Рішення № 125169752, 14.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20890/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» (далі по тексту позивач, ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року, прийняті Головним управління ДПС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що позивачем 16.05.2023 року було отримано податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 26 квітня 2023 року № 0009958-1305-1532, якою повідомлено, що станом на 25.04.2023 року сума податкового боргу у позивача становить 23 723 590,60 грн., який складається з: - податкове зобов`язання - 8122919,68 грн.; - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 4107682,15 грн.; - пеня - 11492988,77 грн.

Вказаною вимогою позивача попереджено, що починаючи з 15.03.2023 року на будь-яке майно розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції. До вищезазначеної податкової вимоги було додано Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023р., прийняте уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області Сапожніковим Вячеславом. Не погодившись з отриманими податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня. 17.07.2023 року до позивача від ДПС України надійшло рішення про результати розгляду скарги від 17.07.2023 року № 18591/06/99-00-06-02-01-06, яким податкову вимогу № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року залишено без змін, а скаргу ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» без задоволення.

Вважаючи податкову вимогу № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкової вимоги та Рішення про опис майна у податкову заставу мотивовані наступним.

Так, позивачем зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року, яким ТОВ «Котовський винзавод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (виноробна продукція) в сумі 12323046, 45 грн. (за основним платежем - 8215363 грн., за штрафними санкціями - 4107682,15 грн.), винесено на підставі висновків акту перевірки від 11.03.2013року за №55/22-0/30827073/5 про порушення ТОВ «Котовський винзавод» п.п.213.1.1 п.213.1 ст.213, п.п.215.3.1 п.215.3 ст.215, п.216.1 ст.216, п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого сума недоплати акцизного податку склала 8215364,30 грн., у т.ч. грудень 2011 - 8215364,30 грн.

ТОВ «КОТОВСЬКИЙ ВИНЗАВОД» змінено назву на ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ», у зв`язку із декомунізацією.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року було оскаржено ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року по справі № 815/8160/13-а позов ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000212200 від 22.03.2013 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року № 815/8160/13-а апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року № 815/8160/13-а скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ».

Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 03.04.2023 року №815/8160/13-а відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» на Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року № 815/8160/13-а.

Позивач вказує, що ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» вживає усіх можливих заходів з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом оскарження неправомірно винесеного податкового повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року. Однак, станом на теперішній час, справу № 815/8160/13-а не розглянуто, а тому позивач вважає податкове зобов`язання, неузгодженим.

Позивач наголошує, що відповідно до пункту 3 розділу II «Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою. Таким чином, на думку позивача, податкова вимога № № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року винесена передчасно та підлягає скасуванню.

Також позивач вказує щодо неправомірності нарахування пені. Так позивач наголошує, що строк позовної давності для нарахування штрафних санкцій та пені становить 1 рік, відповідно до ст.258 ЦК України. Відповідно п.п.129.9. ст.129 ПК України визначено, що, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Позивач зазначає, що в даному випадку, право нарахувати пеню у контролюючого органу виникло після закінчення 10 робочих днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року. Однак, контролюючим органом було пропущено усі законодавчо встановлені строки для нарахування пені. А, тому, пеня у розмірі 11 492 988,77 гри., зазначена у детальному розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги №0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року, нарахована контролюючим органом з порушенням вимог чинного законодавства, та підлягає анулюванню.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту. Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Карантин діяв на всій території України до 30.06.2023 року. Отже, враховуючи вищевикладене, у контролюючого органу відсутнє право нараховувати пеню до 30.06.2023 року, що свідчить про незаконність та безпідставність її нарахування у детальному розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги №0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року.

Щодо рішення про опис майна у податкову заставу, позивач зазначає, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. У зв`язку з тим, що на теперішній час, судом не ухвалено остаточне рішення по справі №815/8160/13-а, а отже, вважаємо, що грошове зобов`язання ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» не узгоджено. Крім того, відповідно до Додатку 1 до Порядку застосування податкової застави податковим органом, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України № 586 від 16.06.2017р., рішення про опис майна у податкову заставу має містити посаду, прізвище та власне ім`я особи, яка його прийняла. Рішення про опис майна у податкову заставу №817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року винесено з недотриманням вимог вищезазначеного Порядку, а саме: не зазначено посаду уповноваженої особи Головного управління ДПС в Одеській області Сапожнікова Вячеслава. Уповноважена особа, не є посадою в розумінні Закону України «Про державну службу». Відповідно до п.4 ч. 1 ст.2 Закону України «Про державну службу», посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Таким чином, не зазначення посади особи, що прийняла Рішення про опис майна у податкову заставу є порушенням, у тому числі, норм Закону України «Про державну службу», а тому, недотримання вимог щодо заповнення форми Рішення про опис майна у податкову заставу, тягне за собою визнання його нікчемним (недійсним).

Вищевикладене, на думку позивача свідчить про неправильне застосування норм законодавства при винесенні Податкової вимоги №0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу від 01.05.2023 року №817/15-32-13-05 та про безпідставність і протиправність застосування до ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ».

Ухвалою суду від 16.08.2023 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ» залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 24156,00 грн.

До Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 16.08.2023 року.

Ухвалою від 31.08.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/20890/23 ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.10.2023 року.

В підготовче засідання призначене на 04.10.2023 року учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно. Підготовче засідання відкладено на 01.11.2023 року.

В судове засідання призначене на 01.11.2023 року з`явилися представники сторін.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/22818/23 до судового розгляду на 13.12.2023 року.

13.12.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження по справі до вирішення Касаційним адміністративним судом справи № 815/8160/13-а.

В судове засідання, призначене на 13.12.2023 року, з`явився представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023 року, відклав судове засідання на 17.01.2024 року.

17.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що П`ятим апеляційним адміністративним судом по справі №815/8160/13-а було прийнято постанову від 28.02.2023 року, яким було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року та прийнято нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ», Постанова набрала законної сили 28.02.2023 року. Таким чином податкове повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року набуло статусу узгодженого.

Щодо неправомірності нарахування пені представником відповідача зазначено, що відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та весь період заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного або судового оскарження). За результатами проведення документальної перевірка, за звітні (податкові) періоди минулих років (у т. ч. за 2019 рік), що здійснюється протягом періоду проведення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19) (з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину), у разі встановлення контролюючим органом заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за звітні (податкові) періоди минулих років (у т. ч. за 2019 рік), на суму заниження податкового зобов`язання нараховуються штрафні санкції, передбачені п.п. 123.1 - 123.3 ст. 123 Податкового кодексу України, та пеня згідно з п.п. 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Також представником відповідача зазначено, податкова вимога №0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу №817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Тобто, посилання відповідача на, начебто, неправильне застосування норм законодавства при винесені податкової вимоги №0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу №817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження до винесення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України , то на думку сторони відповідача воно є необґрунтованим та для зупинення провадження немає законних підстав, так як вже є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року, яка набрала законної сили 28.02.2023 року.

Засідання, призначене на 17.01.2024 року, було перенесено на 24.01.2024 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса.

В судове засідання призначене на 24.01.2024 року учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно. Судове засідання відкладено на 12.02.2024 року.

В судове засідання призначене на 12.02.2024 року з`явилися представники сторін.

У судовому засіданні 12.02.2024 року під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, відмовив в задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, відклав судове засідання на 20.03.2024 року.

В судове засідання, призначене на 20.03.2024 року, з`явився представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2024 року, відклав судове засідання на 03.04.2024 року.

03.04.2024 року до суду від відповідача надійшов розрахунок пені.

В судове засідання, призначене на 03.04.2024 року, з`явився представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із хворобою представника.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2024 року, відклав судове засідання на 23.04.2024 року, для надання можливості стороні позивача ознайомитися з наданим розрахунком пені.

23.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження по справі до вирішення Касаційним адміністративним судом справи № 815/8160/13-а.

В судове засідання призначене на 23.04.2024 року з`явилися представники сторін.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.04.2024 року, відмовив в задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, відклав судове засідання на 22.05.2024 року.

В судове засідання, призначене на 22.05.2024 року, з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши сторін, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, відповідно до наказу СДП по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС № 282 від 15 жовтня 2012 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Котовський винзавод» з питань дотримання вимог законодавства з питань виробництва та обігу спирту та алкогольних напоїв за період за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2013 року № 55/22-0/30827073/5, в якому, зокрема, встановлено порушення пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, п. 226.9 ст. 226 ПК України, внаслідок чого товариством недоплачено акцизний податок у грудні 2011 року, загальною сумою 8215364,30 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 22.03.2013 року, яким ТОВ «Котовський винзавод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок з вироблених в Україні за підакцизних товарів (виноробна продукція)», у сумі 12323046,45 грн. (за основним платежем на 8215363,00 грн.; за штрафними санкціями на 4107682,15 грн.).

ТОВ «КОТОВСЬКИЙ ВИНЗАВОД» змінено назву на ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ».

Вищевказане податкове повідомлення-рішення №0000212200 від 22.03.2013 року було оскаржено ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року по справі № 815/8160/13-а позов ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000212200 від 22.03.2013 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі № 815/8160/13-а апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року № 815/8160/13-а скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ».

14.03.2023 року в інтегрованій картці ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» відображено відповідні суми податкових зобов`язань, штрафних санкцій (за основним платежем на 8215364,30 грн.; за штрафними санкціями на 4107682,15 грн.), що визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0000212200 від 22.03.2013 року, а також суми пені у розмірі 11492988,77 грн.

Далі, 14.03.2023 року ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» податкове зобов`язання за основним платежем в розмірі 8215364,30 грн. частково погашено 14.03.2023 року за рахунок наявної в інтегрованій картці платника переплати на загальну суму 86899,62 грн.

Відповідно до наданого ГУ ДПС в Одеській області розрахунку пені, контролюючим органом нараховано пеню в розмірі 11492988,77 грн. за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), а саме: за декларацією №9013749910 від 18.01.2012 (12 місяць 2011; граничний день сплати 30.01.2012 року) на суму заниження податкового зобов`язання 8215364,30 грн. з 31.01.2012 року по 14.03.2023 року (2952 днів).

Згідно з розрахунком пені, у зв`язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), за період, починаючи з 01.03.2020 року (згідно з пунктом 52.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України) по 14.03.2023 року, - пеня не нарахована.

26.04.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано податкову вимогу № 0009958-1305-1532, згідно якої у ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» станом на 25.04.2023 року наявний податковий борг у сумі 23723590,60 грн.

Відповідно до детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги податковий борг складається з: - податкове зобов`язання - 8122919,68 грн.; - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 4107682,15 грн.; - пеня - 11492988,77 грн.

01.05.2023 року уповноваженою особою Головного управління ДПС в Одеській області Сапожніковим Вячеславом прийнято рішення по опис майна у податкову застану № 817/15-32-13-05.

Вказана податкова вимога та рішення направлено позивачу листом № 17306/6/15-3213-05-06 від 01.05.2023 року та отримано ним 16.05.2023 року.

19.05.2023 року позивач звернувся до Державної податкової служби із скаргою на податкову вимогу та рішенням про опис майна у податкову заставу.

11.07.2023 року Державною податковою службою прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкову вимогу № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року залишено без змін, а скаргу ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» без задоволення.

Вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом, врегульовано ст.56 ПК України. Так, згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.56.15 ст.56 ПК України).

Згідно п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.58.3 ст.58 ПК України).

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, зі змінами (далі - Порядок № 610) визначено, що податкові вимоги формуються автоматично па підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Пунктом 59.3 статті 59 Кодексу передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1, пункту 60.2 статті 60 Кодексу податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 88.1 статтею 88 Кодексу передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковим борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 Кодексу право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до вимог пункту 89.2 статті 89 Кодексу з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється па будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, пунктом 93.1 статті 93 Кодексу визначені події у разі настання яких майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема:

- отримання органом підтвердження повного погашення сум и контролюючим податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 93.2 статті 93 Кодексу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчую закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 586, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 р. за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок № 586).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 586 визначено, що дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування відповідно до Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов`язок із сплати податків, зборів, платежів згідно з Кодексом.

Згідно пункту 4 розділу І Порядку № 586 з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 5 розділу І Порядку № 586).

За приписами пункту 7 розділу І Порядку № 586 право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної податковим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.

Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 розділу І Порядку № 586).

З аналізу даних правових норм вбачається, що податкова вимога надсилається платнику податку у разі наявності у нього податкового боргу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, а право податкової застави виникає з дня утворення податкового боргу, яке реалізується шляхом прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок з вироблених в Україні за підакцизних товарів (виноробна продукція)», у сумі 12323046,45 грн. (за основним платежем на 8215363,00 грн.; за штрафними санкціями на 4107682,15 грн.). було оскаржені позивачем в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року по справі № 815/8160/13-а позов ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000212200 від 22.03.2013 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року № 815/8160/13-а апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року № 815/8160/13-а скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ».

З огляду на вказане, визначені суми грошових зобов`язань є узгодженими.

Оскільки узгоджені грошові зобов`язання не сплачені ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» у встановлений ПК України строк, вони стали податковим боргом платника податків у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

З викладених вище підстав, суд вважає безпідставними доводи позивача про протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку з тим, що сума податкового зобов`язання не є узгодженою.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача щодо недотриманням відповідачем вимог Порядку №586 при винесені оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу, а саме: не зазначено посаду уповноваженої особи Головного управління ДПС в Одеській області Сапожнікова Вячеслава, з огляду на таке.

Відповідно до Додатку 1 Порядку № 586, яким передбачено форму рішення про опис майна у податкову заставу, вказане рішення повинно, зокрема містити підпис, власне ім`я та прізвище керівника податкового органу (його заступника або уповноваженої особи).

Жодних вимог про зазначення посади уповноваженої особи, затверджена Порядку № 586 форму рішення про опис майна у податкову заставу не містить.

Оскаржуване рішення повністю відповідає Додатку 1 Порядку № 586 та містить всі передбачені вказаним додатком реквізити.

Щодо доводів позивача про неправомірність нарахування пені, суд зазначає наступне.

За встановлених судом у цій справі обставин пеня у розмірі 11492988,77 грн. нарахована контролюючим органом за весь час заниження податкового зобов`язання (з 31.01.2012 року по 14.03.2023 року (2952 днів)), в тому числі за період судового оскарження, за виключенням періоду карантину (з 01.03.2020 року (згідно з пунктом 52.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України) по 14.03.2023 року), а базою для її нарахування використано частину зобов`язання (8215364,30грн.), нарахування якої визнано правомірним в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у чинній редакції) під пенею розуміється сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок та особливості нарахування пені визначено у статті 129 ПК України.

Згідно зі статтею 129 ПК України в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, пеня нараховується:

129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт «б»);

129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

129.3. Нарахування пені закінчується:

129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Відповідно до редакції статті 129 ПК України, що діяла з 01 січня 2017 року по 01 січня 2021 року:

129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

129.2. У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

129.3. Нарахування пені закінчується:

129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

129.4. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до редакції статті 129 ПК України, що діє з 01 січня 2021 року:

129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.2. У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується.

Відповідно до пункту 130.1 статті 130 ПК України («Зупинення строків нарахування пені») у разі якщо в межах процедури адміністративного оскарження було прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені цим Кодексом, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Аналіз правового регулювання, закріпленого у статті 129 ПК України у редакціях, чинних як до 01 січня 2017 року, так і після, знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20.

У вказаному рішенні Верховний Суд виснував, що підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України (у редакції, діючій до 01 січня 2017 року) встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов`язання та за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету (така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 11 червня 2020 року у справі №П/811/19/17).

Стосовно ж редакції статті 129 ПК України, що діяла з 01 січня 2017 року, Верховний Суд зазначив, що в даному випадку ключове значення відіграють норми цього Кодексу, які визначають термінологію «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання».

Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.

Водночас до складу суми грошового зобов`язання включається як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її застосування. При цьому виникнення у платника податків обов`язку по сплаті грошового зобов`язання зумовлене встановленням податковим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов`язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.

Отже, розглядаючи ситуацію заниження платником податків суми належних до сплати податків, слід зазначити, що якщо податкове зобов`язання виникає на підставі податкового законодавства, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв`язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов`язання, яке підлягає сплаті у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк після його узгодження.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли на контролюючий орган покладено обов`язок визначити суми грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 57.4 статті 57 ПК України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Остання норма кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, відповідно до якої у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

З наведених положень ПК України Верховний Суд (у постанові від 27 вересня 2022 року) виснував наступне: за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків.

Граматичний (лексичний) і логічний аналіз підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов`язання, визначеного ПК України. А строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.

Застосування ж підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення, суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України. Судова палата також наголосила, що інше формулювання редакції статті 129 ПК України з 01 січня 2017 року не змінило правового регулювання моменту початку нарахування пені, а лише усунуло суперечності у її деяких положеннях.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20 сформулював такий правовий висновок: початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Ураховуючи наведене регулювання спірних правовідносин, та, з огляду на установлений в цій справі факт нарахування пені в розмірі 11492988,77 грн. саме на суму заниженого податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 8215364,30 грн., правомірність збільшення якого підтверджена постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі № 815/8160/13-а, і за весь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження, за виключенням періоду дії карантину), суд зазначає про правомірність дій відповідача щодо нарахування пені та їх відповідність нормі закону.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові КАС ВС від 26 жовтня 2023 року у справі № 160/9421/22.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» (пров. Вознесенський, 2а, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 30827073) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги № 0009958-1305-1532 від 26.04.2023 року та Рішення про опис майна у податкову заставу № 817/15-32-13-05 від 01.05.2023 року, прийняті Головним управління ДПС в Одеській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.02.2025 року.

Суддя Г. В. Лебедєва