Рішення № 125140291, 12.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року м. Київ справа №320/59997/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, врахувавши для цілей визначення розміру такого щомісячного довічного грошового утримання стаж роботи ОСОБА_1 на посад судді, що дає право на відставку, а саме (1) стаж роботи безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці 27 днів; (2) половину строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів; (3) період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць; (4) стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Проте, як вказує позивач, відповідач при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснив самостійний розрахунок стажу роботи, що дає право на відставку, не врахувавши при цьому розрахунок, зроблений Вищою радою правосуддя, та зменшивши такий стаж на 7 років.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, проте, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на те, що стаж, що дає право на відставку та стаж для призначення щомісячного довічного грошового утримання розраховуються по різному.

Позивач не погоджується з діями відповідача, з огляду на таке.

Указом Президента України від 01 травня 2004 року № 514/2004 позивача призначено на посаду судді Господарського суду Київської області та 11 травня 2004 року зараховано до штату цього суду.

Постановою Верховної ради України від 16 квітня 2009 року № 1280-VI обрано на посаду судді безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 травня 2024 року № 2422/0/15-24 позивача звільнено з посади судді у відставку. Відповідно до вказаного рішення, Вищою радою правосуддя встановлено, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, становить 27 років 8 місяців 23 дні, з яких стаж роботи безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці 27 днів; половина строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

Таким чином, з урахуванням положень частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на переконання позивача, він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 716,80 грн, натомість, отримує 63 060,00 грн.

У зв`язку з чим, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо здійснення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

У відповідь на адвокатський запит, як вказано у позовній заяві, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено про те, що стаж роботи на посаді судді враховано за період з 16 серпня 2004 року по 12 серпня 2024 року та становить 19 років 11 місяців 27 днів.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, проте, відповідач, листом відмовив у здійсненні такого перерахунку, що стало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 17 грудня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлені на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 17 грудня 2024 року, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднена.

Частиною четвертою статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

За таких обставин судом було здійснено всі заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не подав.

Крім того, 08 січня 2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду Київської області строком на 5 років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514/2004#Text).

Постановою Верховною Ради України від 16 квітня 2009 року № 1280-VІ ОСОБА_1 обраний на посаду судді Господарського суду Київської області безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 серпня 2024 року № 2422/0/15-24 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Господарського суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Суд зазначає, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 08 серпня 2024 року № 2422/0/15-24 зазначено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 27 років 8 місяців 23 днів, з яких: стаж роботи безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці 27 днів; половина строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також надав документи, передбачені пунктом 2 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 262640007713 від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 12 серпня 2024 року довічно у розмірі 63 060,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем невірно обчислено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, представник позивача - адвокат Архіпов О.Ю. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з адвокатським запитом від 06 листопада 2024 року, в якому з-поміж іншого просив надати інформацію про те, яким чином було здійснено розрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .

У відповідь на вказаний адвоктаський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 13 листопада 2024 року № 2600-0202-8/217534 повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці згідно Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Загальний стаж судді, з якого розраховується розмір довічного грошового утримання становить 43 роки 11 місяців 17 днів, стаж роботи на посаді судді врахований за період з 16 серпня 2004 року по 12 серпня 2024 року, що становить 19 років 11 місяців 27 днів. Також, повідомлено про відсутність підстав згідно з чинним законодавством для врахування інших періодів роботи, окрім роботи суддею, в тому числі періодів навчання, що дають право подати судді заяву про відставку, при обчисленні збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

З матеріалів справи, у тому числі, вбачається, що 15 листопада 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, врахувавши для цілей визначення розміру такого щомісячного довічного грошового утримання стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, а саме (1) стаж роботи безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці 27 днів; (2) половину строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів; (3) період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць; (4) стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

Листом від 09 грудня 2024 року № 478-48984/К-02/8-2600/24 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку, з посиланням на те, що перелік посад, робота на посаді яких, зараховується до стажу роботи на посаді судді, визначений статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», іншого чинним законодавством не передбачено.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

На підставі вищевикладеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах № 713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 420/1234/19, від 28 серпня 2023 року у справі № 360/6255/21.

За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 08 серпня 2024 року № 2422/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На час призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VII), частиною третьою статті 142 якого передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини першої статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 127 Конституції України, в редакції, яка діяла на момент призначення позивача на посаду судді, встановлено що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент призначення позивача на посаду судді, встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить більше ніж 10 років, то до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також стаж роботи за спеціальністю 3 (три) роки.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній працював за юридичною спеціальністю на посадах: юриста Кооперативу «Жовтень» з 15 листопада 1988 року по 25 березня 1991 року; юриста Науково-виробничої фірми «Днепр» добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту УССР з 27 березня 1991 року по 20 грудня 1991 року; юриста Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Аліас» з 03 січня 1992 року по 01 січня 1993 року; юрисконсульта Спільного підприємства «Слован» з 02 січня 1993 року по 15 лютого 1993 року; юрисуконсульта Авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» з 15 лютого 1993 року по 15 травня 1993 року; юриста Малого підприємства «Фірма Юліана» з 20 травня 1993 року по 30 травня 1994 року; директора Спільного українсько-американського підприємства «А&А» з 01 червня 1994 року по 331 травня 1995 року та юриста того ж підприємства з 01 червня 1995 року по 11 лютого 2000 року; спеціаліста 2-ї категорії та провідного спеціаліста Арбітражного суду міста Києва з 18 липня 2000 року.

Згідно з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

За встановлених обставин та наведеного регулювання, суд дійшов висновку про протиправність незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого була визначена статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення його на посаду судді вперше.

Крім того, абзацом другим статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/1995 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Аналогічні положення викладено в пункті 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Судом неодноразово було зазначено, що вперше ОСОБА_1 обрано на посаду судді в травні 2004 року, тобто після прийняття Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 та до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, які в сукупності діяли 16 років. Ці нормативно-правові акти тривалий час давали позивачу право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, половини строку навчання у вищому навчальному закладі.

Судова практика Верховного Суду в частині застосування статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/1995 та пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 щодо обрахунку стажу, що дає право на відставку судді, та щодо перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання як до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше до набрання чинності цими нормативно-правовими актами, так і до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше під час дії зазначених нормативно-правових актів, є сталою (постанови Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а).

Як вже зазначалось судом, відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя під час розгляду заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення).

Водночас, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_1 , виданого Київським ордена Леніна державним університетом ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_1 у 1978 році вступив до університету та у 1983 році закінчив повний курс навчання за спеціальністю «Міжнародне право», здобув кваліфікацію «юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови».

Таким чином, половина строку навчання ОСОБА_1 у зазначеного вищому навчальному закладі 2 роки 4 місяці 26 днів підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.

Крім того, з наданих суду копій матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , вбачається, що останній у період з 01 червня 1983 року по 31 липня 1985 року у Збройних Силах СРСР (відомості з трудової книжки позивача та копія військового квитка НОМЕР_2 ), що, з огляду на вищевикладене, дає підстави суду для висновку про протиправність незарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, періоду проходження строкової військової служби у 2 роки 1 місяць.

Більш того, стосовно дати, з якої слід обчислювати безспосередній стаж роботи на посаді судді, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вже неодноразово зазначав, що у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21 вказано: «… Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, Суд зазначив, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI/призначення позивача на посаду, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.».

Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 не скасовано у встановленому законом порядку, тобто, є чинним, з урахуванням, встановленого Вищою радою правосуддя стажу роботи позивача безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці та 27 днів, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо самостійного обчислення вказаного стажу роботи позивача у 19 років 11 місяців 27 днів, відповідно наявність підстав для зобов`язання зарахувати до безпосереднього стажу на посаду судді позивачу саме 20 років 2 місяці 27 днів, як зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 27 років 8 місяців 23 дні, з яких:

- стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 20 років 2 місяці 27 днів;

- половина строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів;

- період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць;

- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавало право для призначення на посаду судді 3 роки.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 211,20 грн, тобто, у розмірі встановленому чинним законодавством.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стажу роботи безпосередньо на посаді судді - 20 років 2 місяці 27 днів, половини строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів, період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи безпосередньо на посаді судді 20 років 2 місяці 27 днів, половину строку навчання за денною формою 2 роки 4 місяці 26 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 1 місяць; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки, що разом становить 27 років 8 місяців 23 дні, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 13 серпня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.