Рішення № 125164539, 13.02.2025, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/3429/24

номер провадження 2/531/219/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13лютого 2025 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого суддіПопова М.С.,

за участі секретаря судового засіданняКлименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», за участі представника позивача Бачинського Остапа Михайловича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 35770 від 14.11.2019 року в розмірі 41532,69 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 35770 шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» надало відповідачу кредит на умовах передбачених договором про споживчий кредит № 35770 у розмірі 15 385,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.10.2020 року, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 210,00 % річних, тип процентної ставки - фіксована. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів (загальні витрати за споживчим кредитом) становить 35294,88 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання та припинив вносити платежі, передбачені умовами договору, як повернення отриманих коштів, також сплати процентів за користування кредитом, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором. 15.06.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір відступлення прав вимоги № 20200615/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», в тому числі договору про споживчий кредит, укладеного з відповідачем. Станом на 20.11.2024 року заборгованість відповідача становить 41532,69 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15385,00 грн., заборгованість за відсотками - 16042,54 грн., заборгованість за пенею - 3880,00 грн., інфляційне збільшення за період з 16.10.2020 року по 23.02. 2022 року - 4944,48 грн., 3% річних за період з 16.10.2020 року по 23.02. 2022 року - 1280,67 грн. У зв`язку з викладеним просить стягнути вищевказану заборгованість за договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзиву не надала, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляла.

Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримала 28.01.2025 року.

Відповідно до ч.8ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.11.2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 35770, на підставі якого відповідач отримала 15385,00 грн. (а.с. 7-9). Сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця у розмірі 10000,25 грн. на поточний рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; у розмір 5384,75 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ «Страхова Компанія «Проксіма» з метою оплати позичальником страхових платежів (страхових сум), встановлених договором добровільного страхування №PR-136823 від 14.11.2019 року (п.2.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони підтверджують, що правовою основою для укладення даного договору є заява на видачу кредиту, оформлена позичальником 14.11.2019, що є додатком № 1 до договору (а.с. 14).

Згідно з платіжним дорученням CRD_136823 від 14.11.2019 підтверджено переказ коштів ТОВ «ФК «Кредіплюс» в сумі 10000,25 грн за кредитним договором №35770 від 14.11.2019 (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1. договору про споживчий кредит, кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 15385,00 грн., на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю. Строк кредиту 48 тижні, строк правомірного користування кредитом закінчується відповідно до Графіку платежів, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 210 % річних від суми кредиту (п.п. 3.1.2). Додатком № 2 до вказаного договору сторонами погоджено графік платежів, за яким останній платіж встановлено 15.10.2020 року (а.с. 11)

За змістом п. 3.1., 3.2., 3.3 договору про споживчий кредит, сторони домовились про наступні окремі умови договору, передбачені графіком платежів, що подається в Додатку № 2 та є невід`ємною частиною договору та позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та проценти нараховані за користування кредитом рівними частинами у сумі та строки визначені графіком платежів. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 35294,88 грн.

Відповідно до вимог п.5.1. договору про споживчий кредит, сторони передбачили відповідальність позичальника у разі несплати /неповної сплати періодичних платежів, а саме, на 6 й день від дати неналежної сплати позичальник зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 200,00 грн , а в подальшому, починаючи з 7-го дня прострочення 20,00 грн. за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше 15 % суми простроченого платежу.

Згідно графіку платежів, що є Додатком № 2 до кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувалася щомісячно, починаючи з листопада 2019 року по жовтень 2020 року включно, сплачувати загальний розмір платежів, включаючи тіло кредиту та проценти в розмірі по 1470,62 гривень (а.с. 11).

У визначений договором строк позичальник коштів не повернула.

15.06.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір відступлення прав вимоги № 20200615/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», в тому числі кредитного договору, укладеного з відповідачем (а.с. 17 - 20).

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надсилало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги № 201010845-01від 25.06.2020 року (а.с. 24).

Згідно із Детальним розрахунком заборгованості (виписка з особового рахунку) станом на 20.11.2024 року заборгованість відповідача становить 41 532,69 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15385,00 грн., заборгованість за відсотками 16 042,54 грн., заборгованість за пенею - 3880,00 грн., інфляційне збільшення за період за період з 16.10.2020 року по 23.02.2022 року 4 944,48 грн., 3% річних за період з 16.10.2020 року по 23.02.2022 року - 1280,67 грн. (а.с. 23).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем).

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернула.

Із наданих позивачем довідок щодо заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»» становить 41532,69 грн.

Відповідачка користувалася наданими коштами, заперечень щодо незгоди із наданою позикою та розміром нарахованої заборгованості суду не надала, доказів про відсутність заборгованості у розмірі вказаному в розрахунку, суду також не надано, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З наданих суду доказів вбачається, що 18.11.2024 року між позивачем та адвокатом Бачинським О.М. було укладено договір про надання правової допомоги № 20241118-13к.

Згідно п.4.2 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.

Розділом 2 вищевказаного договору визначені характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом, обсяг наданих послуг.

Як вбачається з Розрахунку суми судових витрат, сума витрат на правничу допомогу адвоката складає 7000 грн., яка включає в себе оплату послуг адвоката за: аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви, підготовку позовної заяви у справі, збирання доказів долучених до позовної заяви, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» слід стягнути 5000,00 грн. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1050, 1054, 1048 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Артеміда-Ф» за участі представника позивача Бачинського Остапа Михайловича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, юридична адреса: 9013, м.Львів, вул. С.Бандери, 87 оф. 54) суму заборгованості за договором про споживчий кредит №35770 від 14.11.2019 року в розмірі 41 532,69 грн. (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять дві гривні шістдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, юридична адреса: 9013, м.Львів, вул. С.Бандери, 87 оф. 54) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М.С. Попов