Рішення № 125142851, 03.02.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

610/620/24 2/610/100/2025 03 лютого 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: представника за довіреністю - Овдієнко Л.М.,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач просить: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, в розмірі 1281,50 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття, на рахунок, який відкрито на її ім`я у Державному ощадному банку України.

В обґрунтування позову вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що на обліку у служби у справах дітей перебуває дитина ОСОБА_2 внаслідок ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Мати залишила дитину на бабусю, а сама проживає десь окремо від них. Зазначила, що відповідач вже позбавлена батьківських прав щодо іншої своєї дитини, притягувалась до адміністративної відповідальності. Дитина потребує медичного обстеження та лікування, для чого потрібна згода матері, народилася від ВІЛ-інфікованої матері-наркоманки та у неї наявні захворювання, які передалися від інфікованої матері.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 38), однак на пошту за отриманням судової повістки, копії позову з доданими до нього документами і в судове засідання не з`явилась (а.с. 42-43, 55-56, 70-71), причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Зазначене вбачається з постанови Верховного Суду у справі № 686/16892/20 провадження № 61-6807св21 від 29.07.2021 р.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відомості про батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України, що встановлено з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 9).

17.03.2023 ОСОБА_1 в своїй заяви пояснювала, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину (дівчинку), яка зараз проживає разом з її матір`ю ОСОБА_1 . Зобов`язалась виконувати батьківські обов`язки, зареєструвати народження дитини, заключити декларацію з сімейним лікарем, систематично проводити профілактичні медичні огляди дитини, виконувати рекомендації лікарів щодо режиму дитини. Також зобов`язалась піклуватись про дитину, про стан її здоров`я, розвиток, забезпечувати її всім необхідним, не залишати її. Зазначила, що зараз з дитиною їй допомагає її матір, а в подальшому вона планує проживати окремо. Була попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 16).

За актами обстеження умов проживання від 31.05.2023, 30.10.2023 та 07.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживала відповідач, проживає її матір з неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що у двокімнатній квартирі є електро, газо, водопостачання та водовідведення, стіни оздоблені шпалерами, є телевізор, холодильник, пральна машина, пилосос. Дитина мала доглянутий зовнішній вигляд. У квартирі було чисто, охайно, тепло та прибрано, в наявності всі необхідні меблі, є приготована їжа. Дитина має окреме місце для відпочинку, постільна білизна у дитячому ліжечку у належному стані, є дитячий візочок, ходунки та необхідні речі для дитини, підгузки, пляшечки, пелюшки, рушнички та інші предмети гігієни, суміші для годування та запас продуктів харчування у достатній кількості, діти забезпечені одягом та взуттям відповідно до віку та пори року, шкільним приладдям. Сім`я житло орендує, оскільки будинок, в якому зареєстровані, було пошкоджено внаслідок військової агресії. Встановлено, що для проживання, виховання та розвитку дітей створені всі необхідні умови, дітей доглядає бабуся, займається їх вихованням, утриманням та розвитком. З її слів матір дитини зловживає наркотичними речовинами, залишає дитину на неї, може вимкнути телефон на тривалий час і не цікавитись долею дитини, матір дітей інколи приходить до них, але вихованням, утриманням та їх розвитком не займається, з ними не проживає з 29.04.2023. З бабусею дитини було проведено бесіду щодо підтримання належних умов для розвитку та виховання маля, взято пояснення, де вона взяла на себе відповідальність за життя та здоров`я онуки (а.с. 10, 12, 14).

З письмових пояснень ОСОБА_1 , бабусі дитини, від 31.05.2023, 30.10.2023 та 07.02.2024 встановлено, що відповідач з нею не проживає з 29.04.2023, з того часу жодного разу додому не приходила, місце її перебування невідомо, на телефонні дзвінки не відповідає, свою доньку ОСОБА_2 залишила, утриманням дитини повністю займається вона, звертається до лікарів з дитиною, відповідач вихованням та утриманням доньки не займається, виплати ВПО, які отримує на доньку, витрачає на себе, лише тричі віддала гроші на потреби дитини, інколи приходить до них, але дитиною не займається, станом здоров`я та розвитком дитини не цікавиться, вже протягом десяти років вживає наркотики. Зазначила, що її було попереджено про відповідальність за життя та здоров`я онуки (а.с. 11, 13, 15).

У своїх відповідях Центр соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області від 09.06.2023, 28.07.2023 та 08.02.2024 повідомив, що сім`я ОСОБА_1 , яка має на вихованні та утриманні новонароджену дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Центрі, як сім`я, що перебуває у складних життєвих обставинах через неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. З 22.03.2023 по 13.09.2023 ОСОБА_1 надавалась послуга за Державним стандартом соціальної послуги профілактики. В ході виконання плану соціальної підтримки сім`ї матері неодноразово було зауважено на належне виконання своїх батьківських обов`язків, підтримання у помешканні санітарно-гігієнічних норм, недопущення випадків вчинення домашнього насильства, вчасного лікування дитини, попередження соціального сирітства, ведення здорового способу життя. Але ОСОБА_1 до рекомендацій та порад із соціальної роботи не прислуховувалась, до Центру не з`являлась, на телефонні дзвінки не відповідала, тому послугу було припинено. В ході комісійних відвідувань ОСОБА_1 за її місцем проживання було з`ясовано, що вона відсутня вдома, зі слів бабусі ОСОБА_1 її донька тривалий час не проживає зі своєю дитиною та не займається її доглядом та вихованням. В ході телефонних розмов ОСОБА_1 неодноразово запрошувалась до Центру для з`ясування обставин, через які вона не виконує свої батьківські обов`язки, але до Центру не з`явилася (а.с. 21, 22, 23).

З відповіді ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 18.07.2023 вбачається, що під час перевірок за зверненнями ОСОБА_1 було встановлено, що донька заявниці ОСОБА_1 має малолітню доньку ОСОБА_2 , яку після виходу із пологового будинку залишила у бабусі, своєї матері ОСОБА_1 та продовжила далі вести аморальний спосіб життя, не приділяючи належної уваги своїй доньці. Також встановлено, що матір дитини самоусунулась від виконання покладених на неї обов`язків щодо виховання та забезпечення належних умов проживання її дитини, її духовного та морального розвитку, цільові виплати, які передбачені на утримання дитини, витрачає на свої особисті потреби, забезпеченням необхідними речами, їжею, іграшками займається бабуся за власні кошти. Опитати ОСОБА_1 не виявилось можливим. В діях ОСОБА_1 вбачається вчинення дій, що свідчать про вчинення домашнього насильства економічного характеру, що виражається в умисному позбавлені дитини коштів (цільових виплат) на утримання останньої (а.с. 25).

Постановами Балаклійського районного суду Харківської області від 19.09.2023 та від 21.10.2024 відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за те, що вона 25.07.2023 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством, щодо забезпечення належних умов проживання та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинула її без догляду, а також 25.09.2024 знову ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: не займається її вихованням, розвитком та утриманням, не виконує рекомендацій лікарів щодо догляду за дитиною (а.с. 28, 53-54).

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.09.2023 відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що вона 21.06.2023 умисно позбавила свою малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових коштів, а саме: цільових виплат на утримання дитини в сумі 860 грн та грошової допомоги ВПО в сумі 3000 грн, витративши їх на свій розсуд, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої (а.с. 27).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27.10.2021 відповідача ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 29-31).

У своїй відповіді від 13.06.2023 відділу призначення державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю № 1 Управління соціального захисту населення Ізюмської РВА Харківської області повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні, де на період з 01.02.2023 по 28.02.2023 їй призначено допомогу при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місячний розмір якої складає 860 грн (а.с. 24).

З виписки КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» вбачається, що ОСОБА_1 24.02.2023 народила дівчинку, масою 2800 г, зріст 48 см, діагноз: розлад системи травлення у новонародженого, млявість смоктання, відкрите овальне вікно, кандидоз шкіри промежини, матір антиретровірусну терапію не отримувала, носій гепатиту С. Операційній дитині були проведені заходи з метою попередження вертикального шляху передачі захворювання від матері до дитини, призначено антиретровірусну терапію. Дитина знаходилась на штучному вигодовуванні через захворювання матері. Було встановлено, що дитина знаходиться в групі помірного ризику порушень розвитку, вимагає планового спостереження педіатра, рекомендована послуга «Раннього втручання» за місцем фактичного проживання (а.с 17).

Згідно з доповідною запискою 17.03.2023 педіатром АЗПСМ № 2 м. Балаклія та медсестрою було відвідано дитину ОСОБА_2 , яка тимчасово проживала в АДРЕСА_1 та було встановлено, що стан дитини задовільний, дитина має достатню кількість адаптованої суміші, памперсів, предметів догляду та гігієни, отримує антиретровірусну терапію (у зв`язку зі станом матері), догляд за дитиною здійснює бабуся ОСОБА_1 , оскільки матір веде асоціальний спосіб життя. Матері дитини було повідомлено, що у разі недотримання рекомендацій лікарів дитину буде вилучено та передано до дитячого будинку (а.с. 18).

В своїх відповідях від 05.06.2023 та 13.02.2024 адміністрація КНП «БЦПМСД» БМР ХО повідомила, що дитина ОСОБА_2 народилася від 2 вагітності, яка протікала на тлі анемії легкого ступеню, передчасного розриву плідних оболонок, мати носій гепатиту С. Дитина перебуває на Д нагляді у сімейного лікаря, педіатра, невролога з приводу розладусистеми травлення, млявості смоктання, синдрому тонусних порушень, проходить огляд у сімейного лікаря щомісяця. Матір дитини була присутня на оглядах в 1 та 2 місяці, в 3 місяці дитина була на прийомі з бабусею ОСОБА_1 .. Дитина розвивається гармонійно, набирає вагу, знаходиться на штучному вигодовування у зв`язку з захворюванням матері, консультована неврологом 26.05.2023, отримувала антиретровірусну терапію, консультована в Харківському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом (19.05.2023. Бабуся завжди виконує рекомендації лікарів, декларація укладена з сімейним лікарем Саловою Л.О . Матір дитини перебуває на Д нагляді у сімейного лікаря з приводу вірусного гепатиту С, рекомендації лікарів щодо догляду за дитиною не виконує (а.с. 19, 20).

За висновком Балаклійської МВА Ізюмського району Харківської області від 06.03.2024 визнано доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, з дитиною не проживає з квітня 2023 року, її фактичне місце проживання невідоме, утриманням та розвитком дитини займається її бабуся ОСОБА_1 , 1961 р.н. З матір`ю дитини проводилась бесіда щодо належного виконання батьківських обов`язків, але свого ставлення до їх виконання вона так і не змінила, на засідання комісії не з`явилась, причину неявки не повідомила. Тому комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки, не приділяє належної уваги вихованню, розвитку та утриманню дитини, не слідкує за її станом здоров`я, не створює сприятливих умов для її проживання і розвитку, не забезпечує належним харчуванням. Позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини (а.с. 32-34).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , яка являється матір`ю відповідача, пояснила, що її дочка народила дитину та одразу після виписки з пологового будинку залишила її у неї на тиждень. Зазначила, що дитина дочці зовсім не потрібна, вона нею не цікавиться, дитині потрібно здавати аналізи, при цьому дочка також хворіє та вживає наркотики, лікуватися від наркотичної залежності не бажає. Дитина перебуває на утриманні свідка, вона про неї піклується, лікує, гуляє, матір не приймає участі у житті дитини, дитина її не цікавить, її цікавлять лише її друзі, вулиця, наркотики. Вона відповідача бачить дуже рідко, вона з ними не проживає, може іноді зайти до них, постійного місця проживання не має, дитячі гроші витрачає на себе.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка являється ст. інспектором ювенальної превенції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, пояснила, що у 2023 році до них надійшло повідомлення від бабусі дитини про те, що її дочка після народження дитини покинула її. Було складено протокол про адміністративне правопорушення, а суд притягнув відповідача до адміністративної відповідальності. У 2024 році до них зі служби у справах дітей надійшло повідомлення про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини, склали протокол. Зазначила, що відповідач за місце реєстрації не проживала, знаходили її постійно за різними адресами, вона казала, що її влаштовує, що дитиною опікується бабуся, а вона не налаштована на її виховання.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка являється завідувачем сектору з питань соціально-правового захисту дітей служби у справах дітей БМР ХО, пояснила, що дитина ОСОБА_2 перебуває у них на обліку внаслідок ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Дитина проживає з бабусею, місцезнаходження відповідача невідомо. Під час неодноразового відвідування дитини за місце проживання відповідача вдома не було, вона взагалі не має постійного місця проживання, на телефонні дзвінки не відповідає. Вказала, що відповідач вже позбавлена батьківських прав щодо своєї старшої дитини, поведінку не змінює. Крім того, відповідач визнала, що вживає наркотичні речовини «солі». Дитина народилася з вадами здоров`я через матір, потребує лікування, однак цими питаннями займається бабуся, а не матір.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка працює в центрі соціальних служб, пояснила, що у 2023 році вони взяли під соціальний супровід родину відповідача. Зазначила, що відповідач казала, що вживає психотропні речовини, з нею працював нарколог та психолог, але потім вона відмовилась від лікування та пішла з дому, залишила дитину на бабусю, на телефонні дзвінки не відповідає, де вона зараз їм не відомо. Супровід було закрито у зв`язку з невиконанням індивідуального плану.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 152 СК України закріплено право дитини на належне батьківське виховання.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності , встановленої законом.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення батьківських прав визначено ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З огляду на зміст норми закону (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки батьків, які свідомо нехтують здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» дано роз'яснення про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тому, виходячи із змісту зазначених вище вимог закону, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

З матеріалів справи та пояснень свідків, наданих в судовому засіданні, вбачається, що відповідач покинула дитину на бабусю, свою матір ОСОБА_1 , 1961 р.н., одразу після виписки з пологового будинку та почала проживати десь окремо, однак де саме - ніхто не знає, вона веде антисоціальний спосіб життя, вживає наркотичні засоби, про що сама казала представникам соціальних служб, її навіть намагалися вилікувати від наркотичної залежності, але вона не була в цьому заінтересована, тому покинула лікування.

Малолітня дитина майже з самого народження проживає з бабусею у належних умовах, яка фактично взяла на себе повну опіку над дитиною, забезпечує її всім необхідним, для неї створені усі належні умови для її життя, виховання та розвитку. Відповідач з часу, коли пішла з дому, з дитиною не спілкується, не відвідує її, життям, здоров`ям та розвитком доньки не цікавиться, не забезпечує належним доглядом, вихованням та харчуванням, утриманням, навчанням та підготовкою до дорослого життя, не піклується про її духовний, фізичний розвиток.

Відповідач могла б проживати разом з донькою та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, але до теперішнього часу вона так цього і не зробила і навіть не намагалася, тобто взагалі не виявляє ніякого бажання до виховання доньки, піклування про неї, дитина та її доля їй байдужі. Більш того, це в неї вже друга дитина, щодо старшої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона так само була позбавлена батьківських прав через ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, відповідач неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , а також за те, що умисно позбавила свою малолітню доньку ОСОБА_2 , грошових коштів, а саме: цільових виплат на утримання дитини та грошової допомоги ВПО, витративши їх на свій розсуд.

Тобто відповідач отримує державну соціальну допомогу, призначену її доньці, яку витрачає лише на власні потреби.

При цьому, стан здоров`я дитини є незадовільним, вона народилася з вадами здоров`я через матір, потребує медичного обстеження та лікування, однак цими питаннями займається бабуся, а не матір.

Будучі попередженою про необхідність належного виконання своїх батьківських обов`язків та змінити своє ставлення до виховання дитини, відповідач ніяких дій, спрямованих на цю зміну не вчинила, ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків не змінила.

Все це свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Більш того, відповідач, знаючи, що її хочуть позбавити батьківських прав, про що свідчить телефонограма від 02.12.2024, в судове засідання не з'явилась, тим самим виявивши байдужість до результатів розгляду справи щодо позбавлення її батьківських прав та долі дитини, фактично погодившись із позовними вимогами.

Прийшовши до переконання про те, що відповідач тривалий час не приділяє уваги, не бере участі у вихованні дитини, у її духовному та моральному розвитку, як це передбачено ст. 150 СК України, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує належним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікуванням, як складову виховання. Відповідач не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не вживаючи заходів до її проживання з нею протягом тривалого часу, не цікавиться її долею, не звертаючись до органів опіки та піклування за сприянням у здійсненні своїх батьківських прав і виконанні батьківських обов`язків, суд зважає і на те, що позбавлення батьківських відповідає інтересам дитини, яка проживає з бабусею, де для неї створені всі необхідні умови.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте у цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позивач довела, що відповідач нехтує потребами своєї дитини, порушує її права на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Відповідач не спростувала, що свідомо нехтує обов'язками матері щодо дитини. Факт неявки до суду та не заперечення нею позбавлення її батьківських прав свідчить про відсутність інтересу до доньки та реальне небажання змінити свою поведінку.

Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір'ю своїми батьківськими обов'язками, обґрунтованим є позбавлення її батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни ставлення до своїх обов'язків щодо виховання дитини.

Разом з тим, згідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язок є особистим, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У той же час відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Станом на день звернення з вказаною позовною заявою, прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років - 2563 гривні, 50% від якого становить 1281,50 гривню.

Доказів добровільного виконання відповідачем обов`язку утримувати дитину нею не надано і з матеріалів справи цього не убачається.

Не надано доказів наявності у відповідача інвалідності, її непрацездатності, або інших обставин, які б унеможливлювали виконання нею обов`язку утримувати дитину, у т.ч. у визначеному мінімальному розмірі.

Враховуючи інтереси дитини, її потреби, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, щомісячно, в розмірі 1281,50 гривень на рахунок дитини, який відкрито на її ім`я в Державному ощадному банку України, починаючи з 07 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь держави 6056 гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева буд. 18, код ЄДРПОУ 44663704.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Стригуненко В.М.