Рішення № 125107572, 10.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м.Київ №320/48112/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості товарів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів митний орган грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 53 МК України та протиправно витребував додаткові документи за відсутності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та вчинив інші протиправні дії при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечував та вказав на те, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за митними деклараціями від 04.06.2024 №24UA902080802063U9 та від 27.06.2024 № 24UA902080802373U5 (відмовлені), митниця діяла в порядку та відповідно до частини п`ятої статті 54 (Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю), згідно частин першої, четвертої статті 320, 337 МК України митницею встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Будпостач» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.

20.10.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та ZHEJIANG HANGTAI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1673 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари самокати, електро-самокати, аксесуари та запасні частини до них у кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони за цим Контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах.

24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

20.10.2023 продавець надав позивачу проформу інвойс №ZJHT-2023-10-8 для оплати товарів за ціною 169 541.00 доларів США на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020.

25.10.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020.

26.10.2023 позивач на підставі контракту від 20.10.2023 №1673 за товари як передоплату перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №47 грошові кошти в розмірі 168 812,00 доларів США.

04.03.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №HT-2023-10-8E для відвантаження товарів за ціною 34 454.82 доларів США на умовах попередньої оплати та на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020.

11.03.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки з порту NINGBO у Китаї до порту Констанца у Румунії та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент 236901299.

22.04.2024 продавець виписав сертифікат походження №С24MA2DCNAUX0009 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.

30.04.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653357026, а перевізник Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653357027.

02.05.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №22. У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає в розмірі 131 635,26 грн, а також 1 690,00 доларів США.

03.06.2024 позивач направив до Державної митної служби України лист про оплату товарів згідно до контракту №1673 від 20.10.2023. В якому повідомив, що вантаж який поставляється за контрактом №1673 від 20.10.2023 по інвойсу №HT-2023-10-8E від 04.03.2024 на суму 34 454,82 USD не страхувався і згідно з інвойсом була здійснена оплата платіжним дорученням №47 від 26.10.2023 на суму 168 812,00 USD та використано 34 454,82 USD.

Відповідно до залізничної накладної УМВС від 15.05.2024 №008368 товари від були доставлені з порту Констанца у Румунії до залізничної станції у м. Тернополі, а згідно з товарно-транспортною накладною CMR від 03.06.2024 №2252 товари були доставлені до Черкаської митниці.

04.06.2024 для митного оформлення товарів позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080802063U9, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 34 454,82 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080802063U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні, виписаної відповідачем №UA902080/2024/000153, а саме: Контракт від 20.10.2023 №1673 між позивачем та компанією ZHEJIANG HANGTAI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай); Прайс-лист продавця від 25.10.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020; Комерційний інвойс від 04.03.2024 №HT-2023-10-8E для відвантаження товарів за ціною 34 454.82 доларів США, на умовах поставки FOB NINGBO Інкотермс2020; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.10.2023 №47 про оплату товарів в розмірі 168 812,00 доларів США; Сертифікат походження товару від 22.04.2024 №С24MA2DCNAUX0009; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 11.03.2024 № 236901299 про перевезення товарів транспортом; Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 30.04.2024 № 5653357026 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 30.04.2024 №5653357027 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.05.2024 №22; Залізничну накладну УМВС від 15.05.2024 №008368; Автотранспортну накладну CMR від 03.06.2024 №2252; Лист позивача про оплату товарів від 03.06.2024; Декларацію митної вартості.

04.06.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1041307, у якому зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та зобов`язав декларанта надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення.

04.06.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000105/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів, за резервним методом на рівні 5,51 доларів США за кг.

04.06.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000153.

04.06.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080802072U4, по якій були надмірно сплачені митні платежі: ПДВ 83 785,30 грн.

Також, 01.09.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SHAOXING KUNLUM IMP&EXP CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1618 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари (велосипеди, акумуляторні велосипеди, запчастини та аксесуари до них) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони за цим Контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах.

24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 про перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

06.09.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, а також виписав проформу інвойс №KL230323 для оплати товарів за ціною 637 880.00 доларів США на умовах передоплати 191 364,00 доларів США та 446 516,00 доларів США по акредитиву з відтермінуванням платежу на 90 днів від дати відвантаження товарів, вказаної у коносаменті, а також на умовах поставки FOB порт Tianjin Китай правил Інкотермс 2020.

19.12.2023 позивач згідно з контрактом від 01.09.2023 №1618 відкрив на ім`я продавця в АТ «Укрексімбанк» акредитив №KIEI321696616 на суму 446 516,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 06.09.2023 №KL230323.

08.03.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №KL230323H для відвантаження товарів за ціною 23 463,40 доларів США на умовах поставки FOB порт Tianjin Китай правил Інкотермс 2020.

08.03.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2023 №1618 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №41 грошові кошти в розмірі 191 364,00 доларів США.

08.03.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №021720240000052355 за ціною 23 463,40 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

09.03.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24C3306A2964/00014, згідно з яким країною походження товарів є Китай.

18.03.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Констанца (Румунія) та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 237041793.

08.05.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653359596, а експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653359597.

09.05.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №36, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 111 821,73 грн., а також 1 690,00 доларів США.

07.06.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2023 №1618 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №179 грошові кошти в розмірі 16 424,38 доларів США, як грошове покриття по акредитиву KIEI321696616 від 19.12.2023.

Відповідно до залізничної накладної УМВС від 08.06.2024 №008578 товари були доставлені з порту Констанца у Румунії до залізничної станції у м. Тернополі, а на підставі товарно-транспортної накладної CMR від 19.06.2024 №4020 товари були доставлені до Черкаської митниці.

27.06.2024 позивач написав до Державної митної служби України лист про оплату товарів згідно до контракту №1618 від 01.09.2023. В якому повідомив, що вантаж по інвойсу №KL230323H від 08.03.2024 на суму 23 463,40 USD не страхувався і згідно інвойсу були здійснені такі оплати: платіжне доручення №41 від 08.03.2024 на суму 191364,00 доларів США, використано 7 039,02 доларів США; платіжне доручення №179 від 07.06.2024 на суму 16 424,38 доларів США, використано повністю.

27.06.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080802373U5 для митного оформлення товарів. У митній декларації позивач визначив митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі №22 декларації зазначив загальну суму 23 463,40 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080802373U5 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000167, виписаної відповідачем, а саме: Контракт від 01.09.2023 №1618 між позивачем та компанією SHAOXING KUNLUM IMP&EXP CO. (Китай); Прайс-лист продавця від 06.09.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Tianjin Китай правил Інкотермс 2020; Комерційний інвойс від 08.03.2024 № KL230323 для відвантаження товарів за ціною 23 463,40 доларів США, на умовах поставки FOB Tianjin Інкотермс2020; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 07.06.2024 №179 про оплату товарів; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.03.2024 №41 про оплату товарів; Лист ПП «Будпостач» від 27.06.2024 про оплату товару; Проформу інвойс від 06.09.2023 № KL230323; Сертифікат походження товару від 08.03.2024 №24C3306A2964/00014; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 18.03.2024 № 237041793 про перевезення товарів транспортом; Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 08.05.2024 №5653359597 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 08.05.2024 № 5653359596 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 09.05.2024 №36; Залізничну накладну УМВС від 08.06.2024 №008578; Автотранспортну накладну від 19.06.2024 №4020; Декларацію митної вартості.

27.06.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1046199, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових; 8) копію митної декларації країни відправлення.

27.06.2024 позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи надані разом з митною декларацію.

27.06.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA902080/2024/000112/2, у якому у графі 33 зазначила, що митну вартість імпортованих позивачем товарів визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 5,02 дол. США/кг.

27.06.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000167.

27.06.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080802377U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 15 589,91 грн, ПДВ на 34 297,81 грн, всього на 49 887,72 грн.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив його рішення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митному органу.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом , та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, в адміністративному позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

При цьому позивач також посилається на правову позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18, згідно з якою наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості, відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що відповідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 20.10.2023 №1673, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікати якості (відповідності) заводу-виробника.

Суд звертає увагу, що сертифікат якості (відповідності) не входить до переліку документів, визначеного ст.53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, провадження № К/9901/42594/18, зазначив, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості відповідач послався на те, що відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 20.10.2023 №1673, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування, а також відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту NINGBO (Китай).

З вказаних відповідачем сумнівів суд наголошує, що відповідно до пункту 4.1 контракту від 20.10.2023 №1673 товар повинен поставлятися в упаковці. Вартість товару включає в себе вартість пакування.

Згідно з прайс-листом продавця від 25.10.2023, а також з комерційним інвойсом від 04.03.2024 №HT-2023-10-8E товари поставляються на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020. Відповідно до умов поставки FOB правил Інкотермс 2020 вважається, що продавець здійснює поставку товару покупцю коли товар поставлений на борт судна. Згідно з правилами Інкотермс «А2 Поставка» Продавець повинен поставити товар шляхом розмiщення товару на борту судна, номінованого покупцем у пункті завантаження. У пункті правил Інкотермс «А8 Перевiрка/пакування/маркування» визначено, що Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків. коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для йога перевезення.

Таким чином, вартість упаковки, або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням включена у ціну товарів, оскільки згідно з правилами Інкотермс за умов поставки FOB продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23, адміністративне провадження № К/990/37263/24, зазначив, що термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець. Обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця. Суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/7901/18 та у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, адміністративне провадження № К/990/38865/24.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості відповідач послався на те, що митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 1690 дол. США. В рахунку від 30.04.2024 № 5653357027 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Constanta» 390 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Constanta. В рахунку від 30.04.2024 № 5653357027 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.

Суд приймає до уваги відомості, що зазначені позивачем про те, що у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.05.2024 №22 вказано вартість перевезення товарів зокрема у доларах США: Операційні послуги терміналу у Констанца, Румунія 390,00 доларів США; Залізничне перевезення з порту Констанца, Румунія до пункту пропуску Вадул-Сірет на кордоні України, яка становить 1300,00 доларів США. Отже, вартість перевезення у доларах США за територією України складає 1690,00 доларів США та відповідає вартості послуг у графі 21 ДМВ (декларації митної вартості).

При цьому позивач повідомляє, що декларант у графі 21 ДМВ до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США, додав вартість залізничних перевезень 1300,00 доларів США. Додавання до послуг вивантаження, навантаження та обробки товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію митної вартості, що формується у митному органі автоматично, два рази послуг з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США. Декларант у графу 20 ДМВ вказав витрати на перевезення у гривнях, тому записати витрати у доларах США на перевезення товарів залізничним транспортом немає можливості. Вартість залізничного перевезення була додана до вартості витрат з вивантаження, завантаження та оформлення документів, які також обраховані у доларах США. Відповідачу така ситуація відома, що підтверджується тими доказами, що митний орган у графі 33 спірного рішення не послався на обставини, що декларант не додав до митної вартості послуги з перевезення товарів залізничним транспортом, що заявлені у ДМВ як вартість послуг навантаження/вивантаження товарів.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості, відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що в наданих до митного оформлення рахунках від 30.04.2024 № 5653357026 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунок від 30.04.2024 № 5653357027 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.

Суд звертає увагу, що позивач з вказаних сумнівів стверджує, що такі відомості не відповідають дійсності. У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.05.2024 №22 вказано вартість перевезення товарів зокрема у доларах США: Операційні послуги терміналу у Констанца, Румунія 390,00 доларів США. Саме до вартості операційних послуги терміналу у Констанца, Румунія, включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт. Враховуючи, що товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.

Позивач також вказав, що відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у 131 635,26 грн, а також 1 690,00 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості відповідач послався на те, що в рахунку від 30.04.2024 № 5653357026 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунку від 30.04.2024 № 5653357027 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 04.06.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.

Суд з вказаних розбіжностей наголошує що Митний кодекс України не визначив документи, які підтверджують вартість перевезення товарів. У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.05.2024 №22, зазначено, що вартість послуг транспортування товару до кордону України становить 131 635,26 грн, а також 1 690,00 доларів США.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24, адміністративне провадження № К/990/32026/24, звернув увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що довідка про транспортні витрати є недостатнім доказом у справі.

Слід врахувати правову позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, адміністративне провадження № К/9901/1233/17 «колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».

Також слід врахувати, що відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а також, що у ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

У графі 33 рішення від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 про коригування митної вартості відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що в поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 26.10.2023 № 47 (на суму 168812 дол. США) у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір та дата даного платіжного документа є більш ранньою за дату комерційного інвойса від 04.03.2024 № НТ-2023-10-8Е (на суму 34454,82 дол. США). Таким чином, відомості банківського платіжного документа від 26.10.2023 № 47 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. Наданий банківський платіжний документ не відповідає умовам ч.2 ст. 53 МКУ.

Суд з вказаних доводів відповідача звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, адміністративне провадження №К/9901/15046/19, зазначив: у касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, адміністративне провадження № К/9901/34107/19, розтлумачив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Тако, відповідачем не зазначено яким чином обставини подання до митного оформлення банківського платіжного документа від 26.10.2023 № 47 (на суму 168812 дол. США) у якому у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір та дата даного платіжного документа є більш ранньою за дату комерційного інвойса від 04.03.2024 № НТ-2023-10-8Е, впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.

У графі 33 рішення від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач послався на те, що відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2023 №1618, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування. Відповідно до наданих документів митного оформлення, а саме рахунку від 08.05.2024 №5653359597 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 08.05.2024 №5653359596 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту NINGBO (Китай) та не митниці не заявлені.

Суд з вказаних розбіжностей наголошує, що відповідно до пункту 4.1 контракту від 01.09.2023 №1618 товар повинен поставлятися в упаковці. Вартість товару включає в себе вартість пакування.

Згідно з прайс-листом продавця від 06.09.2023, а також комерційним інвойсом від 08.03.2024 № KL230323H товари поставляються на умовах поставки FOB порт порт Tianjin Китай правил Інкотермс 2020. Відповідно до умов поставки FOB правил Інкотермс 2020 вважається, що продавець здійснює поставку товару покупцю коли товар поставлений на борт судна. Згідно з правилами Інкотермс «А2 Поставка» Продавець повинен поставити товар шляхом розмiщення товару на борту судна, номінованого покупцем у пункті завантаження. У пункті правил Інкотермс «А8 Перевiрка/пакування/маркування» визначено, що Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків. коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для йога перевезення.

Таким чином, вартість упаковки, або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням включена у ціну товарів, оскільки згідно з правилами Інкотермс за умов поставки FOB продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23, адміністративне провадження № К/990/37263/24, зазначив, що термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець. Обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця. Суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/7901/18 та у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, адміністративне провадження № К/990/38865/24.

У графі 33 рішення від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 1690 дол. США. В рахунку від 08.05.2024 №5653359596 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Constanta» 390 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Constanta. В рахунку від 08.05.2024 №5653359596 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.

Суд враховує доводи позивача, що у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 09.05.2024 №36 вказано вартість перевезення товарів зокрема у доларах США: Операційні послуги терміналу у Констанца, Румунія 390,00 доларів США; Залізничне перевезення з порту Констанца, Румунія до пункту пропуску Вікшані-Вадул-Сірет на кордоні України, яка становить 1300,00 доларів США. Отже, вартість перевезення у доларах США за територією України складає 1690,00 доларів США та відповідає вартості послуг у графі 21 ДМВ (декларації митної вартості).

При цьому позивач повідомляє, що декларант у графі 21 ДМВ до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США, додав вартість залізничних перевезень 1300,00 доларів США. Додавання до послуг вивантаження, навантаження та обробки товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію митної вартості, що формується у митному органі автоматично, два рази послуг з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США. Декларант у графу 20 ДМВ вказав витрати на перевезення у гривнях, тому записати витрати у доларах США на перевезення товарів залізничним транспортом немає можливості. Вартість залізничного перевезення була додана до вартості витрат з вивантаження, завантаження та оформлення документів, які також обраховані у доларах США. Відповідачу така ситуація відома, що підтверджується тими доказами, що митний орган у графі 33 спірного рішення не послався на обставини, що декларант не додав до митної вартості послуги з перевезення товарів залізничним транспортом, що заявлені у ДМВ як вартість послуг навантаження/вивантаження товарів.

У графі 33 рішення від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач послався на те, що в наданих до митного оформлення рахунках від 08.05.2024 №5653359597 від імені Мерск Україна ЛТД, та від 08.05.2024 №5653359596 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.

Позивач вважає протиправними витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав, з огляду на ті обставини, що у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 09.05.2024 №36 вказано вартість перевезення товарів зокрема у доларах США: Операційні послуги терміналу у Констанца, Румунія 390,00 доларів США. Саме до вартості операційних послуги терміналу у Констанца, Румунія, включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт. Враховуючи, що товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.

Позивач також стверджує, що відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо вартості послуг за перевезення товарів у розмірі 111 821,73 грн, а також 1 690,00 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою, а передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

У графі 33 рішення від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач послався на те, що в рахунку від 08.05.2024 №5653359597 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунку від 08.05.2024 №5653359596 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 27.06.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.

Суд враховує, що що Митний кодекс України не визначив документи, які підтверджують вартість перевезення товарів. У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 09.05.2024 №36, зазначено, що вартість послуг транспортування товару до кордону України становить 111 821,73 грн, а також 1 690,00 доларів США.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24, адміністративне провадження № К/990/32026/24, звернув увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що довідка про транспортні витрати є недостатнім доказом у справі.

Слід врахувати правову позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, адміністративне провадження № К/9901/1233/17 «колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».

Суд наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті та звертає увагу, що у ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

У графі 33 рішення від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 про коригування митної вартості як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач послався на те, що до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 08.03.2024 № 021720240000052355 без перекладу в зв`язку з чим відомості зазначені в них не можливо ідентифікувати з задекларованими відомостями.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Отже, обов`язковою умовою для витребування додаткових документів є саме розбіжності у документах, вказаних у частині 2 ст. 53 МК України.

Проте, експортна декларація країни відправлення не входять у перелік документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому відсутність перекладу експортної декларації не може бути підставою для витребування додаткових документів, а вимога відповідача про надання її перекладу, в межах спірних правовідносин, є необґрунтованою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17, адміністративне провадження № К/9901/18485/18, встановлено, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов`язковому поданню при митному оформленні товарів.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, касаційне провадження № К/9901/49462/18, зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.

Суд звертає увагу, що згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1 відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 5,51 доларів США за кг. та зазначив як джерело інформації митну декларацію від 13.02.2024 № 24UA500110000846U3.

Згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2 відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 5,02 доларів США за кг. та зазначив як джерело інформації митну декларацію від 14.06.2024 №UA902080/2024/802209.

Суд бере до уваги, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 визначено, що як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, яка не врахована судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, адміністративне провадження № К/9901/22323/20 встановлено: Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

Суд зазначає, що позивач згідно з прайс-листом продавця від 25.10.2023, а також з комерційним інвойсом від 04.03.2024 №HT-2023-10-8E одержав товари на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020. Згідно з прайс-листом продавця від 06.09.2023, а також комерційним інвойсом від 08.03.2024 № KL230323H позивач імпортував товари на умовах поставки FOB порт порт Tianjin Китай правил Інкотермс 2020. Вказані обставини свідчать про те, що позивач самостійно організовував доставку товарів з портів у Китаї до України, що вплинуло на ціну товарів, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.

Відповідач у рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Ненаведення в рішенні митного органу будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної вартості товару не дає можливості встановити правильність такої вартості.

Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваних рішень лише дати та номера митної декларації, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 04.06.2024 №UA902080/2024/000105/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 27.06.2024 №UA902080/2024/000112/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ - 24267110, вул. Бориспільська, 9-Е, кім.314, м.Київ, 02099) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652, вул. Остафія Дашковича, 76, м.Черкаси, 18007).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.