Рішення № 125116270, 13.02.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/102/25

2-о/302/28/25

17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районнийсудЗакарпатськоїобласті ускладіголовуючогосуддіГотри В.Ю.,зучастюсекретаря судовогозасіданняЦарь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця-адвокатка Гренджа В. Ю., заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82-ох років померла його по материнській лінії баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Родинні відносини між ним та померлою бабою ОСОБА_2 стверджуються: свідоцтвом про його народження; свідоцтвом про укладення шлюбу між його батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також свідоцтвом про народження останньої.

Зазначав, що після смерті його баби відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій за життя згідно з випискою з погосподарської книги виданої старостою с. Н. Студений, В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району за № 804 від 09.12.2024; земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Бескид», розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010142.

Однак за життя його баба ОСОБА_2 заповітного розпорядження не залишала, про що свідчить витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за номером витягу 79563678 від 16.12.2024.

Водночас його баба була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та на час її смерті разом із нею в будинку постійно проживав (більше шести місяців), хоча і не був зареєстрований, він як її онук. Ніхто інший не проживав і не був зареєстрований в цьому будинку, що підтверджується довідкою старости Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області за № 796 від 29.11.2024.

Стверджував і те, що, оскільки чоловік його баби ОСОБА_2 ОСОБА_5 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , то фактично лише він на постійній основі проживав однією сім`єю зі своєю бабою, так як вона була одинокою, перестарілою і потребувала його допомоги, а відтак він вимушений був переїхати до неї проживати, доглядати, допомагати у веденні сільського господарства, утримувати та лікувати через її похилий вік та стан здоров`я. Також обряд поховання баби проводив саме він та взяв на себе всі витрати, пов`язані з її похованням, про що свідчить довідка № 805 від 09.12.2024. До того ж після смерті його баби ОСОБА_2 він надалі доглядає за спадковим житловим будинком та здійснює в ньому необхідні для експлуатації ремонти.

З метою реалізації свого спадкового права на оформлення спадщини він був звернувся до приватної нотаріуски Хустського нотаріального округу Сятині Т. С., де виявилось, що на час смерті його баби ОСОБА_2 місце його реєстрації як спадкоємця різнилося від місця реєстрації померлої, а тому він уважається особою, яка пропустила строк прийняття спадщини за законом до майна померлої ОСОБА_2 . За цих підстав нотаріуска рекомендувала йому звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд установити факт, що має юридичне значення, а саме факт його постійного проживання (більше шести місяців) разомзі спадкодавицею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини до її майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року відкрито провадження у цій справі за заявою ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представниця-адвокатка Гренджа В. Ю., а також представник заінтересованої особи Пилипецької сільської ради Бобонич І. не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представники заявника адвокатка Гренджа В. Ю. та заінтересованої особи Пилипецької сільської ради Бобонич І. подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Також представник заінтересованої особи у своїй заяві від 07.02.2025 зазначив, що Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області не заперечує щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Положеннями ч.2ст.247ЦПКУкраїнивизначено,щоу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Судом установлені такі обставини:

Відповідно досвідоцтва пронародження заявника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26.10.1979за актовимзаписом №29,його матір`ює ОСОБА_7 ,а батьком ОСОБА_3 (а.с.9).

Як виднозі свідоцтвапро одруженнясерії НОМЕР_3 від 12.08.1976за актовимзаписом №11, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уклала шлюбіз ОСОБА_3 ,у зв`язкуіз чимзмінила прізвищез « ОСОБА_9 »на « ОСОБА_10 » (а.с.10).

Як убачаєтьсязі свідоцтвапро народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_4 за актовимзаписом №16, їїбатьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Як слідує зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ,помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно довитягу зіСпадкового реєстру(спадковісправи тавидані наїх підставісвідоцтва проправо наспадщину)№ 79563675від 16.12.2024інформація уСпадковому реєстріщодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 є відсутня (а.с.11).

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79563678 від 16.12.2024 інформація відносно ОСОБА_2 , 1934 р. н., є відсутня (а.с.12).

Відповідно довитягу зіСпадкового реєстру(спадковісправи тавидані наїх підставісвідоцтва проправо наспадщину)№ 79563689від 16.12.2024інформація уСпадковому реєстріщодо ОСОБА_5 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ,є відсутня (а.с.13).

Як убачається з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79563740 від 16.12.2024 інформація відносно ОСОБА_5 , 1932 р. н., є відсутня (а.с.14).

Відповідно довиписки зпогосподарської книгиза №804від 09.12.2024,виданою старостоюс.Н.Студений,В.Студений Пилипецькоїсільської радиХустського районуЗакарпатської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ,дійсно булавласником житловогобудинку у АДРЕСА_1 ,який розташованийта побудованийна земельнійділянці длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельта споруду АДРЕСА_1 .Земельна ділянказнаходилася увласності ОСОБА_2 .Свідоцтво проправо власностіна данийжитловий будиноксільською радоюне видавалось (а.с.16).

Згідно з довідкою № 796 від 29.11.2024, виданою старостою сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , 1934 року народження, була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом із нею на момент її смерті у будинку проживали, але не були зареєстровані більше 6-ти місяців, її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.17).

Як видноз довідки№ 805від 09.12.2024,виданою старостоюсіл Н.Студений таВ.Студений Пилипецькоїсільської радиХустського районуЗакарпатської області, ОСОБА_1 постійно проживавразом івів спільнегосподарство зпомерлою бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та булазареєстрована убудинку АДРЕСА_1 ,та вінсам робиворганізацію їїпохорон (а.с.18).

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина першастатті 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 2 ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Як кореспондують частини 1-3, 5 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьоїстатті 1268 ЦК Українивикладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 715/3010/21 тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1297 ЦК Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування у даному випадку положень ч. 3 ст. 1268 ЦК Українимає значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно зіст. 29 ЦК Україниє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За приписами статей ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

З огляду на наведене відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладено, наприклад, у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20.

Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак його заява підлягає до задоволення.

За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями259,263-265,268,273,315,318,319,354,355ЦПК України,суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця-адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Установити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,разоміз його бабою спадкодавицею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13 лютого 2025 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання будинок АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Заінтересована особа: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження будинок № 75 с. Пилипець Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350843.

Суддя В. Ю. Готра