Ухвала суду № 125130820, 13.02.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23479/24

провадження № 2/753/3399/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Осадчої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 08 липня 2015 року перебуває на квартирному обліку як учасник бойових дій, порядок забезпечення житлом - першочерговий. Проте, в 2024 році йому стало відомо, що Розпорядженням № 282 Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2024 року його було знято з квартирного обліку на підставі пункту першого частини другої статті 40 ЖК України. Зазначає, що у нього не відбулося поліпшення житлових умов, єдина зміна - це зміна реєстрації місця проживання в квартирі, що належить на праві приватної власності іншій особі.

Посилаючись на те, що зняття з квартирного обліку відбулося без законних підстав просить суд: визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 282 Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19 квітня 2024 року «Про питання квартирного обліку», яким вирішено зняти і виключити його із списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житла та зобов`язати Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію поновити його на квартирному обліку і включити до списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житла.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 13 лютого о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні судом поставлено на вирішення питання щодо підвідомчості спору Дарницькому районному суду м. Києва.

Представник позивача вважав, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача при вирішені цього питання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів облікової справи № 34092 вбачається, що ОСОБА_2 складом родини з 3 осіб (він та двоє синів) перебували на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з 14.09.2015 за категорією обліку «Учасники бойових дій, залучені АТО».

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19.04.2024 № 282 «Про питання квартирного обліку» ОСОБА_3 складом сім`ї з трьох осіб знято з квартирного обліку відповідно до пункту першого частини другої статті 40 ЖК України (поліпшення житлових умов, в наслідок якого відпали підстави для надання іншого житла).

Звертаючись до суду з даним позовом у порядку цивільного судочинства, позивач обґрунтовував позовні вимоги про поновлення його порушених прав у сфері житлових правовідносин, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі створення умов для реалізації ним права на отримання житла, як учаснику бойових дій.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Отже, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Права військовослужбовців регулюються, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081.

Пункт 4 цього Порядку, зокрема, передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

Відповідно до п.6 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 цієї статті порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону України про внесення змін до статті 12 зазначено: військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної, а тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема, з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19, провадження № 14-62цс20, дійшла висновку, що спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг), тому такі спори необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що спір у справі, що переглядається, пов`язаний з реалізацією позивачем права на отримання соціальної гарантії (пільги) у вигляді першочергового забезпечення житлом, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з проходженням військової (публічної) служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21 (провадження №14-32цс22) та постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №331/3641/21 (провадження №61-5521св21), від 14 грудня 2022 року у справі №389/3690/21 (провадження №61-9563св22), від 10 травня 2023 року у справі №389/3664/21 (провадження №61-10476св22), від 24 травня 2023 року в справі №937/8569/20 (провадження №61-10566св21), від 08 листопада 2023 року в справі №183/5382/23 (провадження №61-11897св23).

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює право позивача на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства, шляхом подачі позову до відповідного окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими ст. 25-26 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 194, 255, 256, 258, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА