Рішення № 125141657, 13.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7651/24

13 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (надалі, позивачі) звернулася до суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо припинення ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів від 11.12.2024 №547/136 та зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради поновити ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 листопада 2024 року.

Позов обґрунтований тим, що позивачі вважають дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправними. Після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи з 01.12.2022 позивач з дочкою почали отримувати допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 2000,00 грн. та 3000,00 грн. Крім цього, зазначає, що у вересні 2023 року дочка позивачки, ОСОБА_2 , на підставі Рішення Тернопільської міської ради №1109 від 28.09.2023, отримала статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. За таких обставин, вважає, що позивачі мають безумовне право на отримання допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб. Після повернення з відпустки позивач з дочкою протягом серпня-жовтня 2024 року отримували вищезазначену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, а в листопаді дана допомога вже не прийшла. Просить врахувати, що 20.11.2024 позивач звернулася до відповідача, де їй в усному порядку повідомили про те що їй припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб через її перебування за кордоном більше 30 днів та запропонували надати пояснення та документи по даному факту. Цього ж дня позивач надала відповідачу письмові пояснення, а також копії документів, що їх підтверджують. Однак, жодної відповіді на надані пояснення з документами позивач в листопаді так і не отримала, а 11.12.2024 працівниками відповідача їй було надано Повідомлення №2021 про те, що їй припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2024 через те, що вона перебувала за кордоном більше 30 календарних днів підряд. В подальшому, а саме 12.12.2024 на телефонний номер позивачки відповідачем було надіслано Повідомлення №547/136 від 11.12.2024 з вимогою повернути переплату в розмірі 10000 грн. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Звертає увагу суду на тому, що згідно абз.2 п.8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин. Вважає, що обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів її сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально. Вважає, що відповідачем правомірно, масовим перерахунком по обробці результатів верифікації, яку здійснює Міністерство фінансів України, виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було припинено автоматично з 01.11.2024, оскільки позивач та її неповнолітня дочка перебували за кордоном більш як 30 календарних днів.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_1 , фактично проживають в АДРЕСА_2 і перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради з 01.12.2022 по даний час, згідно заяви № 61 17-5002363581 від 01.12.2022.

Крім цього, неповнолітня дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на підставі Рішення Тернопільської міської ради №1109 від 28.09.2023 отримала статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

ОСОБА_1 від свого імені і від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 01.12.2022 звернулася до Управління із заявою для призначення щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначено грошову допомогу на проживання з 01.03.2024 в розмірі 2000 грн. та 3000 гривень щомісячно що не заперечується учасниками справи.

Повідомленням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №2021 ОСОБА_1 повідомлено про те, що їй припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам масовим перерахунком з 01.11.2024 відповідно до абзацу 2, п.8 "Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 20.03.2022 №332, оскільки нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається /поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її до покинутого місця проживання, або з місця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місця проживання або з місця виїзду за кордон чи постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги або 60 та 90 календарних днів відповідно, у разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

20.11.2024 ОСОБА_1 надані письмові пояснення, в яких, серед іншого, просить поновити виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 .

Рішенням №50000-16992900-2024-2 від 21.11.2024 відповідачем відмовлено призначенні допомоги переміщеним особам на проживання у відповідності до Постанови №332, покликаючись на результати превентивної верифікації з Мінфіном.

Крім цього, відповідачем прийнято Повідомлення №2147 про відмову ОСОБА_1 про надання державної допомоги сім`ям з дітьми згідно Порядку №332, покликаючись на результати превентивної верифікації з Мінфіном.

Розпорядженням від 09.12.2024 відповідно до абз.2 п.8 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332, Управлінням припинено виплату допомоги позивачці і її неповнолітній дочці, а також нараховано переплату допомоги та зазначено, що нарахування та виплата допомоги припиняється та більше не призначається з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів.

Також, ОСОБА_1 направлено повідомлення №547/136 від 11.12.2024, зі змісту якого слідує, що через несвоєчасне повідомлення Управління соціальної політики про обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, виникла переплата допомоги в сумі 10000,00 грн.

Вважаючи протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо припинення ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів від 11.12.2024 №547/136, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706).

Відповідно до статті 2 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Частинами першою, третьою статті 4 Закону № 1706 визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Згідно з пунктом 2 частини 8 статті 11 Закону №1706 місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому статтею 4 цього Закону.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332).

Пунктом 1 Порядку № 332 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку №332 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно пункту 6 Порядку №332, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги).

15.07.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" від 11.07.2023 № 709 (далі Постанова № 709, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою Порядок № 332 викладено в новій редакції.

Пунктом 1 Постанови № 709 передбачено: установити, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Виплата допомоги не продовжується особам, які, серед іншого, перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім`ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, у зв`язку з якими особа не за власним бажанням не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити такі обставини документально).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 709, рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418), з урахуванням змін, затверджених цією постановою.

Перевірку перебування внутрішньо переміщених осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, протягом 30 календарних днів підряд за кордоном Міністерство фінансів проводить станом на 15 липня 2023 року.

Внутрішньо переміщеним особам, які за результатами перевірки станом на 15 липня 2023 р. перебували за кордоном понад 30 календарних днів підряд та не повернулися в Україну станом на 1 серпня 2023 р., виплата допомоги не продовжується.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 332, з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Пунктом 23 Порядку № 332 визначено, що для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".

За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної системи.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 332 у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв`язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

Разом з тим, згідно змісту п.8 Порядку №332, нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів її сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.

Однак, обґрунтованих причин у контексті вказаного вище пункту через які позивачі не за власним бажанням могли бути відсутньою за місцем проживання/перебування (перебували за кордоном) понад 30 днів, позивачами суду не подано та судом таких доказів не здобуто.

З наведеного мотиву, суд вважає неповажними причини, наведені позивачами, зокрема, внаслідок заторів, ремонтів на дорогах, затримки на кордоні. При цьому, як слідує з матеріалів справи, квиток на автобус до місця постійного проживання був придбаний позивачем на 11.08.2024, не врахувавши велику відстань між Україною та Італійською Республікою, адже такі причини, на думку суду, не є поважними у контексті п.8 Порядку № 332.

Також, суд вважає неповажними причинами пропуску строку 30 календарних днів перебування за кордоном України позивачки та її неповнолітньої дитини - необхідність надання допомоги старшій дочці, яка проживає в Італії, по догляду за новонародженою дитиною та необхідність оздоровлення неповнолітньої ОСОБА_2 , оскільки необхідність такого догляду та оздоровлення не підтверджені жодним документом.

Крім цього, слід зазначити, що, надаючи письмові пояснення відповідачу, позивачка ОСОБА_1 не зазначала таку причину пропуску строку як оздоровлення неповнолітньої ОСОБА_2 та наявність заторів, ремонтів на дорогах, затримки на кордоні. Дані доводи зазначені лише в позовній заяві та у відповіді на відзив.

У сукупності наведених вище обставин, перевіряючи дії відповідача щодо припинення ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як позивачами не наведено обґрунтованих причин проживання/перебування за кордоном понад 30 днів.

Відповідно, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача поновити позивачам нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2024 не підлягає до задоволення, як похідна.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів від 11.12.2024 №547/136, такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки вчинені відповідачем на виконання вимог Порядку №332., оскільки на думку суду, дії щодо направлення такого повідомлення носять інформативний характер та самі по собі не несуть негативних наслідків для позивачів, так як є пропозицією добровільного повернення надмірно виплачених коштів.

Суд звертає увагу що відповідно до пункту 29 Порядку №332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 13 лютого 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) , що діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_3 );

відповідач - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46002 код ЄДРПОУ:03195636).

Головуюча суддяДерех Н.В.