Рішення № 125104905, 06.02.2025, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1160/24

Провадження № 2/602/87/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2025 р. м. Ланівці Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК КЕШТУ ГОУ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» або Товариство або позивач) через свого представника Пархомчука С.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що у 25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 був укладенийкредитний договір№37481 про надання фінансового кредиту. У подальшому 17.02.2022 права вимоги, які виникли за даним договором, були передані (відступлені) позичальником (кредитодавцем) Товариству на підставі договору факторингу № 02-17/02/2022 .

Відповідачка невиконала своїхзобов`язаньза договором,у зв`язкуз чимстаном на17.02.2024утворилась заборгованістьу розмірі11900,00грн,що складаєтьсяз простроченоїзаборгованості засумою кредиту 2000,00грн,та простроченоїзаборгованості запроцентами 9900,00грн,яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 січня 2025 року. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з днявручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30грудня 2024року відпредставника відповідачкиадвоката ВихівськоїТ.В.надійшов відзивна позовнузаяву уцивільній справі№ 602/1160/24.Однак викладеніу цьомувідзиві запереченняпроти позовуне стосуютьсяобставин розглядуваноїсправи,її підставта предметупозову.Зокрема,там описаніобставини щодоіншої справиз іншимпозивачем,іншого кредитногодоговору зіншими датою,номером таукладеного зіншим кредитодавцем. У зв`язку з цим, суд не бере до уваги поданий представником відповідачки відзив.

06 січня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат з додатками, у якій позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 гривень.

10 січня 2025 року від представника відповідачки адвоката Вихівської Т.В. надійшла заява, у якій викладено заперечення відповідачки проти позову, та у якій вона просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказану заяву суд розцінює як відзив. У поданій заяві (відзиві) представник відповідачки зазначає, що позивачем вже подано позов до Лановецького районного суду Тернопільської області до ОСОБА_1 (справа №602/814/24), який розглядається іншим суддею. Стосовно укладення кредитного договору №37481 від 25.06.2021 зазначає що такий договір був укладений між відповідачкою та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», проте позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості, відсутні докази, що підтверджують наявність заборгованості відповідачки за кредитним договором у заявленій сумі. Також вказує, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами Умов та Правил банківських послуг, пам`ятки клієнта і тарифів, що в сукупності із заявою свідчило б про укладення у належній формі договору про надання банківських послуг. Посилається на порушення норми Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення договору. Вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Просить звернути увагу на те, що витяг з Реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються не містить підпису сторін, а безпосередньо реєстр боржників до договору факторингу, з якого б вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивач суду не надав.

15 січня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується з наведеними представником відповідачки аргументами у відзиві, стверджує, що кредитний договір був укладений правомірно шляхом приєднання клієнта (відповідачки) до договору, який наданий їй для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті кредитодавця з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною. Підписання договору здійснювалось за допомогою використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Стверджує, що надані ним документи підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості. Вважає, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за весь фактичний період прострочення, але не більше 180 днів з моменту виникнення прострочення. Посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, згідно з якою можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування залежить від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що умовами укладеного договору нарахування відсотків здійснювалося саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов`язання позичальником згідно статті 625 ЦК України. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, додаючи при цьому розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не був поданий суду разом з позовною заявою. Подання такого доказу обґрунтоване представником позивача тим, що на момент подання позовної заяви у позивача цей розрахунок був відсутній і лише після отримання відзиву відповідача він звернувся з відповідним запитом до первісного кредитора та отримав його у своє розпорядження.

16 січня 2025 року від представника відповідачки адвоката Вихівської Т.В. надійшла заява, у якій остання виклала заперечення на відповідь на відзив позивачем, у якому повторила твердження про те, що у провадженні суду вже знаходиться аналогічна справа з аналогічним предметом спору, а також вказала на правову позицію, викладену у постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, згідно з якою припис абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

29 січня 2025 року представник позивача подав до суду письмові додаткові пояснення у справі, де пояснив, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подано два окремі позови щодо стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, за якими відкрито провадження у відповідних справах (справа №602/814/24 і справа №602/1160/24).

Ухвалою суду від 09 січня 2025 року розгляд цивільної справи відкладено на 06 лютого 2025 року.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не з`явився, однак в поданих до суду заявах просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не повідомила суд про причини неявки в судове засідання.

Представник відповідачки адвокат Вихівська Т.В. у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак в поданій до суду заяві від 10.01.2025 просить розгляд справи проводити за її відсутності, у задоволенні позову відмовити, а у заяві від 16.01.2025 позовну заяву просить залишити без розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

25червня 2021 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 37481 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА ККОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі у тексті ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 37481 від 25.06.2021, що підтверджується доданими допозовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів(а.с. 12-15).

Станом на 25.06.2021 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» було зареєстроване як фінансова компанія, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою,другою статті1054ЦК Українипередбачено,що закредитним договоромбанк абоінша фінансоваустанова (кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові урозмірі тана умовах,встановлених договором,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти.

Частиною першою статті 1055ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини другої статті 638ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Таким чином, сторони уклали договір про надання фінансового кредиту № 37481 від 25.06.2021 (далі у тексті Кредитний договір), згідно з п.1.1. якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: кредит надається строком на 18 днів, тобто до 12.07.2021 (пункт 1.2), за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу, тип процентної ставки фіксована (пункт 1.3), кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.4).

Проаналізувавши умови Кредитного договору суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит відповідно до положень статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідачка добровільно прийняла умови цього договору, погодилася з ними і взяла на себе відповідні договірні зобов`язання.

При цьому,суд незастосовує доспірних правовідносиннорми ч.2,6ст.12Закону України«Про захистправ споживачів»від 12.05.1991№ 1023-XII(даліу тексті Закону№1023-XII),які регулюютьпорядок укладеннядоговорів уразі реалізаціїпродукції споживачупоза торговельнимиабо офіснимиприміщеннями,на якіпосилалася сторонавідповідача увідзиві,оскільки відповіднодо п.1ч.1ст.12Закону №1023-XIIПоложення цієїстатті незастосовуються додоговорів,укладених позаторговельними абоофісними приміщеннями,і якістосуються договорів споживчого кредиту.

25 червня 2021 року на виконання умов Кредитного договору ТОВ «ФК«АВІРА ГРУП»надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000,00 гривень, які перерахувало на кредитну картку відповідачки, реквізити якої та вказала в Кредитному договорі, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 4142/05 від 21.05.2024 (а.с. 24).

Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.

17 лютого 2022 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», як Фактор з однієї сторони, та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», як Клієнт з іншої сторони, уклали Договір факторингу № 02-17/02/2022 (далі Договір факторингу) про відступлення права грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), за пунктом 1.2 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників (додатку № 1 до договору факторингу) (а.с. 16).

У пункті 6.2.3 Договору факторингу обумовлено, що права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами Договору факторингу. В разі невиконання Фактором вимог п.7.2 Договору факторингу, він вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання Фактором зобов`язання, щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а Клієнт повертає Фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п.7.2 Договору факторингу (а.с. 11-12).

Згідно з підписаним сторонами Реєстру Боржників до Договору факторингу, доданого до позовної заяви, у ньому зазначено: номер Кредитного договору, ПІБ відповідачки, її ідентифікаційний код, паспортні дані, сума виданого кредиту, дата укладання договору, дата закінчення договору, залишок по тілу кредиту 2000, 00 грн, залишок по відсоткам 9900,00 грн, загальна сума заборгованості 11900,00 грн (а.с. 9).

Наведеним вище спростовуються аргументи представника відповідачки, висловлені у відзиві, про те, що витяг з Реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються не містить підпису сторін, а безпосередньо реєстр боржників до договору факторингу, з якого б вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивач суду не надав.

Як убачається із платіжного доручення №3669 від 21.02.2022 та із платіжної інструкції №3877 від 12.10.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатиловизначену уДоговорі факторингу сумуЦіни продажуу загальномурозмірі 507721,66грн двомаплатежами по253860,83грн шляхомбезготівкового перерахункуна банківськийрахунок ТОВ«ФК «АВІРАГРУП» (а.с.23).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158) була 19.07.2018 зареєстроване як фінансова компанія та 02.08.2018 йому було виданоліцензію на надання послуг з факторингу, яка була анульована 29.08.2022, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення договору факторингу від 17.02.2022 у позивача була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу і сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чиномсуд встановив,що правовимоги довідповідачки заКредитним договоромперейшли відТОВ «ФК«АВІРА ГРУП» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» і останнє є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло між первісним кредитором та відповідачкою на підставі згаданого договору.

Суд визнає встановленою ту обставину, що у подальшому відповідачка свої зобов`язання, взяті на себе за Кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

Суд встановив, що за умовами вищезазначеного Кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 2 000,00 грн та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів у матеріалах справи відсутні, відтак, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Кредитного договору в частині тіла кредиту у розмірі 2 000,00 гривень підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».

Вирішуючи спір у частині стягнення простроченої заборгованості за процентами за Договору про надання фінансового кредиту № 37481 від 25.06.2021 в сумі 9900,00 гривень, суд виходить з наступного.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти від суми тіла кредиту за весь період прострочення,але небільше 180календарних днівпоспіль змоменту виникненнятакої прострочки(з 25.06.2021 по 08.01.2022), тобто поза межами погодженого сторонами договору строку дії договору, який становить 18 днів (п.1.2 Кредитного договору).

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором .

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, на яку покликався представник позивача у відповіді на відзив, містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положеньстатті 625ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд зауважує, що у Кредитному договорі у розділі 4 «Відповідальність сторін та порядок її вирішення» відсутні положення щодо нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту.

Натомість умови щодо розміру процентів за користування кредитом, порядок їх нарахування і сплати містяться у розділах 1 і 2 Кредитного договору, тим самим передбачена плата за правомірне користування кредитними коштами.

Як правильнозазначив представникпозивача увідповіді на відзив, за умовами укладеного договору нарахування відсотків здійснювалося саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов`язання позичальником згідно статті 625 ЦК України.

Відтак суд вважає, що при укладенні Кредитного договору його сторони не погоджували сплату позичальником процентів річних в розумінні як відповідальності боржника у разі прострочення ним грошового зобов`язання, а лише визначили розмір процентів користування кредитними коштами, які відповідно до положень ст. 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише упродовж строку кредитування.

Суд констатує, що позивач не надав доказів внесення сторонами Кредитного договору змін до нього щодо продовження строку кредитування у встановленому порядку (п. 5.5 Кредитного договору).

При цьому суд зауважує, що умова Кредитного договору, передбачена пунктом 2.3, відповідно до якої нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом, і у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, суперечить п. 1.2 Кредитного договору, відповідно до якого строк дії договору становить 18 днів.

У зв`язку з цим, підлягає застосуванню норма ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (в редакції, чинній на дату укладення Кредитного договору), згідно з якою нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відтак, з урахуванням викладеного вище, суд визнає слушними доводи відповідачки про те, що у цьому випадку правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання кредиту 18 днів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 900,00 гривень (2000,00 грн * 2,5 % * 18 днів = 900,00 грн).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 9 000,00 гривень задоволенню не підлягають.

Також суд зауважує, що хоча умовами Кредитного договору передбачена комісія у розмірі 15% від суми фінансового кредиту за використання системи дистанційного отримання кредиту, однак відповідна позовна вимога про стягнення суми такої комісії з відповідача позивачем не ставиться, то суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, також не вирішує це питання.

Стосовно доводів представника відповідачки щодо того, що у провадженні цього чи іншого суду є аналогічна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд зауважує, що вони є необґрунтованими, оскільки як убачається з рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі № 602/814/24 за позовом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, предметом тієї справи є стягнення заборгованості в сумі 9600,00 грн за кредитним договором № 198371 від 28 червня 2021 року, укладеним між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 .

Тобто, підстава та предмет позову у справі №602/814/24 не є аналогічними цій справі, що розглядається.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно платіжної інструкції № 3 2593 від 12.10.2024.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 24,4% від заявленої суми (2900х100/11900), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 591,07 грн (2422,40 х 24,4 %).

Статтею 133ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дочастин першоїта другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2023 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8096/10 від 18.07.2019) укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.2 якого адвокат надає Клієнту наступні види правової допомоги: представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення, зокрема, цивільного судочинства; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (а.с.10-11).

У пункті 3.3. договору про надання правової допомоги його сторони узгодили, що факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Згідно із наведеним у поданому до суду Акті про отримання правової допомоги від 30.12.2024 детальним описом, адвокат Пархомчук С.В. надав ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 37481 від 25.06.2021, загальною вартістю 10500,00 грн, витрачений адвокатом час становить 5 годин (а.с. 54).

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» здійснило оплату адвокату Пархомчуку С.В. за надані послуги передбачені Договором про надання правової допомоги у розмірі 10500,00 гривень відповідно до Акту про отримання правової допомоги, що підтверджується копією платіжної інструкції № 3 4103 від 30.12.2024 (а.с. 57).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 10500,00 гривень.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 24,4% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2562,00 грн (10500,00 х 24,4%).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 631, 638, 1047,1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 13 Закону України «Про споживче кредитування»,статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» та керуючись статтями 12, 13, 89, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК КЕШТУ ГОУ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 37481 від 25.06.2021 в розмірі 2 900,00 (дві тисячі дев`тсот) гривень, з яких: 2000,00 (дві тисячі) гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 900,00 (дев`ятсот) гривень прострочена заборгованість за процентами.

3. У рештіпозовних вимог-відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК КЕШТУ ГОУ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 591,07 грн (п`ятсот дев`яносто одна гривня 07 коп.).

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК КЕШТУ ГОУ» судові витрати на професійну правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2562,00 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 року.

Суддя: В. А. Наумчук