Рішення № 125156088, 16.12.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9822/21

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним договір позики №383337009 від 10.04.2021, укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір позики №383337009, відповідно до якого нею було отримано позику, про те на її поштову адресу було отримано повідомлення, що право вимоги за вказаним договором було передано до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу. Позивач зазначає, що нею не було підписано договір позики з відповідачем, відповідач надав фінансову послугу шляхом укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. У зв`язку з цим зазначає, що при укладенні договору не була дотримана письмова форма договору, що є підставою недійсності укладеного договору. Крім того, вважає, що відповідач не надав їй всю необхідну інформацію щодо умов договору, скористався тим, що позивачу як позичальнику бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні договору. Тому позивач вважає, що була введена в оману при отриманні таких послуг, а відповідач не надав їй відомості, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», які потрібні клієнту при укладенні договору позики, чим порушив вимоги вказаного закону. Зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана сукупна вартість кредиту, відповідачем не надано їй розрахунку загальних витрат за кредитом, у зв`язку з чим реально нараховані відсотки за користування кредитними коштами значно перевищили відсотки, вказані при укладенні договору. Також стверджує, що не була повідомлена про відсоткову ставку за користування кредитними коштами, про розмір неустойки за порушення умов договору, а розмір нарахованих відсотків та неустойки значно перевищує розмір заборгованості за договором. Крім того вказує, що договір позики не був підписаний з її сторони, сторони не домовилися про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими. Позивач вважає, що вищенаведені дії відповідача є нечесною підприємницькою практикою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» спірний правочин є недійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 головуючим суддею по справі визначено Рибалку Ю.В.

Ухвалою суду від 12.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

13.09.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву з відповідними додатками, в якому зазначив, що позивач являється постійним клієнтом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і оспорюваний договір є не першим, що був укладений між сторонами з подальшою оплатою останньою всіх процентів та виконання всіх взятих на себе умов договорів у повному обсязі. Щодо договору позики №383337009 від 10.04.2021 представник зазначив, що у вказаному договорі містяться всі істотні умови: предмет договору; строк укладення; інформація про відсотки за користування кредитом; права та обов`язки сторін; відповідальність сторін. Договір укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, а відтак, посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними. Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору позивачем визнається та не заперечується. Станом на дату подання відзиву зобов`язання за договором належним чином не виконано з боку позивача. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 11.01.2024 суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Рибалку Ю.В. відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 22.01.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Клопотань щодо розгляду справи в спрощеному порядку з викликом сторін до суду не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір позики №383337009, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як позикодавець, надав позивачу, як позичальнику, позику в сумі 12 700,00 грн. строком на 24 дні.

У відповідності до розділу 4 договору він укладений в електронній формі, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Як вбачається з додатку №1 до договору №383337009 від 10.04.2021, наявного в матеріалах справи, при підписанні договору позичальник використала електронний підпис одноразовий ідентифікатор MNV243JJ, який було направлено їй в SMS 10.04.2021 о 16:49:37 та введено останньою 10.04.2021 о 16:49:53.

Розділом 1 договору встановлений розмір та порядок одержання процентів за користування кредитом.

З даними умовами договору позики №383337009 від 10.04.2021 позивач як клієнт була ознайомлена до його підписання.

Так, в п.4.13 договору позичальник підтвердила, що: отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах; інформація надана кредитодавцем з дотримання вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Також позичальник засвідчила, що умови договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника.

Як вбачається зі змісту п.4.1 договору, його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, що разом складають єдиний договір, та визначають усі істотні умови надання позики.

Уклавши цей договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.

Судом також встановлено, що в оспорюваному договорі містяться всі істотні умови: предмет договору; строк укладення; інформація про відсотки за користування кредитом; права та обов`язки сторін; відповідальність сторін.

Крім того, Правила надання грошових коштів у позику є у відкритому доступі на сайті Фінансової установи за посиланням: https://moneyveo.ua/ru/confidentiality/creditrules/ та позивач погодилася, що ознайомилася з ними у пункті 4.1. договору.

Позивач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитись з умовами договору перед його підписанням.

Як встановлено судом, факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору позивачем визнається та не заперечується, однак вона вважає, що договір позики №383337009 від 10.04.2021, укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким було передано до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», є недійсним, з урахуванням неналежності форми правочину, несправедливих умов та введення її в оману при отриманні кредитних послуг.

Відповідно до ч.1,3 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зв ст.ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Виходячи з викладеного, Цивільний кодекс України прирівнює електронний правочин до письмового.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як встановлено судом, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV243JJ, а відтак, посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними.

Крім того, існує алгоритм дій при укладанні договору, які позивач дотрималася з метою отримання коштів у позику, зокрема:

- на сайті клієнт самостійно у межах встановленого ліміту обирає суму кредиту та бажаний строк отримання кредиту. Після натискання позначки «отримати кредит» клієнт отримує доступ до заявки на отримання кредиту;

- заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення;

- заповнюючи заявку, заявник у відповідності до розділу 6 Правил, підтверджує свою обізнаність із умовами Правил та надає свою згоду на передачу Фінансовій установі своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов`язання за договором;

- на основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору (у разі прийняття рішення про видачу кредиту);

- на підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором(ами), поточним станом заборгованості, оплатити кредит тощо;

- додатково здійснюється верифікація банківської карти Заявника до системи 3DS та, у разі необхідності, технології Preauth, що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює Заявку;

- одночасно може здійснюватися верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти як особу, яка заповнює Заявку, а саме як одну і ту саме особу. Аби переконатися, хто саме є власником зареєстрованої банківської картки (банківського рахунку), здійснюється верифікація;

- товариство інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці;

- смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк);

- клієнту надається повний доступ для ознайомлення із «індивідуальною» частиною договору на Сайті Товариства і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Ця позначка являє собою дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних «індивідуальної» частини договору та призначені для ідентифікації підписання цих даних і по своїй суті є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис»;

- «Індивідуальна» частина договору - містить всі істотні умови кредитного договору, визначені Цивільним кодексом України (суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту), а також всі необхідні умови, зазначені в статті 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- електронний примірник «індивідуальної» частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті. На вимогу клієнта Товариство може надати кредитний договір на паперовому носії.

Вищевикладеним спростовуються доводів позивача, наведені в обґрунтування позову, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення та без здійснення входу позивачем на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики №383337009 від 10.04.2021 між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не було б укладено.

Виходячи з викладеного, договір позики №383337009 від 10.04.2021 у зрозумілій формі містить у собі усю інформацію щодо сукупної вартості кредиту, що спростовує твердження позивача щодо нібито нечесної підприємницької практики товариства.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом встановлено, що ініціатором щодо укладення договору була позивач, яка мала вже достатній досвід щодо укладення договорів, що, зокрема, підтверджується: договором позики №383337009 від 10.04.2021 з додатками; паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору позики №383337009 від 10.04.2021; заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 10.04.2021; довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 25.08.2023; підтвердженням про зарахування кредитних коштів на картку відповідача № НОМЕР_1 від 30.08.2023.

За таких обставин суд вважає, що укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, яка в свою чергу вчинила певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що волевиявлення сторін договору на його укладення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено додаткові підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.

Так, за приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2). Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5).

За приписами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, зокрема, у формі будь-якої діяльності (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Для кваліфікації умов договору як «несправедливі» необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, закріплений законодавцем у пункті 6 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України та частині третій ст. 509 Цивільного кодексу України; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Позивач зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вдалося до нечесної підприємницької практики, ввівши позивача в оману з приводу відсоткової ставки за позикою та не повідомивши про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов`язання, а також не надавши інформацію про інші істотні умови договору.

Разом із цим, твердження позивача про те, що на момент укладення договору їй не було повідомлено всю необхідну інформацію про умови договору, зокрема, про підвищену проценту ставку у разі неналежного виконання договору позики, суд оцінює критично, оскільки такі її доводи спростовуються договором позики, у якому чітко викладені умови надання коштів.

Аналізуючи умови оспорюваного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в ньому несправедливих умов чи його здійснення відповідачем як правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу, з використанням нечесної підприємницької практики, а твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як небажання виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та спосіб захисту власних інтересів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частині першій, другій ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами першою, шостою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» про захист прав споживачів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Рокоссовського, буд. 7, поверх 1, код ЄДРПОУ 39700642.

Повний текст рішення складено 01.01.2025.

Суддя О. О. Ковбасюк