Рішення № 125153251, 13.02.2025, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/637/24

2/746/49/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі Гриценко А.М.,

за участю представника відповідача адвоката Бульби Р.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2011 року б/н в сумі 45922,96 грн, з яких 9 971,38 грн заборгованість за тілом кредиту,

35 851,58 грн заборгованість за нарахованими відсотками, та судового збору, сплаченого за подання позову до суду, в сумі 2 422,40 грн.

На обґрунтування позову АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву від 08 липня 2011 року б/н та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. При цьому позивач вказав, що клієнт не міг приєднатися до іншої редакції Умов та правил надання банківських послуг і саме ця редакція надається до позовної заяви. Також позивач у позовній заяві вказав, що оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів на сайті банку, що діяли на дату підписання заяви.

АТ КБ «ПриватБанк» також зазначило, що з моменту підписання відповідачем заяви від 08 липня 2011 року б/н, між банком та відповідачем був укладений договір в порядку частини першої статті 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.

На підставі вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 15 200,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунки, а також випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно з довідкою про видані картки кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02/19, тип - Універсальна. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахунках відповідача, а також те, що відповідач погодився з умовами договору, вчинивши дії, спрямовані на виконання умов укладеного договору, в тому числі щодо сплати відсотків.

Позивач вказує, що під час користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42 % річних про що відповідач міг довідатись із відкритих джерел, оскільки відомості щодо умов (зміни умов) обслуговування кредитних карток доступні на сайті банку та у додатку Приват24.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за укладеним з відповідачем договором у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених укладеним між ними договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримавши кредитні картки, фактично отримав електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку, тоді як ОСОБА_1 умови договору не виконував належним чином у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості за кредитом, яка на 10 грудня 2024 року становить 45 922,96 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 971,38 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 35 851,58 грн, простроченої пені в розмірі 100,00 грн.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від

03 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду на 14 год. 30 хв. 23 січня 2025 року, про що у встановленому законом порядку надіслано повідомлення сторонам у справі.

Вказаною ухвалою суду сторонам у справі також запропоновано вчинити процесуальні дії, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

У судове засідання представник позивача не з`явився, але подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в іншій справі. Одночасно представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що позов підтримує повністю. У разі призначення слухання справи на іншу дату просив повідомити банк завчасно.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи

Представник відповідача адвокат Бульба Р.В. в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи відкласти. Мотивуючи клопотання про розгляд справи зазначив, що відповідач заперечує проти позову та має намір подати відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року розгляд справи відкладено до 12 год. 00 хв. 13 лютого 2025 року.

27 січня 2025 року до суду від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Бульба Р.В., надійшов відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», поданий із пропуском визначеного судом строку на подання відзиву.

Разом з відзивом на позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бульба Р.В., звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від

10 лютого 2025 року клопотання ОСОБА_1 , подане від його імені представником, адвокатом Бульбою Р.В., про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на подання відзиву та прийнято його відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», поданий 27 січня 2025 року.

У відзиві на позов АТ КБ «ПриватБанк», поданим представником, відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08 липня 2011 року, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не містить істотних умов кредитного договору, як то відомостей про погоджений сторонами розмір кредитного ліміту та відсоткову ставку, а також умов про сплату пені. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які позивач додав до позовної заяви, та стверджує що відповідач, підписавши Анкету-заяву від 11 липня 2011 року, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПриватБанком саме в такій редакції, відповідач не визнає, вказує, що такі Умови та Правила не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, як стверджує позивач, 11 липня 2011 року.

Також у відзиві на позов звертається увага на те, що із доданої до позовної заяви копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08 липня 2011 року, змістом якої обґрунтовуються позовні вимоги, видно, що ця Анкета-заява заповнювалась ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням пенсійної картки. Відомостей про отримання кредитної картки, кредитного ліміту на неї чи про інші істотні умови кредитного договору така Анкета-заява не містить.

Крім того, у відзиві заявлено про застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача вказує, що останній платіж за кредитом його довіритель вчинив 06 березня 2015 року, отже загальний строк позовної давності слив

06 березня 2018 року, а до суду відповідач звернувся лише 30 грудня

2024 року. Посиланні позивача на домовленість сторін про збільшення строку позовної давності, про що йдеться в Умовах та Правилах надання банківських послуг, представник відповідача вважає безпідставним з наведених вище причин.

07 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій висловлено заперечення проти доводів відповідача та відповідь на відзив від 30 січня 2025 року. Представники позивача підтримали раніше висловлену позицію про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Вказали про безпідставність, на їхню думку, доводів представника відповідача.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від

10 лютого 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бульби Р.В., про участь у судовому засіданні, призначеному на

12 год. 00 хв. 13 лютого 2025 року, в режимі відеоконференції.

10 лютого 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бульби Р.В., надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача підтримує раніше висловлену позицію, вказує, що позов задоволенню не підлягає, посилається на практику Верховного Суду, в тому числі на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Також у заяві від 10 лютого 2025 року наводить правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові у разі обґрунтованості позовних вимог, а у разі, коли суд дійде висновку про необґрунтованість позовних вимог, суд повинен відмовити у позові саме з цієї підстави.

13 лютого 2025 року представник позивача до суду не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений. Раніше висловлював прохання про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк». Також висловлював позицію про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув. У поданому до суду клопотанні про розгляд справи в режимі відеоконференції представник відповідача також висловив прохання проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник відповідача адвокат Бульба Р.В., прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Проти задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, а також у запереченні на відповідь на відзив АТ КБ «ПриватБанк».

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеній позивачем сумі в розмірі 15 200,00 грн, однак заперечував, що відповідачеві були відомі умови укладення кредитного договору, та те, що він погодився на такі умови. Представник відповідача стверджував, що відповідач здійснив платежі за кредитним договором на суму, що перевищує 17 000,00 грн, тому вважає, що сплатив банку заборгованість за тілом кредиту.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами цього позову, встановив наступні обставини.

08 липня 2011 року ОСОБА_1 власноручно підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг щодо отримання та обслуговування пенсійної картки (а.с. 34).

Відомостей про отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту на цю кредитну картку, визначення процентної ставки за користування кредитними коштами чи інших істотних умов кредитного договору копія Анкети-заяви від 08 липня 2011 року, долучена позивачем до позовної заяви, не містить.

До позовної заяви банком також долучено заяву ОСОБА_1 від 21 лютого 2007 року про отримання кредитної картки 4149605338896566, тип кредитного ліміту фінансовий, сума кредитного ліміту 2 000,00 грн цифрами, прописом у дужках 2 500,00 грн, базова відсоткова ставка

36% із розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти (строк дії карти в заяві не зазначено), порядок погашення заборгованості щомісячні платежі в розмірі 7 % від суми заборгованості. Заява також містить підпис та дату 25 квітня 2007 року біля примітки «платіжну картку та пін-код отримав» (а.с. 35).

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 36), а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 37 61) не містять відміток відповідача про ознайомлення з такими Тарифами, Умовами та Правилами.

Згідно з довідкою позивача 25 квітня 2012 року відповідачеві на виконання укладеного між ним та банком договору б/н було видано картку Універсальна № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/19 (а.с. 33).

У довідці позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), зазначено про старт 25 квітня 2012 року карткового рахунку № НОМЕР_1 , про зміну 25 квітня 2012 року кредитного ліміту, встановлення кредитного ліміту в розмірі 15 200,00 грн, а також про зміну (зменшення) 06 та 07 квітня

2020 року кредитного ліміту до 0,00 грн.

Відповідно до виписки за договором б/н за період з 25 квітня 2012 року до

12 грудня 2024 року починаючи з 26 квітня 2012 року та до 06 березня

2015 року за вказаним рахунком відбувався рух коштів шляхом зняття готівки та поповнення коштів на рахунку на виконання умов кредитного договору.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини, пов`язані з використанням кредитних коштів у сумі 15 200,00 грн.

Вказані кредитні правовідносини, за твердженням банку, виникли внаслідок підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08 липня 2011 року б/н, копія якої міститься в матеріалах справи, згідно з якою ОСОБА_1 надав згоду (висловив бажання) на отримання пенсійної картки.

При цьому в заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.

До позовної заяви банк долучив Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», які не містять підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу на виконання умов укладеного між ним та банком кредитного договору б/н 25 квітня 2012 року видано кредитну картку, строк дії якої визначено до лютого 2019 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» на кредитну картку ОСОБА_1 за кредитним договором б/н 25 квітня 2012 року встановлено кредитний ліміт 15 200,00 грн.

Відповідач із 06 березня 2015 року не надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості та у виписці по картковому рахунку відповідача.

Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10 грудня 2024 року має заборгованість у сумі 45 922,96 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 971,38 грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 35 851,58 грн, та пені в сумі 100 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті - заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 08 липня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Отже, Анкета-заява від 08 липня 2011 року, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як невід`ємної частини кредитного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Суд приходить до висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://privatbank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», в період - з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без надання підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено, також, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу, що підписана сторонами Анкета-заява від 08 липня

2011 року взагалі не містить посилань на отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, встановлення процентної ставки, строку повернення кредиту (користування ним), а містить лише вказівку на отримання клієнтом банку ОСОБА_1 пенсійної картки (а.с. 34). Іншої Анкети-заяви від 08 липня 2011 року банком суду не надано, а відтак доводи позивача, що підписавши Анкету-заяву від 08 липня 2011 року ОСОБА_1 погодився з чинними на час підписання Умовами та Правилами надання банківських послуг, зокрема щодо умов кредитування та користування банківськими картками, судом не можуть бути взяті до уваги.

Слід також зазначити, що безпосередньо кредитну картку, а також кошти на цю кредитну картку згідно із встановленим кредитним лімітом ОСОБА_1 отримав 25 квітня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи, однак банк наполягає на тому, що умови кредитування та користування кредитною карткою були визначені саме у редакції Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», чинних на 08 липня 2011 року.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 336/6542/21 (провадження № 61-1635св24) висловлено позицію, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Щодо заборгованості за тілом кредиту слід зазначити таке.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 15 200,00 грн та використав ці кредитні кошти, які підлягають поверненню банку. Відомостей про строк повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за тілом кредиту за договором б/н, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , на 10 грудня 2024 року становить 9 971,38 грн, тобто частково тіло кредиту відповідачем погашено.

Останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснив 06 березня 2015 року, а з цим позовом до суду банк звернувся 29 грудня 2024 року, тобто через 9 років і 9 місяців після останнього здійсненого відповідачем платежу за кредитом.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У поданому до суду відзиві на позов АТ КБ «ПриватБанк» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бульба Р.В., заявив про застосування строку позовної давності.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності було продовжено до 50 років згідно з погодженими сторонами Умовами та Правилами надання банківських послуг суд до уваги не бере з викладених вище підстав.

За таких обставин суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, немає правових підстав для стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись статтями 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текс рішення виготовлено 14 лютого 2025 року.

Суддя Н.Г. Нагорна