Рішення № 125107570, 10.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м.Київ №320/54583/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/1 та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l про коригування митної вартості товарів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів митний орган грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 53 МК України та протиправно витребував додаткові документи за відсутності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та вчинив інші протиправні дії при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечує та вважає його безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Також, відповідач надіслав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши таке клопотання відповідача, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАСУ, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Будпостач» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.

19.06.2022 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES CO., LTD. (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт № 1445, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує зокрема стрічки. Найменування (перелік) кількості, ціна за одиницю і загальна вартість вказується у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах.

24.02.2020 , попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022 , попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

09.06.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на клейку пакувальну стрічку на умовах поставки FOB порт Ningbo Китай правил Інкотермс 2020.

10.06.2024 продавець надав позивачу проформу інвойс №ALL-BD005 для оплати товарів клейка пакувальна стрічка за ціною 60 738,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт Ningbo Китай правил Інкотермс 2020.

17.06.2024 позивач на підставі контракту від 19.06.2022 №1445 за товари як передоплату перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №398 грошові кошти в розмірі 12000,00 доларів США.

25.07.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №ALL-BD005-01 для відвантаження товарів клейка пакувальна стрічка за ціною 29 231.40 доларів США на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020, на умовах 100% передоплати.

30.07.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120240516963177 за ціною 29231.40 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

16.08.2024 позивач на підставі контракту від 19.06.2022 №1445 за товари як передоплату перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №549 грошові кошти в розмірі 48 717,40 доларів США.

29.08.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С4401А0637/07836 про країну походження товарів Китай.

29.08.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU058650.

03.09.2024 позивач направив до Державної митної служби України листа, яким повідомив, що компанія ПП «Будпостач» здійснила 100% оплату товару по інвойсу №ALL-BD005-01 від 25.07.2024 платіжними дорученнями №398 від 17.06.2024 у сумі 12000,00 доларів США та №549 від 16.08.2024 у сумі 48 717,48 доларів США. Залишок оплачених коштів буде враховано в наступному відвантаженні.

11.09.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653401705, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653401709 та №5653401707.

16.09.2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №32344, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці.

18.09.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №10, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 224370,99 грн., а також 1779,67 доларів США.

19.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003139U6 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 29231,40 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150003139U6 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000251, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 19.06.2022 №1445 між позивачем та компанією SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES CO., LTD (Китай);

- Прайс-лист продавця від 09.06.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Банківський платіжний документ №398 від 17.06.2024;

- Банківський платіжний документ №549 від 16.08.2024;

- Комерційний інвойс від 25.07.2024 №ALL-BD005-01 для відвантаження товарів за ціною 29 231.40 доларів США, на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Митну декларацію Китаю від 30.07.2024 №310120240516963177 для вивезення товарів в Україну за ціною 29231.40 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

- Сертифікат походження товару від 29.08.2024 №24С4401А0637/07836;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 29.08.2024 APU058650 про перевезення товарів водним транспортом;

- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.09.2024 № 5653401705 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.09.2024 №5653401707 та №5653401709 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.09.2024 №10, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 224370,99 грн., а також 1779,67 доларів США;

- Залізничну накладну УМВС від 16.09.2024 №32344, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданськ у Польщі до Рівненської митниці;

- Декларацію митної вартості.

19.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №14882 у якому зобов`язав декларанта надати документи:

1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;

3) пакувальний лист;

4) банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару;

5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів по всьому маршруту

слідування;

6) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування (за наявності);

7) контракт №298194696;

8) MRN №24PL322080NS6Z5BM9

19.09.2024 у відповідь на електронне повідомлення №14882 позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.

19.09.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000090/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 1.93 доларів США/кг., інформаційне джерело митні декларації від 06.08.2024 №UA403070/2024/006340 та від 13.08.2024 №UA110130/2024/018324.

19.09.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000251.

20.09.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією 24UA204150003149U0, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 24984,43 грн., ПДВ на 81872,05 грн., на загальну суму 106856,48 грн.

Також, відповідно до контракту від 19.06.2022 № 1445 та проформи інвойсу від 10.06.2024 №ALL-BD005 продавець надав позивачу комерційний інвойс від 02.08.2024 №ALL-BD005-02 для відвантаження товарів клейка пакувальна стрічка за ціною 31 486.00 доларів США на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020, на умовах 100% передоплати.

04.08.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120240516838479 за ціною 31 486.00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

29.08.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С4401А0637/07833 про країну походження товарів Китай.

29.08.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU064488.

18.09.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653403868, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653403869.

23.09.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №17, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 225026,45 грн., а також 1786,15 доларів США.

01.10.2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №34453, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці.

07.10.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003248U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 31 486,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150003248U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000258, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 19.06.2022 №1445 між позивачем та компанією SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES CO., LTD (Китай);

- Комерційний інвойс від 02.08.2024 №ALL-BD005-02 для відвантаження товарів за ціною 31486,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Прайс-лист продавця від 09.06.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Банківський платіжний документ №549 від 16.08.2024 549 про оплату позивачем вартості товарів у розмірі 48 717,40 доларів США;

- Митну декларацію Китаю від 04.08.2024 №310120240516838479 для вивезення товарів в Україну за ціною 31486,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі;

- Сертифікат походження товару від 29.08.2024 №24С4401А0637/07833;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 29.08.2024 APU064488 про перевезення товарів водним транспортом;

- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 18.09.2024 № 5653403868 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 18.09.2024 №5653403869 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 23.09.2024 №17, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 225026,45 грн., а також 1786,15 доларів США;

- Залізничну накладну УМВС від 01.10.2024 №34453, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданськ у Польщі до Рівненської митниці;

- Декларацію митної вартості.

07.10.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №15144 у якому зобов`язав декларанта надати документи:

1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;

3) пакувальний лист;

4) банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару;

5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів по всьому маршруту слідування;

6) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування (за наявності).

07.10.2024 у відповідь на електронне повідомлення №15144 позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.

07.10.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2024/000054/l, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 1.93 доларів США/кг., інформаційне джерело митні декларації від 06.08.2024 №UA403070/2024/006340 та від 13.08.2024 №UA110130/2024/018324.

07.10.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000258.

07.10.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією 24UA204150003258U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 18980,77 грн., ПДВ на 62198,52 грн., на загальну суму 81179,29 грн.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив його рішення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митному органу.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом , та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, в адміністративному позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

При цьому позивач також посилається на правову позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18, згідно з якою наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У графі 33 рішеннь про коригування митної вартості 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що відповідно до п.4.1 розділу 4 контракту від 19.06.2022 № 1445 поставка товару має супроводжуватись пакувальним листом, який до митного оформлення не надано.

Суд звертає увагу, що пакувальний лист не входить до переліку документів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів. Отже, наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності (ненадання) пакувального листа згідно із ч.3 ст.53 МК України не є підставами для витребування додаткових документів.

Самі по собі обставини про ненадання пакувального листа не свідчить про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд враховує правову позицію Верховного суду, зазначену у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18, у якій визначено, що посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, провадження № К/9901/42594/18: « 17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».

У графі 33 рішення про коригування митної вартості 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що відповідно до п.3.2 розділу 3 контракту від 19.06.2022 № 1445, умови оплати на кожну окрему поставку вказуються в інвойсах, так в наданому інвойсі від 25.07.2024 №ALL-BD005-01 зазначені умови 100% передплата. Як підтвердження оплати було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 17.06.2024 № 398 (12 000дол.США) та від 16.08.2024 №549 (48 717дол.США). Однак, платіжна інструкція від 17.06.2024 передує укладенню зовнішньоекономічної операції по інвойсу від 25.07.2024 №ALL-BD005-01, тому не може бути поширена на дану партію товару. В платіжній інструкції від 16.08.2024 сума оплати не кореспондується із сумою інвойсу, а графі 70 «призначення платежу» зазначені реквізити лише контракту, що також ставить під сумнів відношення документу до даної партії товару. Разом з тим реквізити банку платника в платіжних дорученнях не кореспондуються з реквізитами банку ПП "БУДПОСТАЧ" в контракті від 19.06.2022 № 1445.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що відповідно до п.3.2 розділу 3 контракту від 19.06.2022 № 1445, умови оплати на кожну окрему поставку вказуються в інвойсах, так в наданому інвойсі від 02.08.2024 №ALL-BD005-02 зазначені умови 100% передплата. Як підтвердження оплати було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 16.08.2024 №549 (48 717дол.США). В платіжній інструкції від 16.08.2024 сума оплати не кореспондується із сумою інвойсу, а графі 70 «призначення платежу» зазначені реквізити лише контракту, що також ставить під сумнів відношення документу до даної партії товару.

Суд наголошує, що ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 визначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, адміністративне провадження №К/9901/15046/19, вказав: у касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, адміністративне провадження № К/9901/34107/19, розтлумачив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».

Також, 03.09.2024 позивач направив до Державної митної служби України листа, яким повідомив, що компанія ПП «Будпостач» здійснила 100% оплату товару по інвойсу №ALL-BD005-01 від 25.07.2024 для відвантаження товарів за ціною 29 231.40 доларів США, платіжними дорученнями №398 від 17.06.2024 у сумі 12000,00 доларів США та №549 від 16.08.2024 у сумі 48 717,48 доларів США. Залишок оплачених коштів буде враховано в наступному відвантаженні.

06.09.2024 позивач направив до Державної митної служби України листа, яким повідомив що компанія ПП «Будпостач» здійснила 100% оплату по інвойсу №ALL-BD005-02 від 25.07.2024 для відвантаження товарів за ціною 31 486,00 USD згідно платіжного доручення №549 від 16.08.2024 на суму 48 717,48 доларів США. Залишок оплачених коштів буде враховано в попередньому відвантаженні.

У графі 33 рішеннь про коригування митної вартості 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що наданий прайс-лист від 09.06.2024 № б/н не може бути взятий до уваги, як документ, що підтверджує вартість товару по причині відсутності умов поставки, а також не містить переліку асортименту товару.

Суд наголошує, що прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, адміністративне провадження №К/9901/36092/18, визначено: «Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, адміністративне провадження № К/9901/42594/18, визначено: «По - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17, адміністративне провадження № К/9901/18485/18 визначено: «Висновки контролюючого органу стосовно того, що зазначення у прайс-листі умов поставки СІF вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа».

Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17 касаційне провадження № К/9901/45694/18 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що доводи скаржника про те, що надані позивачем прайс-листи не містять інформації щодо умов продажу товару, яка потрібна будь-якому покупцю, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено виключного необхідного переліку інформації, яку повинен містити прайс-лист.

У графі 33 рішень про коригування митної вартості від 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що надано накладну УМВС від 16.09.2024 №32344, згідно з якою вантаж слідував від станції Славков, разом з тим дана станція відсутня в маршруті переміщення згідно з доданим рахунком про транспортно-екпедиційні витрати від 11.09.2024 №5653401707; надано накладну УМВС від 01.10.2024 № 34453, згідно з якою вантаж слідував від станції Славков, разом з тим дана станція відсутня в маршруті переміщення згідно з поданим рахунком про транспортно-екпедиційні витрати від 23.09.2024 № 17.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, у якій визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24, адміністративне провадження № К/990/32026/24, звернув увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що довідка про транспортні витрати є недостатнім доказом у справі.

Отже, Митний кодекс України не визначив документи, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, зокрема довідкою про транспортні витрати.

Митному органу для підтвердження витрат на транспортування товарів була надана виписана експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд» довідка про транспортні витрати від 16.09.2024 №10, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 224370,99 грн., а також 1779,67 доларів США. У цій довідці, зокрема, вказано вартість транспортування товарів залізничним транспортом саме від порту Гданська у Польщі до пункту пропуску Грубешів Ізов на кордоні України в розмірі 1500,00 доларів США.

Митному органу для підтвердження витрат на транспортування товарів також була надана виписана експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд» довідка про транспортні витрати від 23.09.2024 №17, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 225026,45 грн., а також 1786,15 доларів США. У цій довідці також, зокрема, вказано вартість транспортування товарів залізничним транспортом саме від порту Гданська у Польщі до пункту пропуску Грубешів Ізов на кордоні України в розмірі 1500,00 доларів США.

Також слід врахувати, що відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд звертає увагу, що у ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Суд також враховує пояснення позивача, що відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема не вказав, що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою, а передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що не надано MRN, яка міститься в графі 24 накладної УМВСУ від 16.09.2024 №32344 та стосується товару, що декларується.

Суд наголошує, що документ MRN є транзитною декларацією Т1, яка оформляється митними органами Європейського Союзу, є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу. Транзитна декларація Т1 не передбачена у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

Суд також звертає увагу, що у графі 33 рішеннь про коригування митної вартості від 19.09.2024 №UA204000/2024/000090/l та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 1.93 доларів США/кг., інформаційне джерело митні декларації від 06.08.2024 №UA403070/2024/006340 та від 13.08.2024 №UA110130/2024/018324.

Суд бере до уваги, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 визначено, що як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, яка не врахована судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, адміністративне провадження № К/9901/22323/20 встановлено: Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

Суд зазначає, що позивач імпортував товари на підставі комерційного інвойсу від 25.07.2024 № ALL-BD005-01 за ціною 29 231.40 доларів США, а на підставі комерційного інвойсу від 02.08.2024 №ALL-BD005-02 за ціною 31 486.00 доларів США на умовах поставки FOB порт Ningbo в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.

Відповідач у рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Ненаведення в рішенні митного органу будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної вартості товару не дає можливості встановити правильність такої вартості.

Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 19.09.2024 UA204000/2024/000090/1 та від 07.10.2024 №UA204150/2024/000054/l про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ - 24267110, вул. Бориспільська, 9-Е, кім.314, м.Київ, 02099) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652, вул. Остафія Дашковича, 76, м.Черкаси, 18007). Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.