Рішення № 125132141, 10.02.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29929/24-ц

пр. 2-3089/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/29929/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненими зобов`язання за договором про надання банківських послуг, -

представник позивача - адвокат Постригань Т. Л.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати припиненими зобов`язання за Договором про надання банківських послуг б/н від 29.09.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в частині нарахованої заборгованості, яка обліковується на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), угода № НОМЕР_3 , договір б/н від 29.09.2018 року в сумі 182 514, 59 грн; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2023 року, справа №711/8444/20, задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року, яка станом на 20.10.2020 року, складає в сумі 207 789, 75 грн та судовий збір в розмірі 3 116, 85 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2023 року змінено в частині визначення суми кредитної заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», вказавши, що з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року, яка станом на 20.10.2020 року, складає в сумі 65 218,14 грн; в іншій частині рішення суду залишено без змін; стягнуто із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати за сплату судового збору частково пропорційно задоволених вимог в сумі 978, 38 грн; стягнуто з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 2 230,73 грн пропорційно задоволених вимог.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2023 року, справа №711/8444/20, заяву ОСОБА_1 задоволено, розстрочено виконання Постанови Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2023 року на дванадцять місяців частинами у наступному порядку та розмірах: до 01.09.2023 5 440,00 грн; до 01.10.2023 5 440,00 грн; до 01.11.2023 5 440,00 грн; до 01.12.2023 5 440;00 грн; до 01.01.2024 5 440,00 грн; до 01.02.2024 5 440,00 грн; до 01.03.2024 5 440,00 грн; до 01.04.2024 5 440, 00 грн; до 01.05.2024 5 440,00 грн; до 01.06.2024 5 440,00 грн; до 01.07.2024 5 440,00 грн; до 01.08.2024 5 378,14 грн. Ухвала набрала законної сили 14.07.2023 року.

Вказує, що за період із 07.12.2020 року (після подання позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» у справі №711/8444/20, дата звернення до суду 07.12.2020 року) по 22.05.2024 року позивачем було внесено на погашення заборгованості суму в розмірі 65 218, 55 грн, та судовий збір в розмірі 978, 38 грн, що підтверджується випискою №K3DIGQE12IF1J94T по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00053444958 від 15.08.2019 за період 21.10.2020 - 22.05.2024 року та квитанціями про оплату.

Таким чином, позивачем було добровільно виконано Постанову Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8444/20, а отже зобов`язання позичальника за вказаним договором б/н від 29.09.2018 року є припиненими виконанням належним чином, однак станом на 28.06.2024 року (після повного виконання рішення суду) АТ КБ «ПриватБанк» продовжує обліковувати на її картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам до договору SAMDNWFC00053444958, договір б/н від 29.09.2018 року заборгованість в розмірі 182 514, 59 грн.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 виконала зобов`язання за договором б/н від 29.09.2018 року у повному обсязі, підстави вважати зобов`язання невиконаним відсутні, то відповідно до вимог закону зобов`язання за таким договором підлягає визнанню припиненим, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Просить розглядати справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 76-77).

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу позивачем, на виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, було направлено 28.06.2024 року копію позовної заяви з додатками до електронного кабінету відповідача. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасників справи (а. с. 78).

Відповідно до довідок на електронну пошту позивача та представника позивача ухвалу доставлено - 26.07.2024 року (а. с. 83-84), до електронного кабінету позивача та представника позивача ухвалу доставлено - 26.07.2024 року (а. с. 79-80).

Відповідно до довідок на електронну пошту відповідача ухвалу доставлено - 26.07.2024 року (а. с. 82), до електронного кабінету відповідача ухвалу доставлено - 26.07.2024 року (а. с. 81).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

02.10.2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів (а. с. 89-92).

22.10.2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів (а. с. 93-96).

31.10.2024 року від представника позивача надійшла заява про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат (а. с. 97-107).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2023 року, справа №711/8444/20, задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року, яка станом на 20.10.2020 року складає в сумі 207 789, 75 грн та судовий збір в розмірі 3 116, 85 грн (а. с. 25-34).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2023 року змінено в частині визначення суми кредитної заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», вказавши, що з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року, яка станом на 20.10.2020 року, складає в сумі 65 218,14 грн; в іншій частині рішення суду залишено без змін; стягнуто із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати за сплату судового збору частково пропорційно задоволених вимог в сумі 978, 38 грн; стягнуто з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 2 230,73 грн пропорційно задоволених вимог (а. с. 15-24).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2023 року, справа №711/8444/20, заяву ОСОБА_1 задоволено, розстрочено виконання Постанови Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2023 року на дванадцять місяців частинами у наступному порядку та розмірах: до 01.09.2023 5 440,00 грн; до 01.10.2023 5 440,00 грн; до 01.11.2023 5 440,00 грн; до 01.12.2023 5 440;00 грн; до 01.01.2024 5 440,00 грн; до 01.02.2024 5 440,00 грн; до 01.03.2024 5 440,00 грн; до 01.04.2024 5 440, 00 грн; до 01.05.2024 5 440,00 грн; до 01.06.2024 5 440,00 грн; до 01.07.2024 5 440,00 грн; до 01.08.2024 5 378,14 грн. Ухвала набрала законної сили 14.07.2023 року (а. с. 35-39).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), встановлено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 761/22801/15-ц (провадження № 61-32260св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 278/3152/15-ц (провадження № 1495св19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц зробив такий правовий висновок: «Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.»

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, в обгрунтування позивачем було добровільно виконано Постанову Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8444/20, а отже зобов`язання позичальника за вказаним договором б/н від 29.09.2018 року є припиненими виконанням належним чином.

Погашення заборгованості здійснювалось частинами на підставі ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2023 року, справа №711/8444/20, якою було розстрочено виконання постанови на 12 місяців.

На підтвердження повного виконання зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором б/н від 29.09.2018 року в розмірі 65 218, 55 грн та судового збору в розмірі 978, 38 грн надає суду виписку №K3DIGQE12IF1J94T по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00053444958 від 15.08.2019 року за період 21.10.2020 - 22.05.2024 року та квитанції про оплату (а. с. 44-57).

Розмір заборгованості договором б/н від 29.09.2018 року було встановлено постановою Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20, якою стягнуто заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року, яка станом на 20.10.2020 року, складає в сумі 65 218, 14 грн, а отже він не потребує доказуванню.

Суд також зазначає, що з моменту звернення АТ КБ «ПриватБанк» з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.09.2018 року у відповідача припинилося право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

Щодо долучених позивачем квитанцій (а. с. 44-57), то із з них вбачається, що за період із вересня 2023 року по травень 2024 року ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості на підставі постанови у справі №711/8440/20, було перераховано АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти: 19.10.2023 року - 5 440, 00 грн (а. с. 44), 19.10.2023 року - 5 440, 00 грн (а. с. 45), 27.10.2023 року - 5 440, 00 грн (а. с. 46), 30.11.2023 року - 5 440, 00 грн (а. с. 47), 26.12.2023 року - 5 440, 00 грн (а. с. 48), 31.01.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 49), 22.02.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 50), 28.03.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 51), 09.04.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 52), 15.05.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 53), 22.05.2024 року - 5 440, 00 грн (а. с. 54), 22.05.2024 року - 324, 00 грн (а. с. 55), а в загальному 60 164, 00 грн, та 22.05.2024 року сплата судового збору - 978, 38 грн (а. с. 57).

Щодо долученої позивачем платіжної інструкції від 18.12.2020 року (а. с. 56), то суд не вважає її належним доказом сплати частини заборгованості у розмірі 5 000, 00 грн, оскільки відповідно до її даних ОСОБА_2 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 власні грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн, відомостей, що вони призначені на оплату заборгованості за кредитним договором б/н від 29.09.2018 року платіжна інструкція не містить, а із долученої виписки за період із 21.10.2020 - 22.05.2024 року не можливо встановити чи вказані кошти було спрямовані саме на погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.09.2018 року, оскільки вона стосується лише надходжень на вказані рахунки без відображень витрат та залишків по картці/рахунку. Вказане стосується також платежу від 14.09.2021 року на суму 54, 55 грн.

Крім того, суд враховує, що постанова Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20, якою було стягнуто із позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 29.09.2018 року в розмірі 65 218, 55 грн та судовий збір в розмірі 978, 38 грн, була прийнята більше ніж через три роки після надходження вказаних коштів відповідно до платіжної інструкції від 18.12.2020 року на рахунок позивача, а отже даний доказ часткового погашення заборгованості мав бути поданий ОСОБА_1 та врахований в межах розгляду справи №711/8440/20 при визначенні розміру заборгованості за договором від 29.09.2018 року.

Щодо наданих позивачем виписок №K3DIGQE12IF1J94T по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00053444958 від 15.08.2019 року за період 21.10.2020 - 22.05.2024 року, то суд позбавлений можливості проаналізувати рух коштів по рахунках позивача, а також те, чи позивач після звернення відповідача до суду із позовом про стягнення заборгованості продовжувала використовувати кредитні кошти, оскільки надані нею виписки стосуються лише надходжень на вказані рахунки без відображень витрат та залишків по картці/рахунку.

Також вказані виписки містять зарахування коштів на погашення суми заборгованості за період із вересня 2023 року (починаючи із дати розстрочення виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20) по травень 2024 року на загальну суму 60 164, 00 грн, що було підтверджено також квитанціями.

Таким чином, позивачем надано суду докази про сплату заборгованості за кредитним договором б/н від 29.09.2018 року на суму 60 164, 00 грн та судового збору - 978, 38 грн, однак загальний розмір заборгованості згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 31.05.2023 року, справа №711/8440/20, становить 65 218, 55 грн та судового збору 978, 38 грн.

Отже, з урахуванням зазначеного, позивачем не надано суду доказів, що нею було погашено заборгованість за кредитним договором б/н від 29.09.2018 року в розмірі 65 218, 55 грн в повному обсязі.

Так, під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим, позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не компенсуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 628, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненими зобов`язання за договором про надання банківських послуг - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Г.О. Матійчук