Ухвала суду № 125139611, 12.02.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

12 лютого 2025 року Справа №200/272/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі та про залучення співвідповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості з пенсії

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не виплати заборгованості по пенсії; стягнення заборгованості з пенсії у розмірі 38930,10 грн за період з 01.01.2016 по 30.06.2021 року; 250725,81 грн за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 року та 30000 гривень за період з 01.09.2022 по 30.11.2023.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованості з пенсії у розмірі 38930,10 грн. за період з 01.01.2016 по 30.06.2021 року та 30000 грн за період з 01.09.2022 по 30.11.2023 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні без його участі. Залишено без задоволення клопотання позивача про витребування матеріалів пенсійної справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву на позовну заяву довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, нарахованої після виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі №200/14854/21.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив закрити провадження у справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що спір у цій справі є тотожним спору у справі № 200/14854/21, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте на стадії виконання судового рішення. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач у разі незгоди із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача має право в порядку статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Враховуючи зазначене, просить закрити провадження на підставі пункту 7 частини 1 статті 238 КАС України.

Крім того, відповідачем до суду подано клопотання про залучення в якості співвідповідача Державну казначейську службу України. Клопотання обґрунтоване тим, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто Державною казначейською службою України. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Урішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини 1 вказаної статті суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правиламичастини п`ятої статті 382-1цього Кодексу… Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимогчастин другоїта/аботретьоїстатті 382-2цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно дочастини третьоїстатті 382-1цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 року та від 12.01.2022 року у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).

Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Водночас, крім зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Так, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст. 382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст.383 КАС України).

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд зазначив, що КАС України (статті 382-383) передбачають декілька форм судового контролю, що має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.

Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.

Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.

При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позовуце фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.

Суд звертає увагу, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23,від 23 жовтня 2024 року справа № 320/25216/23.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі №200/14854/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №445 від 13.09.2021 яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі оновленої довідки ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» №33/25-2671 від 26.08.2021, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських НП». Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01.12.2019, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» №33/25-2671 від 26.08.2021, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських НП», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 1900,00 грн; оклад за спеціальним званням - 1000 грн; надбавка за стаж служби (40%) - 1160,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби (в розмірі 40,00 % від грошового забезпечення) - 1624,00 грн; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі 157,96 % від грошового забезпечення) - 8978,45 гривень, основний розмір пенсії 82%.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №200/14854/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Доплата за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 складає 250725,81 грн.

Суд звертає увагу, що в межах справи №200/14854/21, спірним питанням було право позивача на перерахунок пенсії з 01.12.2019 року з урахуванням довідки ДУ ТМО МВС України по Донецькій області №33/25-2671 від 26.08.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року.

У межах даної справи (№200/272/25), спірним питанням є право позивача на отримання нарахованих сум після перерахунку. При цьому, питання виплати або стягнення сум пенсії не було предметом у межах справи №200/14854/21.

Отже, вказані вимоги, що є предметом позову у справі № 200/14854/21не є тотожними вимогам у даній справі. При цьому, фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, також не є тотожними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, та, відповідно, про залишення без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення співвідповідача по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. При цьому суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з положеннями частини 4 статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, нормами КАС України передбачено право суду на залучення до участі у справі співвідповідача за клопотанням позивача. В протилежному випадку суд вправі, за відсутності згоди позивача на заміну відповідача іншою особою, залучити цю особу як другого відповідача.

Водночас, обидві зазначені процесуальні дії пов`язані з тим, що позов є поданим не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати суми заборгованості з пенсії, яка утворилася внаслідок її перерахунку на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, а також стягнення з відповідача на користь позивача цієї заборгованості з пенсії.

Дана заборгованість з пенсії обліковується у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як у пенсійному органі, в якому позивач перебуває на обліку, стягнення цієї заборгованості, у разі задоволення позову, відбувається за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відтак, за заявленими позовними вимогами має відповідати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке і є відповідачем у даній справі.

Державна казначейська служба України не може відповідати за заявленими позовними вимогами, а питання, що пов`язані з виконанням рішення суду у цій справі, після набрання ним законної сили, не входять до предмета розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача по справі Державної казначейської служби України.

Керуючись ст. ст. 48, 80, 238, 241, 248, 382, 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі та про залучення співвідповідача по справі залишити без задоволення.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження та підписана 12 лютого 2025 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Троянова