Рішення № 125169214, 14.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року м.Київ № 320/43929/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2023 № 6075624021, № 6077024021, № 6060624021, податкової вимоги від 28.09.2023 № Ф 60771 в розмірі 79 107,49 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.2023 справу прийнято до розгляду та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності платника податків, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.10.2018 по 22.12.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове пенсійне страхування та встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, які було відображено в акті перевірки від 11.08.2023 № 53487/Ж5/26-15-24-02-01/32999807069. На думку позивача висновки податкового органу є помилковими та безпідставними, тому вважає, що спірні рішення мають бути скасовані.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, які зазначені у даному відзиві, а також в акті перевірки платника податків, який складено за результатом проведеної перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов задоволено, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 у питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.10.2018 по 22.12.2021 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.10.2018 по 22.12.2021.

За результатами перевірки складено акт від 11.08.2023 № 53487/5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 11.10.2018 по 22.12.2021, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.10.2018 по 22.12.2021.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені такі порушення:

п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2019, 2021 роки та несвоєчасне подання за 2021 рік;

п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 786 14,92 грн в т.ч. за 2019 - 7 333,92 грн, за 2020 рік - 63 522,19 грн, за 2021 - 7 758,81 грн;

п. 57.1 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено ПДФО в сумі 9 070,49 грн за 2020 рік;

п. 16' підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України не нараховано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 6 551,25 грн в т.ч. за 2019 рік - 611,16 грн, за 2020 рік - 5 293,52 грн, за 2021 рік - 646,57 грн;

п. 57.1 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено військового збору в сумі 755,87 грн за 2020 рік;

п. 51.1 ст. 51 ПК України несвоєчасне подання податкових розрахунків (форма № 1ДФ) за ІІ квартал 2020 року, що є порушенням ;

п. 57.3 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено суму штрафної санкції з ПДФО 1 020 грн (акт Nє4043/26-15-33-04-11/3299807069 від 25.06.2020, податкове повідомлення-рішення № 0414013304 від 12.08.2020);

п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон Про РРО), несвоєчасно подані звіти ЄСВ за 2018 - 2019 роки;

п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 4.1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону Про РРО єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, і не перерахований в розмірі 79 107,49 грн, в т.ч. 2019 рік - 6 209,49 грн, 2020 рік - 56 948,00 грн, 2021 рік - 15 950,00 грн;

п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону Про РРО, а саме несвоєчасно сплачено єдиного внеску в сумі 819,05 грн за 2019 рік;

ч. 2 ст. 6 Закону Про РРО несвоєчасне подання звітів за звітні періоди з березень 2019 року по липень 2020 року;

п. 8 ст. 9 Закону Про РРО несвоєчасно сплачено єдиного внеску з доходів у вигляді зарплати в сумі 3 402,16 грн за період з 2020 по 2021 року;

п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, платником не задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2 369,04 грн в т. ч. у 2019 році - 982,34 грн, у 2020 році - 1 079,26 грн, у 2021 році - 307,44 грн.

п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП;

п. 1 ст. 3 розділу ІІ Закону Про РРО, отримання торгової виручки без застосування РРО у загальній сумі 1 073 223,18 грн в т.ч. за IV квартал 2019 року - 206 459,74 грн, 2020 року - 783 048,78 грн, 2021 року - 83 714,66 грн;

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, надання не в повному обсязі на перевірку первинних документів про фінансово - господарську діяльність, отримані доходи, видатки платника податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів за період з 11.10.2018 по 22.12.2021.

На підставі висновків, які викладено в акті перевірки від 11.08.2023 № 53487/Ж5/26-15-24-02-01/32999807069, контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення - рішення від 28.09.2023 № 6075624021 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 98 268,65 грн, з яких за податковим зобов`язанням 78 614,92 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 19 653,73 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2023 № Ф - 60771 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 79 107, 47 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28.09.2023 № 6077024021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 22 758, 20 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28.09.2023 № 6060624021 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1300 223,18 грн за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З такими податковими повідомленнями - рішеннями та вимогою позивач не погоджується, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п. 75.1, ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку (на доходи фізичних осіб) є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В свою чергу, згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 177 ПК України врегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші виграти, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Верховний Суд в постанові від 09.07.2020 у справі № 440/3973/18 зазначив, що відповідно до положень п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари мають бути поставлені, а послуги - отримані.

В постанові від 21.05.2020 у справі № 824/257/18-а Верховний Суд наголосив, що положення ст. 177 ПК України вказують на те, що об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Під терміном «господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв`язок з виробництвом чи операціями, спрямованими на отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи та контролюючим органом не заперечується, що товарно-матеріальні цінності, які були придбані позивачем у ТОВ «Лінгвіст», ТОВ «Елект - К», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 були оплачені, використані у господарській діяльності, пов`язаний з отримання доходу.

Підставою щодо не визнання витрат, стало не надання накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Ліпевіст», ТОВ «Елект - К», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .

Позивач у своїх додаткових поясненнях, які надійшли до суду вказує, що ним надавалися до перевірки всі документи, проте контролюючим органом вони не були враховані.

Пункт 44.7 ст. 44 ПК України встановлює, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п. 85.7 ст. 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують колії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Крім цього, відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання відповідного акту про відмову у наданні документів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд неодноразово вказував в своїх постановах від 26.01.2021 у справі № 814/3617/14, від 03.03.2021 у справі № 824/638/18-a, від 08.09.2022 у справі № 640/26351/20, від 11.11.2023 у справі № 822/554/17, від 10.01.2023 у справі № 814/876/16 тощо.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо ненадання позивачем на вимогу контролюючого органу первинних документів для проведення перевірки.

Водночас, слід звернути увагу, що правомірність формування витрат у 2019, 2020, 2021 роках підтверджується документами, які було подано позивачем до суду, а саме:

ТОВ «Елект - К»: видатковими накладними № 6470 від 21.05.2020, № 7666 від 29.05.2020, № 11307 від 24.06.2020, № 11307 від 24.06.2020, зворотна накладна від покупця № 4308 від 24.06.2020;

ФОП ОСОБА_2 : видатковими накладними № СПД-000320 від 13.08.2019, № СПД-000272 від 17.10.2019, № СПД-000237 від 05.11.2019, № СПД-000238 від 05.11.2019, № СПД-000183 від 05.02.2020, № СПД-000672 від 05.02.2020, № СПД-000000019 від 19.06.2020, № СПД-00181 від 19.06.2020, № СПД-00184 від 19.06.2020, № СПД-000449 від 19.06.2020, № СПД-00670 від 19.06.2020, № СПД-00671 від 19.06.2020, № СПД-00673 від 19.06.2020, № СПД-000040 від 17.09.2020, № СПД-000041 від 17.09.2020, № СПД-000070 від 17.09.2020, № СПД-000266 від 17.09.2020, № СПД-000267 від 17.09.2020, № СПІД-000306 від 17.09.2020, № СПД-000382 від 17.09.2020, № СПД-000268 від 02.10.2020, № СПД-000317 від 02.10.2020, № СПД-000318 від 02.10.2020, № СПД-000474 від 04.11.2020, № СПД-000475 від 04.11.2020, № СПД-000476 від 04.11.2020, № СПД-00146 від 18.02.2021, № СПД-00147 від 18.02.2021;

ФОП ОСОБА_5 : видатковими накладними № 000031 від 15.04.2019, № 000040 від 13.05.2019, № 000041 від 13.05.2019, № 000042 від 31.05.2019, № 000050 від 25.06.2019, № 000055 від 02.08.2019, № 000062 від 13.08.2019, № 000064 від 13.08.2019, № 000065 від 13.08.2019, № 000075 від 05.09.2019, № 000076 від 05.09.2019, № 000088 від 13.09.2019, № 000093 від 17.09.2019, № 000096 від 20.09.2019, № 000101 від 25.09.2019, № 000110 від 01.10.2019, № 000111 від 01.10.2019, № 000112 від 02.10.2019, № 000114 від 08.10.2019, № 000117 від 15.10.2019, № 000118 від 15.10.2019, № 000125 від 15.10.2019, № 000011 від 10.02.2020;

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СКАДІ»: видатковими накладними № ТДБГ - 0002192 від 24.02.2021, № ТДБГ - 0008808 від 23.06.2021, № ТДБГ - 0020689 від 04.10.2021, № ТДБГ - 0029843 від 04.12.2021, № ТДБГ - 0029844 від 04.12.2021, № ТДБГ - 0029845 від 04.12.2021, № ТДБГ - 0029846 від 04.12.2021, № 3 від 01.01.2021, № 12 від 01.11.2020, № 11 від 01.10.2020, № 10 від 01.09.2020, № 9 від 01.09.2020, № 8 від 01.07.2020, № 6 від 01.05.2020, № 15 від 01.04.2020, № 16 від 01.03.2020, № 4 від 01.02.2020, № 3 від 01.01.2020, № 9 від 01.09.2019, № 10 від 01.10.2019, № 12 від 01.12.2019, № СКД12 від 01.01.2019, № СКД65 від 01.02.2019, № 3 від 01.03.2019, № 4 від 01.04.2019, № 5 від 01.05.2019, № 6 від 01.06.2019, № 7 від 01.07.2019, № 8 від 01.08.2019;

ТОВ «Лінгвіст»: видатковими накладними № ЛН-00003866 від 12.10.2020, № ЛН-00003859 від 09.10.2020, № ЛН-00003780 від 06.10.2020, № ЛН-00003763 від 02.10.2020;

ФОП ОСОБА_4 : видатковою накладною № 010221 від 01.02.2021;

ФОН ОСОБА_3 : видатковою накладною № 011220 від 01.12.2020.

Суд приходить до висновку, що при обрахунку витрат, контролюючим органом не враховано витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Лінгвіст», ТОВ «Елект - К», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .

Щодо встановленого порушення Закону Про РРО, суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданого до перевірки руху коштів по розрахунковому рахунку, проведено розрахунки по еквайрингу на загальну суму 1 073 223, 18 грн за IV кв. 2019 року - 206 459, 74 грн, 2020 році - 783 048, 78 грн, 2021 році - 83 714, 66 грн, що призвело до порушення п. 1 ст. 3 розділу ІІ Закону Про РРО.

Згідно із абзацами 5, 6 ст. 2 Закону Про РРО ресторатор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу.

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система. електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В силу вимоги ст. 3 Закону Про РРО суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках. передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду. який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

застосовувати ресторатори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;

забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Аналізуючи вказані норми Закону Про РРО варто зазначити, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При цьому, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, розрахунковою операцією в силу вимог Закону Про РРО, серед іншого, є операція коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця. У свою чергу, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону Про РРО).

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 9 Закону Про РРО реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Судом встановлено, що позивачем здійснювалася реалізація товару (книги, зошити, канцелярські засоби) через мережу інтернет, що підтверджується банківськими виписками, які були також надані до перевірки.

З банківських виписок вбачається, що позивачу на рахунок IBAN НОМЕР_2 надходили кошти за інтернет замовлення, що підтверджується призначенням платежу, де зазначено, номер замовлення, ПІБ.

Оплата за товар здійснювалася шляхом перерахування коштів з IBAN рахунків покупців на IBAN рахунок одержувача (позивача) (оплата за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування («Онлайн-Банкінг)», що вбачається з реквізитів контрагента, де зазначено «Транз pax._ DN. DG, DZ.". Код контрагента: 14360570» (14360570 код ЄДРПОУ АТ «Приват Банк»).

Відповідно до листа Національного Банку України № 57-0010/3184 «Щодо розрахунків за допомогою «банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів» зазначено, що законодавство України не містить визначень термінів/понять сервіс переказу коштів" та "банківські системи дистанційного обслуговування.

Водночас законодавство містить визначення терміну «система дистанційного обслуговування», що охоплює системи типу «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, які на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта (глава 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, далі - Інструкція № 22).

До систем дистанційного обслуговування відносяться, зокрема, Приват 24, Ощад 24/7 тощо. Інтернет-банкінг, на відміну від платіжного застосунку, робить тільки пряме перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача на основі розпоряджень, які клієнт передає банку на відстані, і для цього клієнт самостійно повинен обрати в інтерфейсі Інтернет-банкінгу свій рахунок, з якого він бажає сплатити, та вказати платіжні реквізити отримувача - код отримувача та його IBAN.

Таким чином, враховуючи, що оплата здійснювалася за допомогою Інтернет- банкінгу, застосування РРО не є обов`язковим.

Дана позиція узгоджується з роз`ясненнями, які розміщені на офіційних сторінках територіальних управлінь податкового органу, у тому числі Державної податкової служби України (https://zt.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-555877.html).

Крім того, загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури, визначає Закон України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» (далі - Закон № 1591).

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону 1591 еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Пункт 57 ст. 1 Закону 1591 визначає, що платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Згідно п. 71 ст. 1 Закону 1591 послуга з ініціювання платіжної операції - нефінансова платіжна послуга, що полягає в ініціюванні платіжної інструкції надавачем послуги з ініціювання платіжної операції на запит платника з рахунку платника, відкритого в іншому надавачі платіжних послуг.

У той же час, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону 1591 визначено, що ініціювання платіжної операції здійснюється:

надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок;

надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції;

надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою;

використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції;

надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей;

надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

В той же час, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Відповідно до роз`яснення Національного банку України від 15.09.2020 № 57-0009/50471, у відповідності до якого оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів (у тому числі, з використанням платником платіжної картки) на рахунок отримувача/суб`єкта господарювання (зокрема, із залученням небанківської фінансової установи, яка в установленому законом порядку отримала ліцензію па переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку) є безготівковим розрахунком для суб`єкта господарювання.

При цьому розрахунки допомогою банківської (платіжної) карти є безготівковими розрахунками, адже платіжна картка є лише інструментом для здійснення операції з коштами, які знаходяться на рахунку платника і які фактично списуються з такого рахунку та зараховуються на поточний рахунок банківської установи для подальшого перерахування отримувачу, у даному випадку позивача.

Тобто, відбувається перерахунок коштів рахунку IBAN на рахунок IBAN, що не потрапляє під визначення розрахункової операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про реєстратори розрахункових операцій» реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу.

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп?ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Тобто місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Таким чином, місцем проведення розрахунків є місце, де зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, проте відповідачем не надано жодного доказу, що позивач здійснював прийняття готівкових коштів.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України «Про реєстратори розрахункових операцій» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Сукупність зазначених норм свідчить, що у разі відсутності розрахунків у готівковій формі, застосування реєстраторів розрахункових операцій є необов`язковим.

Суд також акцентує увагу на тому, що в акті перевірки не зазначено, які саме операції позивача мають бути проведені із застосування реєстратора розрахункових операцій.

Щодо застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі - 100%, які знайшли своє відображення у спірному податковому повідомленні - рішення від 28.09.2023 № 6060624021, суд зазначає таке.

Так, даного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем застосована штрафна санкція в розмірі - 100%, проте податковим органом не було враховано, що порушення встановлено в IV кв. 2019 року - 206 459, 74 грн, в. 2020 році - 783 048, 78 грн, в 2021 році - 83 714, 66 грн, проте штрафна санкція застосована станом на 2023 рік.

Станом на вересень 2019 року ч. 1 ст. 17 Закону Про РРО діяла в такій редакції:

«За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у ленному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг)".

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 № 128-IX визначено, що «Тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені п. 1 ст. 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення».

Вищенаведені штрафи мали застосовуватися з 19.04.2020 по 01.08.2020, проте Законом України від 17.03.2020 № 533-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» терміни застосування штрафних санкцій було перенесено.

Так, штраф у розмірі 10 % (за перше порушення) і 50 % (за кожне наступне порушення) вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) застосовуватиметься з 01.08.2020.

Отже протягом 2021 року штрафи за порушення РРО, діяли в такому обсязі "Тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені п. 1 ст. 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення" (визначено п. 11 Прикінцевих положень Закону про РРО відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» № 1017-IХ від 01.12.2020).

Таким чином, протягом IV кв. 2019 року - 206 459, 74 грн, в. 2020 році - 783 048, 78 грн, в 2021 році - 83 714, 66 грн (момент вчинення порушення відповідно до акту перевірки, штрафна санкція в розмірі 100% жодного разу не діяла).

Відповідно до висновку Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 822/328/15 зроблено висновок, щодо застосування п. 1 ст. 17 Закону Про РРО та зазначено, що за вчинення правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена п. 1 ст. 17 Закону Про РРО встановленого контролюючим органом в межах однієї перевірки суб`єкта господарської діяльності, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 1 грн, за умови, якщо протягом календарного року контролюючим органом попередньо не було становлено порушення суб`єктом господарювання таких же вимог Закону Про РРО.

Тобто, контролюючий орган може застосувати підвищений розмір штрафної санкції «за кожне наступне вчинене порушення», лише після узгодження суми за попереднє порушення.

В матеріалах справи, зокрема, відзиву з додатками, що подані відповідачем, відсутні докази щодо притягнення раніше позивача до відповідальності за Законом Про РРО.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги.

Частиною 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих спірних, у зв`язку з чим вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 12 734,00 грн (платіжна інструкція від 06.10.2023 № 42631269), суд вважає за необхідне стягнути дані кошти на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 28.09.2023 № 6075624021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 98 268,65 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДПС у місті Києві від 28.09.2023 № Ф 60771 в розмірі 79 107,49 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 28.09.2023 № 6077024021 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 22 758,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 28.09.2023 № 6060624021 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 7300 223, 18 грн за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 12 734,00 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.