Рішення № 125140252, 12.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року справа №382/1436/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.05.2023 № 1000-0202-8/78416 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , від 29 березня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи останньої у колгоспі імені Паризької комуни Яготинського району Київської області з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки, відповідно до трудової книжки * НОМЕР_2 від 12.02.1997 року та архівних довідок від 02.1 1.2021 за №№ 04-03/311, 04-03/312.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на зарахування до його страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком період роботи з 01.09.1980 по 01.09.1990, проте відповідачем безпідставно відмовлено в реалізації вказаного права та винесено протиправне, на його думку, рішення.

Позивач зазначає, що вказані періоди роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці.

Відтак, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права та соціальний захист.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року справа за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лещенко Сергія Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови про призначення пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, передати за підсудністю на розгляд Київського окружного адміністративного суду (01133, м.Київ, бульвар Лесі України 26а)

За результатом автоматизованого розподілу справу № 382/1436/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 13.11.2023.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 28.11.2023.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .

29 березня 2023 р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленого зразку про призначення пенсії (перерахунку) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Для підтвердження страхового стажу позивачем додатково отримано в Яготинському міському трудовому архіві (вул. Незалежності, ПО, м. Яготин, Київська область, 07700) довідки, а саме:

архівну довідку від 02.11.2021 за № 04-03/311 на ім`я ОСОБА_3 (так у документах), що сформована згідно з книгами обліку розрахунків по оплаті праці архівного фонду №70 Дочірнє підприємство «Київська Русь» та відображає відомості про заробітну плату, відпрацьовані кількість людиноднів (так у документі) за період: з серпня 1980 р. по жовтень 1980 р.;

архівну довідку від 02.11.2021 за № 04-03/312 на ім`я Білик Ганни Гр., що сформована згідно книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника архівного фонду №70 Дочірнє підприємство «Київська Русь», та відображає відомості зокрема про заробітну плату, кількість відпрацьованих вихододнів (так у документі) за період: з 01.01.1981 по 31.08.1990 роки.

Подана трудова книжка * НОМЕР_2 від 12.02.1997 року, яка скріплена печаткою роботодавця, містить записи про трудову діяльність:

01.09.1980 року позивач прийнята на роботу у колгосп імені Паризької комуни Яготинського району Київської області на підставі Пр.019 від 1.09.1980 р.,

01.09.1990 року позивач звільнена із членів колгоспу, на підставі Пр.019 від 1.09.1990 р., з причини подання заяви за власним бажанням.

Разом з тим, згідно вищевказаних архівних довідок Яготинського міського трудового архіву значиться:

гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Гр.;

за 1980 рік нараховано заробітну плату та вказано кількість відпрацьованих людино-днів за період з серпня-жовтень;

за 1981 рік нараховано заробітну плату на посаді зоотехніка за період з січня-грудень;

за 1983-1984 роки нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді зоотехніка та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня- грудень;

за 1985-1986 роки нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді секретаря та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня- грудень;

за 1988 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді секретаря та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень;

за 1989 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді повара тр.бр. та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень;

за 1990 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді бібліотекара та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень.

Згідно рішення загальних зборів від 26.01.1993 р. колгосп імені Паризької комуни перейменовано в КСП «Київська Русь» {вбачається з трудової книжки колгоспника серії * НОМЕР_2 від 12 лютого 1997року).

Однак, відповідач листом заступника начальника управління обслуговування громадян - начальник відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) від 24.05.2023 відмовив врахувати роботу в колгоспі імені Паризької комуни до страхового стажу, оскільки скорочення ПІБ не допускається, а у вказаних архівних довідках скорочено «по батькові», а також не зазначено, що інших працівників з таким «по батькові» не було (рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.05.2023 №°1000-0202-8/78416).

Вважаючи дії відповідача в частині не врахування до страхового стажу позивача період його роботи з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Стаття 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.74 N 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція N 162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції N 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції N 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції N 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції N 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції N 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі - Інструкція N 58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі N 687/975/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Зазначення неповних даних чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанов від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що в силу постанови Кабінету Міністрів №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787211) Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

На підставі викладеного, суд уважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих заявником документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи, відповідач вказує, що до страхового стажу не враховано роботу в колгоспі, згідно довідки від 02.11.2021 № 04-03/312 за період роботи з 01.01.1981 по 31.08.1990 в дочірньому підприємстві Київська Русь, видану Яготинським міським трудовим архівом Бориспільського району Київської області, оскільки скорочення ПІБ не допускається, а в довідці скорочено по батькові, а також не зазначено, що інших працівників з таким по батькові не було.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії * НОМЕР_2 від 12.02.1997 року позивач працював:

- 01.09.1980 року позивач прийнята на роботу у колгосп імені Паризької комуни Яготинського району Київської області на підставі Пр.019 від 1.09.1980 р.,

- 01.09.1990 року позивач звільнена із членів колгоспу, на підставі Пр.019 від 1.09.1990 р., з причини подання заяви за власним бажанням.

Разом з тим, згідно з вищевказаними архівними довідками Яготинського міського трудового архіву значиться:

гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Гр.;

за 1980 рік нараховано заробітну плату та вказано кількість відпрацьованих людино-днів за період з серпня-жовтень;

за 1981 рік нараховано заробітну плату на посаді зоотехніка за період з січня-грудень;

за 1983-1984 роки нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді зоотехніка та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня- грудень;

за 1985-1986 роки нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді секретаря та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня- грудень;

за 1988 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді секретаря та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень;

за 1989 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді повара тр.бр. та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень;

за 1990 рік нараховано заробітну плату, додаткову оплату на посаді бібліотекара та кількість відпрацьованих вихододнів за період з січня-грудень.

Згідно рішення загальних зборів від 26.01.1993 р. колгосп імені Паризької комуни перейменовано в КСП «Київська Русь» {вбачається з трудової книжки колгоспника серії * НОМЕР_2 від 12 лютого 1997року).

Ураховуючи викладене, період трудової діяльності позивача з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки має бути зарахований до загального трудовою стажу, оскільки підтверджені записами у трудовій книжці, а також довідками, які є необов`язковими, у разі наявності записів у ній.

Достовірність наведених записів трудової книжки сумніву не викликає.

Ураховуючи наведене, суд уважає, що неповне зазначення по-батькові позивачки у довідках, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і, зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.

Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те що період його роботи з 01.09.1980 по 01.09.1990 у колгоспі Паризької комуни Яготинського р-ну Київської області підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають бути враховані органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання щодо призначення пенсії.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у зарахуванні до стажу позивача період його роботи з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу періоди роботи з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки у колгоспі Паризької комуни Яготинського р-ну Київської області.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) від 24.05.2023 № 1000-0202-8/78416 про відмову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 29 березня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи останньої у колгоспі імені Паризької комуни Яготинського району Київської області з 01.09.1980 по 01.09.1990 роки, відповідно до трудової книжки * НОМЕР_2 від 12.02.1997 року та архівних довідок від 02.11.2021 за №№ 04-03/311, 04-03/312.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2025.

Суддя Панченко Н.Д.