Рішення № 125131373, 12.02.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 705/4686/24

Провадження № 2/147/18/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 лютого 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості 19868,35 грн, а також понесені судові витрати. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 15.07.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031770261_CARD. 13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №13/10/23, відповідно до умов якого АТ «ОТП БАНК» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ОТП БАНК» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2031770261_CARD в сумі 15339,65 грн, з яких: 10700,00 грн загальна сума боргу по тілу, 4639,65 грн загальна сума боргу по відсотках. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім того, 17 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №163153. Цей договір укладено у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та одноразовим ідентифікатором. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті.

29.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №29022024, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 29.02.2024 до договору факторингу №29022024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 4528,70 грн, з яких: 2300,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2228,70 грн сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач добровільно борг не погашав, тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 19868,35 грн.

Ухвалою Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 24 жовтня 2024 року цивільну справу №705/4686/24 передано на розгляд до Гайсинського районного суду Вінницької області за підсудністю.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.12.2024 цивільну справу №705/4686/24 передано на розгляд до Тростянецького районного суду Вінницької області за підсудністю.

Справа надійшла до Тростянецького районного суду Вінницької області 30 грудня 2024 року. Ухвалою судді від 07 січня 2025 року прийнято позов, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовною заявою подав заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подано.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128ЦПКУкраїни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» або «відмова від отримання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15 липня 2020 року між акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031770261_CARD (а.с.8-14).

Відповідно до п.1 вказаного договору загальний розмір кредиту 8588,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 15 травня 2021 року. Датою надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця і на придбання товару. Договір підписано власноручно ОСОБА_1 .

Невід`ємною частиною договору є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, анкета-заява на отримання кредиту, які також підписані власноручно позичальником ОСОБА_1 .

Також факт отримання кредиту на придбання товару підтверджується видатковою накладною №ЧUMN1-0017 від 15 липня 2020 року (а.с.13 на звороті) та специфікацією до кредитного договору від 15.07.2020 (а.с.14).

13 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «ОТП БАНК» укладено договір факторингу №13/10/23 (а.с.16-17).

Згідно з п.1.1, п.1.2 договору факторингу №13/10/23, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2031770261_CARD в сумі 15339,65 грн, з яких: 10700,00 грн загальна сума боргу по тілу; 4639,65 грн загальна сума боргу по відсотках (а.с.18).

На підтвердження наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1 позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №2031770261_CARD від 15.07.2020 за період з 13.10.2023 по 30.06.2024 (а.с.15).

Крім того, судом встановлено, що 17 грудня 2021 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №163153 про надання споживчого кредиту. Одночасно ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.25-31).

Відповідно до п.1.1 - п.1.4 зазначеного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 2300,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 26 днів.

Договір підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Н232 17.12.2021.

11 січня 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №163153 про надання споживчого кредиту від 17.12.2021 (а.с.32), яка підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 11.01.2022.

Відповідно до п.1 додаткову угоду до договору №163153 сторони домовились продовжити строк кредиту на 26 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до догвору: 1.1. на часткову зміну п.1.4 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 07.02.2022.

29 лютого 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №29022024. Відповідно до п.1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.33-35).

На підтвердження укладення договору факторингу між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду акт прийому-передачі реєстру боржників №2 від за договором факторингу №29022024 від 29.02.2024 (а.с.36).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 від 29.02.2024 до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 4528,70 грн за кредитним договором №163153, з яких: 2300,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2228,70 грн сума заборгованості за відсотками. (а.с.37).

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №163153 від 17.12.2021 за період з 29.02.2024 по 30.06.2024 (а.с.38).

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 вказаного закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

За приписами статей 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог за виниклою заборгованістю за кредитним договором №2031770261 від 15.07.2020, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 судом встановлено, що даний договір дійсний, оскільки підписаний сторонами. Його недійсність в судовому засіданні не оспорюється.

Разом з цим, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження позовних вимог щодо кредитного договору №2031770261 від 15.07.2020, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 надано суду витяг з реєстру боржників №2 від 13.10.2023 до договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023 (а.с.18), який не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.

У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №2031770261 від 15.07.2020 (а.с.15), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.

В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/564/18 вказано, що доказами які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір єпервинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».Згідно з вказаними положеннями закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Представником позивача на підтвердження позовних вимог до позову додано лише розрахунок заборгованості за кредитним договором №2031770261 від 15.07.2020, без виписки про рух коштів по рахунку.

На думку суду, сам по собі наданий розрахунок заборгованості, який виконувався працівником позивача, не може слугувати доказом виникнення та існування між первісним кредитором та відповідачем кредитних відносин.

Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати АТ «ОТП БАНК» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до боржників. В тому числі і до ОСОБА_1 , у визначені ст. 83 ЦПК Українистроки позивачем надано не було.

Щодо договору №163153 про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Даний договір підписаний сторонами, зокрема ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження позовних вимог щодо даного договору №163153 про надання споживчого кредиту від 17.12.2021, не надано суду доказів перерахування ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошових коштів в сумі 2300,00 грн на виконання вимог договору.

Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви витяг з реєстру боржників №2 від 29.02.2024 до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 (а.с.37) не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.

У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №163153 про надання споживчого кредиту від 17.12.2021 (а.с.38), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.

Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до боржників за реєстром №2 в тому числі ОСОБА_1 за договором №4629232 від 14.09.2023, у визначені ст. 83 ЦПК Українистроки позивачем не надано.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст. 512 ЦК України).

Водночас, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченост. 11 ЦК України.

Положеннями ч.1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно із ч.1 ст. 1077 ЦК Україниодна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК Українивизначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Тлумачення ч.2 ст.516, ст. 517 ЦК Українисвідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним(постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15).

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (п.1, п.2 ч.1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі матеріалів, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, то понесені позивачем витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 247,258, 263-265,268,273, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2031770261 від 15.07.2020 та за договором №163153 про надання споживчого кредиту від 17.12.2021 відмовити.

Понесені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати залишити за ним.

Заочне рішення може бути переглянуте Тростянецьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 лютого 2025 року.

Суддя А.М. Мудрак