Рішення № 125156174, 04.02.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23390/23

пр. № 2-о/759/14/25

04 лютого 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Київська міська рада (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 р. адвокат Воронкова О.Г., яка представляє інтереси заявника, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою, у якій просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В обґрунтування заяви вказує, що починаючи з 05.12.1984 по 23.12.2022 ОСОБА_1 проживала разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, вирішували питання щодо ремонту квартири, її облаштування, відзначали свята та ювілейні дати, тобто проживали однією сім`єю. ОСОБА_1 проживала з громадянкою ОСОБА_7 однією сім`єю протягом більше ніж 10 років за адресою: АДРЕСА_4 , тому ОСОБА_1 згідно зі ст. 1264 ЦК України належить до четвертої черги спадкоємців за законом. З метою реалізації своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_7 , просить встановити в судовому порядку факт того, що заявник постійно проживала з нею однією сім`єю на час її смерті, у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.12.2023 р. заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2023 р. заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі.

02.01.2024 р. від заінтересованої особи представника Київської міської ради надійшли письмові пояснення у яких вказується на існування у даній заяві спору про право, оскільки право на майно може оспорюватись КМР.

15.01.2024 р. від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла витребувана спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2024 р. ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

08.10.2024 р. представником заінтересованої особи Київської міської ради подано заперечення проти задоволення заяви та вказується на недоведеність заявником факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки у матеріалах справи відсутні докази ведення спільного бюджету, витратах по утриманню квартири, ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків між заявником та померлою ОСОБА_7 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2024 р. залучено ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі у якості заінтересованих осіб.

У судовому засіданні 04.11.2024 р. здійснено допит ОСОБА_1 як свідка, яка пояснила, що у квартирі АДРЕСА_5 вона проживала з ОСОБА_7 дуже давно. Мали спільний побут, допомагали один одному, їздили до батьків ОСОБА_1 , разом святкували свята.

У судовому засіданні 04.11.2024 р. здійснено допит свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що як сусід допомагав ОСОБА_7 та ОСОБА_1 по господарству, бачив їх разом на базарі, коли ті купували продукти. Зазначає, що у них були дружелюбні відносини.

У судовому засіданні 04.11.2024 р. здійснено допит свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працював разом із ОСОБА_1 на одному підприємстві, допомагав заявниці з налагодженням електропостачання. У ОСОБА_7 не завжди були кошти розрахуватись за ремонт, тому у цьому брала участь ОСОБА_1 . Вказує, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були доброзичливими.

У судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримують та просять задовольнити. Заявник пояснила, що квартира належала її батькам, у результаті судового рішення квартира була поділена між її батьками, згодом батько продав свою частину і у результаті чого, ОСОБА_7 стала однією із співвласників квартири. Фактично заявниця проживає у квартирі без матері та брата, які також є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_6 . Зі співвласником ОСОБА_7 у неї склались доброзичливі відносини, вважає, що вони проживали однією сім`єю аж до смерті ОСОБА_7 .

У судове засідання представник Київської міської ради не з`явився, своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

У судове засіданні інші заінтересовані особи не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 справу просять розглядати за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за договором дарування, посвідченого 16.03.2012 р. приватним нотаріусом Ващенком В.В. ОСОБА_7 , а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частинах кожний належні ОСОБА_10 29/100 частин квартири, набувши право власності на 29/300 частин квартири кожен, за адресою: АДРЕСА_4 , факт реєстрації права власності підтверджується витягом Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 30.03.2012 р.

Встановлено, що ОСОБА_1 є зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_5 з 05.12.1984 р. Окрім неї зареєстровані ОСОБА_5 з 19.09.1974 р. та ОСОБА_6 з 18.01.1990 р. Щодо належності права власності вищезазначених осіб, доказів заявником не надано. Також з 19.04.2012 р. по 18.01.2023 р. у квартирі була зареєстрована померла ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, що підтверджується матеріалами її спадкової справи.

27.04.2023 р. ОСОБА_1 подано до Першої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та та щодо її майна державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 28.04.2023 р. заведена спадкова справа №545/2023 р.

Як пояснила у судовому засіданні заявниця, дії пов`язані з похованням ОСОБА_7 були проведені за рахунок держави.

Однак, як встановлено судом під час дослідження доказів, оригінали особистих документів ОСОБА_7 знаходяться у позивача ОСОБА_1 .

Постановою нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори від 26.08.2023 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 29/300 часток квартири АДРЕСА_7 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , у зв`язку з ненаданням рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_7 , не менше 5 років, згідно ст. 1264 ЦК України.

Заявниця, як на підставу своїх вимог посилається на норми ст. 1264 ЦК України, відповідно до якої у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Оскільки у цій справі вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суд враховує правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі N 694/646/20 (провадження N 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі N 582/18/21 (провадження N 61-20968сво21).

Відповідно до ч. 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення , а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У даному випадку відносини, що склалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не є ні шлюбними, ні на підставі кровного споріднення чи усиновлення, тобто в розумінні Самейного кодексу вони не можуть вважатися сімейними.

Водночас одна з передумов того, щоб уважати осіб членами однієї сім`ї, - це шлюб, який можуть оформляти лише особи різної статі, тобто чоловік і жінка. Крім подружжя, до членів сім`ї можуть належати особи, пов`язані між собою родинними відносинами, наприклад батьки або діти, усиновлювач та усиновлений.

Проживання двох одностатевих осіб, які спільно проживають однією сім`єю, не вважаються сім`єю з юридичного погляду, бо їхній статус не врегульовано нормами чинного законодавства. Відтак це не породжує для них права й гарантії, якими може скористатися подружжя. Такі права і гарантії пов`язані з виникненням права спільної власності на нажите майно, спадкування, утримання одне одного, можливість усиновити дітей та отримувати соціальний захист, якщо для цього є передбачені законом підстави, тощо.

Таким чином, при дослідженні наданих до суду матеріалів, встановлено законодавчу неможливість встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_7 , оскільки нормами сімейного законодавства не передбачено визначення відносин, що склались між ними як сімейні, з чого слідує відсутність підстав для встановлення такого факту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 293-294, 315, 316, 318, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Київська міська рада (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова