Рішення № 125121069, 12.02.2025, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 524/14384/24

Провадження № 2/548/236/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2025 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,

розглянувши у межах спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду в м. Хоролі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів", представник позивача Стеценко Максим Владленович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача 19.11.2024 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, яку обгрунтував тим, що 10.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ''1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів'' та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір позики № 2834925, згідно з умовами якого відповідач отримав у позику кошти в сумі 9800,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом із базовою процентною ставкою 2,70 % в день, зниженою - 0,75%.

Відповідач порушив умови кредитного договору і має станом на 17.09.2024 прострочену заборгованість за цим договором у сумі 16905,00 грн, з яких: 9800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 0,75%, 4900,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 2.70 % в день (проценти за понадстрокове користування), яку представник позивача просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Гуменюк Г.М. від 07.01.2025 матеріали цивільної справи за вищевказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Хорольського районного суду Полтавської області, оскільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що віднесено до територіальної юрисдикції цього суду.

Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 28.01.2025 вказану справу передано на розгляд судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді Старокожка В.П. від 29.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу - право на подання заперечень на відповідь на відзив.

У встановлений судом строк на адресу суду відзив від відповідача не надійшов.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

П. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, слід вважати відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками останній отримав 05.01.2025 безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.02.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено,що між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю''1Безпечне агенствонеобхідних кредитів'' 10.05.2024 у електронній формі було укладено договір позики № 2834925 (з фіксованою процентною ставкою), згідно з умовами якого останній отримав у позику кошти в сумі 9800,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом із базовою процентною ставкою 2,50 % в день, зниженою процентною ставкою 0,75% та процентною ставкою за понадстрокове користування позикою 2,70 % в день /а.с. 9-12/.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, процентна ставка 0,75 % (фіксована) діє протягом строку дії договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору, тобто протягом 30 днів.

Вищевказаний договір позики підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про укладення договору (ідентифікацію) /а.с. 26/.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ "ФК "Фінекспрес" 20.09.2024, на банківську картку № НОМЕР_1 10.05.2024 перераховано суму 9800,00 грн, отримувач ОСОБА_2 /а.с. 19/. Вказана довідка підписана електронним підписом представника вказаної установи /а.с. 29/.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 10.05.2024 та паспорту споживчого кредиту (позика з фіксованою процентною ставкою) /а.с.12, 24-25/ загальна вартість кредиту (позики) за договором № 2834925 становить 12005,00 грн, з яких 9800,00 грн - тіло кредиту, 2205,00 грн - розмір відсотків за користування ним за період дії договору - з 10.05.2024 по 09.06.2024.

Відповідно до інформації по вказаному кредиту /а.с. 32-33/ відповідачем ОСОБА_1 за період строку дії договору не здійснювалися оплати в рахунок погашення позики. Станом на 17.09.2024 за вищевказаним договором позики відповідач ОСОБА_1 має прострочену заборгованість у сумі 16905,00 грн, з яких: 9800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 0,75%, 4900,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 2.70 % в день (проценти за понадстрокове користування) /а.с. 37-38/. Як вбачається із наданої інформації, поданої у вигляді таблиці, нарахування процентів за користування позикою здійснювалося позикодавцем за ставкою 0,75 % у день у період з 10.05.2024 по 09.06.2024, у період із 10.06.2024 по 27.06.2024 - за ставкою 2,70 % - за понадстрокове користування коштами. Починаючи із 29.06.2024 нарахування процентів припинено.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3статті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЗУ ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Ч.12 ст. 11 ЗУ ''Про електронну комерцію'' електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копією договору позики від 10.05.2024 № 2834925 (з фіксованою процентною ставкою), укладеного в електронній формі, підписаного відповідачем цього ж дня за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач мав повернути отримані в позику кошти, сплатити відсотки за користування ним в рекомендовану дату платежу 09.06.2024.

Отже, не пізніше 09.06.2024 за вищевказаним договором відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що загальна вартість позики за договором № 2834925 становить 12005,00 грн, з яких 9800,00 грн - тіло кредиту, 2205,00 грн - розмір відсотків за користування ним за період дії договору - з 10.05.2024 по 09.06.2024 включно.

З матеріалів справи, досліджених судом, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла позики та відсотків за користування нею кошти внесено не було. Доказів протилежного суду відповідачем не надано.

Заборгованість відповідача за цим договором, нарахована позивачем на станом на 17.09.2024 виходить за межі строку дії договору, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, нарахування відсотків за користування коштами, наданими на умовах позики, здійснювалося позивачем у період із 10.05.2024 по 08.06.2024, а також із 10.06.2024 по 28.06.2024 (як відсотки за понадстрокове користування позикою). Отже, загальну заборгованість відповідача визначено в розмірі 16905,00 грн, з яких: 9800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 0,75%, 4900,00 грн - заборгованість за процентною ставкою 2.70 % в день.

Щодо нарахування позивачем відсотків за понадстрокове користування позикою, суд вважає за необхідне зазаначити таке.

Згідно з ч.1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за ''користування кредитом'' (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно ''користуватися кредитом'', натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за ''користування кредитом'') за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно дост. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за ''користування кредитом'' поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно дост. 1048 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за ''користування кредитом'', так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст.625, ст.1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст.625ст.1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за ''користування кредитом''). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши договір позики № 28349255 від 10.05.2024 встановив, що умови договору, на яких ТОВ ''1Безпечне агенство необхідних кредитів'' ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін.

При цьому, вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.

Окрім цього, як вбачається із наданих ТОВ ''1Безпечне агенство необхідних кредитів'' розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за ''користування кредитом'', а не як міру відповідальності на підставі ст.625ст.1048 ЦК України.

Зокрема, згідно з п.1.1 договору проценти - це грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою.

З наданих ТОВ ''1Безпечне агенство необхідних кредитів'' розрахунків вбачається, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за ''користування кредитом''.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих відповідачу ОСОБА_1 процентів за ''користування позикою'' поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставіст. 625 ЦК Українита, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 60 днів за договором позики.

Суд, здійснивши власні розрахунки для визначення розміру заборгованість відповідача по вищевказаному договору позики, дійшов такого висновку.

Виходячи із умов договору, наданих суду письмових доказів, розрахунку заборгованості відповідача, за період строку дії вищевказаного договору, в межах якого мало здійснюватися нарахування відсотків за користування коштами з 10.05.2024 по 09.06.2024, заборгованість за відсотками має становити 2205,00 грн, виходячи із розміру тіла позики - 9800,00 грн, строку кредитування - 30 днів, відсоткової ставки - 0,75% в день.

Щодо заборгованості за тілом кредиту (9800,00 грн), суд вважає, що вона підлягає стягненню із відповідача, оскільки доказів сплати заборгованості за тілом кредиту як повної, так і часткової, сторонами не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики № 2834925 від 10.05.2024 з ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково і з останнього на користь позивача слід стягнути загальну заборгованість по вказаному договору в розмірі 12005,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 9800,00 грн, за відсотками - 2205,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, які прохав стягнути із відповідача.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 71,01 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 11.10.2024, тобто 2150,18 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн на підставі: копії договору про надання правничої допомоги № 0924-1 від 02.09.2024; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 02.09.2024, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором № 0924-1 від 21.10.2024, платіжної інструкції від 24.10.2024 про оплату послуг згідно вказаного договору від 02.09.2024, Статуту адвокатського об`єднання "Правовий діалог", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000531. Правова допомога полягала в складанні проекту позовної заяви та представництва в суді першої інстанції.

Суд, проаналізувавши надані докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати позивача на правову допомогу наведені в орієнтовному розрахунку судових витрат в тексті позовної заяви та, на думку суду, підтверджуються належними та допустимими вищенаведеними доказами, розмір вказаних витрат відповідає характеру та обсягу дій, вчинених представником позивача у справі, не є завищеними чи необґрунтованими та є пропорційними предмету спору та складності справи, тому мають бути стягнуті із відповідачки на користь позивача.

Оскільки позов майнового характеру задоволено на 71,01 %, тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати, пов`язані із оплатою професійної правничої допомоги в сумі 7100,00 грн підлягають розподілу за правилами ч. 1 та п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК Українипропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 5041,71 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства зобмеженою відповідальністю''1Безпечне агенствонеобхідних кредитів'', представникпозивача адвокатПавленко СергійВалерійович до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором позики, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю ''1Безпечнеагенствонеобхідних кредитів''заборгованість задоговором позики№ 2834925від 10.05.2024у розмірі 12005 (дванадцять тисяч п`ять) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''1Безпечне агенствонеобхідних кредитів'' 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) грн 18 коп понесених ним і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору та 5041 (п`ять тисяч сорок одну) грн 71 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''1Безпечне агенствонеобхідних кредитів'', адреса: м. Київ, пл. Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924.

Представник позивача: Павленко Сергій Валерійович, адреса м. Київ, вул. Леоніда Каленюка, 23, а/с 57, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000531.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий