Рішення № 125140553, 13.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року м. Київ справа №320/49431/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених статтями 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

зобов`язати відповідача невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження №75000198, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «про виконавче провадження», а саме внести до автоматизованої системи виконавчих проваджень відомості про закінчення виконавчого провадження №75000198 із виключенням запису в Єдиному реєстрі боржників, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач зазначив, що ним направлено на адресу відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 вказаного Закону у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Проте, вказану заяву відповідачем було проігноровано, що і слугувало підставою для звернення до суду з означеним позовом.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №75000198 з виконання постанови №65688720 Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2024 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ: 09807856) витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн.

Боржник, при фактичному виконанні рішення суду (згідно пункту 9 статті 39 Закону) у виконавчому провадженні №65688720, не сплатив витрати виконавчого провадження, тому державним виконавцем постановою ВП №65688720 про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2024 виведено постанову про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження в окреме провадження (після відкритті провадження системою присвоєно номер ВП №75000198).

Також відповідач зазначив, що позивачем постанова ВП №65688720 про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2024, в якій зазначено (в пункті 2 постанови), що постанова про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65688720 від 08.05.2024 виділяється в окреме провадження, а також сам виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження - є чинними та ніким не скасовані.

Додатково відповідачем зазначено, що стороною (боржником) у виконавчого провадження № 75000198 є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження №75000198.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

На примусовому виконанні у Шевченківському РДВС перебуває виконавче провадження №75000198 з примусового виконання постанови №65688720, видану 08.05.2024 Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборговано 300 грн. Боржник - Уповноважена особа АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Постановою державного виконавця Шевченківського РДВС від 14.05.2024 відкрито виконавче провадження №75000198.

Позивач звертався до відповідача із заявою від 15.07.2024 №083-60-224/24 про закінчення виконавчого провадження №75000198 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та направлення постанови про закінчення виконавчого провадження і виконавчого документу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» для подальшого виконання у відповідності до Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви Фонду про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

V. Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

В силу приписів частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів виконавчого провадження №75000198 вбачається, що боржником в означеному виконавчому провадженні є Уповноважена особа «Банк «Фінанси та Кредит», тобто посадова особа Фонду (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а не юридична особа ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до положень частини 1 статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Водночас, згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

З наведених правових норм слідує, що уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник, а тому, «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що, ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як одна особа.

Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові №826/17170/16 від 03.06.2020, в якій суд зазначив, що …рішенням суду зобов`язано саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Авант-Банк вчинити дії відносно вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Банку, як вказує скаржник в касаційній скарзі, що згідно Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб й передбачає певний стан банку, а саме, відкликання банківської ліцензії Національним банком України та знаходження юридичної особи в процесі ліквідації.

При цьому, вимоги п.3-1 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV розповсюджується на правовідносини, в яких боржником є саме Банк.

Таким чином, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову….

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки в межах виконавчого провадження №75000198 боржником є саме уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а не банк, положення пункту 4 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.