Ухвала суду № 125132622, 24.01.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31678/18

1-кп/760/487/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025 м.Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090000918 від 28.01.2018, у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090000918 від 28.01.2018, у відношенні ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні, що відбувалось 24.01.2025 р., суд здійснив допит обвинуваченого, та з метою витребування інформацію про сплату обвинуваченим штрафу за попереднім вироком суду в судовому розгляді оголошено перерву.

Прокурор звернулась до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів, обґрунтоване тим, що дія попередньої ухвали суду про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, однак судовий розгляд кримінального провадження не завершено, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що із врахуванням особи обвинуваченого, попередньої його процесуальної поведінки під час судового розгляду, обґрунтованості пред`явленого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України, вказує на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували стосовно задоволення клопотання прокурора, просили застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Захисник зазначив, що має обвинувачений має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , де проживає разом зі своєю цивільною дружиною, яка народила йому дитину, помешкання вони орендують. Захисник зазначив, що обвинувачений працевлаштований.

Дослідивши клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Так, судом на виконання ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.

Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження, зокрема судовий розгляд кримінального провадження не було розпочато, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Так, в ході судового розгляду клопотання прокурора знайшли своє підтвердження обставини існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у поданому клопотанні.

Зокрема, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскільки обвинувачений вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності на підставі вироку Дніпровського районного суду м. Києві від 04.12.2014 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.

При оцінці вагомості вказаних ризиків судом також враховано процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Зокрема, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, надійшов до Солом`янського районного суду міста Києва 04.12.2018 р., однак до сих пір кримінальне провадження судом не розглянуто та не ухвалено остаточне судове рішення по причині ухилення обвинуваченого від судового розгляду.

А саме, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 не прибував у судові засідання, призначені на 30.07.2019 р., 27.09.2019 р., 06.12.2019 р., 10.02.2020 р., 05.06.2020 р., 12.08.2020 р., 05.10.2020 р., 30.11.2020 р., 28.04.2021 р., 26.05.2021 р., 23.03.2022 р., 11.07.2022 р., 20.09.2022 р., 20.10.2022 р., 20.02.2023 р., 04.05.2023 р., 21.06.2023 р., будучи повідомленим про дати слухання справи, та володіючи інформацією про те, що вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді Солом`янського районного суду міста Києва. На що вказує присутність обвинуваченого ОСОБА_4 у двох судових засіданнях у даному кримінальному провадженні, в тому числі в судовому засіданні 31.05.2019 р., коли на підставі ухвали суду обвинувальний акт було призначено до судового розгляду.

На підставі ухвали від 05.06.2020 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовувався привід /а. с. 54/.

У подальшому, на підставі ухвали від 26.05.2021 р. обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено у розшук, надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /а. с. 85-86/.

Згодом в обвинуваченого було відібрано розписку про те, що останній зобов`язується прибувати до суду за кожним викликом, на підставі ухвали від 20.09.2021 р. провадження поновлено, однак продовжив не прибувати у судові засідання, ігноруючи судові виклики /а. с. 90, 91/.

04.05.2023 р. через численні неявки обвинуваченого до суду, відносно останнього було застосовано привід /а. с. 133/.

У подальшому, відповідно до ухвали від 21.06.2023 р. обвинуваченого ОСОБА_4 вже вдруге було оголошено у розшук, надано дозвіл на затримання останнього з метою його приводу до суду для розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судове провадження зупинено до розшуку обвинуваченого /а. с. 149-151/.

30.11.2023р. обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано о 11 год. 00 хв. та доставлено до приміщення Солом`янського районного суду міста Києва, де суд вперше за весь час судового розгляду кримінального провадження мав можливість розглянути клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

30.11.2023 р. відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який у подальшому продовжено на підставі ухвали суду.

Під час розгляду клопотання прокурора, судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину проти власності, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, відповідно до змісту обвинувального акту, вчинено ОСОБА_4 , коли в останнього була не знята та не погашена у встановленому законом порядку судимість, обвинувачений не перебуває у зареєстрованому шлюбі, відомостей про наявність у обвинуваченого на утриманні малолітніх дітей чи дружини суду не подано, обвинувачений оголошувався судом двічі у розшук у зв`язку із ухиленням від явки у судові засідання, обвинувачений працевлаштований клінером в ПП «Клінінг-Про» прибиральником службових приміщень, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання у м. Києві.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, із врахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам, встановленим судом та переліченим в ухвалі суду.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, із врахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження у даному кримінальному провадженні, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням розміру застави у зменшеному розмірі у порівнянні із попередньою ухвалою суду, враховуючи наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків та тривалості розгляду кримінального провадження.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, ч. 3 ст. 331, ст. ст. 336, 376, 615, 616 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 березня 2025 року включно.

Ухвала суду діє до 24 березня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити розмір застави у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві: Код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 26268059, Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) -820172, Номер р/р UA128201720355259002001012089.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати на виклики до прокурора та суду,

-не відлучатись із м. Києва без дозволу прокурора або суду,

-повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання,

-здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 60 днів з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Оголосити перерву в судовому розгляді до 10.03.2025 р. на 16:40

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1