Рішення № 125157880, 05.02.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/2769/24

(2-а/199/51/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтуваннязаявлених вимогзазначає,що 04.09.2024року поліцейським2взводу 3роти 4батальйону Управлінняпатрульної поліціїв Дніпропетровськійобласті капраломполіції КухарєвимАндрієм Олександровичемскладено постановусерії ЕНА№2981831 про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн..

Відповідно до оскаржуваної постанови він 04.09.2024 о 23 год. 29 хв. в м.Дніпрі по вул.3-ї Штурмової бригади, керував транспортним засобом марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив П.2.1.Г. ПДР..

Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, оскільки, під час перевірки він зазначив, що він не вчиняв вказаного правопорушення, не погоджується із пред`явленням такого, оскільки є учасником бойових дій і має відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 , яке пред`явив працівнику поліції.

Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки відповідно до ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій звільнені від обов`язку мати страховий поліс для керування належними їм транспортними засобами на території нашої держави.

У висновку Конституційного суду України від 23.12.2014 року № 7-рп/2014 вказано, що «положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» необхідно розуміти так, що «транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють на правах власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі».

Позивач зазначає, що транспортний засіб, яким він керував, належить його дружині ОСОБА_2 , а отже є спільною сумісною власністю. Крім цього, дружина передала йому всі реєстраційні документи на автомобіль «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому його володіння вищевказаним транспортним засобом є правомірним.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №2981831 від 04.09.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Марченко А.О. надав до суду відзив, у якому зазначив, що позов є необґрунтованим, вказував на правомірність дій поліцейського та постанови, та відповідність нормам законодавства.

Крім цього, представник відповідача Марченко А.О. вказав, що постанова серії ЕНА №2981831 від 04.09.2024 року відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , отже у позивача повинен бути в наявності чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, оскільки автомобіль позивачу не належить, а він їм тільки користується. Звертають увагу суду, що згідно з базою МТСБУ водій не мав такого полісу, також позивач не додав полісу страхування до позовної заяви як доказ невинуватості.

Позивач посилається на ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але це стосується тільки категорії громадян, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а транспортний засіб, яким керував позивач, не належав йому, документів, що підтверджують належність автомобілю позивачу, останній не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.09.2024 року поліцейським 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Кухарєвим Андрієм Олександровичем складено постанову серії ЕНА №2981831 про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн..

У постановізазначено,що водій ОСОБА_1 04.09.2024 о 23 год. 29 хв. в м.Дніпрі по вул.3-ї Штурмової бригади, керував транспортним засобом марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив П.2.1.Г. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 24 грудня 2015 року.

Відповідно дост.9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.8 ч.1ст.23 Закону України "Про Національну поліцію"поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1ст.23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5статті 14 Закону України "Про дорожній рух"учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п.1.3.Правил дорожнього рухуУкраїни затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306(далі -ПДРУкраїни), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, я ка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

П.2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.

П.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно офіційного тлумачення положень п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Рішенні № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року Конституційний Суд вирішив: в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 1 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Згідно з положеннями п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Отже, відповідно до ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторне транспортне страхове бюро України.

Тобто, учасникам бойових дій, які особисто керують належним їм транспортним засобом, оформлювати звичний поліс автоцивілки не обов`язково - транспортний засіб та здоров`я автоматично застраховані державою.

Під «транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій» слід розуміти такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Такими правовими підставами є: наявність доручення, наявність реєстраційного документа на цей транспортний засіб тощо.

Зазначене викладено і у рішенні Конституційного Суду України від 23.12.2014 року №7-рп/2014.

Згідно з п. 2.2 ПДР України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Стаття 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає термін «особи, відповідальність яких застрахована» страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, якщо учасник бойових дій керує автомобілем, який належить на праві власності іншій особі, і має при собі свідоцтво про реєстрацію на вказаний автомобіль і посвідчення учасника бойових дій, то він керує і володіє цим автомобілем на законній підставі, а тому у нього не виникає обов`язку мати в даній ситуації страховий поліс.

Так, вищевказане спростовує твердження відповідача про те, що позивач помилково посилався на п.2.2 ПДР України, оскільки при передачі власником ТЗ реєстраційних документів іншій особі для необмеженого користування цим ТЗ, власник все одно не змінюється, а тому, в даному випадку позивач повинен був мати страховий поліс.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 із 11.07.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Добропіллю реєстраційної служби Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 11.07.2015 року, актовий запис №145.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 автомобіль «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 із 22.11.2023 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданим ТСЦ 1451, тобто вищевказаний транспортний засіб було придбано у зареєстрованому шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якими останні володіють у рівних частках.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки позивачу інкримінується порушення вимог п.2.1 ґ) ПДР України відсутність у водія чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в той час як судом після дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а отже на нього не поширюється вимога щодо необхідності обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що також підтверджено Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року, оскільки він володів транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , на іншій правовій підставі, що узгоджується з п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якого власники транспортних засобів це також фізичні особи, які відповідно до законів України правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, а був лише його користувачем, в результаті чого його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, спростовується встановленими обставинами справи та нормами законодавства.

Щодо вимоги позивача про визнання постанови ЕНА №2981831 протиправною суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, крім іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

За існуючим правилом, правові норми по відношенню одних до інших поділяються на загальні та спеціальні. Загальна норма врегульовує певні відносини в цілому, спеціальна встановлює деякі особливості порівняно із загальною, тобто врегульовує вужче коло відносин.

Наведена вище правова норма за своїм змістом є загальною і встановлює можливі способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб, які звернулись до суду за таким захистом.

Водночас, КАС України містить норму, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч. З ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже,ч.3ст.286КАС Українипорівняно зч.1ст.5КАС Україниє спеціальноюнормою,оскільки єдинийпредмет їїрегулювання полягаєу встановленніможливих способівсудового захистув окремовизначеній категоріїсправ -справи зприводу рішень,дій чибездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

При цьому наведений у вказаних вище нормах перелік можливих способів судового захисту є вичерпним.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності визнання постанови (інших рішень) про притягання до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено.

Отже, спеціальними нормами чинного законодавства встановлені певні обмеження щодо способу судового захисту, який може бути застосовано судом саме по цій категорії справ. Відтак, позовні вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`ясовано всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв`язку з чим безпідставно та неправомірно винесено Постанову серії ЕНА №2981831 від 04.09.2024 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Тому суд вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а відповідачем не доведено правомірність свого рішення відповідно ч.2 ст.77 КАС України.

Суд відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Згідно абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 20, 77, 242, 243-244, 263, 286КАС України, суд, ст.ст. 9, 122, 251, 247, 258, 280 КУпАП України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2981831 від 04.09.2024 року, винесена поліцейським 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Кухарєвим Андрієм Олександровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко