Рішення № 125161395, 16.01.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5850/23 Провадження № 2/450/220/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача Снігур Я.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь центр» про предмет спору : визнання за позивачем майнові права на будинок з будівельним АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 4623683400:04:000:0031,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 17.05.2017року міжДП «Кремінь-Плюс»ТОВ «КреміньЦентр» вособі ЛуценкаСтаніслава Володимировича та ОСОБА_1 укладенийдоговір №11купівлі-продажумайнових прав.За цимдоговором (пункт1.1.)Дочірнє підприємство«Кремінь Плюс»ТОВ «КреміньЦентр» передає,а ОСОБА_1 приймає майновіправа наодин будинок,загальною площею137кв.у об`єктінерухомості (об`єктнерухомості -«група зблокованихжитлових будинківу с.Конопниця» (20-зблокованих будинків,заг.площею -4182,0кв.м.),будівництво якихздійснюється згіднопогодженої Схемизабудови ділянкина земельнійділянці,розташованій ус.Конопниця,Пустомитівського районуЛьвівської області,кадастровий номер4623683400:04:000:0031,загальною площею0,8901га.(будівельнаадреса будинку,поштова адресавизначатиметься розпорядженнямадміністрації чиіншого компетентногооргану),на умовахта впорядку,що визначеніу цьомуДоговорі тау відповідностідо нормЦивільного кодексуУкраїни.Згідно пункту1.4.даного ДоговоруДочірнє підприємство«Кремінь Плюс»ТОВ «КреміньЦентр» булозобов`язане передати ОСОБА_1 майнові правана об`єктнерухомості - будинок з будівельним номером АДРЕСА_2 , загальною площею 137 кв. м. у повному обсязі після повної сплати його вартості, а ОСОБА_1 зобов`язувався їх прийняти. Передача та приймання майнових прав повинна була здійснюватися за актом приймання-передачі майнових прав. Згідно цього ж пункту договору, позивач набуває права власності на майнові права у повному обсязі лише після оформлення акту приймання-передачі майнових прав. 17.05.2017 року позивачем згідно умов Договору внесено у касу товариства 790200, 00 грн., про що отримано квитанцію до прибуткового касового ордеру, а 06.06.2017 року по цьому ж договору позивачем також внесено у касу товариства решта 598 400 грн. Таким чином, позивач сплатив 100% вартість майнових прав згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2017 року. З цього приводу Дочірнім підприємством «Кремінь Плюс», позивачу за вихідним №03/06 видана довідка (виписка) про те, що ОСОБА_1 придбав майнові права на житловий будинок АДРЕСА_2 » і його зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав № 11 від 17.05.2017 року виконані в повному обсязі. Проте, у супереч п. 1.4. Договору Акт приймання-передачі майнових прав у цей день Дочірнє підприємство «Кремінь Плюс» не складало. Причини не складення такого акту пояснювались зайнятістю та відсутністю можливості це зробити відразу. У подальшому керівництво Дочірнього підприємства «Кремінь Плюс» весь час під різними приводами зволікало складення такого акту прийому-передачі майнових прав. Таким чином відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у позивача відсутній передбачений Договором документ про набуття ним майнових прав на житловий будинок. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

01.04.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив мотивований тим, що ДП «Кремінь плюс» ніколи не перебувало у жодних відносинах з гр. ОСОБА_1 , в тому числі не продавало, чи в інший спосіб не відчужувало йому майнових прав на будинок. Його твердження у позовній заяві про укладення ним з ДП "Кремінь плюс" договору, здійснення ним оплат, його спроби отримати Акт приймання-передачі майнових прав і т.п. є неправдивими та не відповідають дійсності. Дана особа взагалі не знайома, ані керівництву компанії, ані його власникам, ані іншим працівникам. Відтак, для ДП «Кремінь плюс» не зрозуміло: де, коли, та в який спосіб ОСОБА_1 отримав договір та інші документи, долучені ним до позовної заяви. Майнові права на будинок АДРЕСА_1 були свого часу продані гр-ну ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме він укладав з ДП «Кремінь плюс» Договір купівлі-продажу майнових прав на вказаний будинок, особисто підписував його, вносив оплату та отримував відповідні документи. Так, 17.05.2017р. між ДП «Кремінь плюс» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на будинок АДРЕСА_1 . У цей же день, ОСОБА_2 особисто вніс у касу підприємства частину плати за майнові права в сумі 790 200,00 гривень, про що йому було видано відповідну квитанцію. 06.06.2017р. ним було внесено решту плати за майнові права в сумі 598 400,00 гривень, про що йому також видано квитанцію. Оскільки, повну вартість майнових прав було сплачено, ОСОБА_2 також видано відповідну довідку про це. Разом з тим, Стороною-2 (покупцем) у вказаному договорі чомусь вказано ОСОБА_1 . Припускаємо, що це було зроблено за домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (підписантом договору від імені ДП) тимчасово на час будівництва будинку, з обов`язковим переоформленням документів на ім`я ОСОБА_2 при завершенні будівництва. Однак, достовірно стверджувати цього ДП «Кремінь плюс» не може, оскільки директором підприємства ОСОБА_4 не підписувались жодні документи. Підписантом договору від імені ДП «Кремінь плюс» був «голова зборів головного підприємства» - ОСОБА_3 . У даній справі існує необхідність проведення судової експертизи. Зокрема, у день укладення договору купівлі-продажу майнових прав 17.05.2017р., було оформлено два його оригінальні примірники: один для ДП «Кремінь плюс», другий для Сторони-2 покупця). Примірник ДП «Кремінь плюс» зі сторони покупця було підписано ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Однак, для підтвердження цієї обставини необхідні спеціальні знання у галузі почеркознавства. Інший же примірник договору, у цей же день було надано ОСОБА_2 , який міг його не підписувати. Цей примірник зберігався у нього до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), і лише після цього міг потрапити до ОСОБА_1 , який міг його підписати. Договір купівлі-продажу майнових прав №11 від 17.05.2017р. є удаваним в частині покупця. Укладаючи вказаний договір, сторони фактично приховали дійсного покупця за договором ОСОБА_2 . Саме він укладав даний договір зі сторони покупця, підписував, проводив розрахунки та отримував підтверджуючі документи. Позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами. Так, за його твердженням, Договір укладено ним 17.05.2017р., повну оплату здійснено двома платежами: 17.05.2017р. та 06.06.2017р. згідно наданих квитанцій. Довідку про повну оплату отримано 06.06.2017р. За умовою пункту 1.4 Договору, після повної оплати майнових прав, Сторона-1 (продавець) зобов`язана передати Стороні-2 (покупцю) майнові права за Актом приймання-передачі. Такого передання майнових прав не було, а Акту відповідно не існує. У той же час, право на його отримання виникло у позивача 06.06.2017р. (у день повної оплати). Відтак, загальна позовна давність у 3 роки щодо захисту цього права позивача спливла ще 06.06.2020р., тоді як даний позов заявлено лише у грудні 2023р. Крім того, згідно пункту 1.3.3. Договору, Плановий термін закінчення будівництва IV квартал 2017р., а згідно п. 1.3.4., - Плановий термін введення в експлуатацію I квартал 2018р. Об`єкт будівництва не зданий в експлуатацію до цього часу. Таким чином, зобов`язання відповідача щодо закінчення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію, порушені що найпізніше з 01 квітня 2018р., тоді ж порушені і відповідні права позивача. Позовна давність у 3 роки щодо захисту позивачем цих прав спливла 01.04.2021р., тоді як даний позов подано лише у грудні 2023р. При цьому, жодних дій, які б зумовили зупинення чи переривання позовної давності, позивачем вчинено не було.

04.11.2024року наадресу судунадійшли письмовіпояснення ОСОБА_3 (головизборів головногопідприємства ДП«Кремінь плюс»),згідно якихвін,як головазборів головногопідприємства ДП«Кремінь плюс»ТОВ «КреміньЦентр» особистопідписував спірнийдоговір,відповідно єстороною договорукупівлі-продажумайнових правна будинок АДРЕСА_1 від 17.05.2017року,однак узв`язку зперебуванням тривалийчас замежами Львівськоїобласті таза станомздоров`яне маєзмоги з`явитисьв судовезасідання поданій справі,тому проситьсуд взятидо увагиписьмові поясненняна позовнузаяву тапровести судовезасідання безйого участі. 17.05.2017 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на будинок АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683400:04:000:0031 між ОСОБА_2 та ДП «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь Центр», від імені якого він підписував такий.

Згідно умов договору ОСОБА_2 особисто 17.05.2017 року було внесено в касу підприємства кошти в сумі 790200 грн. та 06.06.2017 року 598400 грн., про що ним отримано відповідні квитанції та відповідно сплачено повну вартість майнових прав Згідно договору купівлі-продажу. При укладенні вказаного договору ОСОБА_2 через особисті обставини, в усній розмові, попросив тимчасово зазначити покупцем замість нього - ОСОБА_1 , натомість ОСОБА_1 не був присутній при укладенні договору та й взагалі зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 нічого не було відомо про даний договір. Крім того, він ніколи не бачив та не був знайомий з ОСОБА_1 , а договір підписував ОСОБА_2 . Усі документи по даному договору, передав особисто ОСОБА_2 . Яким чином ОСОБА_1 дізнався про даний договір та звідки у нього примірник договору йому невідомо. Відтак, даний договір фактично був укладений між ОСОБА_2 та ДП «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь Центр», оскільки був фактично підписаний його сторонами, а саме відповідачам та ОСОБА_5 , а тому саме між цими сторонами був вчинений правочин купівлі продажу майнових прав. Також, обов`язки покупця за договором купівлі-продажу майнових прав виконав ОСОБА_2 , повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, установлену спірним договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт. З моменту укладення договору 17.05.2017 року і до пред`явлення позову до суду в грудні 2023 року, та й до сьогодні - 2024 року, тобто близько 6 років, ОСОБА_1 не звертався ні до нього, ні до ДП «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь Центр» з будь-якими повідомленнями чи заявами, що знову ж свідчить про те, що спірного договору він не укладав та не був обізнаний про існування такого. Крім того, якщо позивач ОСОБА_1 зазначає що підписував і укладав договір з ДП «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь Центр» та вважає себе покупцем за спірним договором купівлі-продажу майнових прав від 17.05.2017 року, то йому було відомо про порушення його законних прав та інтересів ще в 2017 році, однак з позовом звернувся до суду лише в грудні 2023 року, тобто з пропуском строку позовної давності для звернення до суду, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним майнових прав на спірний будинок. На підставі наведеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач та його представник в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали та просили такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві. Вказали, що покликання сторони відповідач, що договір купівлі-продажу майнових прав на будинок, не укладався з відповідачем, а укладався з іншою особою, є безпідставні та жодними докази не підтверджені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання свідок ОСОБА_3 не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином. Сторона відповідача не забезпечила явку в судове засідання свідка ОСОБА_3 , допит якого мав відбуватися за клопотанням відповідача.

В судовому засіданні в якості свідка допитано позивача ОСОБА_1 , який надав суду покази в яких вказав, що до моменту укладення договору купівлі-продажу він не був знайомий з ОСОБА_3 . Про продаж будинку дізнався з оголошення в інтернеті. В день укладення договору купівлі-продаж майнових прав на будинок 17.05.2017 року ним було внесено перший внесок, а через декілька днів другий внесок. Телефонував до ОСОБА_3 , який вказав, що перебуває в Польщі та по поверненню в Україну зв`яжеться з позивачем, пізніше ОСОБА_3 перестав відповідати на телефонні дзвінки. Побачив в інтернеті оголошення, що будинок продається, після чого подзвонив до ріелторів, які підтвердили факт продажу будинку. В подальшому звернувся в поліцію із заявою та був змушений звернутися до суду.

Суд заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши матеріали позовної заяви та долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.п. 1.1.- 1.3., 1.3.3., 1.3.4 договору купівлі-продажу майнових прав № 11 укладеного між Дочірнім підприємством «Кремінь Плюс» ТОВ «Кремінь Центр» (Сторона-1) та ОСОБА_6 (Сторона-2), Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає майнові права на будинок під будівельним АДРЕСА_4 зблокованих будинків, заг. Площею 4182, 0 кв.м.), будівництво яких здійснюється згідно погодженої схеми забудови ділянки на земельній ділянці, розташовані в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, кадастровий № 4623683400:04:000:0031, загальною площею 0, 8901 га. (будівельна адреса будинку, поштова адреса визначатиметься розпорядженням адміністрації чи іншого компетентного органу), на умовах та в порядку, що визначені у цьому Договорі та у відповідності до норм ЦК України. Під майновими правами сторони розуміють право набути у власність 1 будинок, загальною площею 137 в.м. у Об`єкті нерухомості, яке виникає у Сторони-1 відповідно до Договору будівництва «Зблокованих будинків с. Конопниця, Пустомитівського району Львівської області від 20.10.2025 року між ДП «Кремінь Плюс» ТОВ «Кремінь Центр» та ФОП ОСОБА_7 , на підставі Договору оренди земельної ділянки від 08.08.2007 року укладеного із Пустомитівською районною держаною адміністрацією, зареєстрованого в Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії 08.08.2007 року № 04:07:458:00456 та Договору на внесення змін до договору оренди земельної ділянки між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_7 від 18.08.2015 року укладеного з Конопницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1259 від 18.08.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 46236834400:04:000) та дозволу на виконання будівельних робіт. Обєкт нерухомості, майнові права на який приймає Сторона-2, має наступні характеристики : будинок під будівельним № НОМЕР_1 , загальною площею 137 кв.м. Плановий термін закінчення будівництва IV квартал 2017 року. Плановий термін введення в експлуатацію І квартал 2018 року.

Відповідно до п. 1.4. договору Сторона-1 зобов`язана передати Стороні-2 майнові права на об`єкт нерухомості в повному обсязі після повної сплати його вартості, а Сторона-2 прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі майнових прав. Сторона-2 набуває право власності на майнові права у повному обсязі лише після оформлення Акту приймання-передачі майнових прав.

Відповідно до п. 1.2 договору майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором закріплюються за Стороною-2 з дати здійснення Стороною-2100 % оплати вартості майнових прав, що визначена у п. 3.1 цього договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору розрахункова вартість нерухомості становить 53000 доларів США, що складає 1396020 гривень. Розрахунок за даним договором здійснюється згідно домовленості сторін. Сторони домовилися про поетапну сплату суми вказаної в п. 3.1 даного договору, а саме : 1-ий етап 30000 доларів США, 2-ий етап 23000 доларів США.

Відповідно до п. 3.3. після внесення Стороною-2 повної вартості предмету договору, Сторона-1 надає Стороні-2 Довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.05.2017 року ОСОБА_1 вніс оплату в розмірі 790200, 00 грн., квитанції до прибуткового касового ордера від 06.06.2017 року ОСОБА_1 , вніс оплату в розмірі 598 400 грн.

Відповідно до довідки № 03/06 від 06.06.2017 року, що видана директором ДП «Кремінь Плюс», позивач ОСОБА_1 придбав майнові права на житловий будинок АДРЕСА_2 у об`єкті нерухомості «Група зблокованих житлових будинків в с. Конопниця», розташованому у с. Конопниця, Пустомитівського району, Львівської області. Зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав № 11 від 17.05.2017 року, виконанні ним у повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно укладеного договору, вчасно та у повному обсязі оплатив вартість майнових прав за будинок.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) зазначено, що: "захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання права. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності. Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України). Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачами виникли відносини на підставі договору купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цим договором є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передання майнових прав Позивачу на об`єкт нерухомості, а після завершення будівництва передання Позивачу права власності на об`єкт нерухомості.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представленими суду доказами підтверджується, що Позивач виконав свої зобов`язання, згідно п.п. 3.1, 3.2 укладеного договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, у повному обсязі сплативши на користь відповідачів повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорі строк, а відповідач в свою чергу надав довідку на підтвердження сплати вартості об`єкта нерухомого майна.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95).

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкт нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкт в експлуатацію, сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем.

Покликання сторони відповідача, що спірний договір був укладений не позивачем, а іншою особою, а саме ОСОБА_2 є безпідставними та спростовується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу майнових прав № 11 від 17.05.2017 року, довідкою виданою ДП «Кремінь Плюс» від 06.06.2017 року та квитанціями до прибуткового касового ордера від 17.05.2017 року та від 06.06.2017 року, де зазначено прізвище ОСОБА_1 . Будь-яких доказів на підтвердження того, що стороною договору купівлі-продажу майнових прав № 11 від 17.05.2017 року, був не ОСОБА_1 , стороною відповідача не надано. Відтак пояснення представників відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не підтвердженні жодними доказами.

Також представник посилається на пропущення позивачем строків позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

Суд вважає, що позивачем не пропущено позовну давність на звернення до суду з даним позовом, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України шляхом доповнення пунктами 12-14, в яких зазначено про те, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому із врахуванням наведеного, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду строк позовної давності не пропущено.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України,з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 13420, 00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , майнові права на будинок з будівельним АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 4623683400:04:000:0031, згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 11 від 17.05.2017 року.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13420, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .

Відповідач : Дочірнє підприємство «Кремінь плюс» ТОВ «Кремінь центр», ЄДРПОУ 35763136, Львівська область, Львівський район, с. Туринка, вул. Хмельницького, 49.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2025 року.

СуддяН. Б. Добош