Рішення № 125107506, 11.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року №320/16531/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщену суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797)провизнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо невідображення достовірних облікових даних(надміру сплачених суми ЄСВ) в інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 27 561,50 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), а саме провести скасування\списання нарахованого ЄСВ та відобразити надміру сплачені суми ЄСВ по розрахункам з бюджетом по податку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 27 561,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що рішенням суду від 06.08.2021 у справі №П/320/608/21 визнано протиправною та скасувано реєстраційну дію №23530000000037787, вчинену державним реєстратором комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Рудик Юлією Ігорівною, щодо реєстрації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фізичною особою-підприємцем та зобов`язано Білоцерківську міську раду виключити відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані обставини свідчать про той факт, що позивач ніколи не займався підприємницькою діяльністю, не вчиняв дій щодо проведення такої реєстрації, а тому дії відповідача щодо нарахування ЄСВ по розрахункам з бюджетом по податку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 27 561,50 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в червні 2018 року звільнився із попереднього місця роботи, а саме з ТОВ «АКВАФРОСТ» (код ЄДРПОУ 33798852) та, з метою пошуку роботи, вирішив стати на облік як безробітний у Києво - Святошинському районному центрі зайнятості, де йому відмовили у постанові на облік у зв`язку із тим, що в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців він рахується фізичною особою - підприємцем.

У подальшому, позивач ознайомившись із реєстраційними документами фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 виявив таку заяву написану від його імені на які виконано підпис та рукописний запис « ОСОБА_1 » та дізнався, що зареєстрований як фізична особа підприємець у м. Біла Церква, Київської області, однак він ніколи не реєструвався як фізична особа - підприємець.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 у справі № П/320/668/20 визнано протиправною та скасовано реєстраційну дію №23530000000037787, вчинену державним реєстратором комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівськоі сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» Рудик Юлією Ігорівною, щодо реєстрації Артеменка Сергія Володимировича фізичною особою-підприємцем, а також зобов язано Білоцерківську міську раду виключити відомості про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Зокрема, при розгляді справи № П/320/668/20 встановлено, що позивач для реєстрації себе як фізичної особи - підприємця не звертався до Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, не подавав документи, а саме: заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (форма - 10); заяву про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість - за бажанням заявника, не пред`являв свій паспорт та ідентифікаційний код не надавав копії, а також не видавав будь - яких довіреностей, які б уповноважували третіх осіб здійснити реєстрацію його як фізичної особи - підприємця від його імені.

За період розгляду цієї судової справи 28.11.2019 р. державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 60736893 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимоги Головного управління ДПС у Київській області №Ф-291463-50У виданої 15.08.2019 р. боргу по оплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту -ЄСВ) у сумі 23 235 гри, (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) в дохід держави, 19.06.2020 р. старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткачем Авсентієм Петровичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач був вимушений сплатити вказаний борг до ухвалення рішення по справі № П/320/668/20, так як не хотів щоб до нього державним виконавцем застосовувалися заходи примусового виконання рішення відповідно до виконавчого документу. Таким чином позивач, відповідно до вказаного виконавчого провадження, вимушено сплатив борг у загальній сумі 23 235 грн., підтвердженням чого є квитанція від 19.06 2020 р Вказана сума включає в себе 20969,08 грн. - борг по ЄСВ, 2096,91 грн. - виконавчий збір, 169 грн. - витрати виконавчого провадження.

Так, 11.10.2023 рішенням у справі №320/821/22 Київського окружного адміністративного суду була визнана протиправною та скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019 Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 43141377).

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київської області, з відповідними зверненнями про повернення надміру сплачених сум ЄСВ, а саме: заяви про повернення коштів з рахунків 3556 ( Додаток 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та\або помилково сплачених коштів згідно наказу №417 ВІД 23-07-2021 Міністерства фінансів України, оскільки наказ № 6 від 16.01.2016 про який описується в рішенні № 320/821/22 втратив чинність.

У відповіді №57855/6/10-36-24-08 від 15.12.2023р на подані заяви від 07.12.2023р №/М71/6, №75168/6, №75165/6 про скасування нарахувань та повернення надміру сплачених сум згідно квитанцій Головне управління ДПС у Київській області, відмовило в поверненні сум, оскільки переплата по Єдиному соціальному внеску відсутня, а результативна частина рішення № 320/821/22 не містить вимог зобов`язального характеру про списання заборгованості.

Листом від 28.02.2024, поданим через урядову гарячу лінію 01.03.2024 (реєстраційний номер АР-16939618) позивач знову звернувсь до ГУ ДПС України в Київській області, з вимогою відкоригувати інтегровану картку платника податку по ФОП ОСОБА_1 в частині єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 27 561,50грн.

Листом, від 25.03.2024 отримав відмову, яка обґрунтована тим, що оскільки переплати по Єдиному соціальному внеску відсутня, а результативна частина рішення № 320/821/22 не містить вимог зобов`язального характеру про списання заборгованості тому відмовлено в задоволенні заяви.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Додатково суд звертає увагу на те, що питання обов`язку сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за себе як фізичну-особу підприємця у період за який йому нарахована заборгованість зі сплати ЄСВ вже було предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи №320/821/22, рішення в якій набрало законної сили 14.11.2023 року, а також у рішенні в справу №П/320/668/20 і яким встановлено наступне:

«Позивач для реєстрації себе як фізичної особи - підприємця не звертався до Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, не подавав документи, а саме: заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (форма - 10); заяву про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість - за бажанням заявника, не пред`являв свій паспорт та ідентифікаційний код не надавав копії, а також не видавав будь - яких довіреностей, які б уповноважували третіх осіб здійснити реєстрацію його як фізичної особи - підприємця від його імені.

Тому, явним і очевидним є те, що державним реєстратором Рудик Юлією Ігорівною порушено порядок реєстрації фізичних осіб - підприємців. ОСОБА_1 ознайомившись з реєстраційними документами виявив, що підпис на заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (форма 10), підроблений.

Оскільки, в заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 28.04.2017 р. та місце реєстрації ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 . Позивач відношення до цієї адреси не має та ніколи не мав, оскільки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ., а з вересня 2014 р. проживає за АДРЕСА_4 .

Судом при ухваленні рішення у справі № П/320/668/20 прийнято до уваги висновок експерта від 02.08.2019 р. № 17 - 3/1004, відповідно до якого за результатами почеркознавчої експертизи документів, проведеної у кримінальному провадженні №42018111200000680 від 03.10.2018 р., рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в описі документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 28.04.2017 р., виконаний, ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою та в графі «Підпис» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємцем від 28.04.2017 р. ОСОБА_1 не виявилось можливим, це обумовлено відсутністю достатньої кількості та якості порівняльного матеріалу, а саме вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта №27857/27858/19-32 від 31.01.2020 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №42018111200000680 від 03.10.2018, рукописний запис ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в описі документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 28.04.2017, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем від 28.04.2017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; встановити чи виконано підпис в графі «Підпис» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем від 28.04.2017 ОСОБА_1 чи іншою особою не вдалося можливим.».

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За змістом підпункту14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК Українигрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 66.1 ст.66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків (пп.66.1.3); інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків (пп.66.1.4).

У відповіді № 57855/6/10-36-24-08 від 15.12.2023 на подані заяви від 07.12.2023р №/М71/6, №75168/6, №75165/6 про скасування нарахувань та повернення надміру сплачених сум згідно квитанцій Головне управління ДПС у Київській області, відмовило в поверненні сум, оскільки переплати по Єдиному соціальному внеску відсутня, а результативна частина рішення №320/821/22 не містить вимог зобов`язального характеру про списання заборгованості.

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.

Доводи відповідача про те, що скасування протиправних вимог не дає підстав податковому органу для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування та підстав не нарахування у подальшому нарахувань ЄСВ до моменту зняття платника податків з обліку у контролюючого органі, є необґрунтованими та суперечать вимогам закону та правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі №826/9288/18.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021р. (далі Порядок №5).

Відповідно до п.2 розд. І «Загальні положення» Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно п.1 розд. ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов`язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).

Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.

При цьому, в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

- погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

- відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

- повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.

За наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.

За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Абзацом 7 ч.4 ст.25 Закону №2464 визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом №449 від 20.04.2015р., Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019, якою позивачу визначено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 27561,60 грн, скасована на підставі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №320/821/22, яке набрало законної сили 14.11.2023.

Згідно з Порядком №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Судом наголошується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд вважає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже, вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Так суд вважає, що бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо не проведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019 є протиправною, а оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2023 у справі №320/821/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимог про сплату боргу було задоволено та визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019, то цілком логічним буде висновок про наявність у податкового органу обов`язку щодо внесення ним змін у ІКП позивача.

Відтак, суд доходить висновку, що зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 27561,60 грн. є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

Однак суд наголошує, що позовні вимоги щодо зобов`яння провести скасування\списання нарахованого ЄСВ та відобразити надміру сплачені суми ЄСВ по розрахункам з бюджетом по податку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 27 561,50 грн. є одним з етапів здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника податків, а отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 2422,40 грн., сплачені за квитанцією №0.0.3561486847.1 від 01.04.2024.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо не проведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 27561,60 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.