Вирок № 125133918, 13.02.2025, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/2048/24

НП: 1-кп/453/107/25

ВИРОК

іменем України

13 лютого 2025 року місто Сколе

Сколівський районнийсуд Львівськоїобласті у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

найменування кримінального провадження:

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000310 від 03.12.2024 року;

відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хащованя Сколівського району Львівської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , громадянин України, з повною середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, депутатом та/чи адвокатом/нотаріусом не являється, працює монтером колії у ВСП «Стрийська дистанції колії» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», встановленими законодавством України пільгами не користується, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, військовозобов`язаний, раніше не судимий;

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні котрого обвинувачується особа:ст.126-1 КК України;

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

з боку сторони обвинувачення прокурор Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 ; з боку сторони захисту обвинувачений ОСОБА_3 ;

розглянувши обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за участі вищевказаних сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 15.01.2024 року по 24.11.2024 року, перебуваючи за місцем спільного їх із дружиною ОСОБА_5 проживання, що по АДРЕСА_2 , та за місцем праці дружини ОСОБА_5 на вокзалі станції Славсько, що по вул. Привокзальна, 14, у с-щі. Славсько Стрийського району Львівської області, систематично вчиняв відносно останньої психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами Сколівського районного суду Львівської області від 20.02.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/82/24 та номером провадження 3/453/108/24, котра 04.03.2024 року набрала законної сили, від 13.08.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1225/24 та номером провадження 3/453/629/24, котра 26.08.2024 року набрала законної сили, від 07.10.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1172/24 та номером провадження 3/453/616/24, котра 18.10.2024 року набрала законної сили, щоразу був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафів. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 24.11.2024 року о 02:00 год., перебуваючи за місцем спільного їх із дружиною ОСОБА_5 проживання, що по АДРЕСА_2 , висловлювався щодо неї нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою та знищенням майна шляхом підпалу, при цьому застосував силу, наносив удари у різні частини тіла, тим самим вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо неї, й це призвело до її психічних страждань, спричинило їй фізичну біль. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_5 , застосуванні щодо неї фізичної сили та погроз знищення її майна, в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, сформувало у неї розлад адаптації з переживанням розладу емоцій.

Позиції сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження щодо пред`явленого обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності його позиції, вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема вказав, що дійсно у період з січня по листопад 2024 року перебуваючи за місцем спільного їх із дружиною ОСОБА_5 проживання, що по АДРЕСА_2 , та за місцем праці дружини ОСОБА_5 на вокзалі станції Славсько, що по АДРЕСА_3 , систематично вчиняв щодо останньої дії психологічного та фізичного характеру, а саме голосно кричав, погрожував їй фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував знищити належне їй майно, тощо, так як не міг контролювати себе під час сварок з нею, сильно ревнував її. Підтвердив, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, однак він належного значення цьому спершу не надав. Проте, станом на сьогодні, він усвідомлює, що такі його дії є нічим іншим, як домашнім насильством щодо своєї дружини ОСОБА_5 , й це завдало останній шкоди її психологічному здоров`ю. Востаннє такі події мали місце 24.11.2024 року, опівночі, у тому ж житлі, де він, не контролюючи себе, знову голосно кричав, погрожував дружині ОСОБА_5 фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, при цьому застосував щодо неї фізичну силу, однак її не бив. На даний час він розуміє значення своїх дій, обіцяє виправитись, а тому при обранні йому міри покарання покладається на розсуд суду, однак просить його суворо не карати.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повністю підтвердила наведені в обвинувальному акті відносно її чоловіка ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України обставини, а також заподіяння останнім упродовж січня-листопада 2024 року внаслідок систематичного вчинення домашнього насильства шкоди її психічному здоров`ю та емоційному стану, при цьому із застосуванням фізичної сили, вона постійно у вказаний період перебувала у депресивному стані. Проте, станом на сьогодні, вона пробачила чоловікові ОСОБА_3 , яким з листопада 2024 року домашнього насильства більше не чиниться, вони надалі проживають разом в їх єдиному для проживання житлі, що по АДРЕСА_2 , де він у всьому допомагає по господарству, вони разом виховують їх малолітню дочку, щодо якої він є хорошим батьком, а тому просила його суворо не карати, як і не застосовувати щодо нього жодних обмежувальних заходів та/чи покладати певні обов`язки, бо він немає куди йти, вже виправився, а їй з дочкою потрібна поміч по господарству, й вона сама не з цим впорається.

Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.

Після роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_3 суті обвинувачення, який винним себе у скоєнні пред`явленого йому обвинувачення за ст. 126-1 КК України визнав повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх обмеженого дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки присутні у залі судових засідань сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження проти цього не заперечували, а обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, ніким не оспорюються.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні котрого визнається обвинувачений.

Суд вважає,що удіях обвинуваченого ОСОБА_3 наявний складкримінального правопорушення,передбаченого ст.126-1КК України,і судтакож вважає,що діїзазначеного обвинуваченоговірно кваліфікованіза вказаноюстаттею чинногона часйого скоєнняКК України,як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої особи, погіршення якості її життя.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, передбаченою у ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд не вбачає.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та сукупність усіх обставин, що його характеризують, зокрема умисну форму вини та мотиви кримінального правопорушення, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також особу зазначеного обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, покаявся у скоєному, він позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно працевлаштований, зокрема працює монтером колії у ВСП «Стрийська дистанції колії» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», де отримує систематичний та стабільний дохід, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, він раніше притягався до кримінальної відповідальності, проте судимостей не має в силу його звільнення від відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

З урахуванням наведених обставин, а також позиції потерпілої ОСОБА_5 , яка просила суд обвинуваченого ОСОБА_3 суворо не карати, як і не застосовувати щодо нього жодних обмежувальних заходів та/чи покладати певні обов`язки, суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ст. 126-1 КК України, - у вигляді громадських робіт на строк 200 годин, погодившись таким чином з позицією сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні у наведеній частині. Проте суд не вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на нього можуть бути покладені обов`язки, передбаченіу ст. 91-1 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 давно примирився з потерпілою ОСОБА_5 , вони надалі проживають разом однією сім`єю, спільно ведуть господарство та виховують малолітню дочку, а тому заборона перебування у такому житлі чи обмеження їх обох спілкування буде суперечити позиції потерпілої ОСОБА_5 , не є в її інтересах, так як буде обмежувати їх з обвинуваченим ОСОБА_3 подальше спільне проживання та ведення господарства, як і виховання ними спільно малолітньої дочки.

Щодо направлення обвинуваченого ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників, то таке у даному конкретному випадку не представляється можливим, так як проходження такої програми на території Славської селищної територіальної громади, до складу котрої входить с. Тернавка, де проживає обвинувачений ОСОБА_3 , ще не запроваджено, а названий проєкт лише втілюється, відповідно, найближче проходження програми для кривдників для мешканців Славської селищної територіальної громади можливе лише у м. Львів, та й то за певних умов та обставин. Тому, враховуючи також офіційне працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_3 із щоденним робочим графіком тривалістю по вісім годин (за винятком суботи і неділі), як і призначення йому окрім цього відбування громадських робіт, котрі він зможе виконувати лише по суботах, унеможливить проходження ним програми для кривдників у м. Львові (відстань між населеними пунктами Тернавка та Львів становить близько 145 км, а її подолання в часі становить близько двох з половиною годин в один бік), а це, своєю чергою, штучно створить умови для ймовірної реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань нового кримінального правопорушення, пов`язаного із ухиленням від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, й такий стан речей суд вважає неприпустимим та переконаний, що він лише буде сприяти невиконанню державою своїх конвенційних обов`язків як гаранта забезпечення прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 .. Іншими словами, обвинувачений ОСОБА_3 не може нести відповідальність за незабезпечення на даному етапі на державному та/чи місцевому рівнях належної можливості проходження програми для кривдників.

Підстав длязастосування положеньст.69КК Українипри призначенніобвинуваченому ОСОБА_3 покарання судне вбачає.

З огляду на вказане, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, сукупність встановлених даних про його особу, міру покарання у вигляді громадських робіт на ближче до максимально визначеного у санкції ст. 126-1 КК України строк 200 годин, суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішення інших питань, необхідних при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, котрі винесені на такий розгляд сторонами кримінального провадження.

Цивільний позов у даному судовому провадженні потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та/чи моральної шкоди, заподіяних внаслідок кримінального правопорушення, не пред`являвся.

Судові витрати на залучення експертів та інші витрати, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні також відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 349, 351, 353, 358, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Рішення щодо запобіжного заходу.

Жоден із визначних чинним КПК України запобіжних заходів щодо засудженого ОСОБА_3 до дати набрання даним вироком суду законної сили не застосовувати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцятиднів змоменту йогопроголошення до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Порядок отримання копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_3 та прокурору Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , а потерпілій ОСОБА_5 , на її відповідне прохання про це.

Вирок проголошено прилюдно 13 лютого 2025 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Суддя ОСОБА_6