головуючої судді Поліщук О.В. на навчанні без відбуття у відрядження, в онлайн режимі за місцем роботи, із увільненням від здійснення правосуддя та відрядженням 17.02.2025.
Заява обґрунтована тим, що мобілізація позивача є очевидно протиправною та такою, що порушує його право на відстрочку, термін дії якої на момент його призову на військову службу і на даний час не закінчився. Так, будучи заброньованим Національним Університетом «Києво-Могилянська академія» відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.06.2024 №14972, погодженого Міністерством оборони України згідно листа 220/831/б від 11.06.2024, позивача 11.01.2025 було протиправно затримано в м.Києві співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та поліції. Цього ж дня його було відвезено до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не дивлячись на надані позивачем документи на підтвердження бронювання на період мобілізації та відстрочки від призову строком на 9 місяців до 08.03.2025, його завезли в невідомий йому медичний заклад, де позивачу було повідомлено, що він є військовозобов`язаним та згідно із висновком військово-лікарської комісії (яка відбулася без його участі), є придатним для проходження військової служби у ЗСУ, у зв`язку з чим він мобілізується для проходження військової служби, та попри наявне бронювання, 13.01.2025. Позивача відвезли (перемістили) в складі команди у супроводі старшого військової команди до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для проходження військової служби, в якій він продовжує перебувати по теперішній час. Вже у військовій частині НОМЕР_1 йому вручили на руки витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2025 №13, яким його було зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду «курсант» (ВОС 100) 3 навчального курсу школи загальновійськової підготовки. Позивач об`єктивно припускає, що після проходження ним базової військової підготовки в школі загальновійськової підготовки при військовій частині НОМЕР_1 , у відповідача-2 є наміри перевести позивача для проходження військової служби до військової частини/формування для проходження військової служби у зоні бойового зіткнення. Проте, такий намір відповідача-2 є передчасним та незаконним, оскільки буде порушувати права позивача, зокрема, щодо факту бронювання за Національним Університетом «Києво-Могилянська академія» та його релігійних переконань. Такі припущення позивача ґрунтуються на нормах діючого законодавства з питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку. Позивач вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення/переведення позивача для проходження військової служби за межі школи загальновійськової підготовки/навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №460/1771/25, у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини другої цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до вимог частини другої цієї статті суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
У поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому він наголошує у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позаяк суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
При цьому, суд зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, надавши належні та достатні докази, на підтвердження зазначених у заяві обставин.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 14 лютого 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко
Судове рішення № 125169993, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 14.02.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/1771/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: