Рішення № 125139985, 12.02.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/7055/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки - за 2015 рік у кількості 3 календарних днів, 2016 рік у кількості 20 календарних днів, 2017 рік у кількості 12 календарних днів, 2018 рік у кількості 14 календарних днів, 2019 рік у кількості 13 календарних днів, 2020 рік у кількості 45 календарних днів, а всього у загальному 107 днів, яке було виконано Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 260/403/24, як таким, що виконано не у повному обсязі;

2) зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 107 календарних днів у розмірі 45 997,16 гривень.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що при звільнення зі служби в поліції йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 2015 по 2020 роки. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №260/403/24 відповідач нарахував йому у 56502,26 грн в якості компенсації за невикористані дні відпустки за спірний період, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення 528,06 грн. Однак з таким порядком розрахунку суми компенсації позивач не погоджується, оскільки він суперечить діючим законодавчим нормами. Так, зокрема, згідно з розрахунками позивача середньоденна заробітна плата повинна становити 957,94 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, розглянувши доводи позивача та його представника, наведені ними в позові, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 26 лютого 2021 року № 47 о/с позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за п. 7 (за власним бажанням)..

Відповідно до вказаного наказу невикористана частина чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році складає 7 календарних днів. При цьому жодних відомостей щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за попередні роки роботи наказ ГУ НП в Закарпатській області №47 о/с від 26.02.2021 не містить.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати під час звільнення передбаченої нормами законодавства України грошової компенсації протиправною, з метою захисту порушеного права позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №260/403/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2016 рік у кількості 20 календарних днів, за 2017 рік у кількості 12 календарних днів, за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 13 календарних днів, за 2020 рік у кількості 45 календарних днів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2016 рік у кількості 20 календарних днів, за 2017 рік у кількості 12 календарних днів, за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 13 календарних днів, за 2020 рік у кількості 45 календарних днів.

На виконання зазначеного судового рішення 16 жовтня 2024 року ГУ НП в Закарпатській області перерахувало на рахунок ОСОБА_1 56502,26 грн грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за 2015-2020 роки.

Не погоджуючись з проведеним ГУ НП в Закарпатській області розрахунком грошового забезпечення за всі невикористані дні відпустки за 2015-2020 роки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регламентуються нормами Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580).

Положеннями ст. 92 Закону №580 передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно ч.ч. 1 4 ст. 93 Закону №580 тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч.ч. 8,11 ст. 93 Закону №580, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Право на отримання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки гарантоване нормами трудового законодавства.

Зокрема, ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР передбачено, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Вказане кореспондується також з положеннями спеціального законодавства, що регулюють порядок проходження служби в поліції. Так, відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону №580, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Право позивача на отримання компенсації за 107 календарних днів невикористаної відпустки не є спірним при вирішенні даного спору. Таке право позивача встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №260/403/24. Спір в даній адміністративній справі виник з приводу порядку обрахунку розміру такої компенсації.

Позивач вважає, що розрахунок такої компенсації повинен проводитися у визначеному постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 порядку.

Оцінюючи таке твердження позивача, суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №260).

Абзацом 8 п. 8 Розділу III Порядку №260 (у редакції, чинній на момент звільнення) передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

У постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами п. 8 розділу ІІІ Порядку, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі п. 8 розділу ІІІ Порядку виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

При цьому законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, та не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону №580 та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення КЗпП України, Закону України «Про відпустки» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

Щодо внесення до Порядку №260 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2023 року №903 зміни, то в даному випадку при розрахунку компенсації слід застосовувати законодавчі норми, чинні на момент звільнення ОСОБА_1 26.02.2021 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що при розрахунку суми компенсації позивачу за невикористані дні відпустки підлягають застосування правила, визначені Положенням №100.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення статей 5, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Позивач у позові просив зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 107 календарних днів у розмірі 45 997,16 гривень.

Суд зауважує, що відповідно до вимог пункту 2 Розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (у редакції чинній на момент звільнення позивача), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Проводячи обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки суд застосовує відомості наявних в матеріалах справи довідок про доходи ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по січень 2021 року.

Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2020 рік Мінсоцполітики надало у листі від 29.07.2019 № 1133/0/206-19, де з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року 230 робочий день; згідно листа Міністерства економіки України від 12.08.2020 № 3501-06/219 з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року 19 робочих днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року становить 249 робочих днів. Відтак, середньоденна заробітна плата позивача за 12 календарних місяців становить 965,64 грн (240445,22 грн /249 робочих днів). Таким чином грошова компенсація, що повинна була бути виплачена Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області позивачу становить 107 к.д. х 965,64 грн = 103323,48 грн.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що недоплачена сума грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 107 календарних днів складає 46821,22 грн (103323,48 грн - 56502,26 грн).

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає недоплачена сума грошової компенсації у розмірі 46821,22 грн.

Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки - за 2015 рік у кількості 3 календарних днів, 2016 рік у кількості 20 календарних днів, 2017 рік у кількості 12 календарних днів, 2018 рік у кількості 14 календарних днів, 2019 рік у кількості 13 календарних днів, 2020 рік у кількості 45 календарних днів, а всього у загальному 107 днів, яке було виконано Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 260/403/24, як таким, що виконано не у повному обсязі.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

25 червня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/403/24, яке набрало законної сили 25 липня 2024 року зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2016 рік у кількості 20 календарних днів, за 2017 рік у кількості 12 календарних днів, за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 13 календарних днів, за 2020 рік у кількості 45 календарних днів.

16 жовтня 2024 року Головним управлінням Національної поліції України в Закарпатській області нараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 56502,26 грн.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на виконання рішення суду, однак не в повному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, порушене право позивача підлягає захисту в інший спосіб, ніж наведений у позовній заяві, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати у повному обсязі позивачу грошової компенсації за 107 днів невикористаної відпустки та з метою належного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 46821,22 грн.

У зв`язку з вищезазначеним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошової компенсації за 107 днів невикористаної відпустки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 46821,22 грн (сорок шість тисяч вісімсот двадцять одна гривня двадцять дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.М. Луцович