Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 314/142/23
Провадження № 1-кп/314/96/2025
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2025 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутностіобвинуваченої «inabsentia» кримінальне провадження № 62022080010000138 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, який на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИВ:
Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 476 о/с від 27.11.2019 ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чернігівського ВП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області.
12.01.2021, у зв`язку щ реорганізацією, ОСОБА_5 переведено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУ НП в Запорізькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Наказом № 710 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 звільнено зі служби в Національній поліції України.
Таким чином, до 23.05.2022 обвинувачений ОСОБА_5 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
Водночас ОСОБА_5 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив Українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Згідно з Указом Президента України ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжено.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово взято під контроль Бердянський район та частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.
З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
У свою чергу, ОСОБА_5 будучи громадянином України, перебуваючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території смт Чернігівка Бердянського району Запорізької області та інших населених пунктів Запорізької області, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, смт Чернігівка Бердянського району Запорізької області системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у період часу з 04.04.2022 до 23.05.2022 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, усвідомлюючи, що у період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Після цього ОСОБА_5 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації РФ, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 («in absentia»), який показань суду не надавав та будь-яких заяв і клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК Україниу разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження («in absentia»), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого («in absentia») повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження («in absentia»), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено наступне.
16.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 62022080010000014 за ч. 2 ст. 111 КК України.
17.05.2022 постановою прокурора матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000014 об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 62022080010000021, № 62022080010000022 та № 62022080020000097 в одне кримінальне провадження № 62022080010000014, а також змінено правову кваліфікацію в об`єднаному кримінальному провадженні на ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
27.07.2022 у кримінальному провадженні № 62022080010000014 від 16.04.2022 було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Складене 27.07.2022 повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_5 на 04.08.2022, 05.08.2022 та 06.08.2022 до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) 29.07.2022 були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», № 164 (7285), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України, було вжито заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_10 було вручене у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, так як, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України, було вжито заходів для його вручення обвинуваченому.
Зокрема, відповідно до вимог ст.ст. 11, 112, 135 та 136 КПК України, в номері газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» № 164 (7285) за 29.07.2022 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в розділі «Повістки про виклик», опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України та повістки про виклики для допиту в якості підозрюваного та для проведення інших слідчих та процесуальних дій на 04.08.2022, 05.08.2022 та 06.08.2022.
04.08.2022, 05.08.2022 та 06.08.2022 ОСОБА_5 за викликом до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) не з`явився, про причини неявки не повідомив.
05.09.2022 постановою прокурора із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000014 в окреме кримінальне провадження виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
05.09.2022 виділені матеріали за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080010000138.
07.09.2022 постановою слідчого у кримінальному провадженні № 62022080010000138 від 05.09.2022 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Крім того, 07.09.2022 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000138 від 05.09.2022 зупинено у зв`язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_5 у розшук.
09.12.2022 дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях за постановою слідчого адвоката ОСОБА_7 було уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5
12.12.2022 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000138 від 05.09.2022 відновлене.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2022 (справа № 333/6180/22, провадження 1-кс/333/1875/22) на підставі клопотання слідчого, яке розглянуто за участю захисника, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження № 62022080010000138 від 05.09.2022 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про що в газеті «Урядовий кур`єр» № 269 (7390) за 22.12.2022 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 20.12.2022 опубліковано відповідні оголошення про постановлення ухвали від 19.12.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування, а також про початок здійснення спеціального досудового розслідування.
Окрім цього, в газеті «Урядовий кур`єр» № 269 (7390) за 22.12.2022 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 20.12.2022 були опубліковані оголошення про виклик ОСОБА_5 до Запорізької обласної прокуратури на 27.12.2022, 28.12.2022 та 29.12.2029 для допиту в якості підозрюваного, отримання повідомлення про завершення досудового розслідування, відкриття та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000138 від 05.09.2022.
Після постановлення вказаної ухвали, відповідно до вимог ч. 4 ст. 46, ст. 42, п. 8 ч. 2 ст. 51та ч. 2 ст. 297-5 КПК Україниреалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.
Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Так, судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.05.2023, зміст якої було доведено до обвинуваченого та його захисника в порядку, визначеному абз. 5 ст. 323 КПК України.
З метою дотримання прав обвинуваченого на захист та доступу до правосуддя, обвинуваченого ОСОБА_10 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, шляхом публікації змісту повісток про виклик в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, відповідно до положень ст. 297-5 цього Кодексу, та на офіційному веб-сайті Вільнянського районного суду Запорізької області в мережі Інтернет.
Обвинувачений ОСОБА_10 будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, складене повідомлення про підозру та обвинувальний акт направлено до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті суду, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_10 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого обвинувачення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захист інтересів обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 зазначив, що не має можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_10 під час судового розгляду: приймав активну участь у допиті свідків, заявляв певні клопотання та у судових дебатах висловив свою позицію щодо недоведеності вини останньому у даному кримінальному провадженні, посилаючись на те, що добровільність переходу на бік ворога ОСОБА_10 на тимчасово окупованій території не доведена під час судового розгляду. Жоден свідок не підтвердив факт добровільності переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та проходження ним служби у незаконно створеному правоохоронному органі, документальне підтвердження цього факту також відсутнє, тобто докази є непрямими, обвинувачений не був допитаний та не надавав пояснень щодо мотивів своїх дій. Крім того, захисник висловив позицію про необ`єктивність та неповноту проведеного досудового розслідування, в ході якого не було з`ясовано причини зазначеної поведінки обвинуваченого, а саме чи діяв він добровільно і чи не є його дії наслідком погроз чи шантажу з боку представників окупаційної влади. Підсумовуючи викладене, захисник просив постановити відносно обвинуваченого виправдувальний вирок.
Підсумовуючи даний блок вироку, суд констатує, що всі передбаченіКПКУкраїни умови для проведення судового розгляду заспеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
Дослідивши наявні у провадженні докази, допитавши свідків сторони обвинувачення, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за обставин, встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:
Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,народився усмт ЧернігівкаЧернігівського районуЗапорізької області,громадянин України.
Із послужного списку Міністерства внутрішніх справ України особистий № не зазначений (т. 1 а.с. 243) вбачається, що ОСОБА_5 з 07.10.2002 перебуває на службі в органах Національної поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 18 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_5 присвоєно спеціальне звання «старший сержант поліції». Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 476 о/с від 27.11.2019 ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області. 12.01.2021, у зв`язку з реорганізацією, ОСОБА_5 переведено на поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУ НП в Запорізькій області. Наказом № 710 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 звільнено зі служби в Національній поліції України.
Висновком службового розслідування, проведеного за відомостями, викладеними у рапорті т.в.о. начальника Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_11 , від 17.05.2022 (т. 2 а.с. 2-28) встановлено, що у порушення вимог пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя» старший сержант поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 станом на час проведення службового розслідування безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 визначено місцем служби (роботи), не прибув та на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття не став, чим порушив вимоги пунктів частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Окрім того, аналізом зібраних у ході службового розслідування матеріалів також встановлено, що старший сержант поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 (том № 2 а.с. 28), порушуючи вимоги статей 65 та 68 Конституції України, якими передбачено обов`язок кожного громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та щодо неухильного додержання Конституції України та законів України, частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навички, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ, після чого почав виконувати вказівки та розпорядження окупаційної адміністрації РФ в інтересах останньої, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
За скоєння дисциплінарного проступку, порушення статей 65 та 68 Конституції України, частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя», що виразилось у переході в період проведення військових дій на території Запорізької області на бік ворога, виконанні вказівок і розпоряджень окупаційної адміністрації РФ в інтересах останньої, завданні шкоди, використовуючи при цьому теоретичні знання і практичні навички, отримані в Україні, суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до старшого сержанта поліції ВП № 1 Бердянського Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з рапортом оперуповноваженого 2-го оперативного відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, полковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 2130), що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 перебуває на посаді поліцейського СРПП ВП № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , має у користуванні мобільні термінали з абонентським номером НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . На даний час перейшов до лав так званої «народної міліції» окупантів. Тим самим своїми діями здійснює співробітництво з окупаційною владою.
Згідно з клопотанням старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 62022080010000014 від 16.04.2022 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, погодженим із процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_14 , слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Запорізького апеляційного суду із клопотанням від 23.05.2022 № 17-02/203т, в якому просив надати дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов`язаної з тимчасовим обмеженням прав людини, у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до ст. 263 КПК України, відносно ОСОБА_5 , який використовує номери телефону НОМЕР_2 , НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 95).
Ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_15 від 25.05.2022 ЄУН 4807/1955/22, № 10/1937т від 25.05.2022, клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_13 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, задоволено. Надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов`язаною з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_5 який використовує засіб електронної комунікації мобільний телефон мобільного оператора НОМЕР_2 , НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 151).
Інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, судом визнано загальновідомими та такими, що не потребують доказування обставинами те, що 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні на 30 діб, період якого в подальшому був продовжений.
Безпосереднім дослідженням доказів, наданих стороною обвинувачення, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, який станом на 24.02.2022 перебував на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області (наказ ГУНП в Запорізькій області № 476 о/с від 27.11.2019), є громадянином України.
Наказом № 710 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 звільнено зі служби в Національній поліції України.
Таким чином, ОСОБА_5 до 23.05.2022 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу і є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З дослідженихв судовомузасіданні доказіввстановлено,щов періодчасу приблизноз 04.04.2022до 23.05.2022(більшточного часув ходіпроведення досудовогорозслідування встановитине виявилосьза можливе) ОСОБА_5 перебуваючи натериторії смтЧернігівка Бердянськогорайону Запорізькоїобласті,тобто територіїУкраїни,яка з26.02.2022тимчасово окупованазбройними силамиРосійської Федерації(розділ2Переліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затверджений наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України№ 309від 22.12.2022),будучи громадяниномУкраїни тапрацівником правоохоронногооргану,перебуваючи напосаді поліцейськогосектору реагуванняпатрульної поліціїВідділення поліції№ 1Бердянського РВПГУНП вЗапорізькій області,узванністарший сержантполіції,маючидостатнійрівень освіти,спеціальнихзнаньі життєвогодосвідудлярозуміння фактузахопленнятаподальшої окупаціїРФтериторіїБердянського району,атакожчастини іншихнаселенихпунктівна територіїЗапорізькоїобласті,усвідомленняпроведенняактивної підривноїдіяльностіпротиУкраїни представникамиспецслужб,правоохороннихтаінших органівдержавноївладиРФ,бажаючидопомогтиокупаційній адміністраціїРФтазробити свійособистийвнесокдля утвореннятафункціонуванняна територіїЗапорізькоїобластіта,зокрема,натериторіїсмт ЧернігівкаБердянськогорайонуЗапорізької областісистемиорганівдержавної владиРФ,утомучислі правоохоронної,зметоюстановлення ізміцненняокупаційноївлади танедопущенняконтролюУкраїнської влади,впорушеннявимог ст.65КонституціїУкраїни,якоюпередбаченообов`язок громадянУкраїнищодозахисту Вітчизни,незалежностітатериторіальної цілісностіУкраїни,діючиумисно,усвідомлюючипротиправністьсвоїх дій,використовуючитеоретичнізнання іпрактичнінавики,отриманівУкраїні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації РФ, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній га інформаційній безпеці України, тобто таким чином вчинив державну зраду.
Вказаний висновок суду ґрунтується на аналізі показань, наданих свідками в судовому засіданні, та письмових матеріалів справи.
Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
Із матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій слідує, що ОСОБА_5 проігнорував наказ керівництва ГУНП в Запорізькій області про виїзд з тимчасово окупованої території, який був доведений до відома всіх працівників Відділення поліції № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області та залишився в смт Чернігівка, яке було окуповане збройними формуваннями РФ. Мав вільний доступ до приміщення будівлі, де розташовувався незаконно створений підрозділ поліції окупаційної адміністрації РФ, що було неможливо для поліцейських, які не надали згоду на співпрацю з окупантами. ОСОБА_5 вільно спілкувався з керівником незаконно створеного підрозділу поліції окупаційної адміністрації РФ, мав доступ до службового приміщення та транспорту, виїздив на обшуки та інше.
Також, при оцінці у кримінальному провадженні інформації отриманої під час проведення НСРД, як доказу, суд перевірив її на відповідність вимогам ст. 86 КПК України, і встановив, що вказана інформація отримана уповноваженими на їх збирання особами у встановленому законом порядку при наявності правових підстав для їх проведення.
Однією із форм об`єктивної сторони державної зради є перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна перебуває у стані війни або збройного конфлікту. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званій фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджений той факт, що ОСОБА_5 на час окупації смт Чернігівка Бердянського району Запорізької області збройними формуваннями РФ і до моменту її звільнення з органів Національної поліції України (23.05.2022), тобто на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, являвся працівником правоохоронного органу Національної поліції України».
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаній неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаній вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Крім основних повноважень поліції, зазначених у ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, ст. 24 вказаного Закону визначено додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.2022 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» установлено єдиний механізм регулювання питань пенсійного забезпечення військовослужбовців та поліцейських.
В умовах воєнного стану до поліцейських і військовослужбовців застосовується єдиний підхід нарахування та виплати додаткової грошової винагороди (Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»).
Отже, законодавець в певних питаннях прирівнює статус поліцейського до статусу військовослужбовця.
З суб`єктивної сторони перехід на бік ворога в період збройного конфлікту може бути вчинено тільки з прямим умислом, який характеризується конкретним усвідомленням суб`єкта, що він добровільно встановлює злочинний зв`язок із ворогом в період збройного конфлікту, і його дії завідомо спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що характеризує інтелектуальний момент прямого умислу особи. При цьому зміст прямого умислу суб`єкта полягає в тому, що він усвідомлює, що своїми діями, які полягають у наданні допомоги ворогу, спричиняє шкоду зовнішній безпеці України та бажає спричинення такої шкоди з будь-яких мотивів. Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.
Таким чином, на підставі оцінки зібраних доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає доведеним той факт, що громадянин України ОСОБА_5 будучи поліцейським, не звільненим з посади в Національній поліції України, який має табельну вогнепальну зброю, зрадив Присязі вірно служити Українському народові, порушив обов`язки дотримуватись Конституції Українита законів України, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ та перейшов на бік ворога.
З огляду на викладене, доводи захисника щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_5 суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що обвинувачений був вимушений вчинити інкриміновані йому дії, оскільки це було необхідно для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому або членам його сім`ї, суд повинен перевірити встановлені під час розгляду справи обставини на предмет наявності критерію тиску на обвинуваченого. Таким тиском є вплив (у тому числі, шляхом погроз) на особу з метою змусити її вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Про наявність фактору тиску на обвинуваченого може свідчити безпосередність та реальність загрози правам обвинуваченого або членів його сім`ї. Загроза є безпосередньою та реальною, коли вона близькою у часі від настання негативних наслідків для обвинуваченого або членів його сім`ї та дійсно існує, а не є здогадкою чи припущенням можливого настання таких наслідків. Разом з тим, під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про безпосередню та реальну загрозу правам обвинуваченого або членів його сім`ї. Є очевидним, що усі дії ОСОБА_5 приймались ним особисто, або за погодженням із невстановленими особами Російської Федерації та на їх вказівку, тобто останній добровільно надавав допомогу представникам іноземної держави, а саме Російської Федерації, у здійсненні підривної діяльності проти України. Суду не було надано доказів того, що негативні наслідки, про які заявляє сторона захисту неминучо б настали, у разі відмови ОСОБА_5 працювати у незаконно створеному окупаційною владою органі. Фактор тиску на обвинуваченого не підтверджений.
Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Добровільність переходу ОСОБА_5 на бік ворога в період збройного конфлікту підтверджено вищезазначеними доказами, аналіз і оцінку яким наведено судом вище. Окрім того, стороною захисту не надано відомостей про те, що ОСОБА_5 будь-яким чином повідомляв компетентним органом України про здійснення на нього тиску з боку представників окупаційної влади тощо.
Також колегією суддів встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого («in absentia») відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом заходи для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_5 повідомлявся у передбачений законом спосіб, як через публікацію виклику у газеті «Урядовий кур`єр», так і на офіційному веб-сайті судової влади України.
У даному кримінальному провадженні було встановлено, що місцем перебування ОСОБА_5 є тимчасово окупована територія Запорізька області, а саме смт Чергінівка.
Органом досудового розслідування належним чином вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України, повідомлення про підозру, ОСОБА_5 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного і було здійснено всі передбачені законом заходи для належного його повідомлення про наявність щодо нього кримінального провадження та виклик його до слідчих органів. Зокрема, шляхом публікації повісток про виклик підозрюваної на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр». Таким чином, виклики та повідомлення про підозру ОСОБА_5 були здійснені відповідно до вимог КПК України. Органами досудового розслідування були застосовані усі передбачені законом засоби для належного повідомлення особи, про що у матеріалах провадження містяться відповідні примірники газети «Урядовий кур`єр», скрін-шоти з офіційного сайту Офісу Генерального прокурора, копії повісток про виклик, повідомлення про завершення досудового розслідування та виконання ст. 290 КПК України.
Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
Проаналізувавши обставини справи і надані суду докази в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 України, та правильність кваліфікації його дій.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Щодо особи винної, суд враховує, що обвинувачений є особою працездатного віку, раніше до подій 24.02.2022 до кримінальної відповідальності не притягувався, має зареєстроване місце провадження та стійкі соціальні зв`язки, згідно з даними послужного списку Міністерства внутрішніх справ особистий обвинувачений офіційно не одружений, дітей не має, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не виявлено.
Беручи доуваги те,що особі,яка вчинилакримінальне правопорушення,має бутипризначене покараннянеобхідне ідостатнє дляїї виправленнята попередженнянових кримінальнихправопорушень,одночасно враховуючиобставини справи, характер,ступінь тяжкостіта суспільнунебезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, колегія суддів при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення вчинено ним в статусі працівника поліції ВП № 1 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, він обіймав посаду, пов`язану з виконанням функцій держави та перебував у спеціальному званні «старший сержант поліції», суд вважає за доцільне застосувати до нього додаткові покарання у виді позбавлення спеціального звання та права обіймати певні посади у відповідності до ст.ст. 54, 55 КК України, які не передбачені санкцією ч. 2 ст. 111 КК України.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу його фактичного затримання. При цьому, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний обвинуваченому ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.11.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, з позбавленням напідставі ст.55КК Україниправа обійматипосади ворганах державноївлади (утому числіу правоохоронних)та місцевогосамоврядування строкомна 3(три)роки.
На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання«старший сержантполіції».
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обійматипосади в органах державної влади (у тому числі у правоохоронних) та місцевого самоврядуваннярахувати з моменту відбуття основного покарання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з моменту його затримання залишити без змін.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та захисникові.
Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Головуючий суддя ОСОБА_16
Судді ОСОБА_17
ОСОБА_18
06.02.2025
Судове рішення № 125132218, Вільнянський районний суд Запорізької області було прийнято 06.02.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 314/142/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: