Рішення № 125155693, 05.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/3025/24

провадження №: 2/752/931/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю.

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторін:

представника позивача - Котлубовської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника Котлубовської І.В. , звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначають, що 01.09.2016 між ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2016/0109 від 01.09.2016 додаткової угоди № 5 від 01.07.2020, згідно якого було передано на правах оренди нежитлові приміщення та прилеглу територію за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 належать ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА-2» на праві власності згідно Договору купівлі-продажу комплексу будівель від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шепелюк О.Г. за реєстровим №3155.

Прилегла територія до орендованого приміщення (земельна ділянка з кодом 62:068:0249, кадастровий номер 8000000000:62:068:0243 площею 12448,33 кв.м. на АДРЕСА_1 ) на правах власності/користування ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА-2» не належить/не перебуває, оскільки Рішення щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або користування Київською міською радою за поданням Департаменту не приймались, відомості про державну реєстрацію прав власності не надходили.

06.07.2020 на підставі звернення ФОП ОСОБА_3 , Орендодавцем ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА-2» було надано дозвіл на монтаж навісу на орендованій ділянці без зведення фундаменту.

В період з червня 2020 по вересень 2020 на підставі технічної документації та погодженого проекту від 01.06.2020, силами та коштом ФОП ОСОБА_3 , з залученням підрядників було здійснено виготовлення та монтаж автомобільного навісу за адресою АДРЕСА_1 .

У вересні 2021 договірні відносини оренди між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА-2» та ФОП ОСОБА_3 були припинені та нежитлове приміщення з прилеглою територією були передані в оренду ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» (ВІДПОВІДАЧ).

24.09.2021 між ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» (СУБОРЕНДОДАВЕЦЬ) та ОСОБА_1 (СУБОРЕНДАР, ПОЗИВАЧ) на підставі Договору суборенди №16М, було орендовано (на правах суборенди) нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за яким на Суборендаря було також покладено «витрати по утриманню прибудинкової території».

24.09.2021 на підставі Договору купівлі-продажу навісу №б/н, Акту приймання-передачі Товару, Специфікації №1 від 24.09.2021, укладених з ОСОБА_3 , Позивач набула право власності на автомобільний навіс загальною вартістю 265000,00 грн. 24.10.2023 Відповідачем на адресу Позивача було направлене повідомлення про дострокове припинення Договору суборенди №16М з 24.11.2023 (31 день з дата направлення повідомлення).

19.11.2023 Суборендарем здійснювались дії в частині звільнення орендований приміщень та прилеглої території від належного на правах власності майна, в тому числі автомобільного навісу, з залученням автомобільної техніки, в тому числі напівпричіпу.

Під час вчинення вищевказаних дій, невстановленими особами зі сторони Суборендодавця був вчинений супротив шляхом заборони демонтажу/вивезення даного навісу, оскільки представниками ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» були зачинені вхідні ворота та викликано працівників поліції, що унеможливило фактичне вивезення зазначеного майна та автомобільного причіпу.

Станом на теперішній час, належний ОСОБА_1 на праві власності автомобільний навіс з напівпричіпом досі перебуває на території за адресою АДРЕСА_1 у фактичному володінні/користуванні ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» 23.01.2024 Позивачем на юридичну/фактичну адресу Відповідача було направлено претензію з вимогами здійснити повернення зазначеного навісу/надання доступу до території з метою вивезення спірного майна власними силами або компенсувати його вартість. Зазначена претензія була залишена без реагування.

Таким чином, позивач зауважує, що Відповідач незаконно володіє/користується зазначеним навісом, вважаючи його своїм, відмовляється у добровільному порядку повернути його власнику (Позивачу). Водночас Відповідачем заперечується факт прав власності Позивача на спірне майно.

Враховуючи наведене, позивач просить витребувати та вилучити у ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» автомобільний навіс, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» протягом не більше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили повернути зазначений автомобільний навіс ОСОБА_1 ; просить вирішити питання про витрати на правничу (правничу) допомогу адвоката.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - Котлубовська Ірина Валеріївна подала до суду клопотання про витребування доказів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрієлтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2». В обгрунтування клопотання зазначила, що Предметом позовних вимог є витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме автомобільного навісу, який був зведений попереднім Орендарем (ФОП ОСОБА_3 ) в період строку дії оренди нежитлового приміщення №2016/0109 від 01.09.2016 р., укладеного з ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2», та придбаним наступним Суборендарем ОСОБА_5 згідно Договору суборенди №16М від 24.09.2021 р., укладеного ТОВ «Профріелтінг». Користування прилеглою територією (на якій перебуває спірне майно) Орендодавцем та Суборендодавцем згідно зазначених договорів відносно Орендаря та Суборендаря було оформлене в якості «оренди щебневого покриття» та «експлуатаційних витрат за користування прилеглою територією». Зазначає, що вказані Договори оренди та суборенди, обставини сплати експлуатаційних витрат та оренди щебневого покриття (та їх зміст) є істотними доказами для даного спору.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У травні 2024 представник позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з ТОВ «Профріелтінг» на користь ОСОБА_1 суму доходу, яку могло одержати ТОВ «Профріелтінг» за весь час володіння автомобільним навісом у розмірі 43950,32 грн, стягнути вартість витрат консультаційних послуг у розмірі 5000,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В судове засідання з`явився представник позивача, позовну заяву підтримала та просила її задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Третя особа в судове засідання з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що з ОСОБА_1 перебуває у дружніх відносинах. Зазначив, що у 2020 сам збудував автомобільний навіс. 24.09.2021 між ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» (суборендодавець) та ОСОБА_1 (суборендар, позивач) на підставі Договору суборенди №16М, було орендовано (на правах суборенди) нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за яким на Суборендаря було також покладено «витрати по утриманню прибудинкової території». 24.09.2021 на підставі Договору купівлі-продажу навісу №б/н, Акту приймання-передачі Товару, Специфікації №1 від 24.09.2021, укладених з ОСОБА_3 , Позивач набула право власності на автомобільний навіс загальною вартістю 265000,00 грн. 24.10.2023 Відповідачем на адресу Позивача було направлене повідомлення про дострокове припинення Договору суборенди №16М з 24.11.2023.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що з позивачем знайомі і є сусідами. З 2016-2022 були сусідами з ОСОБА_3 , останній збудував навіс для автомобілів, а потім всю територію передав ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що 24.12.2007 було видано Реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна № 029145, яким посвідчено, що комплекс будівель загальною площею 2663,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 , зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шепелюк О.Г. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.12.2007 № 3155 та записано в реєстрову книгу № д. 4з-124 за реєстровим № 733з.

Відповідно до Акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 3290 представник замовника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_3, з одного боку і представник Виконавця ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» - Вакуленко І.С., з іншого боку склали цей акт про те, що виконавцем були проведені наступні роботи (надані такі послуги) по рахунку № 3290 від 01.07.2020 на підставі договору № 2016/0109 від 01.09.2016: оренда нежитлового приміщення 31 кв.м. - 1085,00 грн (без ПДВ), оренда щебеневого покриття 135,68 кв.м. - 4748,80 грн (без ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 5833,80 грн, ПДВ 20,00% - 1166,76 грн, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 7000,56 грн.

Згідно рахунку-фактури № 3290 від 01.07.2020 постачальник ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» сплатив одержувачу ФОП ОСОБА_3 суму у розмірі 7000,56 грн.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 складено Акт приймання-передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення № 2016/0109 від 01.09.2016 чим підтвердили, що орендодавець передав, а орендар прийняв для користування нежитлове приміщення № 2 загальною площею 135,68 кв.м.

Згідно рахунку-фактури № А-11-000016 від 25.09.2023 постачальник ТОВ «Профріелтінг» сплатив одержувачу ФОП ОСОБА_1 суму у розмірі 8775,52 грн.

01.09.2016 між ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» та ФОП ОСОБА_3 , було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2016/0109 від 01.09.2016 Додаткової угоди №5 від 01.07.2020, згідно якого було передано на правах оренди нежитлові приміщення та прилеглу територію (щебневе покриття) за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, Нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 належать ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» на праві власності згідно Договору купівлі-продажу комплексу будівель від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шепелюк О.Г. за реєстровим №3155. Прилегла територія до орендованого приміщення (земельна ділянка з кодом 62:068:0249, кадастровий номер 8000000000:62:068:0243 площею 12448,33 кв.м. на АДРЕСА_1 ) на правах власності/користування ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» не належить/не перебуває, оскільки Рішення щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або користування Київською міською радою за поданням Департаменту не приймались, відомості про державну реєстрацію прав власності не надходили.

06.07.2020 на підставі звернення ФОП ОСОБА_3 , Орендодавцем ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» було надано дозвіл на монтаж навісу на орендованій ділянці без зведення фундаменту, що підтверджується листом ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» вих. №20 від 06.07.2020.

В період з червня 2020 по вересень 2020 на підставі технічної документації та погодженого проекту від 01.06.2020, силами та коштом ФОП ОСОБА_3 , із залученням підрядників було здійснено виготовлення та монтаж автомобільного навісу за адресою АДРЕСА_1 .

У вересні 2021 договірні відносини оренди між ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» та ФОП ОСОБА_3 були припинені та нежитлове приміщення з прилеглою територією були передані в оренду ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ».

24.09.2021 між ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» та ОСОБА_1 на підставі Договору суборенди №16М, було орендовано (на правах суборенди) нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за яким на Суборендаря було також покладено «витрати по утриманню прибудинкової території».

24.09.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу навісу б/н, Акт приймання-передачі Товару, Специфікації №1 від 24.09.2021, згідно якого Позивач набула право власності на автомобільний навіс загальною вартістю 265000,00 грн.

24.10.2023 Відповідачем на адресу Позивача було направлене повідомлення про дострокове припинення Договору суборенди №16М з 24.11.2023 (31 день з дата направлення повідомлення). Листом ТОВ «Профріелтінг» від 24.10.2023 направленому ОСОБА_1 повідомлено, про розірвання в односторонньому порядку договору, а саме що договір суборенди № М16 від 24.09.2021 буде вважатися розірваним на 31 календарний день з моменту направлення ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору.

19.11.2023 Суборендарем здійснювались дії в частині звільнення орендований приміщень та прилеглої території від належного на правах власності майна, в тому числі автомобільного навісу, з залученням автомобільної техніки, в тому числі напівпричіпу.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області вих. № 21-10-0.222-929/2-24 від 01.02.2024 на запит адвоката Котлубовської І. повідомлено, що станом на теперішній час, відомості про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:068:0243 від органу державної реєстрації прав, відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр», в порядку інформаційного обміну до Державного земельного кадастру не надходили.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05702-290 від 09.01.2024 на запит адвоката Котлубовської І. повідомлено, що у Міському земельному кадастрі земельні ділянки у власності чи користуванні ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2» не обліковуються.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05702-713 від 17.01.2024 на запит адвоката Котлубовської І. повідомлено, що Рішення щодо передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність або користування Київською сільською радою за поданням Департаменту не приймались.

23.01.2024 представник позивача звернулась до ТОВ «Профріелтінг» з листом-претензією про повернення майна або відшкодування його вартості, а саме просила надати доступ ОСОБА_1 на територію за адресою: АДРЕСА_1 , для можливості вивезення власними силами автомобільного навісу вартістю 265000,00 грн, придбаного на підставі договору купівлі-продажу навісу від 24.09.2021 або повернути вищевказаний навіс за адресою реєстр рації ОСОБА_1

01.02.2024 листом Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві вих. № 33-А3/125/49-2024 повідомлено, що 19.11.2023 до Деснянського УП ГУНП у м. Києві надійшло звернення на лінію «102» від охоронця про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , орендарі проводять незаконний демонтаж приміщення ангару. Прибувши на місце виклику, виявлено заявника та іншу сторону конфлікту, які на момент прибуття наряду поліції дійшли згоди та повідомили, що в ситуації розбиратимуться з керівництвом.

30.04.2024 ТОВ «Профріелтінг» листом вих. № 45 повідомило ОСОБА_1 , що навіс остання демонтувала і його деталі знаходяться біля об`єкту суборенди, який раніше перебував у користуванні ОСОБА_1 , вона може прибути для їх вивезення попередивши про це ТОВ «Профріелтінг» за один день. Зазначено, що в день прибуття ОСОБА_1 буде наданий доступ на територію.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ППВС України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди при розгляді конкретних справ повинні керуватися насамперед нормами Конституції України.

Що ж стосується гарантованості звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, то це положення є втіленням прямої дії конституційних норм щодо судового захисту прав і свобод людини і громадянина, якщо знайшло свій вираз, зокрема в ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 ст. 22 Конституції України). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ч. 1 ст. 24 Конституції України).

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно, ч. 1 ст. 317 ЦК України дає визначення змісту права власності, що складається з трьох правомочностей - права володіння, права користування і права розпорядження, які власник здійснює стосовно свого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених виключно законом.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, ст. 51 Конституції України визначає механізми захисту прав свобод людини і громадянина.

Стаття 8 Загальної декларації прав людини проголошує, що «кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом», а п. а ст. 3 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права в імперативній формі вимагає від кожної держави - учасниці цього Пакту «забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; б) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».

Право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод закріплене в ч. 1 ст. 55 Конституції України універсальним юридичним засобом відстоювання людиною свого правового статусу в будь-якій конкретній життєвій ситуації.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

До характерних ознак права власності відноситься те, що особа - власник здійснює своє право: за своєю волею, тобто має можливість на свій розсуд здійснювати з річчю будь-які дії; незалежно від волі інших осіб, тобто не враховуючи їх погляди, наміри, прагнення; але в будь-якому випадку здійснення права власності має відповідати нормам закону, яким до речі, можуть бути введені певні обмеження, з метою захисту суспільного інтересу.

Об`єктами права власності є будь-які індивідуально визначені речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки, (ст. 179 ЦК України).

Майном є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

Статтею 13 Конституції України та статтею 318 ЦК України передбачена рівність усіх суб`єктів права власності перед законом, а частиною 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Слід зазначити, що право розпорядження передбачає те, що власник має юридично забезпечену можливість визначати, встановлювати, реалізовувати, змінювати, припиняти юридичну та фактичну долю речі, все це свідчить про абсолютне панування власника над річчю.

Згідно ст. 318 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Отже, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин виступають фізичні і юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Тобто вказані особи, як учасники цивільних відносин, в якості суб`єктів права власності, можуть здійснювати право власності за всіма його складовими правомочностями, а саме мати право володіння, право користування та право розпорядження майном, що належить їм на праві власності.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно, положеннями ст. 319 визначені основні принципи здійснення власником права власності шляхом реалізації його складових правомочностей: права володіння, права користування та права розпорядження щодо належного йому майна.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності е непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно, ч. 1 ст. 321 ЦК України вказує на непорушність права власності, та зазначає, що ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайні повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У раз невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Згідно вимог статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особі зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстав, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набутті або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого інших осіб чи наслідком події.

Згідно вимог ст. 390 ЦК України власник майно має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння майном.

Як вбачається з Консультаційного висновку від 01.03.2024 за результатами дослідження зазначеного вище об`єкту, ймовірна величина недоотриманого доходу, що його втратила замовник в результаті втрати контролю над об`єктом нерухомого майна - навісу площею 135,68 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить: 7734,00 грн.

Договір суборенди № 16М від 24.09.2021 було розірвано за ініціативи відповідача з 24.11.2023.

Таким чином, керуючись ст. 390 ЦК України, відповідач зобов`язаний компенсувати усі доходи від майна, які останній одержав або міг одержати за весь час володіння ним, що становить 43950,32 грн за період з 24.11.2023 по 14.05.2024, а саме: 7731,00 грн /30 х 7 = 1803,90 грн (за період з 24.11.2023 по 30.11.2023); 7731,00 грн х 5 місяців = 38655,00 грн (за період з 01.12.2023 по 30.04.2024); 7731,00 грн / 31 х 29 = 3491,42 грн (за період з 01.05.2024 по 14.05.2024); 1803,90 = 38655,00 = 3491,42 = 43950,32 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу адвокатом Котлубовською Іриною Валеріївною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 926 від 27.11.2020, видане Радою адвокатів Волинської області) на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н від 11.12.2023, укладений між ОСОБА_1 та Котлубовською І.В .

В матеріалах справи відсутній Акт виконаних робіт по договору надання правової допомоги по договору б/н від 11.12.2023, меморіальний ордер про сплату ОСОБА_1 на користь Котлубовської І.В. за надання правової допомоги по договору б/н від 11.12.2023.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід відмовити в прийнятті додаткового рішення по цивільній справі № 752/23907/20 щодо стягнення судових витрат по сплаті витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного прав« у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право ні захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» про витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська - 2» про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати та вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» (ідентифікаційний код: 34979829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5Б) автомобільний навіс, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» (ідентифікаційний код: 34979829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5Б) протягом не більше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили повернути зазначений автомобільний навіс ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг» (ідентифікаційний код: 34979829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму доходу, яку могло одержати Товариство з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг» (ідентифікаційний код: 34979829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5Б) за весь час володіння автомобільним навісом у розмірі 43950 (сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн 32 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг» (ідентифікаційний код: 34979829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тсиячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2025.

Суддя Ю.Ю. Мазур