Ухвала суду № 125134449, 11.02.2025, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3620/24

Провадження № 2-п/488/4/25

У Х В А Л А

Іменем України

11.02.2025 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Щеглової Я.В.,

секретар судового засідання Годунов Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2024 у межах строку, встановленого ст. 284 ЦПК України відповідач ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 21.10.2024 у справі № 488/3620/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що при ухваленні судом першої інстанції заочного рішення у цій справі не було враховано ряд обставин, зокрема можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці.

Так, відповідач зазначав, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідності до п. 3 ст. 10 вказаного Закону роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Загальновідомим фактом, що не потребує доказування відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України, та визнаний обома сторонами у цій справі, є той факт, що з 01.03.2022 до 11.11.2022 місто Херсон, яке є місцезнаходженням відповідача як юридичної особи та місцем роботи позивача у період перебування з відповідачем у трудових відносинах, було окуповане військами рф. Після деокупації це місто згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 із наступними змінами, з 11.11.2022 до 01.05.2023 віднесено до території можливих бойових дій, а з 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Не погоджувався відповідач із рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Відповідач вважає, що витрати моральної шкоди, отриманої позивачем в повному обсязі має понести країна-агресор.

На думку відповідача, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. не відповідає критеріям реальності, співмірності та справедливості, оскільки з моменту подачі позову, представник позивача жодного разу не була присутня у судових засіданнях, а вся юридична допомога була зведена лише до написання позовної заяви що не може відповідати критеріям реальності та співмірності.

Відповідач стверджує, що існують всі підстави для скасування заочного рішення у відповідності до положень ч.1 ст.288 ЦПК України та відзначає, що судом не було досліджено докази які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою суду від 25.11.2024 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно і належним чином.

10.02.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника ТОВ «ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД». У заяві зазначено, що вимоги щодо скасування заочного рішення він підтримує.

11.02.2025 від представника позивача адвоката Родіонової В.Є. надійшла заява про розгляд питання про перегляд заочного рішення без участі позивача та її представника. Проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення представник позивача заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначала, що відповідач не навів достатніх доказів, які дають підстави для скасування заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові заяви на підставі наявних у справі даних та доказів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Так, судом встановлено, що 21.10.2024 Корабельним районним судом м.Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ПАЛЛАДА ШИП`ЯРД»про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта відшкодуванняморальної шкоди задоволено у повному обсязі.

Підставами скасування заочного рішення суду від 21.10.2024 заявник вказує, що суд, ухвалюючи вказане вище рішення не взяв до уваги обставини, які дозволяють звільнити відповідача від відповідальності запорушення зобов`язаннящодо строківоплати праці внаслідок бойових дій. Також зазначав, що суд не врахував відсутність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу. Розмір судових витрат на правову допомогу, стягнутих заочним рішенням на користь позивача відповідач вважає необґрунтованими.

При цьому, в межах строку, встановленого судом, відповідач відзив на позовну заяву не подавав. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений своєчасно і належним чином. Має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач також не навів доводів та не надав доказів на підтвердження поважності причин не подання ним відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2001 зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії»).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі («Ryabykh v. Russia», №52854/99, п. 52).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у інформаційному листі Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах», непоодинокими є випадки, коли суди не оцінюють надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи і скасовують заочні рішення лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Між тим, під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення встановлено, що доводи, на які посилається відповідач як на підставу для скасування заочного рішення можуть бути предметом перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції не може ставити під сумнів зміст рішення суду з підстав порушення норм матеріального чи процесуального права та надавати цьому рішенню праву оцінку, перевіряти його правильність.

З урахуванням зазначеного, підстав та доказів для скасування заочного рішення відповідачем не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 287-289 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ПАЛЛАДАШИП`ЯРД» проперегляд заочногорішення Корабельногорайонного судум.Миколаєвау цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ПАЛЛАДАШИП`ЯРД» простягнення заборгованостіза часзатримки розрахункупри звільненніта відшкодуванняморальної шкоди залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що, відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена суддею 11 лютого 2025 року.

Суддя Я.В. Щеглова