Ухвала суду № 125137758, 13.02.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

13.02.2025м. ДніпроСправа № 904/460/25Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без виклику сторін,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА"

про вжиття заходів забезпечення позову,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат"

про стягнення заборгованості,

Суддя Дупляк С.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 04.02.2025 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 2.465.592,20 грн заборгованості.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/460/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025.

Ухвалою від 07.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 05.03.2025.

Через систему «Електронний суд» 12.02.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:

- на підставі повідомлення ТОВ «ЕМПОРІА» від 24.01.2025 № 18, пункту 15 Розділу II Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.20215 № 2496, забезпечити позов шляхом - зобов`язати АТ «Об`єднана гірничо хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу;

- на підставі пункту 2 Розділу VII Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, забезпечити позов - зобов`язати АТ «Об`єднана гірничо хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничометалургійний комбінат» допустити представників Оператора ГРМ (Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України») на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу;

- арештувати кошти АТ «Об`єднана гірничо хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» у сумі 2.465.592,20 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, він звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість у сумі 2.465.592,20 грн з відповідача (філії), який не оплатив поставку газу від ТОВ «ДЕГС ХОЛДИНГ» за грудень 2024 року. Відповідач, попри попередження про можливу неплатоспроможність, не сплатив борг і продовжує отримувати газ.

ТОВ «ЕМПОРІА», як новий постачальник газу, уклало договір відступлення права вимоги щодо цієї заборгованості, після чого 24.01.2025 повідомило відповідача про перехід права вимоги. Крім того, 24.01.2025 було надіслано попередження про припинення постачання газу з 31.01.2025, але відповідач не припинив споживання газу та не допустив представників Оператора ГРМ для виконання санкцій.

Позивач вважає, що відповідач порушив законодавство, не виконує умови договорів та може перешкоджати примусовому виконанню рішення суду, тому просить про вжиття заходів забезпечення позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Господарський суд встановив, що позивач у поданій заяві посилається на те, що листом від 24.01.2025 № 20 позивач повідомив відповідача про те, що право вимоги за Договором перейшло до нього, зокрема лист № 20 містив інформацію про перехід права вимоги за двома договорами постачання природного газу відповідачу в особі Філії Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (в тому числі заборгованості у сумі 2.465.592,20 грн по договору).

Листом від 24.01.2025 № 18 позивач також повідомив відповідача про припинення (обмеження) газопостачання споживача та пломбування вхідної запірної апаратури з 31.01.2025.

24.01.2025 позивач повідомив відповідача про те, що звернувся до Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» з дорученням на відключення від газопостачання відповідача.

Листом від 03.02.2025 № ДниФ/100/16.3-Вих-962-25 Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» повідомило позивача про те, що відповідачем відмовлено у наданні доступу до вхідної запірної арматури газопроводу для здійснення припинення (обмеження) газопостачання.

Таким чином, оператор газорозподільчої системи не припинив газопостачання відповідачу. Відповідач продовжує отримувати газ.

В той же час, згідно пункту 15 Розділу II Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.20215 № 2496, у разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов`язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/ транспортування природного газу.

Відповідач порушив зазначену норму законодавства та самостійно не припинив власне споживання природного газу (ТОВ «Емпоріа» листом від 24.01.2025 № 18 повідомило відповідача про припинення (обмеження) газопостачання споживача та пломбування вхідної запірної апаратури з 31.01.2025 відповідач отримав зазначене повідомлення 29.01.2025, про що свідчить трекінг АТ «Укрпошта» та самостійно не припинив споживання газу).

Згідно з Пунктом 2 Розділу VII Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, споживач зобов`язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу.

При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов`язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

Відповідач порушив зазначену норму законодавства та не допустив представників Оператора ГРМ на власні об`єкти, протидіяв їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу, самостійно не припинив власне споживання природного газу, про що свідчить лист від 03.02.2025 № ДниФ/100/16.3-Вих-962-25 ТОВ «Газорозподільчі мережі України» та акти про відмову у доступі споживачем для припинення газопостачання.

Суд встановив, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за спожитий газ у розмірі 2.465.592,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову можуть бути спрямовані на те, щоб майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не зникло або зменшилось.

Суд, оцінюючи першу та другу вимогу заяви позивача про забезпечення позову, доходить висновку про те, що такі заходи забезпечення позову (зобов`язання відповідача з дотриманням правил безпеки обмежити /припинити/ власне споживання природного газу та зобов`язання відповідача допустити представників Оператора ГРМ на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення /обмеження/ розподілу природного газу) у даному конкретному спорі не можуть бути вжиті судом, оскільки такі заходи не спрямовані на збереження предмету спору (тобто грошових коштів, які є предметом спору), а вжиття таких заходів жодним чином не впливає на можливість виконання рішення суду про стягнення спірної заборгованості у разі задоволення позову.

Таким чином суд не вбачає наявності зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору.

Крім того, такі заходи за своєю суттю є окремими позовними вимогами.

А тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, позивач у заяві просить арештувати кошти АТ «Об`єднана гірничо хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» у сумі 2.465.592,20 грн.

Розглянувши заяву позивача в цій частині, суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 вирішила, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23.

У даній справі предметом позову є майнова вимога (стягнення грошових коштів у розмірі 2.465.592,20 грн) і при вирішенні спору по суті суд має досліджувати наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми стягнення у даній справі співвідноситься з предметом позову про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу. Крім того, існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія реального виконання рішення суду (у випадку задоволення законних вимог позивача).

Водночас вжиття заходу забезпечення позову у даній справі спрямовано виключно на недопущення негативних наслідків для позивача у даній справі у разі задоволення позовних вимог та є тимчасовим заходом.

Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (стаття 7 ГПК України).

Також суд ураховує суму заборгованості відповідача, що дає підстави вважати, що у разі задоволення позовної заяви можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. За таких обставин вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися належними йому грошовими коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Ураховуючи зазначене, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення, що не накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах 2.465.592,20 грн може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви позивача.

З огляду на викладене, ураховуючи характер спірних правовідносин, суд доходить висновку, що спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав боржника, оскільки грошові кошти фактично залишаться у володінні відповідача, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ними на час розгляду справи в суді.

Встановивши, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і зможе забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться в банківських установах на усіх рахунках відповідача, в межах ціни позову 2.465.592,20 грн.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позовними вимогами.

Отже обраний позивачем захід забезпечення позову в частині арешту коштів відповідача у сумі 2.465.592,20 грн (в межах ціни позову) є обґрунтованим, адекватним та співмірним, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Беручи до уваги усе викладене у сукупності, господарський суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки: наявний прямий зв`язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору (стягнення грошових коштів); вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином зазначені заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними позовним вимогам, а вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

Заходи зустрічного забезпечення господарський суд станом на 13.02.2025 вважає за доцільне не застосовувати.

Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти в національній валюті України (гривня), що належать Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830), які знаходяться на усіх рахунках Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830) в усіх банківських установах, в межах ціни позову 2.465.592,20 грн (два мільйона чотириста шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 20 к.).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМПОРІА" (18036, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 12/7; ідентифікаційний код 45468967).

Боржник: Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830).

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Заходи зустрічного забезпечення не застосовувати.

Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (13.02.2025) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 14.02.2028.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.А. Дупляк